Звіт з виробничої (техніко-економічної) практики на ТОВ «АФ» Аудит Бізнес Сервіс»

 

     Проведемо аналіз прибутковості (рентабельності) підприємства у 2009-2010 роках.

Таблиця 4.2.

Показники оцінки рівня ефективності господарської діяльності АФ «Аудит Бізнес Сервіс»

 

     Як  бачимо, у 2010 році на підприємстві було збільшено рентабельність за всіма її видами. Так, рентабельність витрат було збільшено на 84,5% протягом 2010 року; рентабельність основної діяльності - на 100%; рентабельність підприємства - на 93,5% і рентабельність активів – на 88%. Вищевказані зміни є позитивною тенденцією в роботі підприємства. 
 
 
 
 

5. Відносини підприємства з податковою системою України 

      5.1. Визначення податків, зборів та платежів

     Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з  появою держави.

     Податки – це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних  та фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

     Джерела сплати податків і зборів (обов'язкових  платежів) установлюються відповідними законами про податки, збори (обов'язкових платежах). Сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) виробляється в порядку, установленому дійсним Законом і іншими законами України. Податки і збори (обов'язкові платежі), що відповідно до законами включаються в ціну товарів (робіт, послуг) чи відносяться на їхній собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.

     Підприємства, установи, організації і фізичні  особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють виплати відмічених прибутків, зобов'язані в терміни, визначені законом для місячного звітного періоду, на який доводиться виплата, послати до податкових органів по місцю мешкання громадян відомості, за встановленою Головною державною податковою інспекцією України формою, про виплачені суми прибутків і суми утриманого з них податку.

     Підприємство  здійснює платежі в державні цільові фонди.

     Державні  цільові фонди - це фонди, що створені у відповідності з законами України і формуються за рахунок установлених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності і фізичних осіб.

     Обов’язкові платежі перераховуються до бюджету  держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися  в кількох формах: податки, плата  за ресурси, цільові відрахування.   

      5.2. Способи утримання окремих видів податків 

     У зв‘язку з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI , який набрав чинності з 01.01.2011 року всі податки утримуються відповідно до чинного законодавства.

     До  прийняття Податкового кодексу  нарахування і утримання податків проводилось згідно законів визначених для різних видів оподаткування.

     Податок на додану вартість - це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до цін на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачуються до бюджету продавцями цих товарів.

     Основним законодавчим актом, який визначав механізм справляння та сплати ПДВ в Україні є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

     Ставка  ПДВ. Для об’єктів оподаткування ПДВ застосовуються дві ставки: нульова та 20%.

     Порядок обчислення і сплати ПДВ. Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету чи відшкодовується з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг), та сумою податкового кредиту за звітний період.

     Податкове зобов’язання являє собою загальну суму податку на додану вартість, що нарахована (одержана) платником податку і включена до ціни товару(робіт, послуг), які продаються в звітному (податковому) періоді. Для його визначення застосовується така формула:

Сума  ПДВ=(база оподаткування×20)/100.

     Визначення  бази оподаткування відбувається прямим методом. Сутність цього методу полягає  в тому, що підприємство, яке здійснює продаж вироблених товарів (робіт, послуг), визначає вільну (регулюючу) ціну без ПДВ відповідно до собівартості, прибутку, мита, акцизів, інших податків, які, згідно з законодавством Україні, включаються до вільної ціни, тобто база оподаткування визначається так:

БО=(С+П)+МЗ+АЗ+ІП, де

     С - собівартість,

     П - прибуток,

     МЗ - митні збори, 

     АЗ - акцизний збір,

     ІП - інші податки, що включаються до ціни.

     Декларація  здається в податкову службу до 20 числа кожного місяця, а платежі  здійснюються до 30 числа кожного  місяця.

     Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, форма прибуткового оподаткування підприємств, за якої об’єктом оподаткування виступає прибуток (чистий дохід) підприємства Основним законодавчим актом, який визначав механізм справляння та сплати податку на прибуток в Україні є Закон України від 22.05.1997 року №283/97 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями).

     Об’єктом  оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника та суму амортизаційних відрахувань. При цьому валовий дохід являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами без сум акцизного збору, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходом платника податку.

     Порядок обчислення та сплати. Прибуток звітного періоду, що підлягає оподаткуванню по основній ставці, визначається у вигляді різниці між сумою скоригованого валового доходу мінус загальна сума валових витрат (за винятком з них витрат, які за своїм змістом не є такими для підприємства) і мінус сума амортизаційних відрахувань (за винятком тих, на суми яких вони зменшуються).

     Декларація з податку на прибуток підприємства подається щоквартально, не пізніше 40 днів після закінчення кварталу. Термін сплати – не пізніше 50 днів після закінчення кварталу.

     Податок з власників транспортних засобів та інших  самохідних машин  і механізмів - це прямий майновий податок, який нараховується і сплачується безпосередньо його платником у відповідності до чинного законодавства України (сплачується до місцевого бюджету).

     Податок з доходів громадян. Регулювався Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-ІУ ( зі змінами та доповненнями). З кожного працюючого утримується 15% від нарахованої заробітної плати. Кожного кварталу складається «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку». Перераховується до бюджету в день заробітної плати. 
 
 

6. Управління основним капіталом підприємства

6.1. Принципи визначення загальної потреби в основному капіталі 

     Капітал означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари — робочу силу й засоби виробництва, — поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

     Авансований капітал — це грошова сума, яка вкладається власником у  підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку). Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом.

     У свою чергу, постійний капітал з  урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообігу розділяється на основний та оборотний.

     Основний капітал — це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами.

     Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад 1 календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю – понад 500 гривень (за ціною придбання).

     Основні засоби підприємства включають – основні виробничі засоби й невиробничі. Виробничі основні засоби беруть участь у процесі виробництва тривалий час. Вартість основних засобів переноситься на вироблений продукт поступово, у міру використання. Поновлюються основні засоби через капітальні інвестиції. Невиробничі основні засоби – це житлові будинки, об’єкти соціально – культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності, знаходяться на балансі підприємства та не беруть участі у процесі виробництва і тому не переносяться на вартість виробленої продукції . 

     6.2. Принципи формування статутного фонду 

      Статутний фонд будь-якого підприємства є важливим джерелом формування його активів. Він  поділяється на два фонди коштів, без яких підприємство не може нормально функціонувати. По-перше, це фонд власних основних засобів і нематеріальних активів, по-друге — фонд власних оборотних засобів і засобів обігу. Матеріально-технічною основою виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі фонди. В умовах ринкової економіки їх першочергове формування, функціонування та розширене відтворення здійснюються за безпосередньої участі фінансів. З їх допомогою створюються та використовуються грошові фонди цільового призначення, які опосередковують придбання, експлуатацію та відновлення засобів праці.

      Статутний фонд державного підприємства, що перебуває  у загальнодержавній або комунальній  державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в  постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного фонду державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.

      Джерелом  формування статутного фонду державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном (Фонд державного майна, міністерства і відомства України).