Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства

       На  думку фахівців з метою посилення конкурентоспроможності вітчизняної продукції необхідно здійснити такі заходи:

       -  відпрацювання фінансово-кредитної, податкової й цінової політики в агропромисловому виробництві;

       -  гармонізація вітчизняних стандартів на сільськогосподарську продукцію згідно стандартів ЄС;

       -  налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку;

       -  підвищення ефективності роботи маркетингових і менеджментських служб;

       -  посилення кооперації господарств населення виробників сільськогосподарської продукції;

       -  налагодження співпраці між виробниками сільськогосподарської продукції та дослідними установами;

       - удосконалення антимонопольного законодавства стосовно формування ринкових відносин і розвитку конкуренції.

       Підсумовуючи  можна сказати, що вступ у СОТ - це визнання світом українського сегменту економіки конкурентоздатним. Але потрібно чітко розуміти, що ці нові умови торгівлі передбачають боротьбу за ринки збуту, за нові технології, за стандартизацію. Україна на сьогодні є членом СОТ, але не в повній мірі відповідає цьому статусу. Фахівці свідчать, що протокол Всесвітньої організації торгівлі для вітчизняного АПК не можна назвати привабливим. Крім того, що фінансова криза відбилася на АПК тим, що вийти на міжнародний ринок стало складніше, а також впали світові ціни на сільськогосподарську продукцію. Отже, щоб підтримати АПК, необхідно покращити державне фінансування і дотації

ВИСНОВКИ

       Сучасне економічне середовище характеризується посиленням динамізму протікання всіх процесів, у тому числі й конкурентної боротьби. У теперішніх умовах, які  характеризуються постійною зміною зовнішніх факторів, зростанням ризику діяльності, питання конкурентоспроможності підприємств на зовнішньому ринку стає актуальним. На ґрунті цих процесів у зарубіжних країнах здійснюється широкомасштабне впровадження креативних моделей управління міжнародною конкурентоспроможністю фірм і корпорацій, виокремлення його у самостійну ланку системи менеджменту та перетворення в одне з найбільш пріоритетних завдань державної економічної політики.

       У площині цих зовнішніх реалій проблема підвищення міжнародної конкурентоспроможності промислових підприємств України набуває нового змісту і вимагає нового аналітичного інструментарію її осмислення та розв´язання. Наслідком трансформаційних процесів в економіці України стало послаблення організаційних основ управління міжнародною конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств, що посилює загрозу їх витіснення зарубіжними конкурентами як на внутрішньому ринку України, так і на закордонних ринках. Перед підприємствами, орієнтованими на міжнародний ринок, виникає проблема формування стійких конкурентних переваг з метою ефективного функціонування на зарубіжному конкурентному ринку. Можливості підприємств в досягненні таких переваг визначаються міжнародною конкурентоспроможністю.

     Своєрідним  виразом конкурентоспроможності аграрного  підприємства є його конкурентний статус у ринковому конкурентному середовищі та у конкурентній боротьбі. Конкурентний статус та конкурентоспроможність аграрних підприємств формує сукупність конкурентних переваг. Конкурентний статус виділяє сільськогосподарське підприємство у конкурентному середовищі, його позиції в конкурентній боротьбі. Як і конкурентоспроможність, він формується сукупністю конкурентних переваг. Для аграрних підприємств найбільше значення серед них мають: площа землекористування; агрокліматичні ресурси, матеріально-технічна база; впровадження інновацій; кадрове забезпечення; раціональна спеціалізація та організація виробництва; низька собівартість, висока рентабельність, товарність, якість продукції; фінансово-економічна безпека підприємства, державна підтримка аграрного бізнесу; вільний доступ до ринку збуту.

