Аналіз систем управління персоналом

 

Обов'язково повинен існувати регулярний контроль результатів діяльності всіх працівників в будь-якій формі, прийнятній і керівником, і підлеглими, з основною метою — запобіганням помилкам або їх виправленням на початковій стадії виникнення.

 

Комунікаційні рекомендації. Звертатися до керівників вищого рангу краще  безпосередньо, оскільки проміжні учасники спілкування ускладнять контакти і можуть спотворити інформацію.

 

Формальні рекомендації регулюють  формальні відносини у фірмі "керівник-підлеглий".

 

Всі рішення повинні ухвалюватися на можливо нижчому рівні, виходячи з необхідності швидко і без особливих  витрат коригувати ухвалене рішення. Про необхідність делегувати повноваження багато сказано в різних працях по управлінню. Слід додати, що на підприємстві делегування часто буває вимушеним із-за недостатності персоналу для виконання всіх функцій. Треба відзначити, що цей факт підвищує універсальність знань працівників. Треба тільки навчитися давати співробітникам не дрібні, а важливі доручення. Від підлеглих, яким делегували повноваження, треба перш за все добитися не тільки продуманого аргументування з приводу рішення проблеми, але і обов'язкових відповідей на деякі важливі питання.

 

В процесі управління колективом важливу  роль відіграють відносини соціально-психологічного характеру між керівником та підлеглими. Найбільші помилки звичайно здійснюються керівником саме в тій області, де він відчуває себе неперевершеним, оскільки не було провалів.

 

Формою винагороди, яку нехтує абсолютна  більшість керівників, є "спасибі".

 

Завжди треба старатися виконувати свої обіцянки. Якщо керівник піклується про зростання авторитету в колективі, то він повинен виконувати свої обіцянки раніше призначеного ним часу. Конфлікт в організації — знак її здоров'я, але до певної межі. Не слід старатися загасити конфлікт, треба його вирішувати, особливо прихований.

 

Якщо керівник або працівник не прагне досягти досконалості в своїй роботі, то краще взагалі не працювати. Тому що, якщо робота не приносить прибутки або задоволення, то вона знищить працівника як особу. Така природа згадуваної "імітаційної діяльності".

 

Керівнику слід обов'язково уникати виправдань співробітників у разі помилок і невдач. Їм повинна бути запропонована допомога в процесі рішення проблем, а не при виправленні зробленого. Це примусить підлеглих проявляти самостійність і поліпшить якість роботи. Всі помилки повинні визнаватися керівником відкрито і спокійно, заохочуючи до того ж підлеглих і колег.

 

Першочергова увага повинна  бути обернена на стан особистої дисципліни кожного і колективу в цілому. У зв'язку з цим можна сформулювати наступні цілі в діяльності керівника: сформувати і підтримувати для себе динамічну картину життєдіяльності фірми; упевнено реагувати на нові ситуації; чітко мотивувати свої дії, дії підлеглих і всього колективу; регулярно і об'єктивно оцінювати досягнуті результати, аналізувати помилки і прорахунки, не знімаючи відповідальності з винних, критикувати підлеглих продумано, зважено; не брати на себе зайву і чужу роботу; ставити собі тільки конкретні і досяжні цілі; розширювати свій кругозір і завжди зберігати хороший настрій.

 

При наймі на роботу особливо пильну увагу слід звернути на мотивацію кожного претендента, уважно вислухати його розповідь і попросити час для відповіді.

 

Необхідно постійно прилюдно відзначати цінність для колективу конкретного  працівника, але ніколи — його нікчемність. При оцінці підкреслюється не закладений потенціал, а досягнуті результати.

 

Справа, що розвивається, ніколи не обходиться без ризику. У зв'язку з цим  керівнику необхідно аналізувати  сильні і слабкі сторони діяльності, позбавляючись від останніх. Нерозумно  сподіватися на випадковий успіх. Колектив повинен створити його сам, під управлінням керівника.

 

Відносини в колективі повинні  бути налагоджені із самого початку, а не з моменту виникнення неприємностей. Для цього, перш за все, необхідно  навчитися враховувати точки зору інших, виключити зі всіх взаємин заздрість, старатися ніколи і нікого не звинувачувати, бути завжди вдячним за прихильність до вас товаришів по службі — це захистить від непоправних помилок і підтримає в критичних ситуаціях.

