Особливості вступу України до СОТ

Тепер немає проблем із сертифікацією імпортного товару як такою. Йдеться про проблеми, пов'язані з людьми, які там працюють. Але вирішено багато питань, на які традиційно скаржилися наші іноземні партнери. У нас це називалося диференціацією, вони це називали дискримінацією, коли з іноземців, як правило, брали вищу плату за все - від видачі довідок до багато чого іншого.

Перший крок лібералізації торгівлі Україною можна вважати досить успішним. Але в цій сфері трапляються  протиріччя керівництва країни, виникають протидії. Наприклад, питання відтермінування зменшення мита, пов'язане із встановленням так званих надбавок до імпортного мита для того, щоб захистити вітчизняного виробника. Але ці кроки в цілому шкодять інтересам України в рамках СОТ. Уряд України загалом не здійснював кроків, які б можна було назвати протекціоністськими. В Україні існує проблема перевищення імпорту над експортом і це тягне за собою певні макроекономічні наслідки. І експорт, і імпорт скоротилися через світову кризу. Експерти вважають, що тут не слід запроваджувати додаткові обмеження.

 Нині система підтримки сільського господарства в ЄС радикально переглядається. У Європі вже визнали, що такий спосіб підтримки - грішми платників податків - є неефективним. В українських умовах є певні межі. Якщо у нас ВВП на душу населення становить від 7 до 9 тисяч, то ясно, що ми не можемо собі дозволити витрати, які є в країнах, де він перевищує 25-30 тисяч доларів. Багаторічна підтримка аграрного сектору довела свою неспроможність. До кризи ми побачили диференціацію сільського господарства. З'явилися агрохолдинги, велика кількість ефективних підприємств, які могли конкурувати з ким завгодно. Їм точно не потрібна підтримка. Але не забувайте: якщо українське сільськогосподарське виробництво не може забезпечити наші потреби, то чи готові ми вдвічі, утричі більше платити за ті ж продукти харчування, стимулюючи інфляцію? Може, логічніше вирішити це питання за рахунок імпорту? [37].

СОТ ніколи прямо і однозначно не була проти підтримки національного виробника. Інше питання (і це є головною ідеєю СОТ), що така підтримка не повинна викривлювати пропорції економічної конкуренції. На жаль, в Україні є багато монополізованих ринків. Підтримати виробників, наприклад, зменшивши оподаткування, то ці рішення мають прийматися на горизонтальному рівні. Не комусь окремо, не сектору чи підприємству, а усій промисловості. Те ж стосується сільського господарства. Є багато інструментів, які можна використовувати, не порушуючи міжнародних правил.

Вступ України до СОТ став нагородою  проведення економічних реформ і  курс на зближення із Заходом, а не з Росією. Після набуття членства у СОТ, процес лібералізації торгових відносин між Україною і РФ сповільнився. Проте висувати додаткові вимоги по газу Україна не в змозі, оскільки відносини у сфері енергетики не входять в компетенцію СОТ. Україна є найбільшим експортером металів, тому присутність країни у СОТ автоматично знімає всі квоти на метали і ставить хрест на різних антидемпінгових процедурах відносно України, які мали місце у минулому. В цьому випадку українські металурги можуть серйозно конкурувати на світових ринках з російськими виробниками металів.

Україна зацікавлена  у якнайшвидшому вступі Російської Федерації до СОТ. Адже ці країни будуть тоді в єдиному законодавчому і нормотворчому просторі. У нас буде майданчик для вирішення будь-яких суперечок, а точніше, у нас будуть засоби і методи, щоб таких торгівельних суперечок не виникало.

Після вступу до СОТ став реальним вихід вітчизняних підприємств на західноєвропейські ринки. СОТ опублікувала щорічну збірку торговельних характеристик держав-членів і вступників «Trade Profiles 2008». На сторінці, присвяченій Україні, можна побачити, зокрема, що за рік її рейтинг у світовому експорті товарів піднявся з 36-го до 33-го, місця, а в експорті послуг – з 25-го до 23-го.

Так, за перші 4 місяці 2008 року вітчизняний експорт збільшився на 30% порівняно з аналогічним періодом минулого, а за перші 9 місяців – уже на 50%. Щоправда, імпорт за цей час збільшився на 60%. Але розрив між темпами зростання експорту й імпорту після вступу до СОТ зменшився [6].

