Особливості вступу України до СОТ

Проект Статуту Міжнародної  торговельної організації передбачав надто великий для того часу обсяг  повноважень, що виходили за межі власне торгівлі та включали правила щодо зайнятості, товарні угоди, питання обмежувальної ділової практики, міжнародних інвестицій і послуг.

Угода охопила 45 тис. тарифних поступок, що розповсюджувалися на торгівлю обсягом $10 млрд., або приблизно 1/5 світової торгівлі.

В березні 1948р. в Гавані (Куба) на Конференції ООН з питань торгівлі та зайнятості відбулася перша офіційна зустріч 23 країн-засновшщь ГАТТ.

Це було першою невдалою спробою створити Міжнародну організацію  торгівлі. Після нера-тифікації її Статуту чинною залишилася Генеральна угода з тарифів і торгівлі.

Протягом 1949-1961рр. проведені  чотири раунди переговорів з розв'язання питань про зниження митних тарифів. Узгоджені певні взаємні поступки учасників з цього питання  та розглянуті заходи, що стосувалися  скорочення та регулювання нетарифних бар'єрів у торгівлі.

Протягом 1964-1971рр. відбувся шостий раунд переговорів (так званий Кеннеді-раунд). У його рамках за участю 62 країн укладена Угода з антидемпінгових заходів (GATT Anti-Dumping Agreement). Крім того, були досягнуті домовленості про зниження тарифів на промислові товари (до 1971р. в середньому на 35%).

У 1973-1979рр. на сьомому (так  званому Токійському) раунді були укладені 12 угод (кодексів) і домовленостей, що регулюють:

- субсидії та компенсаційні  заходи (інтерпретація статтей VI, XVI та XXIII ГАТТ);

- технічні бар'єри  в торгівлі (інколи називається  "Кодекс стандартів", (Standards Code),

- процедури імпортного  ліцензування; державні закупівлі;

- митну оцінку імпорту  (інтерпретація статті VII ГАТТ);

- антидемпінгові заходи (інтерпретація статті VI ГАТТ, що замінила антидемпінгову Угоду, укладену на Кеннеді-раунді).

За участю 102 країн  пройшли переговори стосовно тарифів, нетарифних обмежень торгівлі (субсидій і ліцензування). Завдяки укладанню так званих "рамкових угод" протягом наступних восьми років (з 1980р.) рівень імпортних тарифів для дев'яти основних ринків промислових товарів у середньому був знижений на третину: середній рівень тарифу на промислові товари досяг 4,7%.

Говорячи про розвиток сучасної системи світової торгівлі, дослідники сходяться на думці, що перш за все ми повинні розглядати феномен 

світогосподарської коеволюції, тобто процес конституювання єдності світу, який охоплює три великі періоди, що відповідають трьом епохам у розвитку людських цивілізацій: аграрної, індустріальної та постіндустріальної (ноосферно-космічної). На нинішньому етапі формується економічний базис єдиної світової цивілізації. Матеріальні підвалини цього всесвітньо-історичного процесу створюються у сфері виробництва, в умовах і формах економічного життя людства.

Головною тенденцією [30, c. 83] зближення економічних форм життя народів і держав є зростаючий фактор сучасних продуктивних сил, що зумовлюють організаційно-господарські способи функціонування економік різних країн. Глибинною основою розглядуваного процесу виступає власність на засоби виробництва. В наш час відбувається її всебічна соціалізація, з одного боку, з іншого - дематеріалізація на базі інформатизації, інтелектуалізації виробництва. І соціалізація, і дематеріалізація, хоч і різною мірою, охоплюють усі країни світу. Здійснюється також поступове структурне зближення національних господарств і за найважливішими загальноекономічними пропорціями, адаптуються їхні галузеві та міжгалузеві структури. Відбувається процес зближення структури зайнятого населення, його професійно-освітнього складу тощо. Позитивні зрушення торкаються і господарських механізмів окремих країн. Проте, звичайно ж, мова не може йти про якусь уніфікацію у всесвітньому масштабі.

1.2. Принципи та функції СОТ,  характеристика її основної діяльності

 

Протягом 1986-1994рр. відбувся восьмий (у рамках ГАТТ) Уругвайський раунд переговорів. Переговори за участю 123 країн велися стосовно 15 ключових питань, що охоплювали тарифи, нетарифні обмеження торгівлі, субсидії, антидемпінгові заходи, перегляд окремих статтей ГАТТ, кодексів Токійського раунду, торгівлю текстильними товарами та одягом, сільськогосподарськими продуктами, тропічними продуктами, продуктами переробки природних ресурсів.

