Прибуток підприємства та шляхи її підвищення

         Промисловість є провідною галуззю господарства України. В її складі виділяють видобувні й обробні галузі. Видобувна промисловість займається видобутком різних видів палива і сировини з надр Землі, тому її розвиток і поширення залежать від розміщення і запасів корисних копалин. До обробної промисловості відносяться галузі, які займаються обробкою чи переробкою сировини й напівфабрикатів. У 2009 р. обсяг реалізованої промислової продукції становив 806550,6 млн. грн., [17]

           На промисловість припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарству. У галузевій структурі промисловості України провідне місце традиційно займає важка промисловість, її значне переваження над виробництвом товарів народного споживання постійно призводило до проблем із забезпечення населення продукцією легкої і харчової промисловості. Так, за 1991-2000 рр. частка електроенергетики у загальному обсязі промислового виробництва зросла з 3,2 до 12,1%, паливної промисловості – з 5,7 до 10,1%, чорної металургії – з 11 до 27,4%, кольорової – з 1,1 до 2,4%, хімічної і нафтохімічної – з 5,5 до 5,9%, в той час, як частка галузей, що задовольняють кінцевий попит населення, скоротилась: легкої – з 10,8 до 1,6%, харчової – з 18,6 до 16,8%.[11, c.298]

Базовим у економіці  країни є паливно-енергетичний комплекс. У структурі видобутку палива в Україні майже 75% припадає на вугілля, 5% займає нафта, а 19% - газ. Запаси кам’яного  і бурого вугілля оцінюються у           76 млрд. т. У Донбасі зосереджено 98% кам’яного вугілля, у Львівсько-Волинському басейні – 2%. Сучасний обсяг видобутку власної нафти сягає 8-10% загальних потреб України, а ще 40-43 млн. т нафти доводиться щорічно імпортувати, газом Україна забезпечена на 17-20%. Найбільшим за видобутком є Дніпровсько-Донецький район (родовища нафти – Зачепилівське, Глинсько-Розбишівське, Качанівське, Леляківське, Анастасіївське; газу – Шебелинське, Єфремівське, Хрестищенське та інші).

Також важливою галуззю важкої промисловості  є чорна металургія. Загальні запаси залізних руд України оцінюються у 27,4 млрд. т, що становить 22% розвіданих запасів у країнах СНД. Основна маса залізних руд зосереджена в 48 родовищах, сконцентрованих у Криворізько-Кременчуцькому й Білозерсько-Конському басейнах і на сході Криму та у Приазовському залізорудному басейні. Сучасний стан металургійного комплексу України характеризується технологічним відставанням у порівнянні з розвинутими країнами Європи та світу. Структура металопродукції недосконала, низька частка тонкого листа бляхи, прокату з покриттям, гнутих профілів. Тому галузь потребує проведення модернізації та технічної перебудови виробництва. Порівняно з чорною менше розвинена в Україні кольорова металургія, що пов’язано насамперед з відсутністю розвіданих сировинних ресурсів.

Хімічна та нафтохімічна промисловість  – одна з найважливіших галузей  важкої промисловості України. Вона складається з таких підгалузей: гірничо-хімічна, основна хімія, хімія  полімерів, фармацевтична, лакофарбова  тощо. Головні райони гірничо-хімічної промисловості – Передкарпаття і Донбас. Сірку видобувають у Львівській області, калійні солі – у Львівській і Івано-Франківській, кухонну сіль – у Донецькій. Хімія полімерів виробляє хімічні волокна, синтетичні смоли, пластмаси, каучук. Центри – Київ, Запоріжжя, Луцьк, Донецьк, Сокаль, Черкаси, Чернігів. Нафтохімічна галузь представлена виробництвом шин і ґумотехнічних виробів (Дніпропетровськ, Біла Церква) та виробництвом вихідних продуктів органічного синтезу. Фармацевтична промисловість виробляє ліки (Київ, Одеса, Харків, Кременчук, Львів, Полтава, Донецьк, Миколаїв). Обсяг реалізованої продукції за 2009 р. становить 48473,6 млн. грн..[17]

Лісова й деревообробна промисловість  об’єднує заготівлю і переробку  деревини та інших лісових багатств (лікарської сировини, ягід, плодів, грибів); основні її галузі – лісозаготівельна, деревообробна, целюлозно-паперова й лісохімічна. Частка лісової і деревообробної промисловості в усьому промисловому комплексу досить низька (менше 2,5%). Основою розвитку галузі є лісове господарство. Воно займається розведенням (насадженням), упорядкуванням, захистом та охороною лісів; розвинене в усіх регіонах України, найбільше – у Карпатах і на Поліссі. Лісозаготівельна промисловість проводить вирубування, вивіз і первинну обробку деревини. Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, становить 10-12 млн. м³. Обсяг реалізованої продукції у 2009 році становив 6357,3 млн. грн. . Целюлозно-паперова промисловість розвивається в лісових районах, у місцях, де є електроенергія і вода. Найбільші підприємства – Жидачівський картонно-паперовий комбінат, Рахівська і Корюківська картонні фабрики та ін. Лісохімічна промисловість продукує кормові дріжджі, синтетичні смоли, оцтову кислоту, метиловий спирт, скипидар тощо. Найбільші підприємства розміщені в Карпатах (Великий Бичків, Вигода, Свалява, Перечин), на Поліссі (Славута, Коростень, Клевань). Основні проблеми розвитку лісової і деревообробної промисловості – дефіцит сировини та її некомплексна переробка. Важливі напрямки розвитку галузі – раціональне використання лісових ресурсів, модернізація підприємств, створення безвідхідних виробництв. [10, c.55]

Машинобудування є надзвичайно  складною галуззю, до якої входять декілька десятків спеціалізованих галузей. В узагальненому виді структура машинобудівного комплексу складається із галузей: 1) важкого машинобудування: металургійне, гірничо-рудне, енергетичне; 2) середнього машинобудування: транспортне, сільськогосподарське і тракторне, верстатобудування, устаткування для легкої і харчової промисловості; 3) точного машинобудування: приладомашинобудування, електротехнічне машинобудування. Машинобудування розвинуте в усіх регіонах країни, відмінності полягають у різному рівні розвитку та наборі галузей, їх значенні на різних територіях. В одних регіонах вони є галузями спеціалізації, в інших – задовольняють потреби тільки даного регіону. Обсяг реалізованої продукції в 2009 році становив 85833,0 млн. грн..[17]

Харчова промисловість України  поступається тільки чорній металургії, даючи більше 17% промислової продукції. Харчова промисловість об’єднує понад 40 галузей, які виробляють продукти харчування. Основними серед них є цукрова, борошномельно-круп’яна, олійно-жирова, хлібопекарська, спиртова, плодоовоче-консервна, рибна, молочна, м’ясна, виноробна, кондитерська, пивоварна, тютюнова та інші. Обсяг реалізованої продукції в 2009 році становив 159550,1 млн. грн.. Для галузей харчової промисловості характерна певна невідповідність переробних потужностей наявній сировинній базі, тому значна частина продукції не переробляється. Необхідне будівництво і оснащення новітнім обладнанням невеликих підприємств, які могли б швидко переорієнтуватися на випуск високоякісної, конкурентоспроможної продукції.

Легка промисловість – це сукупність галузей промисловості, що спеціалізується на випуску предметів народного споживання (тканини, взуття, трикотаж, одяг, галантерея тощо). До легкової промисловості належать текстильна (бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, трикотажна); взуттєво-шкіряна; швейна; хутрова та інші галузі. Обсяг реалізованої продукції в 2009 році становив 7511,9 млн.грн..Основні центри легкої промисловості: бавовняна (Херсон, Тернопіль, Чернівці), вовняна (Одеса, Чернігів, Луганськ, Суми), шовкова (Київ, Черкаси), трикотажна (Харків, Київ, Львів, Одеса, Луганськ, Житомир), швейна (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Суми та ін.), взуттєво-шкіряна (Київ, Харків, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Миколаїв, Одеса, Луганськ). [5, c.223]     

  Функціонування народногосподарського  комплексу України неможливе без інфраструктури, тобто галузей, які обслуговують процес виробництва. Це вантажний транспорт, системи енерго-, водо- і теплопостачання, матеріальне-технічне забезпечення, ремонт, будівельний комплекс, освіта (підготовка кваліфікованих кадрів), наукове забезпечення, управління.