Світова фінансова криза звела нанівець успіхи металургів на зовнішніх ринках. З нового року подорожчання газу може перекреслити всі здобутки не тільки металургів, а й виробників будматеріалів та кераміки, отримані завдяки вступу до СОТ, через високу енергомісткість цих виробництв.

Причиною випереджального зростання імпорту порівняно з експортом після вступу до СОТ був той факт, що практично всі товари, які випускаються в розвинених країнах, відповідають українським стандартам, натомість більша частина українських товарів не відповідають стандартам розвинених країн. Найбільше вступ України до СОТ вплинув на імпорт автомобілів, ціни на які відчутно знизилися, а обсяги завезення різко зросли. Зокрема, Київ за кількістю автомобілів на душу населення наздогнав провідні європейські столиці. Збільшився імпорт побутової техніки за стабільних цін (на тлі загального швидкого подорожчання товарів першої необхідності). До кризи 80% металургійного обладнання становило імпортне, при тому, що в Україні розташований Новокраматорський машинобудівний завод – підприємство, яке за часів СРСР було провідним виробником цієї техніки і яке досі міцно стоїть.

Отже, вступ України до СОТ має значний вплив на економічний розвиток нашої держави, а також сприяє інтеграції України в торгову систему і світову економіку. Вступ України до СОТ позитивно вплинув на розвиток торговельно-економічних відносин з ЄС, а також сприяє інтеграції України в європейський економічний простір.

Щодо вступу в СОТ, то будь-який процес має свої плюси  і мінуси. Звичайно, поки що невеликого досвіду перебування України в СОТ недостатньо, щоб робити висновки про вплив приєднання до світового торгового простору на різні галузі української економіки. Однак уже тепер чітко видно основні проблеми вітчизняної економіки: низька конкурентоспроможність наших товарів на ринках розвинених країн через їхню невідповідність тамтешнім стандартам, а також висока енергомісткість виробництв. після приєднання до СОТ ще більше проявилися гострота і невідкладність проблем переходу вітчизняної економіки на товари з вищою доданою вартістю і зростання конкурентоспроможності українських товарів за якістю. Ті ж, чиї товари виявляться неконкурентоспроможними з імпортом, будуть змушені згорнути виробництво. Утім, ще Адам Сміт доводив, що міжнародна торгівля не розорила жодну націю. І його аргументів досі нікому не вдалось спростувати.

Висновки

На підставі проведеного  дослідження, необхідно виокремити наступні його основні результати. Найбільш характерною ознакою нашого часу є глобалізація політичної, економічної, інформаційної, культурної та інших сфер життя. Об’єктивні процеси глобалізації ведуть до все більш тісних взаємозв'язків національних економік, що обумовлює і формування дійових органів наднаціонального регулювання руху товарів, послуг, інвестицій міжнародними організаціями, серед яких ключову роль відіграє Світова організація торгівлі. Нові перспективи розвитку СОТ визначено в Декларації ІV Конференції міністрів країн-учасниць у м.Доха (Катар), яка передбачає проведення переговорів із широкого кола питань, стимулювання розвитку механізмів міжнародного економічного регулювання, подальше розширення сфери їх дії та поглиблення впливу на окремі національні економіки.

Кожна держава регулює зовнішньоторговельні процеси за допомогою засобів  зовнішньоторговельної політики, потужний арсенал інструментів якої дозволяє активно впливати як на формування структури й напрямів розвитку власних  зовнішньоторговельних відносин, так і на зв’язки й політику інших держав. Головним завданням зовнішньоторговельної політики будь-якої країни є створення сприятливих умов для забезпечення конкурентоспроможності країни у світовому торговельному просторі. З одного боку, це потребує врахування тенденцій лібералізації (ліквідація перешкод на шляху вільної торгівлі), розвитку багатонаціонального підприємництва. З іншого боку – загострення конкуренції, коливання валютних курсів, нерівновага платіжних балансів тощо справляють негативний вплив на інтернаціоналізовану національну економіку. Саме тому сучасна національна зовнішньоторговельна політика, як правило, комбінує два способи регулювання зовнішньоторговельних відносин – лібералізм та протекціонізм. Останній ставить за мету захист національних виробників, обмеження доступу на ринок країни іноземних конкурентів, у той час як лібералізація передбачає усунення відповідних перешкод. Незважаючи на “патріотичність” протекціонізму, захист від впливу світового ринку означає, на жаль, і втрату його переваг. Безперечно, що виважена політика у сфері зовнішньоторговельних відносин полягає в оптимальному поєднанні засобів лібералізації та протекціонізму відповідно до конкретної ситуації.