 

В процесі роботи кожна людина прагне виконати поставлені перед нею завдання успішно заради задоволення трьох основних психологічних потреб людини: у визнанні, в пошані, в самореалізації. Ці задачі вирішує спілкування на підприємстві.

 

Спілкування будується на зверненні  до партнера, тобто на готовності сприймати адекватно роботу і поведінку колег. Звернення до партнера грає велику роль, багато в чому визначаючи стабільність колективу і ефективність його роботи. Спілкування залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників, що становлять середовище організації і індивідуальне сприйняття керівника.

 

Серед основних зовнішніх чинників можна виділити:

 

• загальний стан справ в організації  на сьогодні;

 

• морально-психологічний клімат в колективі;

 

• співвідношення формальних і неформальних взаємин;

 

• кількість непопулярних рішень, що приймаються керівником регулярно;

 

• загальна кількість управлінських  помилок.

 

До основних внутрішніх чинників відноситься  сприйняття себе і інших з більш  загальної точки зору.

 

Підсилити сприятливий ефект від  позитивного спілкування допоможе правильно встановлена система зворотного зв'язку в організації. У практиці зворотного зв'язку є декілька правил, які слід враховувати: зворотний зв'язок вимагає обов'язково осмислювати поведінку тих, що оточують в різних ситуаціях і свою емоційну реакцію на нього; починати спілкування з позитивних моментів, що може спонукати співбесідника слухати уважніше; формулювати негативне враження і перешкоди для подальшого спілкування, а також особисте відношення до виявлених недоліків в діяльності працівника.

 

В процесі спілкування необхідно  акцентувати свою увагу на позитивній поведінці колег і не соромитися висловлювати свою думку за допомогою  похвал. Що стосується помилок, то їх також  краще виправляти на робочому місці  підлеглого відразу, по мірі виникнення, ніж розбиратися з ними потім.

 

Колективи з таким стилем спілкування  перетворюються на найефективніший  вид організації людей — команду.

 

Допоміжні рекомендації мають нестандартний  характер і застосовуються нерегулярно, залежно від ситуації. Проте вони можуть бути дуже корисні в управлінському і психологічному відношенні.

 

Однією з важливих переваг умілого  керівника є здатність користуватися  послугами персоналу в питаннях, що стосуються консультацій і рад, хоч  за кінцевий результат відповідальність несе тільки керівник. Якщо керівник вирішує скористатися консультацією персоналу, то повинні бути ліквідовані всі бар'єри на шляхах комунікацій і забезпечене пряме і чесне спілкування. Це забезпечить керівнику не тільки кваліфіковану пораду, але і значно зміцнить його авторитет в колективі, допоможе досягти поставлених цілей.

 

 

ВИСНОВОК

 

У сучасних умовах в теорії управління організацією відбувається істотна  зміна загальної парадигми управління. Сьогодні персонал розглядається як основний ресурс організації, що в значній мірі визначає успіх всієї її діяльності, яким треба грамотно управляти, створювати оптимальні умови для його розвитку, вкладати необхідні засоби.

 

Як показує досвід, саме персонал стає сьогодні довгостроковим чинником конкурентоспроможності і виживання підприємства. Одним з найбільш складних, але в той же час життєво важливих і необхідних завдань є завдання забезпечення ефективного управління персоналом. Впродовж останніх 100 років місце управління персоналом в системі менеджменту багато разів змінювалося. Разом з цим переглядалися погляди, підходи і теоретичні базиси учених і практиків, що працювали в цій сфері. Вдосконалення виробничих, інформаційних і управлінських технологій, а також глобальна переоцінка індивідуальних і загальнолюдських цінностей дозволили найближче підійти до рішення центральної проблеми людства: подоланню суперечності між людиною і організацією, оскільки сила організації, перш за все в людському капіталі. Проте з позицій управління не можна говорити про людину взагалі, оскільки всі люди різні. Люди поводяться по-різному, у них різні здібності, різне відношення до своєї справи, до організації, до своїх обов'язків; люди мають різні потреби, їх мотиви до діяльності можуть істотно відрізнятися. Все це говорить про те, що управління людиною в організації виключно складна, але в той же час відповідальна і важлива для організації справа.

 

Для того, щоб організація працювала  ефективно, також необхідні вдосконалені методи управління. Суть вдосконалення  полягає в тому, що кожен керівник організації або іншого ступеня управління був зацікавлений в кожному працівнику, в його особистому інтересі. Це може бути досягнуті різними способами: поліпшення морального клімату в колективі або мати можливість перекваліфіковувати кадри, а також це може бути і матеріальне заохочення, соціальний успіх (допомога сім'ї, здоров'я, моральний настрій).