     Важливим  аспектом формування конкурентоспроможності агарних підприємств є їх економічна безпека. Вона розуміється як захищеність  потенціалу підприємства від прямих та непрямих загроз або ризиків. Складовим економічної безпеки, які здійснюють найбільш значний вплив на конкурентоспроможність підприємства, є: фінансова, інтелектуальна, техніко-технологічна, політико-правова, інформаційна, екологічна. Особливе значення для формування конкурентоспроможності аграрних підприємств має врахування факторів, які на неї впливають, а саме: природно-ресурсний потенціал; організація діяльності; рівень управління; маркетингові стратегії щодо виробництва та реалізації продукції. Втіленням конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників є конкурентоспроможність аграрної продукції. Вона проявляється також через якість та ціну продовольчих товарів. Для об’єктивної оцінки ситуації виробник і споживач повинні використовувати аналогічні критерії конкурентоспроможності, а також враховувати її динаміку в часі.

     Підсумовуючи  дану курсову роботу, хотілося би зробити  такі висновки:

1. суть та види конкуренції. Конкуренція - це суперництво, боротьба між виробниками товарів та послуг за кращі, економічно вигідні умови виробництва та реалізації продукту. Існують багато класифікацій видів конкуренції функціональна, видова, предметна; цінова, нецінова, а також нецивілізована  і цивілізована.
2. Система стратегії конкурентоспроможності на підприємстві. Стратегія - це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей, шляхом координації та розподілу ресурсів компанії. До основних функціональних стратегій відносять стратегії маркетингу, організації виробництва, фінансів, управління персоналом, розвитку тощо.
3. Механізм формування стратегії підприємства. Стратегія підприємства - це систематичний план його потенційної поведінки в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень для найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей, усунення слабких сторін та захист від загроз зовнішнього середовища задля майбутньої прибутковості. Етапи формування стратегії: аналіз середовища; визначення місії, мети і цілі підприємства; здійснення стратегічного аналізу; моделювання варіативних сценаріїв 
   розвитку подій; здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з альтернативних; готується кінцевий варіант стратегічного плану підприємств; розробляються тактичні середньострокові плани; розробляються оперативні плани та проекти; організація реалізації стратегії і її практичну оцінку, контроль за виконанням  і зворотний зв'язок.
4. Загальна характеристика підприємства. Сільськогосподарський виробничий кооператив агрофірма «Прикарпаття».  Продукція: зерно, зернобобові, пшениця, цукровий буряк, силос, ВРХ, свині, молоко. Адреса: Івано-Франківська область, Городенківський район, с. Росохач, вул. Українська, 103. Спеціалізація цукрово-зерновою з розвиненим вирощуванням ВРХ. Господарство комбінованої спеціалізації.
5. Аналіз впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на діяльність. Даний вплив був зображений у вигляді таблиць за допомогою SWOT-аналізу та «5-ти сил» М.Портера.
6. Оцінка показників конкурентоспроможності підприємства. Аналізуючи агрофірму «Прикарпаття» можна зробити висновок, що коефіцієнт конкурентоспроможності організації (ККО) знаходить на рівні 6,16 – цей показник є трохи гіршим за базовий, оскільки базовий =10.
7. Стратегічні напрямки у розвитку конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства. Їх є дуже багато основні з них – це застосування новітньої техніки та технологій, залучення молодих висококваліфікованих кадрів та надання інвестицій на розвиток даної галузі АПК. Також були оцінені привабливі стратегічні зони господарювання (СЗГ) та зони стратегічних ресурсів (ЗСР) за допомогою матриці БКГ.