Значна увага приділялася:

- створенню багатостороннього  правового поля у сферах торгівлі  послугами, захисту пов'язаних  з торгівлею прав інтелектуальної власності, інвестиційних заходів;

- зміцненню багатосторонніх  домовленостей в торгівлі сільськогосподарськими  товарами, текстилем та одягом.

Під час переговорів  були закладені засади та розпочате  створення міцнішої та чіткішої правової бази стосовно міжнародної торгівлі, включаючи більш ефективний і надійний механізм урегулювання спорів. Певна увага була приділена значно ширшому залученню до багатосторонніх зобов'язань країн, що розвиваються (особливо, найменш розвинутих), та країн з перехідною економікою з наданням їм відповідних диференційованих пільг у процесі адаптації до багатосторонніх правил.

За результатами Уругвайського  раунду переговорів відсоток зв'язаних зобов'язаннями тарифних позицій по промислових товарах (виключаючи нафту) підвищився:

- для розвинутих країн  — з 78% до 99%;

- для країн, що розвиваються  — з 22% до 72%;

-  для країн з  перехідною економікою — з  73% до 98%.

Аналогічне зростання  для сільськогосподарських товарів  склало:

-  для розвинутих  країн — з 58% до 100%;

-  для країн, що  розвиваються — з 18% до 100%;

-  для країн з  перехідною економікою — з  51% до 100%.

Скорочення середньозважених імпортних  тарифів у торгівлі товарами склало:

- в розвинутих країнах — 40% (з 6,2% до 3,7%);

- в країнах, що розвиваються — 28%.

Найбільше зниження тарифів було забезпечене  стосовно деревини, паперу та меблів (69%), металів (59%), неелектричного обладнання (58%).

Головним результатом Уругвайського  раунду стало прийняття 15 квітня 1994 р. Марракеської угоди (м. Марракеш, Марокко) про заснування COT, яка набула чинності з 1 січня 1995р. Створена за результатами Уругвайського раунду переговорів Світова організація торгівлі не тільки інкорпорувала в себе всю систему угод ГАТТ, але й істотно їх розвиває, дедалі більше прокладаючи шлях до лібералізації торгівлі та формування справді глобальної системи економічного регулювання.

Зі 128 учасників ГАТТ Угоду про  заснування COT 76 ратифікували до 1 січня 1995 р. і 36 — протягом 1995 р. Решта 16 учасників ГАТТ приєдналися до COT пізніше без додаткових процедур вступу. Ще 16 країн набули членства в COT за загально прийнятим механізмом. Таким чином, станом на лютий 2008 р. COT налічує 153 члени, на які припадає понад 95% світової торгівлі, майже 85% світового валового внутрішнього продукту та понад 85% населення світу.

Глобалізація дедалі наочніше демонструє взаємозалежність країн світу, тож економічне розшарування на багаті та бідні країни перешкоджає світовій торгівлі. Збалансованість розвитку глобальної торговельно-економічної системи великою мірою залежить від зменшення розриву в рівнях розвитку різних країн і від розробки ефективного механізму допомоги нерозвинутим країнам. Новий раунд багатосторонніх переговорів у рамках СОТ (так званий Раунд Розвитку), початок якому поклала Декларація Четвертої конференції міністрів у м. Доха в Катарі наприкінці 2001 року, охоплює низку питань, спрямованих на подальше реформування, лібералізацію і гуманізацію світової торгівлі, особливо в сфері регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією. Адже експортні субсидії й інші заходи внутрішньої підтримки, що використовуються переважно розвинутими країнами, спотворено впливають на торгівлю та руйнують ринки країн, що розвиваються, знижуючи рівні світових цін на сільськогосподарські товари, унеможливлюючи конкуренцію з боку місцевих фермерів і провокуючи виробництво, яке економічно й екологічно необґрунтоване.

Одне з провідних місць серед документів СОТ займають Угода про сільське господарство та індивідуальні зобов'язання, взяті різними країнами в цій галузі. В рамках організації базовими документами з сільського господарства також є Угода про санітарні та фітосанітарні стандарти і Угода про технічні бар'єри.

Угода про сільське господарство започаткувала  програму поступового реформування торгівлі  сільськогосподарською  продукцією. Метою  програми  є створення "справедливої і ринково орієнтованої системи торгівлі сільськогосподарською продукцією".

Для гарантії того, що вигоди від проведення програми реформ будуть рівномірно розподілені  між усіма країнами-членами, Угодою передбачено, що взяті ними (країнами) зобов'язання мають враховувати:

- не зв'язані з торгівлею міркування, включаючи продовольчу безпеку та необхідність охорони довкілля;

- необхідність поширити спеціальний  і диференційований режим на  країни, що розвиваються;

- можливі негативні наслідки, до  яких могло призвести виконання  програми реформ, для менш розвинутих країн, які є нетто-імпортерами продовольства.

