Проблеми запровадження стратегічного планування розвитку регіонів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Український державний  університет фінансів та міжнародної  торгівлі

Кафедра міжнародного менеджменту  та маркетингу

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Державне і регіональне управління»

на тему: Проблеми запровадження стратегічного планування розвитку регіонів

 

напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент»

професійне спрямування «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

 

 

Студентки  3  курсу   2   групи

Якимовської Н. В

 

                                                                Керівник к.е.н., доц. Булах Т.М.  

                                                                                        

Національна шкала _________________

                                                                                  Кількість балів: __Оцінка:  ECTS ___

 

Дата захисту _______________________

 

Дата здачі роботи на перевірку_________

Реєстраційний номер_________________

 

                                                                        Члени комісії          ___________________________

                                                                                                                    (підпис)             (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                                   (підпис)           (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                      (підпис)           (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Київ-2012

З М І С Т

ВСТУП   РОЗДІЛ                      РОЗДІЛ                         РОЗДІЛ                 ВИСНОВКИ   СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   1.1. 1.2. 1.3.     2.     2.1.     2.2.       3.     3.1.   3.2.   3.3.

…………………………………………………………...   ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО  ПЛАНУВАННЯ Поняття «стратегічне планування»…………………. Етапи розробки стратегічного  планування…………... Роль стратегічного планування для розвитку регіонів     ВПРОВАДЖЕНЯ РОЗРОБЛЕНИХ  СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ   Приклади ефективного  проходження етапів впровадження стратегічного  планування у світовій практиці…………………………………………………. Досвід областей України  у впровадженні стратегії розвитку…………………………………………………   ОРГАНІЗАЦІНІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ Програмно-планова схема  реалізації регіональних стратегій………………………………………………… Джерела фінансування реалізації регіональних стратегій………………………………………………… Інститути реалізації регіональних стратегій………….   ……………………………………………………………       ……………………………………………………………

3   5   5 13 19         30       30   36       40   40   42 45   49       52

 

 

 

ВСТУП

 

Одним із сучасних інструментів впровадження державної політики країни є регіональна політика розвитку, яка орієнтована на реалізацію механізмів управління господарськими адміністративно-територіальними системами всіх типів та просторових рівнів. Вона має забезпечувати комплексно-пропорційний економічний розвиток територій з максимальним урахуванням потенціалу регіонів. Розширення самостійності та повноважень органів місцевого самоврядування в умовах переходу до ринку зумовлює потребу в удосконаленні регіональних стратегій з метою конструктивного підходу до наукового обґрунтування управління регіональним розвитком. Регіональні стратегії розвитку органічно пов‘язані з важливими і складними процесами, такими, як: формування ринкових відносин, розгортання нових форм власності, пріоритетний соціальний розвиток, а також, з екологічною та демографічною ситуацією тощо.

Розвиток регіонів України  на сучасному етапі ринкових реформ зіткнувся з низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників, що зумовили його розбалансований, асиметричний та диспропорційний характер. Основою цього стала невизначеність стратегічних пріоритетів регіонального розвитку у кризовий та посткризовий періоди, неготовність регіонів до неухильно зростаючого конкурентного тиску на внутрішньому та зовнішніх ринках у боротьбі за матеріальні, фінансові та людські ресурси, можливість ефективного використання геополітичного розташування регіональних систем та комплексів. Тактичні прорахунки регіонального розвитку України (у короткостроковому та середньостроковому періоді) обумовлені переважно відсутністю чітко означених, науково обґрунтованих економічних і соціальних стратегічних пріоритетів, неврахуванням особливостей довгострокових тенденцій регіонального розвитку, що формуються та діють на посткризовому етапі модернізації економіки. Саме тому питання стратегічного планування розвитку регіонів в наш час стає досить актуальним.

 

Вироблення дієвої державної  політики в суспільстві практично неможливе без стратегічного планування. Актуальність стратегічного планування пояснюється його раціональністю та глобальною світовою інтеграцією і воно може розглядатися у кількох можливих варіантах для запровадження в суспільну практику України.

