Система міжнародних економічних відносин

 Подібна прикрість  мала місце в Бразилії з  компанією «Форд» при продажі  машини «Пінто». Фірма не зразу з’ясувала, що «пінто» на бразильському слензі означає «маленький статевий орган», і лише через деякий час на машинах цієї моделі з’явився шильдик з назвою «Корсель», що означає «кінь».

 Коли компанія з  виробництва авторучок «Паркер»  стала продавати свої вироби  в Мексиці, то в рекламі говорилось, точніше, передбачалось сказати: «Ця авторучка не потече в кишені і не поставить вас в незручне становище». Однак перекладачі зробили помилку через схожий правопис та звучання слова. У результаті вийшла цікава обіцянка: «Ця авторучка не потече в кишені і зробить вас вагітною».

 Навіть в одній мові  слова можуть мати різний зміст у різних країнах. Зокрема, американська компанія «Юнайтед Ейрлайнз» розмістила на обкладинці свого журналу, який роздається пасажирам під час польоту, фотографію Пола Хогана, «зірки» з фільму «Крокодил Денді», який позував на фоні малозаселеної місцевості Австралії. Під фотографією було написано: «Paul Hogan Camps It Up», тобто «Пол Хоган живе без зручностей», що на австралійському слензі означає: «Відкрито демонструє свою гомосексуальність».

 Ще більші складності  при міжнародних контактах представляє  так звана невербальна мова (тобто  мова міміки, жестів, поз), прийнята в тій чи іншій країні. Ускладнює ситуацію те, що часто ззовні однакові виразні рухи або жести у різних народів мають абсолютно різне значення.

 Якщо в Голландії  ви покрутите пальцем біля виска, маючи на увазі якусь дурницю, то вас не зрозуміють. Там цей жест означає дотепну фразу.

 Говорячи про себе, європеєць прикладає руку до грудей, а японець – до носа.

 У США «нуль» утворений  великим і вказівним пальцями  означає «все о’кей», тобто «все  гаразд», в Японії – «гроші»,  а в Португалії цей жест  сприймається як непристойність.

 Німці часто піднімають брови у знак схвального ставлення до чужих слів. Але те ж саме в Англії буде розцінено як вираження скептицизму.

 Француз або італієць, якщо вважає чиюсь ідею нерозумною, виразно стукає себе по голові. А британець або іспанець цим  жестом показує, що він задоволений собою.

 Ми в спілкуванні  не надаємо особливого значення (крім вітального потискування  рук) правій чи лівій руці. Але  люди, що сповідують іслам, можуть  образитись, якщо гроші або подарунок  їм дадуть лівою рукою, яка  за їхньою релігією вважається нечистою.

 Релігійний чинник впливає також на товарну структуру зовнішньої торгівлі країн. Наприклад, в Ізраїлі, необхідною умовою ввезення продуктів харчування є дозвіл спеціального релігійного комітету, який перевіряє їх на кошерність.

 Ідеологічні відмінності  перестали відігравати важливу  роль у розвитку міжнародних  економічних зв’язків, як це було  за часів протистояння соціалістичної і капіталістичної систем (тоді навіть діяв спеціальний міжнародний контрольний комітет – КОКОМ, завданням якого було недопущення імпорту до СРСР та інших соціалістичних країн технологій «подвійного призначення», тобто таких, які могли мати військове застосування). На сьогодні ідеологічну природу мають факти економічної боротьби з країнами, в яких прямо чи опосередковано підтримується міжнародний тероризм, розробляється зброя масового знищення, розпалюється міжнаціональна ворожнеча.

 Національні традиції  та культурні цінності є предметом  гордості в багатьох країнах. Зараз, коли світ стає однорідним, цей фактор міжнародних економічних зв’язків отримує ще більшу вагу, ніж раніше, оскільки інформація про зарубіжні країни стала доступною, а необізнаність у цих питаннях – недопустимою.

 Наприклад, хороші манери для британця ґрунтуються на дотриманні формальностей. Там недопустимим вважається звертання до людей, яким ви не представлені. Недопустимо також називати по імені того, від кого не було одержано відповідного дозволу. Британці рідко тиснуть один одному руки, лише коли зустрічаються вперше. Не прийнято цілувати жінкам руки та говорити їм компліменти типу: «Ця сукня вам дуже пасує». Це розцінюється як величезна неделікатність. Для успішної співпраці з британцями потрібно мати на увазі, що в Англії широко розповсюджено називати, вітаючись, титул чи звання. Але недопустимо нагороджувати титулом себе самого. У США можна почути: «Я доктор Сміт», але в Великобританії він сказав би: «Я Джон Сміт». А вже інші звертаються до нього як «доктор Сміт» .

