За  даними табл. 2.5, протягом аналізованого  періоду середньоспискова чисельність  працівників скоротилась на 6 чол.

      Високими  є значення коефіцієнта обороту  по прийому за 2010 р. – 0,82 пункти. Зростання  данного коефіцієнта є позитивним явищем і означає, що підприємство вийшло з кризового стану і починає набирати більше людей, аніж звільняти.

      Високими  є значення і коефіцієнта плинності  кадрів, хоча у 2010 р. спостерігалось деяке  його скорочення на 0,43 пункти на противагу 2009 р. , коли він дорівнював 0,96 пунктів. В 2010р. 5% від середньоспискової чисельності працівників звільнились за власним бажання.

      Високе  значення коефіцієнта плинності  кадрів свідчить про необхідність подальшого проведення заходів щодо покращення умов праці та її оплати.

     Аналіз  використання робочого часу подано у  табл. 2.9.

     Дані  табл. 2.5 свідчать, що на підприємстві у 2010р. чисельність робітників скоротилась  на 44 чол.,  скорочувалась і кількість  людино-днів (5717 л/днів) і кількість годин відпрацьованих одним робітником (50412 л/ годин).  

  Таблиця  2.6

 

     Також протягом аналізованого періоду  зростав виробіток на одного робітника:

• середньорічний –зменшився на 3,69% у 2010 р. і складав 160,91 тис. грн.;
• середньоденний – у 2009-2010 складав 0,59 тис. грн.;
• середньогодинний – у 2009-2010 роках складав 0,074 тис. грн.

     Підвищення  виробітку свідчить про підвищення ефективності використання робочого часу та підвищення продуктивності праці на підприємстві.

     Продуктивність  праці і середньомісячна заробітна  плата 1-го працюючого характеризується показниками, поданими в табл. 2.9.

      На  продуктивність праці (середньорічний виробіток) суттєво впливають зміни  середньогодинного виробітку одного робітника, тривалість робочого дня (внутрішньо змінні простої), кількість відпрацьованих днів (цілодобові простої) та структура працівників. Розрахунок впливу цих чинників на рівень продуктивності праці на підприємстві (середньорічний виробіток 1 працівника ПВП), здійснений на основі даних табл. 2.6, поданий в таблиці 2.17. 

 Таблиця 2.7

 

     Дані  табл. 2.8 вказують, що у 2009 р. скорочення кількості робочих днів на 13 днів призвело до скорочення середньорічного виробітку 1 працівника ПВП на 5300 грн.

     Динаміка  продуктивності праці та розміру  середньомісячної заробітної плати  подана у таблиці 2.8.

   Таблиця  2.8

 

     З наведених у табл. 2.8 даних видно, що середньоспискова чисельність промислово-виробничого  персоналу зменшилась у 2010 р. середньоспискова чисельність промислово-виробничого  персоналу зросла на 11 чоловік, продуктивність праці в порівнянних цінах знизилась на 3,7%, у діючих цінах – зросла  на 12,4%, а середня заробітна плата зросла на 6,3.

     Дані  щодо розмірів фонду оплати праці  протягом аналізованого періоду  наведені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

 

      Як  свідчать дані табл. 2.9 у 2010 р. порівняно з 2009 р. відбулось зростання витрат на оплату праці на 2001,1 тис. грн. (7,66%) за рахунок:

      - підвищення  тарифних ставок і  окладів                 1362,5 тис. грн.

      - відповідно збільшення додаткової зарплати                    233,0 тис. грн.

      - збільшення заохочувальних і  компенсаційних виплат       405,6 тис. грн.

      з них:

      - матеріальна допомога до відпусток             156,2 тис. грн.

      - одноразові винагороди                                                           198,3 тис. грн.

      - соціальні пільги                                51,1 тис. грн. 

     2.4 Аналіз собівартості  продукції

     Собівартість  продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони  господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання, конкурентоспроможність продукції.

     Аналіз  собівартості продукції, робіт і  послуг є важливим інструментом у  системі управління витратами. Він  дає змогу вивчити тенденції  зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і  їхні причини, виявити  резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з освоєння їх.

     Ефективність  системи управління витратами багато в чому залежить від організації  їхнього аналізу, яка, у свою чергу, визначається такими факторами:

• формою і методами обліку витрат, які застосовують на підприємстві;
• ступенем автоматизації обліково-аналітичного процесу на підприємстві;
• станом планування і нормування рівня операційних витрат;
• наявністю відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної інформації внутрішньої звітності про операційні витрати, що дають змогу виявляти відхилення, їхні причини  і вчасно вживати коригувальних заходів для усунення їх;
• наявністю спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати й управляти процесом формування витрат.