Особливості вступу України до СОТ

З М І С Т

Вступ

Актуальність теми. Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. Розв’язання цього нагального завдання здійснюється у різноманітних сферах суспільного життя, на різних рівнях. Проблеми адаптації торговельно-економічної сфери вивчаються й вирішуються Світовою організацією торгівлі, яка контролює більш як 90% світового зовнішньоторговельного обороту й налічує понад 150 членів.

5 Лютого 2008 року Президент України  Віктор Ющенко та Генеральний  директор Світової організації  торгівлі Паскаль Ламі підписали Протокол про вступ України до СОТ. Проте, із самим фактом підписанням Протоколу проблеми зовнішньоторговельної політики України далеко не вирішилися. На разі необхідним є скориговане та своєчасне вирішення перспективних, середньотермінових й поточних потреб розвитку зовнішньої торгівлі в поєднанні із з’ясованими потребами становлення оновленої внутрішньої економіки в цілому. Першочерговим є перетворення зовнішньоторговельного режиму в інструмент регулювання товарообміну, структура, обсяги та ефективність якого будуть залежати від узгодженості зусиль законодавчої та виконавчої влади. Основним завданням зовнішньоторговельної політики стає розвиток рівноправного торговельно-економічного співробітництва України в єдиній світовій господарській системі.

Реформування зовнішньоторговельного режиму України відповідно до принципів  та норм системи СОТ може й повинно  стати чинником стабільного й  передбачуваного розвитку національної економіки, транспарентності економічних  реформ, привабливості нашого економічного середовища для вирішення питань формування раціональних експортних та імпортних потоків, скорочення дефіциту державного бюджету, залучення іноземних інвестицій. Саме оновлена регуляторна система зовнішньоторговельних відносин з прорахованими питаннями адаптаційного періоду членства в СОТ має стати відчутним поштовхом інтегрування України до світового економічного співтовариства як повноправного й стабільного партнера.

Для розуміння сучасних регулятивних проблем міжнародного торговельно-економічного обміну велике теоретично-методологічне значення мають праці таких західних учених як Р.Вернон, Дж.У.Гіббс, Г.Дж.Джонсон, Дж.М.Кейнс, Ф.Кене, Ш.Ліндер, Р.Маскус, Т.Мен, А.Монкретьєн, Б.Олін, М.Портер, Дж.Робінсон, П.Самуельсон, Р.Стерн, Е.Хекшер, Х.Чинері та багатьох інших. Однак вагомі досягнення західної теоретичної думки та численні прикладні доробки далеко не завжди корелюють із специфікою сучасного періоду. В цьому зв’язку гостро зростає необхідність фундаментальних досліджень, спрямованих на подальший розвиток теорії регуляторної політики в сфері зовнішньоторговельних відносин та орієнтованих на сучасні потреби інтеграції України до світового торговельного простору.

Проблема становлення національної регуляторної моделі зовнішньоторговельної  діяльності у процесі приєднання до СОТ постала першочерговою в українській економічній науці. Зокрема, їй присвятили свої праці такі вітчизняні вчені як О.Білорус, В.Будкін, І.Бураковський, В.Геєць, А.Гончарук, Я.Жаліло, А.Кредісов, Д.Лук’яненко, В.Новицький, Ю.Пахомов, А.Поручник, А.Рум’янцев, В.Сіденко, А.Філіпенко, В. Хорошковський, Т.Циганкова та багато інших.

Разом із тим в умовах світової фінансової кризи недостатньо уваги  приділяється дослідженням та оцінкам  позитивного та негативного впливу членства України в СОТ на її макро- та мікроекономічну динаміку, обґрунтуванню необхідності та виявленню проблем адаптаційного періоду й шляхів їх вирішення. Це і визначило структуру курсової роботи.

Метою даної роботи є характеристика ролі та місця СОТ у лібералізації світової торгівлі, а також - регулятивних заходів у процесі інтеграції України в міжнародний торговельно-економічний простір, інституалізований в межах СОТ.

Реалізація поставленої у курсовій роботі мети обумовила розгляд й  вирішення таких завдань:

• дослідити процес лібералізації міжнародної торгівлі в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі й Світової організації торгівлі;
• дати оцінку регулятивних зовнішньоторговельних заходів у сфері експорту та імпорту в Україні;
• з’ясувати мотивацію та логіку входження в СОТ держав, які здобули членство в Організації останніми роками;
• проаналізувати можливі позитивні та негативні наслідки для економіки України вступу до СОТ;

Предметом дослідження є система регулювання зовнішньоторговельних відносин, її якісні характеристики та сучасні особливості з огляду на умови і особливості процесу приєднання України до СОТ.

