Особливості вступу України до СОТ

2.2. Роль СОТ  у вирішенні проблемних питань  міжнародної торгівлі

На Четвертій конференції міністрів у Досі (Катар) в листопаді 2001 року уряди країни СОТ вирішили розпочати новий раунд переговорів. Цей раунд дістав назву Доський раунд розвитку. Він показав, що організація стикається з чималими труднощами в реалізації подальшої програми переговорів і з виходом у нові галузі і сектори діяльності.

Насправді під «дахом» СОТ існує декілька своєрідних «клубів за інтересами». Два великих – «клуб» країн індустріально розвиненої Півночі на чолі з США, ЄС і Японією і "клуб" що розвивається, переважно аграрного, Півдня на чолі з такими лідерами, як Індія і Бразилія. В рамках двох великих діють ще декілька дрібних "клубів", об’єднаних конкретними інтересами. Скажімо, виробники кави або сої. Країни Півдня як і раніше вважають, що Північ не пускає їх на свої ринки сільськогосподарської і текстильної продукції. Дискримінація, високі митні збори Півночі, не дивлячись на загальне членство в СОТ, наносять Півдню серйозну втрату. За результатами дослідження Світового банку, така політика індустріальної Півночі веде до подальшого зубожіння країн, що розвиваються. Дотації і високі митні збори, що роблять продукцію Півдня неконкурентоздатною, з одного боку тримають в убогості країни, що розвиваються, а з іншого - грабують платників податків Півночі. Як приклад, ціна цукру в США. Там споживачам цей товар обходиться в три рази дорожче, ніж він коштує на світовому ринку. У результаті страждають не лише бідні країни - виробники цукру з Карибського басейну, але і американський споживач. Торгівля сільгосппродукцією між Північчю і Півднем, Заходом і Сходом на сьогодні, мабуть, найбільша проблема СОТ.

Якщо країни Півдня звинувачують Штати  у високих митних зборах, то країнам  Євросоюзу дістається в першу  чергу за політику державних субсидій сільгоспекспорта. США вже давно вимагають від Європи повного згортання дотацій, але Євросоюз про це і чути не хоче, звинувачуючи, зі свого боку, Вашингтон в завуальованих дотаціях у вигляді експортних кредитів і продовольчої допомоги. Окрім того, намір ЄС ввести в умови аграрного експорту ветеринарні, екологічні і соціальні зобов'язання розглядається і у Вашингтоні, і в країнах Півдня як нові антиліберальні заходи, що означають завуальований протекціонізм.

Ще один вузол проблем СОТ  пов'язаний з патентним законодавством на ліки. Бідні країни-члени організації вже давно добиваються скорочення термінів патентів на європейські і американські ліки, які їм потрібні для боротьби з різними епідеміями, - від СНІДУ до малярії. Нинішні терміни патентування роблять медикаменти досить дорогими, а тому в бідних країнах небагато хто може дозволити собі їх придбати [27].

1-2 грудня 2006 р. в Женеві  відбулася П’ята міжпалатна конференція  по СОТ, на якій обговорювались  проблеми діяльності організації, перспективи її розширення і практичні питання, пов'язані з приведенням національних законодавств у відповідність з правовими нормами, що діють в рамках СОТ. Організатори женевського форуму головною темою обговорення вибрали  прозорість в роботі СОТ. На їх думку, організація повинна більше уваги  приділяти контактам з міжпарламентськими об'єднаннями і національними парламентами. На зустрічі в Женеві члени Оргкомітету міжпарламентської конференції звернулися до керівників країн-членів СОТ із закликом проявити політичну волю для відновлення Доського раунду переговорів про лібералізацію світової торгівлі. На женевському форумі парламентарі спробували визначити, якою мірою переговори в рамках СОТ відповідають надіям країн-учасниць відносно перспектив подальшого соціально-економічного розвитку. Початковою метою Доського раунду переговорів було подолання дисбалансу в системі багатобічної торгівлі, щоб виробити єдині правила і створити рівні умови для всіх партнерів, що має забезпечити умови для недискримінаційного розвитку всіх країн. Але переговори застигли на мертвій точці, і найбільш гострі питання - субсидування аграрного сектора, забезпечення взаємного доступу на ринки послуг, охорона довкілля - так і залишаються невирішеними. У зв'язку з цим учасники конференції приділили особливу увагу співвідношенню всеосяжних - в рамках СОТ, - і багатобічних регіональних і двосторонніх торгівельних угод. Вони прийшли до думки, що зірвавши Доський раунд, може бути підірваною довіра до глобальної торгівельної угоди і зламаною система збалансованої міжнародної торгівлі. Небезпека полягає в тому, що на зміну багатобічним угодам прийдуть регіональні і двосторонні домовленості, при підписанні яких вже не вдасться забезпечити справедливий баланс інтересів розвинених країн і країн, що розвиваються. Крім того, що при укладанні таких "локальних" угод можуть виникнути суперечки, врегулюванню яких СОТ вже буде не в силах допомогти.