Еволюційний розвиток регулятивних компонентів у теоріях міжнародної торгівлі сповна відображає як загальну тенденцію лібералізації під впливом, насамперед, відповідних дій і заходів у межах ГАТТ/СОТ, так і трансформацію традиційних інструментів національного регулювання експорту та імпорту у напрямку від явного до прихованого протекціонізму. У цьому контексті принципово важливим для України є усвідомлення і урахування національних економічних інтересів і пріоритетів розвитку при вступі до СОТ.

Сучасні світогосподарські позиції  України визначальною мірою залежать від зовнішньоторговельних відносин. Хоча тривалий спад виробництва та фінансова криза негативно вплинули на зовнішню торгівлю, вона, навіть за відсутності цілеспрямованої політики, домінує у міжнародних взаємовідносинах.

За торговельними показниками інтернаціоналізації економіки Україна виглядає досить відкритою та інтегрованою у світовий товарний ринок. Так, експортна квота становить більше 40% (в країнах Європейського Союзу – 32%, а в Польщі – 26%), а зовнішньоторговельна – близько 90%. Однак це відображає, по-перше, порівняно невеликий обсяг ВВП, а по-друге – законсервовані структурні диспропорції – експорт переважно низькотехнологічної продукції, залежність по імпорту енергоносіїв тощо.

Інтенсифікація зовнішньої торгівлі, її цілеспрямована товарна та географічна диверсифікація потребують, з одного боку, якісних внутрішніх структурних перетворень, а з іншого – дійової системи регулювання експорту та імпорту. Дослідження показало, що у її становленні можна виокремити три основні етапи:

1) У 1994 – 1996 рр. ліквідовано кількісні обмеження експорту, усунуто державну монополію на зовнішню торгівлю, суттєво зменшено ставки митних тарифів. Дії уряду диктувалися початком співпраці з міжнародними фінансовими організаціями й завданнями подолання від’ємного сальдо платіжного балансу. Але ні уряд, ні підприємства до лібералізації торгівлі не були готові. Почали зароджуватись явно негативні тенденції в експортній діяльності, пов’язані, зокрема, із втратою традиційних ринків збуту та стихійним виштовхуванням української неконкурентоспроможної продукції на нові зарубіжні ринки.

2) У 1996 – 1999 рр. в Україні спостерігався  відхід від впроваджуваної раніше  лібералізації й перехід до  загальної протекціоністської політики  за всіма напрямами. Зроблено  спробу повернення до адміністративного контролю експорту з допомогою індикативних цін, українські експортери були обмежені у використанні валютного виторгу тощо. Наприкінці 1998 р. за стрімкої девальвації гривні експортери зазнали значних збитків. Почалось освоєння складних і дорогих процедур стандартизації й сертифікації, що спричинило зниження цінової конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Розширилося застосування методів регулювання за допомогою тарифів, податків, субсидій і дотацій. Це сформувало відповідну сировинну й географічну орієнтацію експорту.

3) З 2000 р. активізувались зусилля  уряду щодо вступу до СОТ,  обмежено промисловий протекціонізм,  запроваджено “антипільгову” політику, значно лібералізовано експортну  діяльність, особливо в плані  тарифного регулювання. У 2008 році цей етап завершився вступом України до СОТ.

Вітчизняні та зарубіжні експертні  оцінки показують, що вступ України  до СОТ має системні наслідки з  очевидними як позитивними, так і  можливими негативними впливами.

Слід, насамперед, вказати на такі позитивні наслідки для українських виробників як отримання: полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, технологій, капіталів; міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках; зниження комерційних ризиків, підвищення конкурентоспроможності та пожвавлення виробництва в окремих експортно орієнтованих галузях економіки; зменшення втрат від дискримінаційних заходів; зменшення транспортних витрат тощо.

