ЗМІСТ 
 

РЕФЕРАТ………………………………………………………………………….2

 

ВСТУП 
 

     Актуальність  теми. Нова техніка, нові соціальні структури, нові взаємини між людьми, - світ став швидко змінюватися, якщо порівняти подібні зміни з тими, що відбувалися в минулі століття. Це стосується як науково-технічного прогресу, так і організаційних структур в бізнесі.

     Виникає нова парадигма ведення бізнесу, заснована на передачі більшої свободи підрозділам, делегування відповідальності дистрибуторам, на розвитку франчайзингу і так далі.

     Така  організаційна структура ведення  бізнесу в нових умовах виявляється  набагато ефективніше. Можна тільки гадати, які організаційні форми візьмуть гору в XXI-му столітті. Але вже сьогодні помітні деякі тенденції.

     Так, з достатньою часткою впевненості  можна сказати, що поступово знаходить  визнання принцип делегування відповідальності, розподілу функцій і надання підрозділам більшої самостійності.

     Передбачається, що в майбутньому стане можлива  повна відмова від ієрархії і  відокремлення функціональних і  штабних органів.

     Можна з упевненістю констатувати, що поступово  знаходить визнання принцип різноманітності. Звичайно єдиної, шаблонної моделі розвитку організації в майбутньому не існує. Але все-таки основні напрямки можна простежити. І їх, як показує практика, два: горизонтальні корпорації і мережеві компанії.

     Дуже  важливо відзначити, що в XXI столітті, на думку вчених, зміняться принципові основи діяльності компаній - відбудеться перехід від компаній, "які базуються на раціональній організації", до компаній, "базується на знаннях та інформації".

     В основі побудови і функціонування компаній та їх взаємодії один з одним буде лежати не вузька функціональна спеціалізація, а інтеграційні процеси в управлінській діяльності. Навіть традиційні ієрархічні (бюрократичні) структури управління доповнюються численними горизонтальними зв'язками на різних рівнях ієрархії.

     Зміняться не лише самі компанії, ставши організаціями "без внутрішніх перегородок", компаніями-мережами, а й традиційні зв'язки і взаємовідносини між  компаніями, що спричинить виникнення компаній "без кордонів", мереж  компаній.

     Поняття «менеджмент» виникло в російській теорії та практиці управління відносно недавно - з початку 90-х років минулого століття. Його поява зазвичай пов'язують з переходом України до ринкової економіки. До цього моменту на протязі багатьох років функціонування командно-адміністративної системи мала місце недооцінка теорії та практики управління. Однак на початку XXI століття в період активних соціально-економічних перетворень менеджмент став реальним чинником розвитку бізнесу в різних сферах економічної діяльності. До теперішнього часу накопичений значний практичний досвід управління в області, торгівлі, промисловості, сільського господарства, кооперації і т.д. При цьому спостерігається недостатня теоретична розробленість питань менеджменту. Хоча і теорія менеджменту характеризується великою кількістю різних шкіл, теоретичних і практичних підходів, але вони досить важко піддаються класифікації та періодизації, тому існують різні точки зору з цих питань. Крім того, теорія і практика управління не стоїть на місці і крім опрацювання базових понять менеджменту потрібно детальний розгляд основних тенденцій і напрямів його розвитку в наші дні.

     У ХХI столітті глобалізація світової економіки  і розвитку міжнародного менеджменту  «без кордонів» матимуть визначальне  значення. Сформульовано нові компетенції (знання, вміння та здібності) топ-менеджерів організацій. Особливе місце займатимуть програми пошуку «обдарованих менеджерів» (лідерів) і розвитку їх людського і управлінського потенціалів.

