Адміністративний менеджмент

2. Компанії, які зазнають фінансових труднощів. Такі компанії можуть бути придбані за договірними цінами, а їхня діяльність перебудовується за допомогою фінансових ресурсів материн-ської компанії та управлінських ноухау.

3.Компанії, які мають великі можливості для зростання, але позбавлені можливості інвестування. Такі привабливі компанії з низькими фінансовими можливостями зазвичай стають кандидатами для диверсифікації у фінансово сильних, але позбавле-них привабливості фірм.

      Диверсифікація в неспоріднені галузі має два основних недоліки: складність управління широко диверсифікованою корпорацією; неможливість використати стратегічну відповідність як додаткове джерело створення конкурентних переваг.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

      Стратегії продажу і ліквідації бізнесу. Питання про продаж того чи іншого підприємства слід розглядати в тому випадку, якщо виявиться, що цей напрям не відповідає стратегічній політиці корпорації або якщо він втратив свою привабливість. Позбавитися підприємства можна двома способами: материнська компанія може просто вийти з цього бізнесу як у фінансовому, так і адміністративному плані, зберігши при цьому частину акцій, або повністю позбавившись від них; або корпорація може безпосередньо продати підприємство на сторону. З усіх можливих стратегічних альтернатив найменш приємною є ліквідація, особливо для підприємств, які займаються одним бізнесом. Це для них означає припинення свого існування. Для багатогалузевої, багатопрофільної корпорації ліквідація одного з напрямів менш драматична.

      Щодо стратегії відновлення, економії та реструктуризації портфеля, то вона застосовується, якщо керівництву корпорації необхідно змінити ситуацію на підприємствах, де показники погіршуються.

Корпоративна стратегія відновлення робить акцент на відроджен-ні збиткових підприємств, а не на позбавленні від них.

       Корпоративна стратегія економії фокусує свою увагу на скоро-ченні масштабу диверсифікації та зменшенні кількості підприємств.

Реструктуризація портфеля включає в себе кардинальні страте-гічні заходи щодо перебудови структури диверсифікованої корпорації шляхом продажу одних підприємств та придбання інших.

       Характерною рисою стратегії транснаціональної диверсифікації є велика кількість охоплених національних ринків. У цьому випадку керівництво корпорації повинно розробляти та запроваджувати значну кількість різних стратегічних підходів — хоча б по одному на кожну галузь із можливими варіаціями залежно від конкретної країни.

       Транснаціональна корпорація може одержати додаткові конкурентні переваги в результаті глобальної диверсифікації в галузі зі схожими технологіями.

        Транснаціональна корпорація, яка диверсифікована у зв’язані галузі, переважає за міцністю своїх позицій одногалузеві компанії незалежно від їхньої географічної експансії.

         Усі шість підходів до диверсифікації корпорації не є взаємови-ключними. Вони можуть застосовуватися в різних комбінаціях. Найбільш популярні такі варіанти формування господарського портфеля при диверсифікованій компанії:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Управлінська ситуація №11

У 50-і роки Швейцарія була практично монополістом на світовому ринку збуту годинників. З метою утримання конкурентної переваги швейцарськими бізнесменами, що визначають ділову політику фірм по виробництву годинників, було прийняте рішення заборонити експорт устаткування для виробництва годинників в інші країни.

Оціните управлінське рішення, прийняте швейцарськими бізнесменами.  Чи вважаєте Ви це рішення правильним за умови, що Ви маєте інформацію про динаміку зміни попиту на світовому ринку годинників по сьогоднішній день?

Відповідь:

Рішення швейцарських бізнесменів не було правильним, оскільки вони не врахували бурхливий розвиток технологій, яке мало місце в наступні роки. Воно стало причиною того, що американськими і японськими виробниками годин були створені власні ефективні технології виробництва годинників і розроблено принципово нові технології виробництва електронних годинників.         

В результаті американські і японські виробники годинників зуміли потіснити швейцарців на світових ринках збуту.         

Як ми вже говорили вище, для того щоб управління організацією було ефективним, в організації повинна бути створена ефективна система управління.

