Професійні якості керівника і оцінка ефективності їх реалізації в управлінні сучасною організацією

     Гнів — це явище, привід до якого трапляється у роботі керівника частіше, ніж у більшості інших людей. Неконтрольовані обставини часто змушують менеджера гніватися. Проте від керівника очікують самоконтролю і збереження спокою більше, ніж від підлеглих.

     Важливе значення для менеджера має такі особистісні риси, як впевненість у собі, пов’язана з наявністю у людини чіткої цілі і здатності до рішучих дій для її досягнення.

     Учені в галузі психології управління наводять практичні рекомендації щодо формування у менеджерів навичок впевненості  у собі. Основними з них є  такі: необхідність уникати негативних емоцій в процесі ділового спілкування, чітко висловлювати свої думки, триматися дружньо і привітно, бути наполегливим і рішучим у досягненні поставлених цілей, не боятися помилок.

     4.3Авторитет керівника і його роль.

     Ефективність  керівної діяльності багато в чому залежить від авторитету керівника. Думка про те, що з отриманням певного поста керівник автоматично придбаває авторитет, помилково.  
Авторитет - це особистий вплив людини на колектив, який він придбаває своєю працею, професійними знаннями, організаторськими здібностями, нововведеннями, умінням працювати з людьми.

      Для того, щоб  авторитет посади керівника поєднувався  з авторитетом його особи, він  повинен об'єднати в собі лідерські  і керівні функції.  
Потужна підтримка співробітників - це ключ до ефективного керівництва. Бути хорошим керівником - це, передусім, бути в хороших стосунках з підлеглими. Вони мають найвірніше уявлення про стиль вашого керівництва. Те, як ви виглядаєте в їх очах, і пояснює усі ваші успіхи і невдачі. Підлеглі прекрасно усвідомлюють те, яка різниця в роботі з поганим і хорошим керівником. При хорошому керівництві стає цікавіша їх робота, а досягнуті результати підкріплюють почуття професійної гордості.

      При поганому керівництві підлеглі відбувають трудову  повинність.

4.4Морально-психічні якості

     Вимоги  до морально-психічних якостей відзначаються  різноманітністю, тому що складною є  психічна структура самої особи. Вони необхідні для створення  у колективі клімату, який сприяє розвитку здорових міжособистісних  стосунків, свідомої дисципліни трудових відносин.

     Менеджмент  — це керівництво людьми, повсякденне  їх виховання, причому не інструкціями, а високою організованістю, принциповістю, справедливістю, власним прикладом. Виконавцям імпонує менеджер, схильний до колективного прийняття рішень, заохочення критики і самокритики, подолання тенденцій бюрократизму і підлабузництва, який довіряє співробітникам і справедливо оцінює результати їхньої праці, віддає перевагу методам переконання перед методами примусу.

     Значення  моральних рис, репутації менеджера  зростає в умовах корупції та розвитку тіньової економіки в суспільстві.

     Морально-психічні властивості зумовлюють можливість керівника приваблювати людей до себе, без чого неможливо розраховувати  на успішну управлінську діяльність.

     Цю  підгрупу складають:

     •          чесність та порядність, правдивість і щирість, скромність та простота;

     •          принциповість, розвинене почуття відповідальності, висока вимогливість до себе та інших;

     •          справедливість, доброзичливість, неупередженість та повага у стосунках з підлеглими, здатність створювати у колективі настрій, який сприяє продуктивній діяльності;

     •          знання людської психології та індивідуальний підхід до підлеглих з урахуванням їхніх особистісних параметрів — характеру, темпераменту, ціннісних орієнтирів, здатність спрацьовуватися з людьми і знання методів ефективного впливу на них;

     •          готовність до налагодження контактів з підлеглими, прагнення до захисту їхніх законних інтересів, турбота про їхні повсякденні потреби;

     •          здатність до співпереживання, ідентифікації (уміння подумки поставити себе на місце іншої людини і подивитися на проблему з її позицій);

     •          доброта, тактовність, визнання успіхів інших, відсутність дріб’язковості;

     •          об’єктивність, тверезе сприйняття критики;

     •          терпимість та ввічливість, розсудливість та врівноваженість;

     •          комунікабельність, уміння слухати та чути;

     •          розвинене почуття гумору;

     •          почуття особистої відповідальності, або надійність.