     Формування  ринкових економічних відносин в Україні і загострення конкуренції об'єктивно змушують керівників та менеджерів кардинально змінювати систему поглядів на управління підприємством у нестабільному та важкопрогнозованому зовнішньому середовищі. Сьогодні головним завданням підприємства стає адаптація не до самих змін ринкових умов функціонування, а до швидкості цих змін. У зв'язку з цим необхідна така система управління, яка була б здатна адекватно і своєчасно реагувати на зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Тому цій проблемі приділяється все більше уваги в теоретичних дослідженнях науковців та практичній діяльності суб'єктів господарювання.

     Останніми роками питанню управління підприємством  було присвячено праці багатьох вітчизняних  та зарубіжних учених. Великий внесок у розвиток методології менеджменту та проблем, які пов'язані з удосконаленням стратегії підприємства, зробили такі вчені - економісти, як Р. Акофф, І. Ансофф, М. Маскон, Х. Мінцберг, Ю. Портер та інші. Однак проведені дослідження не вичерпують усіх запитань, пов'язаних з визначенням основних шляхів ефективного управління підприємством.

     Об’єктом  дослідження є менеджмент.

     Предметом дослідження є тенденції розвитку менеджменту на початку ХХI століття.

     Метою курсової роботи є аналіз тенденцій розвитку менеджменту на початку ХХI століття.

     Згідно  мети курсової роботи поставлені наступні завдання:

• розглянути розвиток менеджменту в ХХI столітті;
• проаналізувати основні тенденції розвитку менеджменту ХХІ століття;
• дослідити проблеми та перспективи менеджменту в ХХI столітті.

     Методи  дослідження: описовий, аналітичний, порівняльний.

      Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається з 3 розділів та 6 підрозділів, список використаних джерел складає з 21 найменування. Робота містить 1 таблицю та 2 рисунки. Робота викладена на 44 сторінках.

 

РОЗДІЛ 1

РОЗВИТОК  МЕНЕДЖМЕНТУ В ХХI СТОЛІТТІ

     1.1. Менеджмент в ХХI столітті

 

       На початку ХХI століття визначилися головні тенденції розвитку світової економіки, які в майбутньому будуть мати визначальне значення у розвитку менеджменту:

     1. Глобалізація бізнесу в галузях промисловості, транспорту, зв'язку, паливно-енергетичного комплексу на основі укрупнення компаній і домінування на міжнародних ринках. Такі компанії, як GM, Ford, IBM, Mitsubishi, SONI мають чисельність персоналу від 100 до 400 тис. чол. та обсяги продажів більш 100 млрд. дол.

     2. Зростання конкуренції на національних  та міжнародних ринках. Так, список  найбільших компаній світу Fortune-500 за 20 років оновлюється на одну  третину. У США щорічно оголошуються  банкрутами понад мільйон компаній.

     3. Посилення державного регулювання економіки за рахунок визначення пропорцій розвитку економіки, інвестицій з бюджету, податкових пільг і митного захисту національних компаній. Відомий досвід Японії, Німеччини, Франції, США і Великобританії в 50-80 рр.. ХХ ст.

     4. Диверсифікація великого бізнесу на основі горизонтальної і вертикальної інтеграції, створення стратегічних альянсів різних компаній.

     5. Розвиток малого підприємництва в галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, торгівлі, побутового обслуговування, науки і наукового обслуговування, туризму та сервісу. Середній клас у всіх розвинених країнах становить більшість населення і дає значну частку прибуткової частини бюджету.

     6. Демократизація суспільства та  розвиток ринкової економіки пред'являють нові вимоги до менеджерів. Здатність до менеджменту, за даними досліджень, мають не більше 3% населення країни, але саме ця частина передових громадян грає провідну роль у розвитку економіки. Не випадкова трансформація концепцій управління персоналом в ХХ ст. від управління трудовими ресурсами, де персонал - ресурс виробництва, до соціального менеджменту, де головна увага приділяється людським відносинам [10, c.58].