8. Обґрунтування конкурентоспроможності стратегії розвитку. За Портером існують такі конкурентні стратегії розвитку підприємства: стратегія лідерства за витратами; стратегія оптимальних витрат; стратегія диференціації;  стратегія фокусування на низьких витратах; стратегія фокусування на попиті.
9. Роль конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств при вступі України в СОТ. Вступ України у СОТ в 2008 році - це визнання світом українського сегменту економіки конкурентоздатним. Але потрібно чітко розуміти, що ці нові умови торгівлі передбачають боротьбу за ринки збуту, за нові технології, за стандартизацію. Україна на сьогодні є членом СОТ, але не в повній мірі відповідає цьому статусу. Фахівці свідчать, що протокол Всесвітньої організації торгівлі для вітчизняного АПК не можна назвати привабливим. Крім того, що фінансова криза відбилася на АПК тим, що вийти на міжнародний ринок стало складніше, а також впали світові ціни на сільськогосподарську продукцію. Отже, щоб підтримати АПК, необхідно покращити державне фінансування і дотації.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Герман О. М. Стратегічна маркетингова спрямованість як складова забезпечення довгострокової конкурентоспроможності торговельного підприємства / О. М. Герман // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - № 6(60).- С. 72-77.
2. Глухов А. Оцінка конкурентоспроможності товару і способи її забезпечення / / Маркетинг. 2004
3. Іщенко О. І. Удосконалення планування регіонального розвитку агропромислового комплексу / О. І. Іщенко // Вісник аграрної науки. - 2000. - № 3. – С. 8-12.
4. Киндрат А.Г., Волощак Р.П. Управление конкурентоспособностью. - М: Экономика, 2002.
5. Кириленко І. Г. Агропромисловий комплекс України: сучасний стан та погляд у майбутнє / І. Г. Кириленко // Економіка АПК. – 2001. - № 4. – С.26 – 32.
6. Клівець П. Г. Стратегія підприємства: Навч. посіб. — К.: Академвидав, 2007. — 320 с. (Альма-матер).
7. Колот Р.А., Хрущ П.З., Хойер Дж.В. Стратегии розвития конкурентоспособности. - М: ПКИ, 2000.
8. Кузьмін О.Є., Горбаль НІ. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Підручник. -Львів: Компакт-ЛВ, 2005.
9. Кузьмук П.П. Конкурентоспособность предприятий: теория и практика. - М.:ПКИ,2000.
10. Максим’юк Д.А. Управління конкурентоспроможністю: Підручник. – X: Основа, 2004.
11. Матрехин К.К., ГрачевВ.И. Конкурентменеджмент. - М: ПКИ, 2006р.
12. Матрехин К.К., Грачев В.И. Управление международной конкурентоспособностью. -М: Зкономика, 2003.
13. Мельник Б. Основні напрями стратегічного зростання підприємств Прикарпаття / Б. Мельник // Економіка України. – 2005.- № 5. – С. 72 .
14. Михайлов С. Маркетинг продукції птахівництва в Україні / С. Михайлов // Пропозиція. - 2002. - № 12. - С. 106-108.
15. Портер М. Конкуренция: Уч. пос. - Москва: Изд-во "Вильямс", 2001.
16. Піддубний І.О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Навч.посібник. -X: ІНЖЕК, 2004.
17. Репин О.О, Репин Л.З., Шухевич О.В. Конкурентоспособность: основные

аспекти. - М: Экономика, 2003.

18. Саєнко М.Г.  Підручник. – Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с.(26с)
19. Скібіцька Л.І. – Львів: «Менеджмент». – 2008. – 370 с.(120с)
20. Сухорська-Кравець У.Р. Маркетингові стратегії підприємства: Автореф.дис.канд.екон.наук: 08.06.01 /НУ’Львівськаполітехніка". - Львів, 2004.
21. Фатхутдинов Р.А. Стратегический маркетинг. 2-е изд. - Изд-во "Питер", 2002. - 448 с.
22. Ющенко В. А. Розвиток агропромислового комплексу України в контексті світового продовольчого ринку / В. А. Ющенко // Економіка АПК. – 2001. - № 4. – С. 46-50.
23. Ярошенко Ф. АПК в Україні: проблеми становлення / Ф. Ярошенко // Економіка України. – 2003. - № 1. - С. 70-74
24. Яворська О.Р. Підручник. – Київ: «Конкурентоспроможність аграрних підприємств». – 2009. – 450с. (255с.)

25. http://www.minagro.kiev.ua/page