 

 

 

 

 

 

 

1.Удосконалення організації системи контролю на підприємстві

 

      У разі ринкової економіки  істотно зростає потреба у  вчасне одержання достовірної  облікової і звітної інформації  про діяльність суб'єктів господарювання, може бути забезпечене лише  за раціональної організації  бухгалтерського обліку, і внутрішнього  аудиту.

      Достовірна облікова інформація  необхідна як керівництву (власнику) організації визначення стратегії  її й способів підвищення ефективності  виробництва, а й державної органам  контролю над виконанням законодавчих  актів про оподаткування; банкам, іншим позикодавцям і страхових  компаній з оцінки платоспроможності  організації та ймовірності повернення  кредитів, визначення страхового  ризику; акціонерам та засновників  — для об'єктивної оцінки результативності  роботи організації. У достовірну  інформацію зацікавлені постачальники, покупці, й інших організацій, із  якими підтримуються ділові і  фінансові взаємовідносини. Зміст  облікової інформації впливає  бути прийнятим управлінські  рішення, оскільки її аналіз дає  можливість вибору оптимальних  дій задля досягнення поставленої  мети.

      На сучасному розвитку економіки поруч із інформаційної зростає й контрольна функція обліку. Удосконалення управління процесами громадського відтворення з урахуванням впровадження ринкових відносин, господарського розрахунку самофінансування, оренди - і інших прогресивних методів господарювання обумовлює необхідності покращення бухгалтерського обліку як інструмент контролю над раціональним і ощадливим використанням матеріальних, трудових і, запобігання непродуктивних витрат і розмір втрат.

      Контроль за наявністю і рухом майна, раціональним і використанням матеріальних, трудових і. Облікова інформація забезпечує контролю над раціональним використанням коштів — величиною трудових і матеріальних ресурсів виробництво та реалізації продукції, рівнем її собівартості.

      Облікова інформація дає можливість реалізувати три функцій управління: прогнозування, контроль й оцінку.

      Прогнозування (планування) передбачає процес створення порядку дій, що їх вжито у майбутньому. Воно включає постановку певній мети, пошук варіантів і шляхів її досягнення при найменших витратах.

Контроль включає у собі комплекс процедур з відстежування фактичного виконаннянормативно-планових завдань. Від бухгалтера на даної стадії потрібно інформація, що містить зіставлення фактичних витрат і доходів знормативно-плановими показниками.

      Оцінка передбачає вивчення всієї системи прийняття управлінські рішення із її поліпшення. Правильний вибір оцінки реалізується через зворотний зв'язок, що дозволить об'єктивно оцінити, досягнуто чи поставленої мети.

Отже, формування ринкових відносин підвищує потреба у достовірної облікової і звітної інформації про діяльність організації.

Інформаційна функція у тому, що, отримана внаслідок таки економічного контролю, є необхідною підставою до ухвалення відповідних управлінські рішення, які забезпечують нормальне функціонування контрольованого об'єкта.

Профілактична функція у тому, що економічне контроль покликаний як виявити недоліки, розкрадання, зловживання, а й сприяє їхній усунення і недопущення у дальшій роботі.

Державний контроль здійснюють органи державної влади управління й адміністративні органи. По цільової спрямованості державний контроль підрозділяється на загальнодержавний, галузевої, спеціальний.

Общегосударственний контроль ввозяться масштабах всієї республіки органами структурі державної влади, центральних органів управління. Мета цього виду контролю залежить від забезпеченні підвищення ефективності виробництва, досягнення високих кінцевих результатів, повнішого задоволення потреб.

      Галузевий контроль сприяє ефективному розвитку окремих галузей економіки. Його мета — виявлення резервів підвищення продуктивність праці, поліпшення якості роботи, розвиток науково-технічного прогресу у галузі.

      Спеціальний контроль покладено на спеціалізовані інспекції, які проводять перевірку дотримання встановленого порядку організації та ведення тих чи інших господарських операцій, вхідних них компетенцію. Вони контролюють дотримання діючих і правил, які забезпечують ефективну і безпечне підприємств.

      Громадського контролю здійснюється профспілковими і молодіжних організацій. Його мета — перевірка вирішення питань у трудових колективах, серед молоді і за місцем проживання членів цих організацій.

