Система міжнародних економічних відносин

 Таким чином, за  Гекшером, Оліном, Сомюелсоном порівняльна  оцінка факторів виробництва  призводить до таких висновків:

1) у країнах-учасницях  міжнародного обміну існує тенденція  до вивозу тих товарів, для виготовлення яких використовуються переважно надлишкові фактори виробництва, і ввозу тієї продукції, для виготовлення якої потрібні дефіцитні фактори;

2) розвиток міжнародної  торгівлі вирівнює «факторні» ціни, тобто доходи, які отримують власники факторів у різних країнах;

3) за умови міжнародної  мобільності факторів виробництва  існує можливість заміни експорту  товарів переміщенням факторів  між країнами.

 У цілому структура  зовнішньої торгівлі сформувалася відповідно до такої наділеності факторами виробництва: Японія експортує техноємні продукти, а імпортує сировину; Канада експортує сировину та продукцію металургійної, деревообробної, целюлозно-паперової галузей, нафту, а імпортує працеємні товари та послуги. Та все ж, окрім очевидних переваг, ця теорія має і певні обмеження. Вона, зокрема, не спроможна пояснити таку тенденцію у післявоєнному розвитку, як зростання зустрічної внутрішньогалузевої торгівлі між подібними країнами. Тобто, теорія Гекшера – Оліна – Самюелсона дає пояснення загального характеру, а не конкретних життєвих нюансів.

 У 1953 році відомий  американський економіст російського походження, лауреат Нобелівської премії з економіки В. Леонтьєв на основі статистичних даних перевірив положення про експорт з США капіталоємних товарів. Він поставив собі за мету довести, що показник затрат капіталу в розрахунку на одного робітника у стандартному наборі товарів, які експортувалися зі США, є вищим, порівняно з аналогічним показником в імпортозаміщувальній продукції у наборі товарів, які імпортувались у США.

 Результати досліджень були парадоксальні: у США галузі, яким найбільше таланить в експорті, мають вищу працеємність, ніж ті галузі, що страждають від конкуренції імпортних товарів.

 Сам же Леонтьєв  та інші науковці-прибічники теорії Гекшера – Оліна – Самюелсона запропонували шукати пояснення цьому парадоксу в надто спрощеному підході шведських вчених, які не враховували якості факторів. Якщо брати до уваги якість факторів, то теорема Гекшера – Оліна – Самюелсона залишається справедливою, адже фактор праці, що входив у той час до складу американського експорту, був специфічним, оскільки США мали кваліфікованішу робочу силу порівняно з країнами-партнерами. Крім цього, на той час за критерієм надлишку перше місце у США належало землі, що оброблялась, друге – кваліфікованим кадрам, а вже потім – капіталу. Тому й експорт з США, у першу чергу, складався з товарів, які поглинули фактори, що займали провідні місця. Під цим кутом зору теорія Гекшера – Оліна – Самюелсона не заперечувалась, а, навпаки, підтверджувалась.

 

Сучасні теорії міжнародної  торгівлі

Міжнародна торгівля у  сучасних умовах стала об’єктом нового підходу до аналізу міжнародних економічних відносин. Це зумовлено тим, що, крім традиційних учасників міжнародного обміну – націй-держав, значний обсяг зовнішньоторговельних операцій виконують багатонаціональні фірми. Нині між країнами переміщуються не тільки товари і послуги, а все мобільнішими стають і фактори виробництва, особливо капітал.

 Глобальну стратегію  фірм одним з перших намагався пояснити шведський вчений С.Б. Ліндер. Він вважав, що закон пропорційності факторів виробництва може обґрунтувати лише певну частку обсягу міжнародної торгівлі, зокрема, обмін промислових товарів на сировину, які здійснюють між собою держави Півночі та Півдня.

 Ліндер, а також Ж.  Лафай для пояснення торгівлі промисловими товарами почали розглядати фактори, пов’язані з природою та обсягом попиту. Вони стверджували, що технологічно складні товари фірма виготовляє для задоволення потреб, перш за все, внутрішнього ринку, а після задоволення внутрішнього попиту, через розширення виробництва робляться спроби завоювати зовнішній ринок.

 Отже, зовнішні ринки  вчені розглядали як продовження  внутрішніх. Експорт товарів з  країни, як вони стверджували, вимагає певної передумови – існування місткого внутрішнього ринку, що є певною стартовою точкою завоювання зовнішнього ринку. Але структура споживання країни, яка імпортує, повинна бути подібною до тієї, де знаходиться експортна компанія. Отже, ця теорія робить спробу в торгівлі технологічно складними виробами пояснити зустрічні потоки подібних виробів між країнами, що близькі між собою за рівнем доходів і вимогами до якості продукції.

 Ця теорія була доповнена  введенням такого поняття, як  диференційований попит (французький  економіст Б. Лассюдрі-Дюшен). Товари, якими торгують країни, подібні, але не ідентичні. Вони відрізняються між собою певними специфічними рисами, інакше зникне природний стимул до торгівлі. Країни, в яких усе однакове, не мають чим обмінюватись між собою.

