Ефективність експортних операцій

Виходячи з міжнародної  торгової і банківської практики, виділяють 4 основні форми розрахунків: авансовий платіж, інкасо, акредитив і відкритий рахунок. Включення в цю класифікацію розрахунків з допомогою чеків, банківських переказів і векселів вважається недоцільним. Дані платіжні інструменти швидше являються способами платежу, за допомогою яких проходить реалізація основних розрахункових форм. Кожна форма міжнародних розрахунків в тій чи іншій мірі пов'язана з ризиком для експортера й імпортера. Це залежить від багатьох факторів - від виду товару, ступеня взаємної довіри партнерів, їх платоспроможності, надійності банків, залучених до даної угоди і т. д. Тому кожен учасник угоди прагне відстояти ту форму розрахунків, яка являється для нього більш вигідною і в меншій мірі пов'язана з ризиком.

Враховуючи умови  даного контракту,  оплата за товар здійснюється Покупцем в доларах США прямим банківським платежем протягом 2-х банківських днів.

Платіж по відкритому рахунку в більшій мірі вигідний імпортеру, оскільки відсутній ризик  оплати недоставленого товару, а відсотки за користування кредитом не знімаються.

Для експортера цей платіж являється самою ризикованою  формою розрахунків, оскільки в нього  немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в узгоджений строк.

Ця форма розрахунків  звичайно застосовується лише на умовах взаємності, коли контрагенти по черзі виступають в ролі продавця і покупця і невиконання зобов'язань імпортером тягне за собою припинення товарних постачань експортером. При односторонніх постачаннях розрахунки по відкритому рахунку в міжнародній торгівлі застосовуються рідко.

Основні ризики при розрахунках  на умовах відкритого рахунку.

а) Ризик покупця.

Він відомий також  як "кредитний ризик" і пов'язаний із небезпекою того, що покупець може не оплатити товар через нездатність  заплатити або навмисного невиконання зобов'язань. Пам'ятаєте, що експортер губить контроль над товаром із моменту його відвантаження.

б) Ризик країни.

Імпортер намагається  оплатити, але уряд імпортера приймає  закони, по валютному регулюванню, що перешкоджають виконанню платежу. Причина введення валютного регулювання може бути політичною, у вигляді альтернативи, валютне регулювання може просто бути результатом фінансового тиску, таким як проблема заборгованості країн третього світу, що означає, що країна імпортера не може дозволити собі сплачувати за імпорт.

в) Транзитний ризик.

Товар подорожує значно далі в міжнародній торгівлі, що в внутрішніх угодах, і, отже, існує  велика небезпека утрати чи пошкодження  товару під час його транспортування  від продавця до покупця.

Платежі у формі відкритого рахунку займають сьогодні міцні позиції в торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи (до 60% всіх платежів). 
           На жаль, в українській практиці, як і в інших постсоціалістичних країнах, розрахунки по відкритому рахунку не одержали достатнього розповсюдження. Це пов'язано в значній мірі з низькою платіжною дисципліною, недостачею інформації про фінансове становище фірм, відсутністю законодавчої бази для проведення розрахунків в цій фірмі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Техніко-економічне обґрунтування експортної операції та розрахунок економічної ефективності експорту ячменю

3.1 Методика  розрахунку показників ефективності  експорту ячменю Ефективність зовнішньоекономічної діяльності вирізняють у широкому (на рівні національної економіки) та вузькому (на рівні підприємств та окремих проектів) розумінні. Сутність економічного ефекту на народногосподарському рівні полягає у зіставленні доходів і витрат від зовнішньоекономічних операцій. При цьому існують прямий і непрямий ефекти.

Прямий ефект виникає  в результаті економії національних витрат на виробництво експортної продукції, коли ці витрати нижчі за світові, та економії від імпорту, якщо витрати  на імпорт менші, ніж могли б бути за умов власного виробництва аналогічної продукції.

Непрямий ефект виявляється  в позитивному впливі зовнішньоекономічної діяльності на економічний розвиток країни, а саме: прогресивних структурних  зрушеннях, підвищенні рівня технічного забезпечення виробництва та промислового потенціалу. Враховуючи специфіку прояву непрямого ефекту безпосередньо кількісно його оцінити важко. Але прямий ефект від зовнішньоекономічних операцій методично оцінити можливо.

