Прибуток підприємства та шляхи її підвищення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО  ЗАКЛАДУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

Кафедра економіки і менеджменту

 

 

К У Р С  О В А   Р О Б О Т  А

з економіки підприємства

 

 

на тему : “ Прибуток підприємства та шляхи її підвищення. ”

 

 

 

 

 

Виконала:	Прудник Оксана Володимирівна ст. гр. ЕПР-09 2 курсу денного відділення з/кн. № 140927
Перевірила:	к.е.н., доц. Лисенко С.М.

 

 

 

 

                                             Красноармійськ – 2011

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

 

Донецький НАЦІОНАЛЬНИЙ технічний  університет

 

Красноармійська філія

 

 

Гірничо-технічний факультет

 

Кафедра економіки та управління підприємством

 

 

ЗАВДАННЯ

 

НА курсову РОБОТУ

 

 

студента(ки) гр_______________  ______курсу _________________  відділення

                                       (шифр групи)         (курс)                  (денне, заочне)

 

_________________________________________________________________________

(П.І.Б. студента)

 

ТЕМА РОБОТИ______________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

2. Термін здачі студентом закінченої  роботи 

____________________________________________________________________

 

3. Вихідні дані до  роботи: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

4. Короткий зміст завдання  роботи (перелік питань, що необхідно  розглянути) ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

РЕФЕРАТ

______с., _______рис., _________табл., ______додатків, _______джерел.

 

Предмет дослідження – Структура народногосподарського комплексу України

Мета курсової роботи – Розкрити теоретичні проблеми стуктури економіки на основі аналізу складових структури народногосподарського комплексу.

 

Для досягнення цієї мети було розв’язано такі задачі:

       розкрито теоретичні  аспекти народногосподарського  комплексу України;

      проаналізовано основні  макроекономічні показники та  виявлено методи їх розрахунку;

         проаналізовано внутрішню структуру народногосподарського комплексу;

      проаналізовано основні макроекономічні пропорції;

       висвітлено шляхи  розв’язання існуючих проблем  підвищення структури української  економіки.

 

       Серед методів обробки і аналізу економічної інформації основними були такі: системний аналіз, порівняльний економічний аналіз, кореляційно-регресійний аналіз, індексний метод, метод групування тощо.

 

        Ключові слова: ВВП, ВНП, НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД, ГОСПОДАРСТВО, ПРОМИСЛОВІСТЬ, НТП, ЧВП, ІНДЕКС ЦІН.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

с.

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Структура економіки і її значення для динамічного розвитку країни…………………………………………..
1.1. Загальні риси та особливості  структури економіки…………………………
1.2. Види макроекономічних пропорцій та їхній вплив на економічний і соціальний розвиток країни………………………………………………………..
1.3.  Основні макроекономічні  показники………………………………………..
1.4.  Показники ефективності макроекономіки………………………………….. 1.5. Тенденції структурних зрушень  економіки, що відповідають сучасному етапові НТП…………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 2.   АНАЛІЗ СТРУКТУРИ НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОГО  КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ………………………………………………………….
2.1.  Аналіз внутрішньої структури  народногосподарського комплексу  України………………………………………………………………………………
2.2. Аналіз макроекономічних пропорцій  та виявлення тенденцій структурних  зрушень економіки України………………………………………………………..
2.3.   Аналіз народногосподарського  комплексу України з іншими  країнами…
РОЗДІЛ 3.  ЕФЕКТИВНІ СПОСОБИ  ПОКРАЩЕННЯ СТРУКТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ……………………………………………………..
3.1. Ефективні способи покращення  структури української економіки  потребам сучасного етапу НТП  і соціально-економічного розвитку  суспільства…………………………………………………………………………..
3.2. Ефективність урядової структурної політики та пропозиції для її удосконалення………………………………………………………………………
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...

 

 

 

 

                                                       

 

                                                                              ВСТУП

 

Народногосподарський  комплекс України охоплює всі  ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на всій території.  Для економіки України характерною є диференційована та диверсифікована структура, для якої характерно висока вага важкої індустрії, недостатній розвиток галузей та виробництв товарів народного споживання, наявність галузей забезпечення НТП, розширення та поглиблення внутрішньогалузевих та міжгалузевих виробничих зв’язків. На галузеву структуру значно впливають економічні та природні фактори (рівень розвитку продуктивних сил, елементи зростання виробництва, рівень забезпечення сировинною та паливно-енергетичними ресурсами).

             Удосконалення народногосподарського комплексу пов’язане з раціональним використанням природних, матеріальних та трудових ресурсів, інтенсивним розвитком економіки, охороною навколишнього природного середовища.

 У галузевій структурі  України иділяється машинобудування, харчова промисловість, легка промисловість. Структура засобів виробництва скаладається з співвідношення видобувних та обробних галузей. До видобувних належать видобуток мінерального палива, виробництво електроенергії, видуботок руд чорних та кольорових металів, хімічна та мінерально -  будівельна сировина, лісозаготівлі, вилов риби та морських продуктів.

 Видобувна промисловість  має підвищену фондомісткість, на  неї припадає  20%  основних виробничих  фондів, а фондовіддачу має нижчу.

 Галузі є однорідними, тобто подібними між собою за призначенням продукції, яка виробляється (галузі паливної промисловості), спільності використовуваної сировини (галузі машинобудування) та за характером технології.

 Науково – технічний  прогрес посилює динамічність  зрушення у структурі промисловості. Існують значні відмінності у територіальній концентрації промислового виробництва між південно – східними та деякими західними і центральними областями, у господарчій структурі яких висока питома вага аграрного сектора економіки.

 Потрібні пропорції  можна забезпечити на основі  удосконалення інвестиційної політики, управління, економії сировини та  енергії. 

 З переходом до  ринку значення галузевих економічних  розробок прогнозового характеру  зберігається, а в умовах ринку  значно посилюється.

 Методи регулювання  у розвинених країнах є економічні, зокрема податкова політика стимуляційного  чи гальмівного характеру. Особливо  важливими є правові важелі  управління розвитку економіки.  Галузеві схеми розміщення господарства  регіону мають врахувати зарубіжний досвід, бути науково-обґрунтованими, мати рекомендаційний характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                    РОЗДІЛ I

СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ  ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ДИНАМІЧНОГО

РОЗВИТКУ   КРАЇНИ

 

1.1. Загальні риси та особливості структури економіки

 

          З того часу як людина стала суспільною істотою, вона здійснює господарську діяльність. Господарство існувало вже тоді, коли первісні люди займалися збиральництвом дикорослих плодів, ягід, грибів, рибальством та полюванням з метою одержання продовольства, шкур, матеріалів, вчилися готувати сирі продукти до вживання, будувати примітивне житло – курінь, землянку, виготовляти мисливські чи рибальські знаряддя. Власне господарство з’являється там, де людина починає виготовляти, відтворювати чи відновлювати засоби праці, дбає про збереження землі, яку обробляє, одомашнює диких тварин, створює запаси продуктів для їх використання як предметів праці (наприклад, насіння культурних та дикорослих рослин). Отже, виробництво предметів споживання (харчів, одягу, взуття), предметів праці (палива, сировини, напівпродуктів) і засобів праці (інструментів, машин, устаткування) тощо, яке здійснюється індивідуально, сім’єю чи у суспільно організованих формах (общиною, колективно, з суспільним поділом та інтеграцією праці), називається господарством.     

         Господарство (господарювання) тісно пов’язане з діяльністю людей, а саме з працею, тобто з такою доцільною діяльністю людини, в результаті якої виготовляються матеріальні чи духовні цінності та блага (товари та послуги), іншими словами – споживачі вартості. Праця є важливою стороною життєдіяльності людини, засобом її існування як біологічної і соціальної істоти, фундаментальною основою розвитку та виживання суспільства, створення суспільного багатства.[14, c.148]

         У сучасному світі народногосподарський комплекс будь-якої країни, в т.ч. і України, є складовою частиною світового господарства, пов’язаною з ним міжнародними ринками товарів, капіталів, валюти, інформації і робочої сили, що проявляється у формуванні міждержавних економічних співдружностей та інтеграцій, у посиленні ролі транснаціональних корпорацій.

        Для виникнення народного господарства обов’язкові, як мінімум, дві умови: 1) наростання і поглиблення суспільного, зокрема територіального поділу праці, який веде до виникнення різноманітних видів діяльності, спеціалізації територій; 2) формування міцних централізованих держав. За таких умов народне господарство з часом перетворюється у народногосподарський комплекс, тобто у таке територіальне утворення, у якому усі компоненти економічного життя – підприємства, заклади, галузі, окремі регіони функціонують як єдиний організм, що забезпечує матеріальні і духовні потреби суспільства.

         Народногосподарський комплекс є серединною ланкою і початковою „точкою відліку” між двома граничними масштабами у геопросторовій організації господарства, верхньою межею якого є світове господарство, нижньою – підприємство. Існують різні форми суспільної організації виробництва, у яких беруть участь підприємства: концентрація виробництва, його спеціалізація, кооперування і комбінування.[2, c. 350]

          Концентрація являє собою процес оптимального зосередження виробництва на великих підприємствах. Спеціалізація – це звуження профілю підприємства, орієнтація на виготовлення певного продукту, його частини або обмеження його окремою стадією послідовного технологічного ланцюга (наприклад, виготовлення деревних плит у меблевому виробництві). Кооперування – це регулярні, спеціально зумовлені зв’язки між спеціалізованими підприємствами, які є надзвичайно важливим чинником комплексного розвитку народного господарства як у цілому, так і на окремих територіях. Нарешті, комбінування являє собою зосередження на одному підприємстві кількох виробництв на основі спільної чи комплексної переробки певної сировини (лісокомбінат), її послідовної переробки (текстильний, металургійний комбінати), спільного використання енергетичних, транспортних чи складських засобів.

         Всі елементарні клітини народного господарства поділяються на дві великі групи – підприємства й установи. Різняться вони тим, що підприємства виготовляють товари, а установи – надають послуги. Відповідно у народногосподарському комплексі виділяються два великих структурних підрозділи, дві сфери – виробнича і сфера послуг.

         Виробнича сфера складається з окремих секторів (їх ще називають народногосподарськими галузями). Зокрема, це промисловість, сільське господарство, лісове господарство, рибальство, будівництво, транспорт, матеріально-технічне постачання, заготівля і збут тощо. За видом продукції, що випускається, галузі об’єднують у важку, легку й харчову промисловість. Сукупність галузей, які виробляють сировину, паливо, знаряддя праці, складає важку промисловість. До неї належать паливна, електроенергетична, металургійна, хімічна, машинобудівна, лісова і деревообробна, промисловість будматеріалів. До легкої відносять галузі промисловості, які виробляють товари народного споживання – одяг, взуття, тканини, парфумерію тощо. Харчова промисловість об’єднує галузі, що виробляють продукти харчування. Іноді для того, щоб розрізнити галузі за використанням їхньої продукції, вдаються до поділу галузей промисловості на галузі груп „А” і „Б”. До групи „А” відносять галузі, які випускають засоби виробництва, а до групи „Б” – товари споживання. У такому випадку до першої групи відносять галузі важкої промисловості та деякі – легкої промисловості, а до другої – харчову та деякі галузі важкої і легкої промисловості. У сфері послуг сектори не виділяються, бо чітку грань між ними провести важко, деякі їх складові частини відносяться одночасно до різних галузей (наприклад, торгівля, транспорт, побутове обслуговування).[2, c.364 ]