Ще одне питання, яке обговорювалося на конференції, - процедура ухвалення рішень в рамках СОТ. На думку ряду учасників форуму, необхідно відмовитися від принципу консенсусу. З одного боку, цей принцип гарантує "малим країнам", що їх думка буде почута. В той же час, принцип консенсусу надає можливість окремим країнам "взяти в заручники весь процес переговорів", включаючи питання прийняття в СОТ нових членів, що може у результаті паралізувати всю роботу організації. Але було вирішено залишити принцип консенсуса.

Ряд членів СОТ, всупереч обіцянкам, не проявляє гнучкості в окремих питаннях, і найбільш виразно це можна бачити у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією і субсидій аграрному сектору. Затягування Доського раунду переговорів може негативно позначитися на створенні глобальної системи міжнародної торгівлі, оскільки може підштовхнути низку країн до укладання регіональних і двосторонніх торгівельних угод, які поставлять менш розвинені країни в невигідне положення [37].

Нинішні кардинальні розбіжності  у поглядах на сільське господарство гальмують досягнення країнами —  членами СОТ єдиної домовленості, до якої мають увійти також угоди з доступу до ринку несільськогосподарських товарів, торгівлі послугами, правил торгівлі тощо. Першопричина проблем, на думку учасників переговорів, полягає в чутливості сільськогосподарських товарів, а точніше, сільськогосподарського сектора виробництва, для економік країн-членів і важливості розвитку сільських районів країн, що розвиваються, де мешкають понад 70% бідного населення світу. Як вважають у СОТ, успішне завершення переговорів у рамках Доського раунду просто неможливе без узгоджених кроків у напрямку вирішення проблем торгівлі продукцією агросектору і проблем сільського господарства в країнах, що розвиваються. На думку більшості членів СОТ, ці кроки мають полягати в істотному скороченні субсидій фермерам і підприємствам у розвинутих країнах, а також тарифів для поліпшення доступу сільгосппродуктів до ринків цих країн. Водночас, країни, що розвиваються, вважають, що зниження тарифів слід здійснювати диференційовано, аби в такий спосіб за ними зберігалася можливість обмеження доступу на власні ринки.

У липні 2006-го члени СОТ такі і  не дійшли згоди. З одного боку, пропозиції щодо скорочення обсягів сільськогосподарських  субсидій, на думку країн, що розвиваються, були недостатніми. З іншого — пропозиції самих цих країн стосовно тарифних послаблень загрожували принципу найбільшого сприяння в торгівлі і були неприйнятними не тільки для розвинених а й для окремих країн, що розвиваються [53].

Загальний рівень підтримки, що надається  сільському господарству країн ОЕСР у 2004—2006 рр. знизився з 2,3 % від ВВП до 1,2 %. Найменші зменшення рівня підтримки було зафіксовано в країнах ЄС. Субсидований експорт із країн—членів Європейського Союзу (Додаток Г) зменшує світові ціни на сільськогосподарську продукцію й отже, завдає шкоди сільськогосподарським виробникам зі США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, країн Східної та Центральної Європи, Східної Азії. На основі дослідження, проведеного в 2007 році, було зроблено висновок, що за відсутності таких заходів експорт молочної продукції із зазначених вище країн міг бути на 91 % вищим, експорт м’яса, відповідно — на 67 %. Протекціоністські заходи європейців призвели до того, що виробництво молочних продуктів в Австралії та Новій Зеландії скоротилось на 50 %, а поголів’я великої рогатої худоби в Східній Європі — на 22 % [55].

Субсидії, які заможні  країни надають своїм сільгоспвиробникам, досить часто становлять основу їх заробітку і таким чином формують викривлену конкурентну ситуацію на світовому ринку та спонукають фермерів у цих країнах до перевиробництва сільськогосподарської продукції. Так, у США прямі урядові субсидії фермерам формують близько 23 % їхнього доходу, в країнах Європейського Союзу така цифра становить 40 %, а в Японії — 63 % [55].

Одним із можливих наслідків скасування аграрних субсидій розвинутими країнами може стати їх активна діяльність на ринках інших країн шляхом скуповування земель і продуктивних фермерських господарств у країнах, що розвиваються. У цілому скасування сільськогосподарських субсидій може також призвести до збільшення тиску на довкілля, концентрації земель в обмеженого кола власників, посилення тенденції міграції малих фермерів до міст й, отже, подальшої активізації процесу урбанізації у світі.

Скорочення обсягу підтримки здійснюватиметься за трьома граничними рівнями. Для країн, що розвиваються, воно буде меншим, ніж для розвинутих. Однак, і серед розвинутих країн обсяги скорочення залишаються неузгодженими. Наприклад, для рівня підтримки від 10 млрд. дол. до 60 млрд. дол. Сполучені Штати пропонують значно менші скорочення, ніж ЄС. Неузгодженими залишаються позиції також і для рівня понад 60 млрд. дол. Мінімальну підтримку, яка не підлягає скороченню відповідно до діючих правил СОТ, США пропонують скоротити на третину, однак ЄС наполягає на скороченні для США на 75%, оскільки сам він не застосовує цей вид підтримки.