 Французам властивий  крайній націоналізм. Звідси їх  небажання вивчати будь-яку іноземну мову. Вони пишаються своїми національними традиціями, поважають державу та історію своєї країни. Кухня для французів – також предмет їх національної гордості, вітаються будь-які компліменти з приводу якості страв та напоїв. Не прийнято залишати їжу на тарілці, підсолювати страву за своїм смаком або користуватись спеціями, це може розцінюватись як неповага до господарів.

 Німці відрізняються працьовитістю, старанністю, пунктуальністю та раціональністю. Спілкуючись з ними, бажано називати титул співрозмовника. Заміжнім жінкам надається титул її чоловіка.

 Японців характеризує  крайня церемоніальність. Знайомлячись  з японцем, необхідно назвати  повне ім’я і прізвище, ніколи не обмежуючись одним ім’ям. Якщо є потреба сказати «пане» японцю, називається прізвище і до нього добавляється «сам». Перед тим, як увійти в японський дім, скидається взуття. Перше привітання – не потиск рук, а довгий, низький уклін.

 Різні національні традиції, відмінності виховання, культури зумовлюють і певну специфіку суто ділового етикету в різних країнах. Вчинки та дії, пов’язані з незнанням особливостей національного бізнес-етикету, можуть негативно вплинути на результат ділової взаємодії.

 В Англії прошарок бізнесменів незначний і поповнюється з сімей, які займаються підприємницькою діяльністю протягом декількох десятиліть. Бізнесмени Великобританії – одні з найкваліфікованіших у діловому світі, а фінансовому та сировинному секторам британського бізнесу практично немає рівних. Налагодженню економічних зв’язків з англійцями сприяє спільне відвідування видовищних заходів (тенісних турнірів, кінних змагань). Але потрібно мати на увазі, що в Англії говорити про справи після роботи не прийнято. Важливо також не забувати надавати знаки уваги тим, з ким раніше зустрічались або вели переговори. Листівка до свята або з приводу дня народження піднімає діловий авторитет партнера.

 Французьких бізнесменів  характеризують такі якості, як  уважність та обережність у  прийнятті рішень. У бізнесі французи віддають перевагу знайомствам і зв’язкам. Тому бажаючи налагодити ділове співробітництво з французами, потрібно мати рекомендаційні листи. У Франції, на відміну від Великобританії, прийнятим є обговорення справ за обідом або вечерею. Інколи під час обговорення французькі підприємці переривають співрозмовника, роблять критичні зауваження або наводять контраргументи. Це не потрібно сприймати як прояв неповаги, така в них національна специфіка ведення переговорів.

 Німецькі бізнесмени  акуратні, пунктуальні та ощадливі. Наші бізнесмени часто привозять з собою подарунки, але чекати на відповідні дії з німецького боку не варто, оскільки подібне там не прийнято. Німці мають звичку розписувати як ділове, так і приватне життя погодинно. Тому бажано пересвідчитись, що німецький партнер занотував день і час наступної зустрічі. Німці часто, незважаючи на наявність в офісі сторонніх осіб, запирають до шафи або сейфа конторське знаряддя. Не потрібно сприймати це як недовіру, це звичайна німецька ощадливість.

 Діловий етикет японських  бізнесменів суттєво відрізняється від західних норм. Знайомство з представниками японського бізнесу обов’язково починається з обміну візитними картками. Якщо у відповідь на вручену візитку японець нічого не одержить, це може сприйнятись як неповага. Традиції ділових людей Японії передбачають уважне ставлення до слів і позиції партнера, недопустимість зауважень або реплік під час промови співрозмовника. Представник японської сторони може кивати головою під час бесіди, але це не означає його підтримку, а тільки те, що він зрозумів партнера. До суто національної специфіки бізнес-етикету належить також те, що японці часто проводять ділові зустрічі у вечірні години в приватних клубах, барах, нічних клубах і навіть будинках гейш.

 Ось яке розмаїття  чинників, починаючи від норм  міжнародного права, особливостей  національних законодавств до  специфіки ділового спілкування  з представниками інших країн, потрібно враховувати і використовувати для успішної реалізації міжнародного економічного проекту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Принципи і моделі  розвитку міжнародних економічних  відносин

 

Принципи розвитку міжнародних  економічних відносин

Прагнення будь-якої держави, в тому числі й України, увійти до складу світового ринку ще не означає, що її ділові кола та законодавці мають чітке уявлення про правила і принципи взаємодії на світовому ринку та пов’язані з цим реальні складнощі та проблеми.