Об’єктом дослідження є сфера торговельної взаємодії національних економік у межах СОТ й зовнішньоторговельні дво- та багатосторонні відносини України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети автором було використано історико-логічний, системний підхід до аналізу економічних процесів та зв’язків. Дослідження базується на використанні методів статистичного, порівняльного, факторного та структурного аналізу. Використано коло вітчизняних та зарубіжних монографічних досліджень, офіційні матеріали Світової організації торгівлі, відповідні нормативно-правові документи України, експертні оцінки відомих фахівців у галузі сучасної регулятивної політики зовнішньоторговельної діяльності.

Структура курсової роботи включає вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.

Розділ 1. Загальна характеристика регулювання торгової політики

1.1. Регулювання міжнародної торгівлі  та місце СОТ в ньому

В післявоєнний період торгова  політика держав відрізнялась розвитком  двох тенденцій: протекціонізму та лібералізації, яку ми розглядаємо як форму співробітництва  в міжнародній торгівлі, спрямовану на послаблення обмежень зовнішньоторговельного обміну, ліквідацію перешкод на його шляху. Лібералізація зовнішньої торгівлі розглядається багатьма авторами як шлях до розширення міжнародного товарообороту, створення в країні режиму "відкритої економіки".

Необхідно мати на увазі, що поняття "відкритість економіки" ширше тези "вільна торгівля", як торгівлі товарами, що включає в себе вільний рух факторів виробництва, інформації, взаємообмін національних валют. Під відкритістю економіки слід розуміти антипод автаркії, економіки самозабезпеченості, опори на власні сили. "Відкриття" економіки - це її інтеграція в систему міжнародних відносин, лібералізація всіх форм зовнішньоекономічної діяльності. Становлення відкритої економіки - це об’єктивна тенденція світового розвитку.

Перевагами відкритої  економіки є:

• поглиблення спеціалізації і кооперації виробництва;
• раціональний розподіл ресурсів в залежності від ступеню ефективності;
• розповсюдження світового досвіду через систему міжнародних економічних відносин;
• зростання конкуренції між вітчизняними виробниками, що стимулюється конкуренцією на світовому ринку.

Разом з тим слід підкреслити, що відкрита економіка не є синонімом  безконтрольності та вседозволеності  в зовнішньоекономічних зв’язках держави, не прозорість її кордонів. Вона вимагає  суттєвого втручання держави  при формуванні механізму її здійснення, щоб забезпечити розумну доступність внутрішнього ринку для притоку іноземного капіталу, товарів, інформації, робочої сили. Принцип розумності особливо важливий, тому що "вільна торгівля", "відкритість економіки" часто використовується як зброя домінуючої економіки проти менш розвинутих країн. В зв’язку з цим слід звернути увагу на дуже відверте визначення "відкритості" економіки, яке дає французький економіст Мішель Пебро: "Відкритість, свобода торгівлі - це найбільш сприятливе правило гри для лідируючої економіки". Переваги лідируючої економіки були використані Сполученими Штатами, які ще під час другої світової війни, використовуючи різку зміну балансу сил на їх користь, стали ініціаторами майбутньої торгової політики, в основу якої була покладена післявоєнна лібералізація зовнішньої торгівлі.

Однак, зміни соціально-економічної  ситуації в повоєнному світі привели  до того, що теза про відкритість  економіки, свободу торгівлі втратила однобоку, корисливу направленість  інтересів американського експансіонізму і набула об’єктивного, обумовленого діями глибинних факторів процесу, в основі якого лежить інтернаціоналізація світогосподарських зв’язків в умовах науково-технічної революції, зростання ролі зовнішньоекономічної сфери і міжнародного обміну як зовнішнього фактору розвитку продуктивних сил.

Тенденція до лібералізації п’ятдесятих і шістдесятих років приймала форму зменшення величини мита, скорочення використання валютних і кількісних обмежень. Якщо в середині п’ятдесятих років середня величина мита в європейських країнах і США була 30-40 %, то в сімдесятих роках вона зменшилася до 7-10 %, а зараз коливається десь в межах 3-5 %. Результатом цього була значна інтенсифікація всіх форм зовнішньоекономічних зв’язків, в тому числі, міжнародної торгівлі. Так, якщо за 40 років до другої світової війни об’єм міжнародної торгівлі зріс трохи більше ніж в 2 рази, то за 50 років після війни - більше ніж в 30 разів [24, c. 69].