· По суб'єктам контрольної діяльності контроль підрозділяється на позавідомчий і відомчий.

Вневедомственний контроль передбачає здійснення контрольні функції незалежно від відомчої підпорядкованості перевірених господарюючих суб'єктів. Позитивною стороною позавідомчого контролю є його об'єктивність, результативність, досить висока якість та глибина перевірок.   Проте ефективність цього виду контролю знижується через некомплектності інесистематичности перевірок.

      Відомчий контролю над діяльністю підприємств і закупівельних організацій здійснюється вищим органом за принципом адміністративної підпорядкованості. Міністерства, комітети, трести проводять ревізії і тематичні перевірки на підвідомчих підприємствах і організаціях.   Компетенція органів відомчого контролю поширюється за проведення перевірки питань цього відомства. Такий контроль здійснюють переважно штатні працівники відомства.

· За характером контрольні функції і сфері їх застосування виділяють правової, економічний і виробничо-технічний контроль.

      Правовий контроль ввозяться сфері управління. Він забезпечує точне і неухильне дотримання законів всі суб'єкти господарювання і посадовими особами. Цей вид контролю ведуть у основному органи прокуратури й суди.

      Економічний контроль виробляється у сфери управління економікою. Економічний контроль включає у собі фінансовий, бухгалтерський, ревізійний і статистичний контроль.

      Виробничо-технічний контроль ввозяться сфері виробничого процесу є засобом оперативного регулювання ходу виробництва. Його забезпечують відділи технічного контролю, диспетчерські служби й інших служб контролю та якості.

· За час здійснення контроль поділяють на попередній, поточний і подальший.

      Попереджаючи нераціональне використання ресурсів, попередній контроль сприяє поліпшенню кінцевих господарських результатів діяльності господарюючих суб'єктів.

      Поточний контроль осуществляется під час господарськихопераций. Його мета — оперативне виявлення і своєчасне припинення порушень сну і відхилень і під час виробничих завдань, пошук і освоєння освоєння внутрішньогосподарських резервів зростання ефективності виробництва.     Поточний контроль дозволяє своєчасно виявити резерви зростання ефективності виробництва, котрі під час здійснення попереднього чи наступного контролю можуть невскритими. У цьому даному виду контролю найпильнішу увагу має приділятися із боку відповідальних працівників господарюючих суб'єктів, що у результатах своєї діяльності.

      Основними об'єктами поточного контролю є показники оперативної звітності, первинні документи, відбивають ті чи інші господарські операції.

      Ефективним є поєднання поточного контролю з попереднім, бо вона сприяє попередження непродуктивних втрат перезимувало і своєчасному усунення тих чи інших недоліків, і порушень, встановлених під час контролю.

      Должная організація поточного контролю створює найсприятливіші передумови підвищення дієвості таки економічного контролю.

      Наступний контроль здійснюється після виконання господарських операцій із закінченні певного звітний період. Мета цього виду контролю — встановити правильність, законність і економічне доцільність вироблених господарських операцій, виявити факти безгосподарності і розкрадань. Ця форма контролю є найбільш поширеної використовується у роботі всіх контролюючих органів щотижня, Такий контроль забезпечує об'єктивна оцінка діяльності всіх його ланок економіки та окремих посадових осіб.

      Об'єктами наступного контролю є первинні документи, відбивають скоєні господарські операції, регістри бухгалтерського облік і звітність.

      Наступним контролем за законодавством охоплюють в обов'язковому порядку діяльність всіх суб'єктів господарювання, що дозволяє разом із попереднім і поточним контролем створити цілісну систему контрольного контролю над процесами відтворення. Відмінною рисою наступного контролю є повнота охоплення їм перевірених об'єктів, можливість дати всебічну оцінку ефективність використання виробничого потенціалу, забезпечення схоронності власності підприємства.

      Поєднання попереднього, поточного і наступного контролю дозволяє забезпечувати їхню найвищий дієвість і ефективність. Тож у практиці контрольно-ревізійної роботи слід широко використовувати усі форми контролю, не протиставляючи їх одне одному.