Позитивні наслідки макроекономічного  плану можна пов’язувати із: появою додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ; створенням передумов для захисту конкурентного середовища та боротьби з корупцією; розвитком нових технологій і посиленням стимулів для інновацій внаслідок кращого захисту інтелектуальної власності; покращенням інвестиційного клімату і зростанням обсягу та покращенням структури інвестицій; загальним зростанням виробництва та зайнятості, доходів виробників; зниженням рівня тінізації зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Разом із тим є певні обмеження  в отриманні переваг завдяки  членству в СОТ,  оскільки лібералізація  більшою мірою стосується ринків з переважно ціновою конкуренцією (сировинна продукція і стандартизовані  масові готові вироби), а високотехнологічні ринки, на які прагне вийти Україна, мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Крім того, як показує досвід, із зниженням тарифів збільшується вага нетарифного регулювання, не усуваються повністю антидемпінгові розслідування, не гарантується врегулювання усіх двосторонніх торговельних проблем (наприклад, українсько-російських).

Загалом, серед науковців та експертів-практиків  превалюють позитивні оцінки наслідків  вступу України до СОТ.

Список використаної літератури

1. Азаров О. М. Вступ України до СОТ як пріоритетний напрямок її зовнішньоекономічної політики // Зовнішня торгівля: право та економіка. Збірник наукових праць УАЗТ. - Вип.2. - К.: УАЗТ. - 2002. - С. 189-195.
2. Афанасьєв М. В., Укpаїнська Л. О. Питання теоpії і пpактики pозвитку зовнішньої тоpгівлі Укpаїни в умовах пеpеходу до pинкової економіки: [Hавч. посібник для студентів екон. спец.] / Ін-т систем. досліджень освіти та ін. — К., 1999. — 47 с.
3. Балтянський М. У грудні Україна готується вступити до СОТ. // Робітн. газета. - 2005. - 2 листоп. (№ 162). - С.1.
4. Біла С. О. Переваги та недоліки вступу України до СОТ // Теорія і практика сучасної економіки. — Черкаси, 2008. — С. 89–91.
5. Біляєв С.  Україна — Світова організація торгівлі: переваги та недоліки // Науковий вісник. — Ірпінь, 2004. — 4 (26): Економіка, право. — С.33–37.
6. Богдан Малиновський. Перший бар’єр упав // Український тиждень. – 05.12.2008. - № 49(58).
7. Бураковський І. Шлях України до СОТ: суб’єктивні нотатки про українську економічну політику // Дзеркало тижня. - 2005. - 8 жов. (№ 39). - С.2.
8. Вступ до СОТ // http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/category/system?cat_id
9. Гайдуцький А. Інвестиційні аспекти вступу до СОТ для аграрних секторів країн Центральної і Східної Європи // Економіка України. - 2006. - № 7. - С.83-89.
10. Ганначенко С.Л. Україна - СОТ: перспективи для аграрного сектору // Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - № 5. - С.7-10.
11. Голиков А. П. Влияние вступления Украины в ВТО на устойчивое развитие регионов // Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию. — К., 2007. — С. 145–147.
12. Гончарук А. Від вступу до СОТ виграє вітчизняний споживач. // «День», 2002. - 7 листопада.
13. Гутник В. Модели социально-экономического развития стран Западной Европы // Общество и экономика. – 2000. № 2. – С. 92 – 98.
14. Дорошенко В. Структурні зрушення в зовнішній торгівлі України в світлі динаміки і тенденцій світової торгівлі // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. — Луцьк, 2008. — Т.1. — С. 275–277.
15. Дражниця С. А.  Проблеми та пріоритетні напрями глобалізації торгівлі в Україні в аспекті міжнародної інтеграції в умовах СОТ // Вісник. — Львів, 2005. — Вип.19: Сер.: Економічна. — С.318–324.
16. Дюмулен И. Торгово-политическая система ГАТТ: принципы, правовые нормы и правила // Внешняя торговля. – 2003. – №7–8. – С. 57–63.
17. Загоруйко Ю. СОТ: субсидії та дискусії: [Продовження обговорення перспектив вступу України до СОТ, від’ємні результати, оцінка ситуації] // Дзеркало тижня. - 2005. - 15 жовт. (№ 40). - С.11.
18. Иванова И. А.  Членство в ВТО — путь к повышению предпринимательской активности в Украине // Наукові праці. — К., 2003. — Вип.8: Проблеми формування і розвитку ринкової економіки в Україні. — С. 318–319.