Розрізняють такі показники  ефективності зовнішньоекономічної діяльності:

- народногосподарська  ефективність зовнішньоекономічних операцій;

- народногосподарський  ефект від зовнішньоекономічних  операцій;

- економічна ефективність  експорту або імпорту;

- економічний ефект  від експорту чи імпорту;

- бюджетна ефективність  експорту або імпорту;

- бюджетний ефект від експорту або імпорту;

- показники можливості  експорту і потреби в імпорті  ресурсів;

- коефіцієнт технологічності  окремого виду продукції;

- витрати на експорт;

- валютні доходи від  експорту;

- валютна ефективність  експорту;

- витрати на імпортну продукцію;

- валютна ефективність  імпорту;

- індекс імпорту;

- індекс валютної виручки  на одиницю продукції;

- індекс внутрішніх  цін на продукцію; 

- індекс структурних  зрушень;

- індекс умов торгівлі.

Народногосподарська ефективність (ефект) зовнішньоекономічних операцій визначається через економічну та бюджетну ефективність (ефект). Економічна ефективність (ефект) виникає у виробників експортної або у споживачів імпортної продукції. Бюджетна ефективність (ефект) виникає у зовнішньоторговельних організацій від зовнішньоекономічних операцій. Зазначені показники розраховуються за такими формулами:

 

 

         Введемо нові показники для розрахунку бюджетної ефективності та бюджетного ефекту від експорту або імпорту:

Оцінка загальної (народногосподарської) ефективності зовнішньоекономічної діяльності охоплює встановлення параметрів економічної безпеки, системи критичних обмежень та рівнів її зовнішньоекономічних чинників. Економічна безпека забезпечує найбільш сприятливі умови економічного розвитку країни. Для цього потрібні державні заходи щодо нейтралізації зовнішніх та внутрішніх чинників небезпеки. Ось чому однією з важливих умов проведення ефектних зовнішньоекономічних операцій є задоволення потреб у ресурсах. З цією метою визначається потреба в імпорті та можливості експорту ресурсів:

ІМі = Пзі – Ві – Rі;

ЕXі = Ві + Rі – Пз і,

де ІМі — потреба  в імпорті і-го ресурсу; ЕХі —  можливості експорту і-го ресурсу; Пзі  — загальна потреба економіки  в і-му ресурсі; Ві — власне виробництво  і-го ресурсу в країні; Rі — резерв і-го ресурсу на внутрішньому ринку.

Слід урахувати також  експортну спеціалізацію країни, доцільність якої характеризується перевагою в експорті високотехнологічної  продукції, а не сировини. Умовою такого вигідного для країни експорту буде значення коефіцієнта технологічності окремого виду продукції більше за одиницю:

KTi= РТівн: РТіз >1

де KTi — коефіцієнт технологічності  і-го виду продукції; РТівн — рівень технологічності і-го виду продукції  на внутрішньому ринку; РТіз — рівень технологічності і-го виду продукції на зовнішньому ринку.

Валютні кошти для  закупівлі імпортних товарів значною мірою отримують від експорту власної продукції. Саме тому доцільність експортно-імпортних операцій визначається порівнянням валютних надходжень від експорту з витратами валюти на імпорт. Для таких порівнянь по експорту обчислюють витрати на експорт, валютні доходи від експорту, валютну ефективність експорту. По імпорту розраховують показники витрат на імпортну продукцію, валютну ефективність імпорту.

Витрати на експорт включають витрати національної економіки безпосередньо на виробництво продукції, що експортується, а також витрати на її транспортування до кордону, вантажні роботи, витрати зовнішньоторговельних організацій. Витрати на імпортну продукцію — це вартість її виробництва у внутрішніх цінах реалізації.

Зовнішньоекономічні операцій будуть доцільними за таких умов:

Нац.витрати на експорт  прод.<вир-во цієї прод. на світовому  ринку

Витрати на імпорт<Нац. витрати  на власне вир-во

Загальна ефективність зовнішньоекономічної діяльності досягається, коли співвідношення валютних доходів від експорту і валютних витрат на імпорт більше за одиницю:

Валютні доходи від експорту : валютні витрати на імпорт>1

Валютні доходи від експорту — це різниця між виручкою від  експорту та витратами на виробництво експортних товарів у перерахунках в одній валюті. Витрати на імпорт являють собою валютну вартість імпорту. Валютні доходи від експорту та витрати валюти на імпорт визначаються у зовнішньоторговельних цінах, які є близькими до світових цін і в основі яких лежать суспільно необхідні витрати праці на виробництво продукції.

Валютна ефективність експорту за своїм економічним змістом  характеризує віддачу суспільної праці (суспільно необхідних витрат) для  виробництва експортної продукції у вигляді валютної виручки, тобто скільки валютної виручки від експорту можна одержати з одиниці витрат на виробництво продукції. Валютна ефективність імпорту полягає у результативності заміни власного виробництва певних товарів на їх імпорт.

Показники зовнішньоекономічної діяльності розраховують і аналізують з урахуванням впливу на них інфляції, за територіальною та товарною структурою.

Показник економічного ефекту (англ. economic effect index) — перевищення  вартісної оцінки результатів над  вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за весь строк здійснення заходу:

Est = Rst − Vst

 

де Est — економічний  ефект заходів науково-технічного прогресу за розрахунковий період;

Rst — вартісна оцінка  результатів здійснення заходів  за розрахунковий період;

Vst — вартісна оцінка витрат на здійснення заходу науково-технічного прогресу за розрахунковий період.

 

3.2 Квотування  та ліцензування експорту

При здійсненні експортних операцій насамперед необхідно переконатися, що ваш товар не підпадає під дію  нетарифних обмежень, а саме ліцензування (обмеження у вартісному вираженні) чи квотування (обмеження за фізичним обсягом). Тобто при ліцензуванні розглядається та потребує погодження державою ціна товару, а при квотуванні встановлено кількісні (тонни, карати та інше) обмеження на ввезення/вивезення товарів.

Перелік товарів, що підпадають під ці обмеження, затверджується Кабінетом  Міністрів України щорічно, в 2007 році – це Постанова «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2007 році» від 29.12.2006 р. № 1852 (далі – Постанова № 1852).

Більшість цих нетарифних обмежень стосується експорту українських  товарів до країн ЄС і США, вони запровадженні Україною добровільно  в обмін на відмову цих країн  у запровадженні антидемпінгових санкцій (введення додаткових видів ввізного мита – антидемпінгового, спеціального чи компенсаційного, а також кількісних обмежень). Найчастіше це продукція чорної металургії (металопрокат, профілі, прутки) – додатки 4, 8 до Постанови № 1852.

Доволі великий перелік продукції хімічної промисловості (як експорт, так і імпорт) підпадає під ліцензування внаслідок приєднання України до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар (Монреаль, 16.09.81 р.) – додатки 5, 6, 7 до Постанови № 1852.

Більшість товарів, що підлягають ліцензуванню при імпорті, – це продукція, яка в достатній кількості  виробляється в Україні, і її демпінговий  імпорт може становити загрозу для  вітчизняних виробників, насамперед у сільському господарстві (м'ясопродукція, цукор, вироби з какао, свині та велика рогата худоба, засоби для захисту рослин), а також товари, на які встановлено пільги зі сплати ввізного мита (папір і друкарське обладнання), та на вимогу міжнародних організацій (де-факто країн ЄС та США) – обладнання, складові та матеріали для виготовлення дисків для лазерних систем зчитування – додатки 2, 3 до Постанови № 1852.

На експорт загальні нетарифні обмеження встановлено  на обмежений перелік товарів, які  користуються попитом в Україні (не зосереджуючись на назвах, де-факто 4 види: бурштин, дорогоцінні метали (у тому числі їхні руди та брухт), вироби з чорного та кольорового металобрухту) – додатки 1, 9 до Постанови № 1852.

З метою попередження реекспорту енергоносіїв встановлено  їх ліцензування (нафта і природний газ) – додаток 11 до Постанови № 1852.

Синтезом нетарифних і тарифних обмежень є ліцензування сільськогосподарської продукції  з Македонії у межах тарифної квоти. З Республікою Македонія  укладено Угоду про вільну торгівлю (Скоп'є, 18.01.2001 р.), згідно з якою товари звільняються від сплати ввізного та вивізного мита у взаємній торгівлі. З метою захисту вітчизняних виробників Македонія, як і Україна, має потужний сільськогосподарський сектор для товарів 01 – 24 групи Гармонізованої системи опису та кодування товарів2 (далі – ГС), тобто для продукції сільського господарства, встановлені взаємні тарифні квоти – додаток 10 до Постанови № 1852.