Позиції США та ЄС на переговорах  із сільського господарства мають тенденцію  до зближення, принаймні, у питаннях розміру та темпів скорочення загальних  обсягів державної підтримки сільського господарства. Головні розбіжності залишаються у зобов'язаннях щодо граничного рівня ставок мита на сільськогосподарську продукцію: США пропонують значно більші скорочення тарифних «піків», ніж ЄС .

Угода про сільське господарство охоплює три напрями: доступ до ринків, внутрішня підтримка сільського господарства та експортні субсидії.

Вимоги Угоди по першому  напряму передбачають збільшення доступу  до ринків країни шляхом загальної  тарифікації й зниження рівнів тарифів, тобто існуючі бар'єри повинні бути перетворені в їх тарифні еквіваленти, які визначаються як різниця між середньою внутрішньою ціною на даний продукт і середньою ціною світового ринку на цей чи аналогічний продукт у базовому періоді. Всі тарифи мають бути зв'язані, тобто не можуть бути збільшені (Додаток В).

Другим важливим напрямом у рамках регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в СОТ є внутрішня підтримка: від країн-членів вимагається прийняти зобов'язання щодо скорочення субсидій, які спотворено впливають на торгівлю. Саме субсидії "жовтої скриньки" включають субсидії, що підпадають під зобов'язання про скорочення. Схема скорочень субсидій передбачає, що країни-члени визначають рівень загального виміру підтримки (ЗВП) сільського господарства за базовий період і надалі поступово скорочують їх. "Зелена" і "синя" скриньки — це дозволені субсидії, до яких не застосовуються вимоги щодо їх скорочення. Таким чином, правила СОТ потребують обов'язкового скорочення тільки певних заходів державної аграрної політики, які негативно впливають на ефективність міжнародної торгівлі, тоді як у запасі у держави залишається доволі широкий спектр інших заходів щодо підтримки аграрного сектору.

Торгівля сільськогосподарськими товарами (загалом — близько 7% світового товарообігу) гальмує переговори з доступу до ринку несільськогосподарських товарів і торгівлі послугами, чия загальна частка у світовій торгівлі перевищує 90%. Країни, що розвиваються, продовжують наполягати на зниженні бар'єрів доступу до ринків розвинутих країн відповідно до положення про спеціальний та диференційований режим Декларації міністрів СОТ, прийнятій у м. Доха (Катар) [35].

Необхідність проведення переговорів у СОТ із розширення доступу до послуг у сфері видобування  нафти та газу вперше висловлено одним із членів СОТ іще в 2001 році. Світовий ринок послуг у сфері видобування нафти та газу стрімко збільшується. Актуальність переговорів у цій сфері загострюється тим, що більше половини світових запасів нафти знаходиться в надрах усього лише п'яти-шести країн Близького Сходу, а в перспективі їхня частка в загальносвітових запасах буде зростати. На сьогоднішні день 33 країни-члена СОТ мають зобов'язання у сфері послуг з розробки родовищ. Зазвичай вони обмежуються дорадчими або консультаційними послугами. Можливо виділити наступні типові перешкоди на шляху торгівлі енергетичними послугами: обмеження щодо в'їзду та перебування керівного персоналу, професіоналів та експертів; обмеження щодо ввезення обладнання та інструментів, необхідних для надання послуг; довільно установлені вимоги щодо ліцензування та здійснення діяльності у відповідній сфері послуг; відсутність прозорості в регламентуючих актах. Загалом, пропозиція була направлена на розширення сфери охоплення та поглиблення зобов'язань у сфері послуг з видобування нафти та газу, але з незрозумілих причин не знайшла підтримки.

Як висновок, слід зазначити, що глобалізація дедалі наочніше демонструє взаємозалежність країн світу, тож економічне розшарування на багаті та бідні країни перешкоджає світовій торгівлі. Збалансованість розвитку глобальної торговельно-економічної системи великою мірою залежить від зменшення розриву в рівнях розвитку різних країн і від розробки ефективного механізму допомоги нерозвинутим країнам. Адже експортні субсидії й інші заходи внутрішньої підтримки, що використовуються переважно розвинутими країнами, спотворено впливають на торгівлю та руйнують ринки країн, що розвиваються, знижуючи рівні світових цін на сільськогосподарські товари, унеможливлюючи конкуренцію з боку місцевих фермерів і провокуючи виробництво, яке економічно й екологічно необґрунтоване.

В даний час найбільш актуальними проблемами, що вимагають  рішення, учасники багатобічних переговорів в рамках СОТ вважають наступні: