Професійні якості керівника і оцінка ефективності їх реалізації в управлінні сучасною організацією

     Робота  керівника полягає в тому, щоб  бути ефективним. Чим би він не займався - бізнесом або працював у лікарні, в урядовій установі або в профспілковому комітеті, університеті або в армійському підрозділі, - від нього потрібно правильне виконання завдань, тобто чекають прояву ефективності.

      Насамперед  необхідно відзначити, що для правильної, раціональної й ефективної організації  праці, менеджер незалежно від організації, у якій він працює, повинен мати відповідні психологічні та професійні навики, відповідати визначеним кваліфікаційним вимогам.

     Управління  належить до таких видів людської діяльності, якi потребують специфічних  людських якостей, що роблять конкретну  особу професійно придатною до управлінської  діяльності. Ці якості не можна розглядати ізольовано, адже вони характеризують одну особу, хоча й з різних боків. Тільки розглядаючи їх у взаємозв'язку можна одержати відповідне уявлення про працівника, про його придатність  чи непридатність до управлінської  діяльності. Сам комплексний підхід до визначення складу i змісту властивостей, якi в сукупності здатні забезпечити  якісне виконання менеджером своїх  функціональних обов'язків, забезпечує модель сучасного менеджера. Стосовно моделі професіонала, то зазначимо  два суттєвих моменти: опис моделі не повинен обмежуватися простим переліком  основних компонентів. Між усіма  елементами необхідно встановити реальні  зв'язки. Слід зазначити, що у часовому аспекті використання  властивостей керівника раніше відбувалося послідовно, а зараз одночасно; модель менеджера  повинна мати динамічний характер.Щоб  менеджер мав змогу ефективно  керувати, він повинен  відповідати  сучасній моделі. Перш за все слід виділити деякі загальні передумови, якi визначають придатність людини до керівної посади, вже потім формулювати вимоги до цієї людини.

     Найсуттєвішими  передумовами є мотиви, якими керується  людина, що прагне до управлінської  діяльності, та її  розумові здібності. Різноманітні вимоги до менеджерів можуть бути об'єднані у групи: ділові якості, якi поєднують компетентність та організаторські здібності; особистісні риси, якi складаються з трьох підгруп: вольові якості, морально-психологiчнi якості, вимоги до здоров'я та способу життя. Поєднання організаторських здібностей та вольових якостей зумовлюють таку інтегровану характеристику, як підприємливість. Вольові якості морально-психологiчнi риси у поєднанні зумовлюють феномен лідерства.

     Найважливішою вимогою до менеджера є здатність  постійно працювати над собою. Тільки у такому разі можлива успішна  адаптація до змін у суспільстві. Менеджер, який припинив роботу над  собою, не може успішно вирішувати сучасні  проблеми.

     Ще  одна з вимог до зайняття керівної посади — розумові здібності. Чинники  оцінювання основних характеристик  розуму:

     •          гнучкість та рухливість;

     •          глибина та широта;

     •          логічність та самостійність суджень;

     •          критичність та допитливість;

     •          творчість та ініціативність;

     •          швидкість сприйняття інформації та процесів мислення, які значною мірою визначають оперативність і продуктивність управлінської діяльності.

     Під допитливістю розуміють прагнення людини дізнатися про те нове, з чим вона зустрічається у житті, розібратися в основних, раніше не відомих їй явищах.

     Глибина розуму. Ця властивість інтелекту проявляється у здатності людини висвітлити суть конкретного явища, в її умінні з’ясувати основні, суттєві зв’язки між явищами і всередині них.

     Гнучкість та рухливість розуму. Ці риси характеризують здатність людини швидко відмежуватися від старих зв’язків в аналізі подій і швидко встановлювати нові, при цьому вміти розглядати явище, факт з незвичної точки зору.

     Логічність. Ця властивість розуму характеризує перебіг процесу мислення і визначається співвідношенням аналізу-синтезу, чіткою спрямованістю процесу мислення, його послідовністю, відповідністю поставленому питанню, правильним співставленням загальних і часткових проблем.