     Менеджери ХХI століття будуть володіти такими якостями:

     1. Глибокі професійні знання всіх напрямків менеджменту (загальний, стратегічний, інноваційний, виробничий, управління персоналом, антикризовий, креативний, інформаційний, фінансовий та ін.).

     2. Навички управління персоналом з орієнтацією на людські відносини і переважанням демократичного стилю керівництва над авторитарним; універсалізація великих менеджерів, здатність ефективно виконувати всі конкретні функції управління в різних сферах і галузях бізнесу.

     3. Формування лідерів організації з числа обдарованих і всебічно розвинених людей в ланках (школа - коледж - вуз - організація). Розробка національних програм пошуку та виховання лідерів із числа обдарованої молоді.

     4. Володіння стратегічним менеджментом на основі аналізу сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, оцінки конкурентних переваг організації; дотримання законів держави, норм суспільної моралі та внутрішньофірмових правил взаємовідносин співробітників (громадянське суспільство).

     5. Високий рівень базової професійної освіти, що відповідає профілю бізнесу (магістр або кандидат наук), і цілеспрямоване підвищення кваліфікації. У підготовці менеджерів вищої кваліфікації велике значення має програм МВА («Master of Business Administration»).

     Підготовка  менеджерів ХХI століття є важливим соціальним замовленням держави  і приватних організацій і  вимагає нового підходу до пошуку майбутніх лідерів серед молодого населення країни.

     Менеджмент - це складна область наукової та практичної діяльності, об'єднує десятки дисциплін і напрямів дослідження. Діяльність сучасного менеджера повинна базуватися на глибоких знаннях наукових основ менеджменту [21, с. 167].

     1.2. Особливості розвитку сучасного менеджменту

 

     В умовах переходу України на інноваційний шлях розвитку економіки виникла нагальна потреба в розробці нових форм і методів управління, що дозволяють підприємствам адаптуватися до динаміки зовнішнього середовища, раціонально використовувати виробничо-ринковий потенціал, нарощувати конкурентні переваги і створювати на цій основі реальні передумови до забезпечення стратегічної стійкості.

       Ринкові відносини призводять  до серйозної зміни змісту  та організації процесів управління, управлінської праці. Кардинальні зміни в технології виробництва і характер трудових процесів, зростання ролі людини в організації, глобалізація процесів в економіці, загострення конкуренції та інші явища і фактори призводять до необхідності трансформації парадигми менеджменту. Тому необхідно розгляд нової концепції менеджменту як інтегрованого, сучасного підходу до стратегічного, інноваційного та конкурентного управління на основі ефективного використання потенціалу сучасного менеджера і нових управлінських технологій.

     У зв'язку з цим виникає необхідність вивчення та освоєння напрямків розвитку сучасного менеджменту, націлених на вирішення проблем організаційно-економічного розвитку організацій, вироблення навичок постановки та вирішення проблем управління, розробку механізмів підвищення конкурентоспроможності [13, c.128].

       Сучасна ситуація в теорії  та практиці світового менеджменту  характеризується співіснуванням  і взаємодією трьох основних  підходів.

     Системний підхід має власну специфіку. Існує два основних типи систем: закриті і відкриті [9, с. 167]. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, що оточує систему.

       Відкрита система характеризується  взаємодією із зовнішнім середовищем. Енергія, інформація, матеріали - це об'єкти обміну з зовнішнім середовищем через проникні межі системи. Відкрита система має здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і повинна робити це для того, щоб продовжити своє функціонування.

     Керівники в основному займаються системами  відкритими, тому що всі організації є відкритими системами. Виживання будь-якої організації залежить від зовнішнього світу.

     При системному підході будь-яка система (об'єкт) розглядається, як сукупність взаємопов'язаних елементів, що має  вихід (мета), вхід, зв'язок із зовнішнім  середовищем, зворотний зв'язок, у  системі «вхід» переробляється в  «вихід» [16, с. 94]. Найважливішими принципами системного підходу, на думку дослідників, є наступні: