Прибуток підприємства та шляхи її підвищення

         Сектори виробничої сфери поділяють на галузі – широкі і вузькі. Наприклад, паливно-енергетична промисловість є широкою галуззю, а нафтовидобувна – вузькою.

        Існує ще й поділ народногосподарського комплексу на структурні підрозділи. Замість двох – виробничої і послуг – виділяються три сфери: первинна, вторинна і третинна. До первинної сфери відносяться галузі і виробництва, пов’язані з добуванням  і виготовленням сировинних необроблених продуктів; до вторинної сфери – переробні галузі та виробництва, а до третинної сфери – усі інші, особливо галузі сфери послуг.

       Міжгалузевий народногосподарський комплекс – це сукупність декількох галузей, які виробляють взаємозамінну продукцію (паливно-енергетичний) або послідовно переробляють певну вихідну сировину, включаючи її добування чи виготовлення (лісовиробничий, агропромисловий), або розв’язують важливу загальнодержавну економічну, соціальну чи іншу проблему (військово-промисловий, продовольчий комплекси).

 

1.2. Види макроекономічних пропорцій та їхній вплив на економічний і соціальний  розвиток країни

 

         Матеріальне виробництво визначається певними економічними взаємозалежностями або пропорціями між різними секторами економіки країни. Пропорційність є необхідною для виробництва, яке базується на суспільному поділі праці. Специфічною рисою встановлення та підтримання пропорцій у ринковій економіці є рівновага матеріально-речових, вартісних та грошових факторів. Це означає необхідність підтримання вартісних пропорцій між платіжним попитом та пропозицією товарів, кількістю грошей в обігу та товарною масою,» встановлення вартісних пропорцій обміну тощо. 
Пропорції, що всебічно впливають на відтворення, можна поділити на:

I. Загальноекономічні: співвідношення між різними показниками системи національних рахунків:

- Між виробничою і невиробничою сферами;

- Між I і ІІ; підрозділами матеріального  виробництва;

- Між сукупною пропозицією та  сукупним попитом;

- Між товарною та грошовою  масою і ряд інших.

II. Міжгалузеві пропорції, що характеризують співвідношення великих галузевих підрозділів економіки; промисловості, сільського господарства, будівництва ті ін.

III. Внутрішньогалузеві - пропорції окремих галузей всередині кожної великої галузі: у промисловості - між вугільною, металургійною, харчовою і т.д.

IV. Територіальні, які відображають розвиток виробництва по окремих регіонах і областях.

V.  Міжнародні, що показують участь економіки країни в міжнародному поділі праці.[1, c.369]

        Характер пропорцій впливає на динамічність і стійкість розвитку економіки. Так, висока частка ресурсодобивающіх галузей і недостатній рівень розвитку обробної промисловості, який ми маємо на Україну, є однією з причин низького обсягу (у порівнянні з індустріально розвиненими країнами) виробництва національного доходу і валового національного продукту.

Макроекономічні пропорції повинні  постійно змінюватися, що обумовлено дією наступних факторів:

1) науково-технічним прогресом, який призводить до виникнення нових видів виробництв, морального старіння деяких традиційних;

2) зміною суспільних потреб, так як у міру насичення одних виникають інші;

3) ступенем участі економіки країни в світогосподарських економічних зв'язках: міжнародної спеціалізації та кооперації, зовнішній торгівлі та ін.

         Як наслідок - зміна структури виробництва, в переважній більшості країн більш бурхливими темпами розвиваються галузі обробної промисловості, послуг, невиробнича сфера. Держава повинна забезпечити структурну перебудову економіки відповідно до змінених потреб НТП. Воно також повинно тримати під контролем пропорції між сукупним попитом і сукупною пропозицією, фондом споживання і фондом нагромадження, товарної і грошової масою з метою зменшення спадів інфляції, безробіття.

       У сучасній економічній системі існує багато видів ринків (предметів споживання, засобів виробництва, платних послуг, робочої сили, капіталів, валюти, грошей, цінних паперів, науково-технічної інформації, нерухомості), які діють і за спільними для всієї системи об'єктивними законами, і за законами, властивими лише певному ринку. Всі сегменти ринку тісно пов’язані та взаємодіють між собою і національним ринком. Сукупність сегментних ринків у взаємодії формує в межах національного ринку певні народногосподарські пропорції. Основними елементами механізму досягнення збалансованості всіх

видів пропорцій є широкомасштабне  втручання держави у відтворюваний  процес; ринкове регулювання за допомогою механізму конкуренції; 
корпоративна планомірність, максимальне застосування ПК, маркетингу. 
Ці три елементи механізму регулювання економіки тісно пов'язані, взаємодіють та взаємопроникають.

 

1.3. Основні макроекономічні показники

 

        В якості  узагальнюючих показників результатів  функціонування національної економіки  за певний період застосовують  наступні агрегати:

-  валовий внутрішній продукт (ВВП);

     -  валовий національний продукт (ВНП);

     -  чистий національний продукт (ЧНП);

     -  національний дохід

       При розрахунку основних макроекономічних показників у Системі національних рахунків (СНР) – системі взаємопов’язаних  показників і класифікацій, які використовуються для описування  та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на мікро рівні, враховується відмінність між національною та вітчизняною «основами» реєстрації показників. Розрізняють показники результатів економічної діяльності: валовий внутрішній продукт ті валовий національний продукт. [2, c.21]

        Валовий внутрішній продукт (ВВП) характеризую сукупну ринкову вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами  в поточному періоді на економічній території країни. Показник ВВП представляє загальну вартість кінцевого продукту, виробленого тільки всередині країни, з  використанням як власних, так і чужих факторів виробництва, тобто у ВВП не знаходить відображання продукт, створений за кордоном із використанням факторів виробництва даної країни. Як видно з рис. 1.1, за період 1994 – 2008 рр. показник ВВП зростає.[17]

 

Рис. 1.1 Динаміка показника  ВВП з 1994 року по 2008 рік

 

        Валовий національний продукт (ВНП) -  це сума додатних вартостей, створених з використанням факторів виробництва, що належать даній країні та її громадянам.[2, c.22]

         В основі розрахунків макроекономічних показників лежить рівність доходів і витрат. Економічна система є замкненою, і всі витрати на купівлю товарів та послуг неминуче є доходами виробників цієї продукції. Тобто будь-яка дія, що впливає на витрати, мусить обов’язково відбиватися на доходах, і навпаки -  все, що впливає на доходи, надалі відбиватиметься на витратах.

Щоб уникнути подвійного рахунку – ситуації, коли одна й та сама

операція може бути врахована  двічі, в СНР відрізняють такі поняття:

      - проміжна продукція – це товари і послуги, що купуються з метою

     подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

      - кінцева продукція – товари і послуги, що купуються з метою кінцевого

      споживання, не для подальшої переробки чи продажу;

      - додана вартість фірми – вартість, що створена в процесі виробництва на

даному підприємстві і охоплює реальний вклад підприємства у створення вартості конкретного продукту, не включає вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використанні в процесі виробництва.

        При розрахунку ВВП (ВНП) враховується вартість товарів і   послуг,вироблених лише в поточному періоді . А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:

     - перепродаж товарів;

     - власне фінансові операції.

          У свою чергу власне фінансові операції поділяються на:

- Державні трансфертні виплати. Під трансфертами  розуміють односторонній потік  благ, доходів, які мають перерозподільчий і безоплатний характер. Коли мова йде про державні трансферти, говорять є виплати із державного бюджету (пенсії, стипендії, допомога по безробіттю тощо);

- Приватні трансфертні  платежі (допомога батьків дітям-студентам,  подарунки заможних родичів тощо). Ця операція не є наслідком  виробництва, а виступає як  акт передачі коштів від однієї  приватної особи до іншої;

- Операції з цінними паперами (купівля-продаж акцій, облігацій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності).[2, c.23]

          В економічній науці та в статистиці використовуються різні методи визначення величини ВВП (ВНП). Як ВВП, так і ВНП можна розрахувати трьома методами:

   1. Виробничий метод (метод  доданих вартостей);

   2. За доходами;

   3. За витратами.

         За методом доданих вартостей сумується додана вартість всіх галузей народного господарства. Цей метод дозволяє:

     - виявити відношення і роль окремих галузей у створенні ВНП (структуру);

     - виявити динаміку зміни структури;

     - провести порівняльний аналіз ВВП (ВНП) країни з аналогічним показником  

     інших країн.

         Метод «за доходами» базується на рівності ВВП і валового внутрішнього доходу. Сукупний доход визначається як сума доходів, що являють собою у тій чи іншій формі плату за використання факторів виробництва, за допомогою яких вироблено кінцевий продукт.[2, c.24]

         Розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

     - Заробітна плата найманих працівників – цей компонент містить заробітну

плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо;

     - Рентні платежі – це доходи, які отримують власники нерухомості від

залучення у виробництво  землі, майна, капіталу;

     - Чисті відсотки – це доходи постачальників грошового капіталу (відсотки,

які отримують домогосподарства за вклади, відсотки за облігації підприємств);

     - Доходи некорпоративного сектору – це чистий прибуток підприємств, які

перебувають в одноосібній  власності;

     - Прибуток акціонерних підприємств – містить податок на прибуток,

дивіденди акціонерам, нерозподілений прибуток підприємств.

     - Амортизаційні витрати – це обсяг капіталу, спожитого в процесі

виробництва впродовж року;

     - Чисті непрямі податки – непрямі податки (податок на додану вартість,

акцизи, мито, ліцензійні платежі та інш.), за відрахуванням  трансфертних платежів.  Економічної  точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм.

        Сумування вказаних складових дозволяє визначити ВВП за методом «за

доходами».

                             

де W – заробітна плата;

     Pr – прибуток;

     I – відсоток;

     R – рента;

     Am – амортизація;

     IT – непрямі чисті податки.

         Простіше виглядає цей розрахунок ВВП методом «за витратами ». Цей підхід спирається на вихідне положення, згідно з яким вартість виробленого продукту дорівнює сумі всіх витрат на його створення, а самі витрати в рамках одного методу вдається розділити на витрати макроекономічних суб’єктів: домашніх господарств, фірм держави та зарубіжжя. Формула, що лежить в основі витратного підходу до визначення ВВП, має вигляд[2, c.25]:

                             

де С – споживчі витрати;

     I – приватні валові інвестиції;

     G – державні витрати;

     NE – чистий експорт.

         Споживчі витрати – це особисті споживчі витрати всіх громадян країни, що включають витрати на предмети довгострокового та поточного споживання та на послуги.

         Інвестиційні витрати підприємств, що називаються приватними валовими інвестиціями, охоплюють основні види недержавних капіталовкладень у виробництво з боку фірм і підприємців. Це витрати на кінцеву закупку машин та обладнання, на виробничі будівлі, на збільшення запасів виробничих ресурсів, житлове будівництво, витрати на амортизацію.

        Державні витрати являють собою державні закупки товарів та послуг. В дану групу включають витрати федеральних, республіканських, місцевих державних органів на придбання кінцевої продукції підприємств, на закупку ресурсів для державних потреб і на оплату найманої робочої сили. В державні витрати не включають трансфертні платежі, які проводяться безкоштовно і не враховуються у складі ВВП.

         Чистий експорт є не що інше, як різниця між експортом та імпортом. Ця

різниця показує, на скільки  іноземні витрати на придбання товарів  і послуг, вироблених в даній країні, перевищують витрати даної країни на придбання товарів і послуг, вироблених в інших країнах.

          Слід зазначити, що ВВП (ВНП) не враховує:

      - роботу домогосподарок у своєму домашньому господарстві;