Необхідно зазначити, що зниження рівня  мита зовсім не означає, що країни відкрили свої торговельні кордони, так як при певних умовах, про які мова йтиме згодом, і низьке мито може бути суттєвим бар'єром. Разом з тим на деякі товари встановлюється високе мито. Так, наприклад, американські мита в цілому невеликі, однак в США зберігаються дуже високі мита на окремі вироби і кількісні обмеження (квоти) на невеликий, але дуже важливий перелік товарів: м’ясо-молочні продукти, тютюн, фруктові соки, мотоцикли та інше - об’єкти серйозних обмежень. Крім того, до додаткового захисту в останні роки вдавались взуттєва промисловість, станкобудування, мідеплавильна промисловість, кораблебудування, виноробство, виробники біжутерії та ін. [24, c. 69].

Світова організація  торгівлі — COT, (World Trade Organization, WTO) вже зараз набула глобального характеру і на фоні глобалізаційних процесів виступає як одна з найвпливовіших рушійних сил розвитку світового господарства. Історія створення COT, процеси її становлення, розширення не є простими та однозначними.

Приєднання до COT, участь у її діяльності вимагають від будь-якої держави проведення усвідомленого курсу на лібералізацію національної економіки та внутрішнього ринку в обмін на торговельні преференції і гарантований захист економічних прав у рамках загальновизнаних у світі правил і регулятивних механізмів.

Про привабливість такого "обміну" свідчить поступове розширення членства в COT: зі 112 членів на початку створення до 153 – у 2008 (рис.1.1.).

Рис.1.1. Динаміка інтенсивності вступу до СОТ країн-членів,

1995-2008 рр. [52]

Після приєднання до неї  Китаю, в перспективі – Росії та інших країн, що зараз ведуть переговори про вступ, у рамках COT контролюватиметься практично весь світовий ринок товарів і послуг.

COT є результатом тривалого становлення й розвитку на основі багатосторонніх домовленостей системи глобальних правил міжнародної торгівлі, спрямованих на створення якомога більш вільного, передбачуваного і прийнятного для учасників середовища, в якому здійснюються міжнародні економічні зв'язки, її попередницею була Конференція ООН з торгівлі та зайнятості, яка в 1947р. затвердила Генеральну угоду з тарифів і торгівлі — ГАТТ, (General Agreement on Tariffs and Trade, GATT).

Створення в 1947 р. багатосторонньої міжнародної торговельної системи в рамках ГАТТ було безпосередньою відповіддю на виклики, що поставила перед світовою економікою Велика депресія — системна економічна криза 1930-х років. Першою реакцією на ці виклики були спроби країн захистити себе від зовнішнього впливу за рахунок посилення протекціонізму, певного згортання міжнародних торговельних зв'язків. Однак, ці заходи лише поглибили руйнівні наслідки Великої депресії і виявили тим самим гостру необхідність зменшення бар'єрів у торгівлі та створення міжнародної системи ЇЇ регулювання. Закічення Другої світової війни та зміни в світових політичній і економічній системах зумовили прискорення цих процесів.

Починаючи з 1946 р. в рамках діяльності Підготовчого комітету Конференції ООН з торгівлі та зайнятості була здійснена спроба зі створення Міжнародної організації торговлі — третьої в системі організацій так званих Бретгон-Вудських домовленостей (поряд з Міжнародним валютним фондом і Світовим банком). На згаданій Конференції ООН 1947р. був затверджений Статут цієї організації, який, однак не був ратифікований окремими країнами (передусім США). Але пакет торговельних правил, що містився в проекті Статуту, став основою для укладання 23 країнами Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

За більш ніж 50-річний період існування системи багатостороннього регулювання вона пройшла досить складний, але в цілому позитивний шлях, основними віхами якого були періодичні раунди багатосторонніх торговельних переговорів. За всю історію ГАТТ було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів.

30 жовтня 1947р. в рамках  другої сесії Підготовчого комітету Конференції ООН з торгівлі та зайнятості представники 23 країн підписали Протокол про тимчасове застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Предметом угоди є тарифи. Вона мала діяти, починаючи з 1 січня 1948р. до набуття чинності Статутом Міжнародної організації торговлі.