19. Илышев А. Япония: административная реформа и государственный аппарат // Проблемы теории и практики управления. – 1996. – № 5. – С. 70 – 75.
20. Іринчина І.Б. Результативність лібералізаційних регулятивних заходів на шляху приєднання України до ГАТТ/СОТ // Зб. наук. пр.: Науковий вісник: Економіка. – Чернівці.: ЧНТУ, 2002. – Вип. 139. – С. 25-30.
21. Кобута І. Проблеми приєднання України до Світової організації торгівлі: сільськогосподарський аспект // Український промисловець. - 2008. - № 10. - С. 4-7; № 11. - С. 10-12.
22. Ковальський В. С. Інтеграція в СОТ і аграрний ринок СНД // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. — Донецк. - 2004. — Ч. 1. — С. 32–34.
23. Ковтун Т. Графіки-трафіки: Перспективи вступу України до СОТ не такі вже й безхмарні // Україна молода. - 2006. - 30 трав. (№ 96). - С.6.
24. Крива В. Роль системи ГАТТ/СОТ у процесі трансформації зовнішньої торгівлі України // Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою. — Чернівці - 2002. — С. 69–72.
25. Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу: Підруч. / За ред. Б.Д. Лановика. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Вікар, 2001. – 477 с. – (Вища освіта XXI століття).
26. Лахно С. В. Світова торгівля послугами в контексті переговорів про вступ до СОТ // Зовнішня торгівля: право та економіка. — К., 2002. — Вип.2 (6), Ч. 1. — С. 39–51.
27. Лукьянов Федор. ВТО под грузом проблем // Российская газета. – 2003.
28. Магомедова А.И. Организационная структура ГАТТ // Известия вузов. Правоведение. – 1994. – № 4. – С. 53–67.
29. Марченко А. Вступ до СОТ - плюси переважають настрої песимістів // Україна Business. - 2006. - 6-13 февр. - С.8.
30. Мережко О. О. Основні етапи розвитку світової торговельної системи і створення ГАТТ // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К., 1999. — Вип.12, Ч. 2. — С. 83–95.
31. Мировая экономика. Учебное пособие. Отв. Ред. Б.М. Маклярский. – М.: Международные отношения, 2004. – 424 с.
32. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учеб. для вузов / Е.Ф. Авдокушин, А.В. Бойченко, В.Ф. Железова, В.А. Зубенко; Под ред. В.П. Колесова и М.Н. Осьямова. – 3-е изд. – М.: ФЛИНТА; Моск. психол.-соц. ин-т, 2001. – 479 с.
33. Міжнародна економіка в питаннях та відповідях: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 676 с.
34. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник/ Філіпенко А. С., Бураковський І. В., Будкін В. С. та ін. - К.: Либідь. - 1994. - 326 с.
35. На межпарламентской конференции обсудили проблемы и перспективы ВТО // Бизнес за рубежом. – 07.12.2006. - №45 (349).
36. Ніколаєв Є.  Протекціоністський інструментарій світової організації торгівлі // Наука молода. — Тернопіль, 2005. — Вип.3. — С.58–62.
37. Олег Гулик. Рік у СОТ // Суботня пошта. – 13.02.2009. - №752.
38. Основи підпpиємництва і зовнішньоекономічної діяльності: [Hавч. посібник для студентів техн. спец.] / [Звєpєва К. Ю., Долинська Р. Г., Каpцев С. E. та ін.]; Ін-т систем. досліджень освіти. Хаpк. політехн. ін-т; За pед. В. А. Міщенка. — К., 2000. — 325 c.
39. Панфілова Т. О. Проблеми вступу України до світової організації торгівлі в контексті національних інтересів // Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України). — К. - 2001. — С. 121–126.
40. Петрова Г. Використання досвіду окремих країни зі вступу до СОТ при побудові тактики переговорів України зі вступу до СОТ // Економіка: проблеми теорії та практики. — Донецьк. - 2006. — Вип. 169. — С. 264–268.
41. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учеб. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 492 с.
42. Подоприхина И. Е. Вступление в ВТО — вынужденная необходимость // Прометей. — Донецк. - 2003. — N1 (10). — С. 193–200.
43. Попов Є.В. Проблеми та перспективи України на шляху вступу та участі у СОТ. // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 2. - С.3-6.
44. Раймент П. Трудный путь к рыночной экономике: реальности и иллюзии // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1996. - № 5. - С. 64-77.
45. Результати уpугвайського pаунду багатостоpонніх тоpговельних пеpеговоpів: Тексти оф<span class="dash0417_0432_0438_0447_0430_0439_043d_0438_0439_