Сукупний внесок цих країн у  світовий експорт сільськогосподарської  продукції — 24,5 %.

 

Таблиця 1.1.

Кернська група та провідні економіки, частка у світовому експорті сільськогосподарської продукції, 2007

Країна (група країн)	Частка сільського господарства у  ВВП, %, 2007 р.	Частка сільського господарства в  експорті товарів, %, 2007	Частка сільського господарства в  експорті сільськогосподарської продукції, %, 2007 р.
Кернська група	6,0	18,9	24,5
ЄС	2,0	6,5	10,0
Японія	1,0	1,0	0,7
США	1,2	9,7	10,2
Світ в цілому	4,0	8,6	100

Джерело: Офіційний сайт Кернської групи — http://www.cairnsgroup.org

 

Ще однією групою, яка  виступає за більшу лібералізацію торгівлі сільськогосподарською продукцією, є Група 22 (G22) — вона складається з 22 країн, що розвиваються, серед яких найпомітнішу позицію посідають Бразилія та Індія. Також до групи входять такі країни, як Китай, Єгипет, Пакистан, Аргентина, Мексика, Венесуела, Чилі, Уругвай, Куба, Парагвай, Болівія, Таїланд, Індонезія, Філіппіни, Танзанія, ПАР, Зімбабве, Нігерія. Коаліція сформувалася під час міністерської конференції у Канкуні в 2003 році. Ця група підтримує скасування субсидій у сільському господарстві, але вимагає пільгового ставлення до країн, що розвиваються, та найменш розвинутих країн. Так, вони розробили спеціальну формулу скорочення державної підтримки сільськогосподарського виробництва. Відповідно до неї, країни, які надають підтримку в загальному розмірі понад 60 млрд. дол. США, мають скоротити її на 80 %, країни із загальною сумою підтримки від 10 до 60 млрд. — на 75 %, та із сумою до 10 млрд. — на 70 %. Також, країни, які входять до групи G22, запропонували диференційований підхід до скорочення СВП за заходами «жовтої скриньки». Їхні вимоги можна зобразити у вигляді табл. 1.2.

 

Таблиця 1.2.

Запропоноване скорочення СВП [58]

Сума СВП, млрд. США	Відсоток скорочення
Понад 25	80%
15-25	70%
0-15	60%

 

Також слід відзначити й  інші неформальні угруповання в  рамках СОТ, які хоча й не вирішують  питаннями, пов’язаними із сільським господарством, проте відіграють досить помітну роль у проведенні багатосторонніх переговорів, зокрема й з питань, які стосуються аграрного сектора. Серед них потрібно відзначити такі: — «П’ятірка зацікавлених сторін» (FIPs — Five Interested Parties): США, ЄС, Індія, Бразилія та Австралія; — «Квадро» — традиційна група чотирьох найбільше розвинутих країн: США, ЄС, Канада, Японія; — «Нове квадро» (New Quad) — США, ЄС, Індія та Бразилія; — «Група десяти» (G-10): Японія, Швейцарія, Південна Корея, Болгарія, Ізраїль, Ісландія, Норвегія, Китайський Тайпей, Маврикій, Ліхтенштейн. За ініціативою цієї групи до переговорів із сільського господарства було включено «неторгові аспекти» сільського господарства — такі, як охорона навколишнього середовища, ландшафтів, традиційного середовища проживання селян. Активність даних груп є різною, проте, оскільки їх вплив на загальне функціонування СОТ є досить помітним, доцільним є спостереження за їхнього діяльністю та прогнозування їхньої можливої реакції на ініціативи різних країн та угруповань.

Сучасні механізми багатостороннього  регулювання, що створюють засади діяльності COT, базуються на системі угод Уругвайського раунду переговорів ГАТТ, розвинутих і доповнених подальшими домовленостями, прийнятими на Конференціях міністрів країн-членів COT.

Слід відзначити, що завершення Уругвайського раунду ГАТТ та початок діяльності COT призвели до значного розширення сфери регулювання економічних відносин за рахунок впровадження багатосторонніх норм, насамперед, до наступного:

- виходу за рамки  власне відносин торгівлі товарами та поширення регулювання на суміжні сфери — інвестиційні заходи та відносини інтелектуальної власності;

- поширення регулювання  на раніше неврегульовані або  слабо врегульовані сфери торговельного обміну: торгівлю послугами, сільськогосподарськими товарами, текстильними виробами та одягом;

- пріоритетного розвитку  лібералізації торговельних відносин і встановлення міжнародних норм регулювання у сферах, що визначають майбутнє світової економіки, включаючи лібералізацію обміну в галузі базових телекомунікацій, фармацевтичних препаратів, початок створення погоджених умов для розвитку електронної торгівлі тощо;