     Доказовість і критичність розуму відображають уміння людини обґрунтувати своє рішення. Мислення набуває доказовості і переконливості тоді, коли людина здатна привести для обґрунтування свого рішення неспротовні аргументи і факти.

     Важливим  для менеджера є системне мислення — найбільш придатний в області менеджменту інструмент для протистояння парадоксам. Це схильність до аналізу і синтезу, вміння відділяти суттєве від несуттєвого, діалектично охопити явище як ціле, в усьому різноманітті елементів, які складають його, та зв’язків між ними. Системне мислення не уникає складнощів та охоче сприймає «непередбаченості» багатьох явищ та процесів.

     Успішність  управлінської діяльності значною  мірою визначає креативність як здатність до творчого вирішення завдань. Найважливішою є роль її в інноваційній діяльності. Саме у процесі розробки і впровадження в організації інновацій менеджер виступає як новатор, творець. При цьому креативність керівника проявляється вже у його здатності бачити елементи новизни, творчості у діяльності інших людей, в першу чергу підлеглих, в умінні розкрити їх особистий потенціал. Ця властивість необхідна менеджеру також для розробки стратегічних управлінських рішень, цільових комплексних програм тощо.

      Реалістичний  погляд на речі — суттєва перевага менеджера. Але розвинене уявлення, природна здібність фантазувати можуть посилити його потенціал, сприятимуть підвищенню якості і результатів його діяльності. Потреба в уявленні легко підтверджується тим, що кожному творчому працівникові доводиться подумки відтворювати різні варіанти рішень, перш ніж діяти. Таке перенесення «проб та помилок» зі сфери реалій в уяву прискорює процес адаптації менеджера до змін ситуації. Можна сказати, що межі досягнутого керівником багато в чому залежать від меж його уявлення. Чим самостійніший менеджер у своїх діях, тим з більшою користю для справи він зможе використати свою уяву.

4.1Ділові якості

     Ділові  якості — це здатність знаходити у межах власної компетенції, наданих повноважень та засобів найкращий підхід до ситуацій та найкоротший шлях до досягнення мети, оперативно приймати самостійні обґрунтовані рішення, послідовно забезпечуючи їх виконання. Конкретні ділові властивості виявляються в умінні провести кваліфікований аналіз ситуації і розібратися в складних обставинах, розробити альтернативні варіанти рішення з наступним вибором найбільш результативного, своєчасно визначати склад дій, необхідних для вирішення проблем, чітко ставити завдання підлеглим і здійснювати ефективний контроль за їх виконанням, залишатися самокритичним в оцінюванні підсумків діяльності.

     Ділові  якості — складна категорія. Це симбіоз двох складових: компетентності та організаторських здібностей.

     Компетентність — сума спеціальних знань та досконале знання своєї справи. Визначається професійними знаннями (освіта, підготовка) та практичним досвідом.

     Управлінські  знання менеджер отримує у системі вищої освіти, а також шляхом самоосвіти: вивчення спеціальної літератури, спостереження, спілкування з колегами та науковцями, відвідування професійних виставок тощо. Важливим є уміння пов’язувати нові знання зі старими, швидка реакція та орієнтація.

     Управлінські  уміння — це застосування знань на практиці, трансформовані знання, які втілюються при здійсненні конкретних управлінських операцій. Уміння керівника є відносно сталими характеристиками особи (уміння слухати, організувати виконання тощо).

     У свою чергу уміння, доведені до рівня  автоматизму (частково існують на підсвідомому рівні), називаються навичками. Навички  залежать здебільшого від стажу  роботи керівника і являють собою  вироблення певних управлінських стереотипів  поведінки (розмова по телефону, ведення  наради, роботи на комп’ютері тощо).

     Уміння  і навички пов’язані між собою, але навички є більш конкретними, в той час як уміння — більш  універсальні.

     Менеджер, звичайно, не може бути однаково компетентним з усіх питань, у вирішенні яких він бере участь, і в цьому немає  нічого компрометуючого. Однак йому не обійтися без певної суми професійних  знань та навичок, достатніх для  чіткого розуміння цілей та сприйняття нових ідей, для кваліфікованого  аналізу виникаючих ситуацій та прийняття  обґрунтованих рішень.

     Некомпетентний  менеджер неминуче потрапить у принизливу залежність від свого оточення, бо змушений оцінювати обстановку по підказці своїх підлеглих або вищого керівництва. Як правило, йому важко висловити  вагоме судження та почати активні  дії. Не дивно, що такий менеджер проявляє підозрілість щодо дій та суджень  підлеглих, оскільки сам не в змозі  розібратися у суті справи. Нерідко  він змушений імітувати корисну  діяльність, бо не здатний до реальних і відповідальних дій.

     Небезпека некомпетентного керівника не обмежується  негативними наслідками не обґрунтованих  рішень, які він приймає самостійно. Звичайно такий керівник, прагнучи приховати незнання справи, намагається  оточити себе такими ж некомпетентними  людьми та віддаляє здібних працівників, не розуміючи, що тим самим робить крок до безславного завершення своєї  кар’єри.

     Організаторські здібності менеджера — це навички налагодження спільної роботи багатьох людей, розпорядливості.

     Організаторські здібності виявляються в умінні:

• оцінити ситуацію, визначити черговість завдань, розрахувати термін їх виконання;
• своєчасно приймати аргументовані рішення, узгоджуючи свої задуми з реальними умовами і забезпечувати їх виконання;
• направляти, координувати та контролювати діяльність підлеглих; раціонально розподіляти працю між співробітниками та інструктувати їх, забезпечити їх взаємодію;
• домагатися реальної персональної відповідальності кожного за виконання доручених завдань; 
• підтримувати дисципліну виконання, налагодити дієву систему контролю результатів їх діяльності;
• йти на виправданий ризик в умовах невизначеності, обмеженості інформації та нестачі часу;
• активно використовувати для досягнення мети зовнішні фактори та зміну обставин;
• створювати оптимальні комбінації наявних ресурсів.

     Менеджер  розуміє, що не може покладатися тільки на себе, і заохочує до управлінської діяльності компетентних, ініціативних та сумлінних працівників. Здібний організатор спирається на розум всього колективу, його наполегливість ніколи не переходить у впертість та несприйняття чужої думки. Таким чином він привчає підлеглих до самостійності. Він не уникає відповідальності ні за прийняття рішень, ні за результати їх реалізації, ні за наслідки діяльності своїх підлеглих.

      Найбільший  успіх досягається тоді, коли керівник знає не тільки те, що йому належить робити, а й те, чого не слід робити самому, використовувати максимально потенціал  своїх підлеглих.

4.2Особистісні риси

     Вольові властивості

     Компетентна особа з розвиненими діловими якостями може виявитися не здатною  керувати колективом, якщо їй не вистачає особистісних рис, перш за все, вольових.

     Воля  — це свідоме регулювання людиною  своєї поведінки та діяльності, пов’язане  з подоланням внутрішніх та зовнішніх  перешкод.

     Для менеджера важливі:

     •          цілеспрямованість — уміння людини підпорядковувати свої дії поставленим цілям. Цілеспрямовані особи мають чіткі й визначені цілі в житті;

     •          наполегливість — уміння мобілізувати свої можливості для тривалої боротьби з труднощами, здатність спрямовувати і контролювати поведінку відповідно до визначеної мети;

     •          рішучість — уміння прийняти та втілити в у життя швидкі, обґрунтовані рішення. Рішуча людина здатна в потрібний момент відкинути коливання і сумніви й рішуче зупинитися на конкретній меті та визначити способи і засоби її досягнення;

     •          ініціативність — уміння працювати творчо, діяти ініціативно;

     •          самостійність — уміння не піддаватися впливам різних факторів, які можуть відволікати від досягнення мети, критично оцінювати поради та пропозиції інших, діяти спираючись свої погляди та переконання;

     •          сміливість — уміння подолати страх і йти на виправданий ризик заради досягнення мети, незважаючи на небезпеку для власного благополуччя.

     •          витримка — уміння відкидати дії, почуття і думки, які заважають здійсненню прийнятого рішення.