 

Однак, одного усвідомлення можливості рішення проблеми недостатньо, щоб  вона була вирішена, насправді. Необхідне  ще і знання про те, як це зробити, уміле (практичне оволодіння відповідними навиками) і доречне (адекватність використовуваного методу ситуації в організації) використання відповідних технологій і методів управління персоналом.

 

Для керівників є важливим також  оволодіння основами кадрової роботи, її основними принципами і методами. Навчання керівників основам кадрової політики, включення в програми їх підготовки і підвищення кваліфікації питань організації управління персоналом, сприяють формуванню в них усвідомлення важливості правильної, науково обґрунтованої роботи з людьми, підвищенню престижу кадрових служб і в остаточному підсумку - підвищенню ефективності використання людського фактору на виробництві. Успішна програма по розвитку кадрів сприяє створенню робочої сили, що володіє більш високими здібностями і сильною мотивацією до виконання цілей організації. Таким чином, керівництво повинне постійно працювати над підвищенням потенціалу кадрів.

 

Якщо розглядати персонал, як весь особовий склад підприємства, що подає  собою групу об'єднану по фахових або інших якостях, то процес управління персоналом підприємства визначається як цілеспрямована діяльність керівного складу організації, а також керівників і спеціалістів підрозділів системи управління персоналом, що включає розробку концепції і стратегії кадрової політики і методів управління персоналом [5, c. 6].

 

Управління персоналом - система  взаємозалежних організаційно-економічних  і соціальних заходів для створення  умов для нормального функціонування, розвитку та ефективного використання потенціалу робочої сили на рівні організації [5, c. 6].

 

Тому планування, формування, перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів на виробництві є основою  утримання управління персоналом і  являє собою сучасну концепцію  управління персоналом організації.

 

Таким чином, можна зробити висновок про те, що управління персоналом у  сучасних умовах включає декілька взаємозалежних етапів:

 

1.Розробка ефективної системи  кадрового менеджменту (визначення  предмета, задач та утримання  даного виду менеджменту, його основних напрямків, принципів і методів для конкретної організації).

 

2.Формування механізму управління  персоналом і відповідною організаційною  структурою (розробка оптимальних  структур і штатів кадрової  служби, визначення структури фахового підготування і структури професійно значимих якостей особистості менеджерів з кадрiв, добір, навчання і розставляння фахівців з управління людськими ресурсами).

 

3.Планування людських ресурсів (упорядкування планів і прогнозів  у роботі з персоналом, планування чисельності і складу робітників, створення автоматизованих систем управління людськими ресурсами).

 

4.Набір персоналу (знання та  уміле використання всіх існуючих  джерел задоволення кадрової  потреби).

 

5.Профорієнтація та адаптація  (уведення прийнятих робітників в організацію, розвиток у них розуміння того, що очікує від спів-робітників організація та яка праця в ній одержує заслужену оцінку).

 

6.Формування кадрового потенціалу  управління (аналіз якісного складу  управлінських кадрів, організація наймання і постійної роботи з молодими спеціалістами, розробка науково-практичних основ добору і розставляння керівних кадрів).

 

7.Оцінка кадрів та їх діяльності (організація оцінки кадров управління, розробка принципів і методів  роботи з резервом, організація конкурсів спеціалістів, атестація, розробка ефективних методик оцінки).

 

8.Організація навчання персоналу  (розробка і здійснення програм  фахового підготування, перепідготовки  і підвищення кваліфікації робітників).

 

9.Управління трудовою дисципліною і плинністю кадрів (розробка структури заробітної плати і пільг із метою притягнення, наймання і зберігання персоналу, розробка процедур підвищення, зниження, перекладу і звільнення робітників), виконання яких забезпечує ефективність використання персоналу організації.

 

Дослідивши діяльність ВАТ “Рівненська  кондитерська фабрика”, нами вироблені  наступні рекомендації:

 

– орієнтуватися на досягнення запланованого  кінцевого результату діяльності підприємства;

 

– постійно коригувати цілі і програми в залежності від стану ринку, змін зовнішнього середовища;

 

– використовувати сучасну інформаційну базу для різноманітних розрахунків  при прийнятті управлінських  рішень;

 

– змінити функції планування –  від поточного до перспективного ;

 

– здійснювати управління на основі гнучкості рішень;