 Суттєве продовження  теорія Ліндера отримала в  концепції «життєвого циклу продукту»  (Раймонд Вернон), яка пояснює  закономірності розвитку зовнішньої  торгівлі великої кількості товарів. Цю концепцію розробляли, виходячи з досвіду США 60-х років.

 За моделлю Р. Вернона,  деякі види продукції в своєму  розвитку проходять цикл чотирьох  етапів:

1) впровадження (фірми США,  задовольняючи потреби певного  кола своїх заможних споживачів, розробляють нові види продукції.  Попит на цю продукцію виникає  не тільки в США, а й в інших країнах, де є такі ж забезпечені люди. Тому американські фірми започатковують експорт нових продуктів);

2) зростання (за кордоном  попит на нові імпортні товари  постійно зростає. На це починають реагувати і місцеві виробники. У результаті виникає імпортозамінне виробництво. Імпорт зі США скорочується);

3) зрілість (місцеве виробництво  розширюється настільки, що починається зворотний рух товарів – з місцевих ринків на ринки США);

4) занепад (фірмам США  потрібно переходити на виробництво  нового товару, попит на який уже виник).

 Ці етапи можуть відбуватися по-різному і тривати від кількох років до кількох десятиріч.

 Виробництво такої  продукції переміщується з країни  в країну залежно від стану життєвого циклу товару. Якщо в якійсь країні настає стан зрілості і вона насичена певним товаром, в іншій країні в цей час може відбуватись впровадження цього товару як нового.

 

 Американський економіст Джонсон розвив положення теорії Давіда Рікардо про порівняльні переваги, поєднавши його концепцію з теоремою Гекшера – Оліна – Самюелсона та сучасними економічними поглядами. Він показав, що первинні порівняльні переваги після проходження певного часу зникають, розчиняючись у світовій економіці. Отже, теорія порівняльних переваг на сьогодні містить у собі такі поняття:

 а) технічного прогресу  й нерівномірності його розповсюдження;

 б) зростаючої віддачі,  що підсилює концентрацію виробництва;

 в) позафірмової економії  засобів, які сприяють розвитку відповідних галузей промисловості;

 г) різниці між країнами за рівнями заробітної плати, що впливає на розміщення капіталовкладень;

 д) зовнішньої дії  (особливо втручання іноземних  держав), яка може модифікувати  порівняльні переваги.

 Зовнішньоекономічну  стратегію фірм (але вже наприкінці 80-х років) пояснював вчений  із США М. Портер у теорії  міжнародної конкурентоспроможності  націй. За цією теорією, конкурентоспроможність  країни на світових ринках залежить від чотирьох параметрів:

1) здатності створювати  відсутні фактори;

2) умов попиту на внутрішньому  ринку;

3) впливу споріднених  та обслуговуючих галузей;

4) стратегії фірми та  конкуренції.

 Отже, міжнародна спеціалізація  є функцією порівняльної ефективності  комбінації факторів виробництва  у набагато складнішому просторі, ніж запропонував Рікардо.

 Це такий простір, де:

 – якісним елементам  належить основна роль;

 – фактори виробництва  мають певну мобільність;

 – виробництвом вважається  будь-яка доцільна діяльність людини;

 – ефекти розміру  з’являються як на рівні виробничих одиниць, так і ринків збуту;

 – державна політика  може викликати викривлення.

 При цьому слід відзначити, що більшість теорій будується  у масштабах країни і міждержавних  зв’язків, але рішення про торгівлю, як правило, приймаються на рівні фірм, розглядаючи стимули до експорту та імпорту.

 Стимули до експорту:

1) використання надлишкових  потужностей;

2) зниження собівартості  одиниці продукції;

3) збільшення націнок;

4) розподіл ризику збуту.

 Стимули до імпорту:

1) дешевше постачання  товарів;

2) розширення асортименту;

3) зниження ризику переривання  постачання товарів.

 Усі розглянуті школи  економічної думки відзначають,  що вільний міжнародний поділ  праці дозволяє досягти економічного  оптимуму як на світовому рівні, так і на рівні кожної країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список рекомендованої літератури

 

1. Белоконь Ю. Защита  интеллектуальной собственности:  международно-экономические аспекты  // МЭ МО. – 1998. – № 6.

2. Буглай В.Б., Ливенцев  Н.Н. Международные економические  отношения. – М.: Финансы и статистика, 1996.

3 Киреев А.П. Международная  экономика. – М.: Международные  отношения, 1998.

4. Кругман П., Обстфельд  М. Международная экономика: теория  и политика. Пер.с английского. – М.: Юнити, 1997.

5. Линдерт П. Экономика  мирохозяйственных связей. – М.: Прогресс-Универс, 1992.

6. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна  економіка. Навчальний посібник. – К.: ВІПОЛ, 1996.

7. Международные экономические  отношения / Под ред. С.Ф. Сутырина. – С. – Пб.: изд-во С.-Пб университета, 1996.

8. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: Навч.посібник. – Чернівці: Рута, 1996.

9. Хасбулатов Р.И. Мировая  экономика. – М.: ИНСАН, 1994.

10. Циганкова Т.М. Сучасне  світове господарство, основи ринкової  економіки / За ред. В.М. Петюха. – К., 1995.