Провідне місце у інфраструктурі займає вантажний транспорт. Виділяють  наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний), водний (морський, річковий, озерний) та повітряний його види. Залізничний  транспорт здійснює понад 70 відсотків загального обсягу перевезень, а це мільярди тонн вантажів та десятки мільйонів пасажирів (недаремно залізниці називають сталевими артеріями, які забезпечують життя всієї економіки). Усі види транспорту об’єднуються в єдину транспортну систему країни, яка являє собою територіальне поєднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту, служб перевезень та форм її територіальної організації, які об’єднують види транспорту і всі ланки транспортного процесу у їх взаємодії і забезпечують успішне функціонування народногосподарського комплексу країни в цілому.

Будівельний комплекс включає в  себе такі галузі, як будівництво, промисловість  будівельних матеріалів, виробництво  будівельних конструкцій і деталей. Основні обсяги будівництва в  Україні поки що зосереджені у великих містах, значними обсягами цивільного будівництва характеризується м. Київ. У процесі розвитку будівництва в країні виділились окремі галузі спеціалізації – промислове, комунікаційне, житлове, водогосподарське, військове та ін. У 2009 році було введено в експлуатацію 6400 тис. загальної площі житла та кількості забудованих квартир. Промисловість будівельних матеріалів включає виробництво стінових матеріалів, цементну промисловість, видобуток і первісну обробку мінерально-будівельних матеріалів, склоробну промисловість, виробництво облицювальних, оздоблювальних матеріалів та санітарно-технічних засобів. Найпотужнішими центрами промисловості будівельних матеріалів є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь. Виробництво будівельних конструкцій та деталей включає в себе підприємства з виготовлення збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій, які тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, населених пунктів зі значним обсягом житлового і промислового будівництва (основними з них є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське та Сумське), домобудівні комбінати (найбільш потужні зосереджені в Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі). Обсяг реалізованої будівельної продукції (у фактичних цінах) за 2008 рік становив 128298,8 млн.грн.. [17]    

Другою великою народногосподарською галуззю України є сільське господарство. У ньому зайнятий кожен четвертий  працюючий у виробничій сфері, тут  виробляється майже п’ята частина  національного прибутку, п’ята частина валового суспільного продукту. Сільськогосподарське виробництво – основа всього економічного, соціального і політичного життя України. Більше половини вартості виробленої  продукції сільське господарство реалізувало у вигляді сировини, майже четверта частина йшла безпосередньо у фонд споживання, тобто використовувалася як продовольство. Головний засіб виробництва у сільському господарстві – земля, яка одночасно є і предметом праці, бо обробляється з метою одержання передусім продовольства.

Сільське господарство складається  з двох великих галузей – рослинництва і тваринництва. За нормальних умов розвитку в загальному обсязі їх виробництва  зростає частка тваринництва, в умовах криз, воєн, революцій тощо – навпаки. В Україні останніми роками тваринницька галузь поступово спадає. [9, c. 345]

Рослинництво – це велика галузь сільського господарства, головним засобом  виробництва якого є земля. Воно дуже залежить від кліматичних умов, зокрема від кількості тепла  та зволоженості. Внутрішня структура рослинництва в Україні представлена такими галузями і виробництвами: рільництвом (зернове господарство, технічні культури, картоплівництво), городництвом, кормовиробництвом (польове та луківництво), садівництвом і виноградарством. Рільництво і городництво базуються на обробітку орних земель, луківництво – на природних кормових угіддях (луки, сіножаті), а садівництво і виноградарство – на культурі багаторічних деревних та кущових насаджень.

Посівна площа України становить  біля 27 млн. га. Провідну роль у структурі посівних площ відіграють зернові культури (50,2% всіх посівів). Друге місце в посівах належить кормовим культурам – 26% від усієї посівної площі. Третє місце в посівах займають технічні культури – 15,4%, а картопля і овоче-баштанні культури – 8,4% посівної площі України. В структурі виробництва зерна (посівна площа – 14,4% тис. га) більше половини припадає на озиму пшеницю. Друге місце за валовим збором посідає ячмінь (1/5 збору), на третьому місці знаходиться кукурудза (до 15%), на четвертому жито (до 4%). Далі йдуть овес, просо, гречка, рис, зернобобові. Основними продовольчими круп’яними культурами, що  вирощуються в Україні, є гречка і просо. Основними зернофуражними культурами в нашій країні є ячмінь, овес, кукурудза на зерно та зернобобові.

Технічні культури в Україні  – соняшник, цукрові буряки, льон-довгунець  – займають дещо більше десятої  частини посівних площ. „Найсолодшою”  областю України є Вінницька, найбільш олійною (соняшниковою) –  Дніпропетровська, а „шовковою” –  Чернігівська.

Картоплівництво – галузь, що задовольняє  продовольчі, кормові та технічні (сировинні) потреби суспільства. В основному  зосереджена у підсобному господарстві громадян (сім десятих усього виробництва  картоплі).    

 Овочівництво розвинене в  Україні недостатньо. У 80-90-х роках скоротилися як площі, так і валові збори овочів – столового буряка, капусти, огірків, помідорів, перцю, моркви тощо. Овочівництво – трудомістка і маломеханізована галузь. Деякі культури – помідори, перець, баклажани – найбільш продуктивні на Півдні й у Закарпатті, решта – вирощуються повсюдно й особливо навколо великих міст, де організовано приміські овочеві господарства. На Півдні країни розвинене баштанництво – вирощування кавунів, динь тощо.

Садівництво – в Україні ще не стало високотоварною галуззю, хоч має сприятливі для цього природні умови Степу, Лісостепу і Закарпаття. Воно включає у себе ягідництво (вирощування агрусу, порічок, смородини тощо) та плодівництво (вирощування сім’ячкових – яблука, груші та кісточкових – вишня, черешня, слива, абрикоси, персики).

Тваринництво – галузь сільськогосподарського виробництва, рівень розвитку якої є  свідченням інтенсивності аграрного  сектора економіки загалом. Крім продовольства, тваринництво дає сировину для харчової (м’ясо, молоко) та легкої (вовна, шкури) промисловості. Скотарство і свинарство – дві визначальні галузі тваринництва України. На  2009р. в Україні нараховувалось 5079,0  голів великої рогатої худоби, в тому числі корів – 2856,3 голів. Найвища концентрація поголів’я великої рогатої худоби в Правобережному Степу і на заході Поліської зони. Найбільше поголів’я свиней в Поліссі і лісостепу, особливо в Рівненській, Черкаській, Київській, Хмельницькій областях. Іншими галузями тваринництва є птахівництво (вирощування курей, гусей, качок, індиків), кліткове звірівництво (розведення песця, нутрії, чорно-бурих лисиць), кролівництво, шовківництво (розведення тутового шовкопряда на Півдні), бджільництво (традиційна українська галузь) та конярство. На 2009р. нараховано 177,6 голів. У тісному зв’язку з сільським господарством розвивається рибне господарство (ставкове вирощування коропа, білого амура, товстолобика, ляща, судака, а у Карпатах – річковий райдужної форелі). Вілов риби у 2009 році 256853. В даний час в Україні розвиток тваринництва – це проблема, яка виникла через практичне винищення худоби і руйнації продуктивних сил виробництва. Але цей розвиток має економічні та соціально-економічні переваги.[17]