     Риса, яка особливо необхідна менеджеру  будь-якого рівня — це комунікабельність. У процесі виконання своїх функцій менеджер взаємодіє з колегами, підлеглими, керівниками, акціонерами, постачальниками, споживачами, представниками контролюючих органів та іншими людьми і організаціями, які безпосередньо чи опосередковано пов’язані з діяльністю даної організації. Щоб працювати з людьми, які відрізняються за своїм статусом та інтересами, менеджер повинен мати сукупність специфічних особистісних рис, які посилюють довіру і повагу з боку тих, з ким вони контактують.

     Комунікативні навички необхідні менеджеру  для того, щоб правильно розуміти інших людей і ефективно взаємодіяти  з ними. Йому не обійтися без цих навичок у більшості ситуацій, оскільки його діяльність зводиться саме до того, щоб досягти конкретних цілей за допомогою інших людей.

     Однією  з комунікативних навичок є навичка  спілкування — обміну інформацією. Саме спілкування сприяє веденню справ всередині організації і встановленню сриятливих взаємовідносин організації із зовнішнім середовищем. Кваліфікований менеджер завжди чутливо сприймає реакцію людей на його слова і прислуховується до того, що вони говорять у відповідь.

     Кваліфікований  менеджер знає, як обирати найбільш адекватні інформаційні засоби чи канали комунікацій.

     Уміння  спілкуватися з людьми, швидко і  без напруження увійти в контакт  з будь-якою людиною, впливати на людей, виступати публічно — умова успіху управлінської діяльності.

     Менеджер  має бути тонким психологом, який відкриває  у працівників внутрішні сили і здібності, про які ті, можливо, і самі не підозрювали; застерігає від  помилок, підтримує у хвилини  сумнівів і невдач. У роботі йому заважатиме надмірна емоційність, яка  впливає на хід прийняття рішень та їх виконання. Емоційний керівник схильний до імпульсивних, поквапливих, необґрунтованих дій, іноді до грубощів у спілкуванні. Надмірна емоційна напруга негативно впливає і на інтелектуальну діяльність, і на взаємовідносини з колективом.

4.5Вимоги до здоров’я та способу життя

     До  особистісних рис менеджера включають  також вимоги до стану його здоров’я та способу життя. Насамперед висока працездатність, стресовитривалість, відсутність значних вад у  мові та шкідливих звичок. Ці якості є необхідними в умовах постійного перевантаження, одночасного виконання  кількох робіт, значної нервової і розумової напруженості, які  характеризують управлінську працю.

     Емоційна  врівноваженість — це контроль менеджером своїх емоційних проявів. Вона є  умовою для підвищення працездатності, ділової активності. Не менш важливо  для менеджера опанувати засобами емоційного розвантаження: прийомами  м’язової релаксації, аутотренінгом  тощо.

      Навіть у  добре керованих системах повсякденно  виникають ситуації, які викликають стрес. Керівник відчуває стрес внаслідок  того, що йому не вистачає часу на виконання  всього обсягу запланованої роботи, якщо ситуація стає неконтрольованою, якщо необхідно терміново обрати одну з кількох не кращих альтернатив, якщо виникає конфлікт ролей або  їх невизначеність. Крім того, життєдіяльність  людини не обмежується тільки працею, і причини багатьох стресових  ситуацій — поза роботою. Вміння впоратися  з власною напруженістю, максимально  зменшити прояви стресових симптомів, уникнути дистреса є професійно необхідним. Низька власна стресовитривалість керівника  породжує ланцюг стресів у колективі.