Об‘єктом курсової роботи є економічний розвиток обласних центрів України. 
Предметом дослідження є процес стратегічного планування економічного розвитку регіонів.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів стратегічного планування економічного розвитку обласних центрів України та визначення напрямів його удосконалення.

Для досягнення мети було поставлено та вирішено ряд завдань, а саме: 
1. Розглянути поняття та сутність стратегічного планування економічного розвитку міст;

2. Дослідити основні етапи формування та реалізації регіональної стратегії та нормативно-правові засади стратегічного планування розвитку регіонів;

3. Зробити оцінку сучасної ситуації та проблем у сфері регіонального планування; 
4. Визначити основні напрями удосконалення стратегічного планування регіонального розвитку  України.

В ході дослідження використовувались  такі методи: SWOT-аналіз, планування, моніторинг, оцінювання.

Значний внесок у вітчизняній науковій літературі впродовж останнього часу в розроблення стратегічного планування зробили ослідження таких вчених як Т. Заяць, С. Дорогунцов, О. Ковтун, . Мельник, С. Мочерний, Ю. Пітюренко, С. Чистов та ін.Водночас слід відзначити, що багато теоретичних питань є ще невирішеними, залишаються дискусійними, а в ряді випадків – і не окреслені.

Це стосується, зокрема, з’ясування концептуальних засад планування регіонального розвитку.

 

РОЗДІЛ 1

 

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО  ПЛАНУВАННЯ

 

1.1. Поняття  «стратегічне планування»

 

Стратегічне планування – це системний шлях до управління змінами й досягнення консенсусу в усій громаді, а також створення спільного бачення економічного майбутнього громади. Це творчий процес визначення проблем та погодження реалістичних цілей, завдань і стратегій, здійснення яких вирішить ці проблеми. Стратегічне планування є також потужним інструментом об‘єднання лідерів бізнесу та посадовців місцевої влади для створення публічно-приватних партнерств, що має позитивний вплив на місцевий діловий клімат та конкурентне становище громади, а також на вирішення інших питань, пов’язаних з рівнем життя всіх громадян. [1, с.35]

Вироблення дієвої державної політики в суспільстві практично неможливе без стратегічного планування. Актуальність стратегічного планування пояснюється його раціональністю та глобальною світовою інтеграцією і воно може розглядатися у кількох можливих варіантах для запровадження в суспільну практику України.

Визначаючи стратегічне планування,  наголосимо,  що в літературі існує значна кількість визначень. Для  регіону оптимальним є таке визначення: стратегічне планування – це систематичний процес, за допомогою якого регіон

а прогнозує та планує свою діяльність на майбутнє.[1, с.39]

Загалом стратегічне планування було реакцією на очевидний безлад і короткозорість, породжені ринковими негараздами і плюралістичними підходами у вирішенні проблем владою.

Стратегічне планування зорієнтоване на процес чи результат? Що є важливішим і первинним у ньому. Стратегічне планування є водночас процесом і результатом, оскільки в його основу покладено:

•  вибір цілей та завдань, що мають привести до кращого  суспільства;

•  визначення найдієвішого способу  досягнення цілей та завдань;

•  централізацію влади.

Зорієнтованість стратегічного планування на результат не викликає сумнівів, оскільки стратегічний план обов’язково передбачає досягнення результату відповідно до задекларованої цілі.

Стратегічне планування як процес. Процес стратегічного планування передбачає:

•  розподіл ресурсів (фонди, дефіцитні управлінські кадри, технологічний досвід);

•  адаптацію до зовнішнього  середовища  (поліпшення стосунків організації з її зовнішнім середовищем);

•  внутрішню координацію;

•  організаційно-стратегічне  передбачення.[2, с.98]

Водночас треба висловити  застереження щодо стратегічного планування. Передовсім стратегічне планування не варто вважати самоціллю чи панацеєю від усіх негараздів. Це не є догматична «ковдра» безпечного і безтурботного існування, оскільки процес стратегічного планування є неперервним і з бюрократичної точки зору містить чіткішу регламентацію діяльності з постійним моніторингом виконання стратегічного плану.