 В Україні участь  у міжнародному поділі праці  нерідко уявляється тільки як  одержання прав та додаткових  надходжень без визнання обов’язків та обмежень.

 Врахування загальновизнаних  правил розвитку світового ринку  та підпорядкування їм – невід’ємна  умова функціонування відкритої  економіки, хоч це звужує національний  суверенітет та ставить вирішення  низки внутрішніх питань у  залежність від дії зовнішніх чинників, які складно, або взагалі неможливо коригувати.

 Принципи розвитку  міжнародних економічних відносин  визначають як суттєві, об’єктивні та загальновизнані норми і правила міжнародної господарської взаємодії.

 Уся сукупність таких  принципів поділяється на: загальні  та специфічні. До загальних принципів  світогосподарської взаємодії належать:

1) об’єктивність міжнародних  економічних відносин, тобто відповідність  їх розвитку об’єктивним економічним  законам (ігнорування міжнародних  зв’язків – це втрати як  потенціал втрачених можливостей);

2) взаємовигідність економічних  зв’язків для двох і більше партнерів;

3) конкурентні підвалини механізму зовнішньоекономічних зв’язків;

4) компромісний характер  міжнародної економічної взаємодії,  що передбачає певні поступки  один одному з боку партнерів;

5) неконфронтаційність міжнародних  економічних відносин;

6) спільне вирішення глобальних проблем людства.

 Специфічні принципи  розвитку міжнародної економічної  взаємодії конкретизують зміст загальних:

1) кожна держава має  право вільно вибирати і розвивати  свої політичні, соціальні і культурні системи;

2) економічне співробітництво  між державами повинно здійснюватись  незалежно від розбіжностей побудови  їхніх політичних, економічних і  соціальних систем;

3) своєчасні міжнародні  розрахунки;

4) надійність і конвертованість  валют, що передбачає організацію  валютного контролю, використання тих чи інших форм валютного регулювання;

5) підвищена роль транспортної проблеми та пов’язаних з нею витрат;

6) повага права власності;

7) підтримка платіжного балансу;

8) міжнародна стандартизація  та сертифікація продукції, виконання  вимог яких потребує суттєвих  додаткових витрат;

9) сприяння економічному  зростанню у найбідніших країнах;

10) співпраця у подоланні  глобальних проблем існування  людства з приводу охорони  довкілля, конверсії, безпеки, ліквідація  голоду тощо.

 

Моделі розвитку міжнародних  економічних відносин

Проблема пошуку об’єктивної  основи міжнародного поділу праці для  забезпечення зростання багатства  суспільства є фундаментальною серед комплексу проблем міжнародної економічної взаємодії.

 У дослідженні цього питання науковці часто користуються спрощеними теоріями, які мають назву моделей. У них у логічному або математичному вигляді виражається співвідношення між різними економічними параметрами. Використання моделей доцільне, оскільки дозволяє відволіктись від несуттєвих деталей і виявити принципові економічні зв’язки (у нашому випадку на міжнародному рівні).

Меркантилістський підхід

З економічної теорії відомо, що економічна наука як система економічних знань, зародилася 500 – 600 років тому течією, яку тепер називають меркантилізмом. Ця теорія стверджувала, що багатство країни вимірюється кількістю золота та інших цінностей, якими володіє держава, а тому держава повинна більше експортувати товарів, ніж імпортувати, щоб більше золота надходило в країну (Т. Мен, А. Монкретьєн).

 Виходячи з тези  про визначальну роль сфери  обігу, яка лежала в основі їх поглядів, багатство країни полягає у володінні, насамперед, дорогоцінними металами. Представники меркантилізму вважали, що примноження золотих запасів є найважливішим завданням держави, а зовнішня торгівля має, насамперед, забезпечити одержання золота. Чого можна досягти, якщо експорт буде перевищувати імпорт. Тим самим передбачалось активне державне регулювання зовнішньої торгівлі. Торговельна політика держави орієнтувалась на всебічне заохочення вивозу і обмеження імпорту шляхом встановлення митних тарифів на імпортні товари. Така державна політика отримала назву протекціонізму. Вона ускладнювала зовнішню торгівлю, створюючи переваги для окремих країн (метрополій), обмежуючи колоніальні території (див. схему 1.3).