4.4Причини невдач керівників

     Вивчаючи  впродовж п'яти років досвід 2500 керівників, Сьюзен Доннелл виявила п'ять  причин, у відповідність з якими  деякі керівники підіймаються по сходах своєї кар'єри в організації  тільки для того, щоб потім впасти. Їх штовхає вгору потреба отримувати більш високу платню. Керівники-невдахи мають велике бажання отримувати високу платню і мати особистий комфорт. Дуже часто їх метою є не досягнення їх підрозділів, а те, що треба зробити для отримання більш високої зарплати.

     Їх  занадто хвилюють символи їх положення. Робочий стіл, кабінет, машина і будинок керівника, який не досягає успіху, зазвичай забиті атрибутами і символами їх статусу. Той факт, що ім'я керівника написане на дверях його кабінету, сам по собі ще не означає, що він особливо печеться про свій статус. Але якщо керівник щоб то не було намагається обзавестися цими символами, це - поганий знак. Їх хвилюють передусім власні персони. Один автор написав про це так: "Поганий керівник піклується про себе, гарний - про своїх людей". Успішний керівник піклується про своїх підлеглих, проявляє турботу про їх потреби, вислуховує

     Один  службовець, працюючий у поганого керівника, сказав: "Ми усього лише попросили  його поставити другий телефон в  коридорі. У нас працює багато матерів, і вони дзвонять час від часу додому перевірити, як там діточки. Так от можна було подумати, що його попросили віддати ключ від його сейфа».

      Коли є можливість віддати належне роботі підлеглого або присвоїти заслугу самому, керівник неуспіху швидко привласнює усі лаври собі.  
Вони самоізолюються. Поганий керівник рано чи пізно ізолює себе від інших. Він зайнятий своєю персоною і любить проводити час наодинці, поступово втрачаючи всяке спілкування з оточенням і підпорядкованими. Коли керівник ізолюється від повсякденної поточної інформації, це - зазвичай поганий знак. Вони приховують думки і почуття. Підлеглі хочуть і повинні знати, що думає і відчуває їх керівник. Один з найвірніших способів відвернути від себе людей, це сказати їм: "У мене із цього приводу ніяких думок немає. Робіть, як самі вважаєте, може бути що-небудь і вийде". Не успішні керівники також намагаються приховувати свої емоції. Вони намагаються заховати свій гнів і свої страхи.

4.5Аналіз управлінських обмежень

     Одиннадцать потенциальных ограничений

     1.Невміння керувати собою

     Робота  керівника важка, повна хвилювань, а часто і стресів. Кожен менеджер повинен навчитися поводитися із самим собою, як із унікальним і безцінним ресурсом, тобто так, щоб постійно підтримувати свій рівень продуктивності. Є керівники, які ризикують своїм здоров'ям, дозволяючи хвилюванням і робочим турботам поглинати їх енергію. Керівники, які не вміють правильно "розряджатися", не використовують раціонально свій час, енергію і навички, нездатні впоратися із стресами, що виникають в їх житті, обмежені нездатністю керувати собою.

2.Розмиті особисті цінності

     Менеджерам  доводиться щодня приймати рішення, засновані на особистих цінностях  і принципах. Якщо особисті цінності недостатньо чітко визначені, менеджерові  бракуватиме твердих підстав  для суджень, які внаслідок цього  можуть сприйматися такими, що оточують як необгрунтовані. Сучасна концепція  успішного управління в цілому орієнтована  на такі цінності, як ефективність, реалізація потенціалу працівників і зростаюча  готовність до нововведень. Менеджери, для яких неясні власні основні принципи або які в них непостійні, або  ті, чиї цінності не відповідають часу, обмежені розмитістю особистих цінностей.

     3. Нечіткі особисті цілі

     Менеджери, оцінюючи наявні можливості і вибираючи  ті або інші альтернативи, впливають  на хід свого ділового і особистого життя. Проте менеджер може бути нездатний визначати цілі або прагнути до недосяжних або небажаних цілей - часто до таких, які несумісні з вимогами часу. Як правило, недооцінюються альтернативні варіанти і упускаються важливі можливості, а на вирішення незначних, другорядних питань йде увесь час і сили. Менеджери такого типу зазвичай насилу досягають успіху і нездатні оцінити успіх інших, оскільки вони обмежені нечіткістю особистих цілей.