Основні завдання регіонального планування полягають у забезпеченні оптимального розвитку народного господарства регіонів у єдиному господарському комплексі держави; вдосконаленні, спеціалізації територій; установленні оптимальних пропорцій; ефективному використанні трудових і природних ресурсів та виробничих потужностей; раціоналізації розміщення продуктивних сил.

Стратегічне планування регіонального розвитку має такі стадії:

1) розроблення концепції регіонального розвитку;

2) обґрунтування важливих пропозицій;

3) формування системи цільових програм. [5, с.140]

Генеральною метою стратегії соціально-економічного розвитку регіону є орієнтація на діяльність у напрямку стабілізації та підвищення якості життя населення на основі підвищення ефективності економіки і забезпечення додаткових надходжень у бюджети всіх рівнів за рахунок активізації інноваційних та інвестиційних процесів.

Стратегія соціально-економічного розвитку регіону визначає зміст основних напрямів діяльності органів місцевого самоврядування:

• управління соціально-економічним розвитком;
• управління бюджетом та фінансами;
• управління економікою та підприємництвом;
• управління майном і землею;
• управління зовнішньоекономічною діяльністю;
• охорону навколишнього середовища. [3, с.45]

Не можна не погодитися з думкою вчених, які вважають, що концепція соціально-економічного розвитку регіону – це цілеспрямований комплексний документ, що охоплює систему найважливішої політики розвитку регіону в стратегічній перспективі на основі необхідної і достатньо економічної самостійності (стратегічні пріоритети, цілі, пропорції і механізми) [2, с.81]

У структурі концепції розвитку регіону мають бути такі розділи:

• соціальна; екологічна; структурна; аграрна політика;
• регіональна науково-інноваційна політика; політика розвитку важливих комплексів спеціалізації та розвитку продуктивних сил; політика розвитку системи розселення; підготовки трудових ресурсів і зайнятості;
• розвитку виробничої інфраструктури; ринкової інфраструктури;
• інвестиційна та зовнішньоекономічна політика;
• антимонопольна; фінансово-бюджетна і податкова; регіонально-кредитна політика і розвиток банківської системи;
• політика розвитку відносин власності. [4, с.41]

Отже, концепція регіонального розвитку визначає важливі структурні зміни в процесах соціально-економічного розвитку у формі важливих пріоритетів, цілей і забезпечує їх реалізацію економічних та організаційно-правових механізмів.

На основі концепції регіону формується стратегічна комплексна програма соціально-економічного розвитку, що охоплює систему взаємопов’язаних цільових програм. Процес формування стратегії соціально-економічного розвитку регіонів є одним із найважливіших напрямків діяльності виконавчих і законодавчих органів влади на всіх рівнях.

Важлива складова механізму державної регіональної економічної політики – прогнозування як з’єднувальна ланка між теоретичними розробками та господарською практикою.

Загальна мета прогнозу соціально-економічного розвитку регіонів полягає в тому, щоб інформаційно забезпечити об’єктивність управлінських рішень щодо оптимальних шляхів розвитку регіональної економіки у майбутньому. Регіональне прогнозування за останніх 30–40 років досягло неймовірно великих масштабів. Прогнози і програми розвитку регіонів складають як на національному (в межах країни), так і на міжнародному рівні (СЕЗ, єврореґіони та ін.) із залученням іноземного капіталу. На макрорівні прогнози розробляють для країни в цілому. Вони можуть бути галузевими, проблемними, комплексними.

Відповідно до Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» (2000 р.), у всіх адміністративно-територіальних одиницях розробляють прогнози соціально-економічного розвитку терміном на 5 років та програми економічного і соціального розвитку терміном на 1 рік.