Звіт з виробничої (техніко-економічної) практики на ТОВ «АФ» Аудит Бізнес Сервіс»

     Однак незалежно від визначення моменту  реалізації в законодавчих актах  реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

     Прибуток  від реалізації продукції безпосередньо  залежить від двох основних показників:обсягу реалізації продукції та її собівартості.

     На  зміну обсягу реалізації продукції  впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

     Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

     Істотний  вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається  в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання  рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

     На  рисунку 4.1. наведено структурно-логічну  схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні  показники, що впливають на прибуток від реалізації.

 

      

      

      Рис. 4.1. Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні 

 

      

      

      Рис. 4.2. Структурно-логічна  схема формування прибутку від реалізації продукції

     Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими. 

     4.2. Методи формування  собівартості продукції 

     Розглянемо  вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

     Витрати підприємства виступають у формі  собівартості продукції. Собівартість продукції виділяється із загальної  її вартості як особлива економічна категорія, тому що кожне підприємство незалежно  від форми власності повинне відшкодовувати ресурси, що витрачаються ним, в межах собівартості, аби мати можливість безперебійно працювати. Підприємства (фірми), що займаються виробничою діяльністю, визначають витрати виробництва, а фірми, що здійснюють збутову, постачальницьку, торгівельно-посередницьку діяльність, — витрати обертання.

     Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

     Собівартість  продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання робіт та надання послуг).

     Витрати на виробництво продукції утворюють  виробничу собівартість.

     Як  уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

     По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна  відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 року Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені «Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт».

     На  основі «Типових положень» розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

     Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація основних фондів і нематеріальних активів;
• інші витрати.

     По-друге, у складі витрат, що включаються  в собівартість, розмір деяких із них  також регулюється державою встановленням  нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

• відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);
• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
• витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

     Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань:

• витрати на оплату праці;
• структура і джерела її виплати;
• вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

     У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і  прийнятих до нього доповненнях  не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названого закону.

     Без обчислення собівартості неможливо  визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

     Слід  зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

     Відповідно  до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 «Запаси»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

     До  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

     - прямі матеріальні витрати;

     - прямі витрати на оплату праці;

     - інші прямі витрати;

     - загальновиробничі витрати.

     Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

     Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

     - адміністративні витрати,

     - витрати на збут;

     - інші операційні витрати. 

     4.3. Методи аналізу  розподілу і використання  прибутків 

     Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

     Прибуток - це підсумковий показник, результат  фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції, а для робіт чи послуг - за датою фактичного виконання чи виконання таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника. Реально на підприємстві формується прибуток, коли кошти від покупця надійшли на рахунок постачальника. Прибуток від реалізації продукції залежить від двох основних показників:

• обсягу реалізації продукції та її собівартості.

     Чим більша частка прибутку в ціні окремих  виробів чи послуг, тим більший  прибуток. Суттєво впливає на формування прибутку собівартість продукції (робіт  чи послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємства, показником її ефективності.

     На  підприємствах виробничої сфери  можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

• прямого розрахунку;
• за показником витрат на одну гривню продукції;
• економічний (аналітичний) метод.

     У фінансовому плані підприємства у формах №1 і №2 міститься інформація про розподіл прибутку, використання якої дозволяє провести порівняльний аналіз планового (за попередній рік) та фактичного розподілу прибутку.

     Проведемо аналіз формування прибутку Державного підприємства «АФ Аудит Бізнес Сервіс» у 2009-2010 роках на основі даних балансу, звіту про фінансові результати та розглянемо таблицю 4.1.

     Загальна  сума доходу підприємства у 2010 році склала 989,0 тис. грн., що на 382,6 тис. грн.(63,0%) більше, ніж у 2009 році. При цьому собівартість зросла на 229,0 тис. грн.(50,2%), тобто темп її приросту не перевищує темп приросту доходу. Адміністративні витрати зросли на 151,0 тис. грн. (43,3%), що пояснюється розширенням обсягу виробництва.

     Перевищення приросту прибутку над приростом витрат спричинило збільшення чистого прибутку на 12,0 тис. грн.. 
 

Таблиця 4.1.

Аналіз  формування прибутку АФ «Аудит Бізнес Сервіс» у 2009-2010 роках.