Не  дивлячись на труднощі, з якими  зіштовхуються банки України  та зовнішньоторговельні фірми у  сфері зовнішньоекономічної діяльності, існує ряд перспектив для удосконалення міжнародних розрахунків в Україні. Серед них найважливішими є: удосконалення українського розрахунково-платіжного законодавства; створення українського банку даних щодо всіх підприємств, які характеризуються найгіршими показниками платіжної дисципліни та занесені у "чорний список”; розвиток системи прямих кореспондентських відносин, що дасть змогу зміцнити позиції українських банків на світовому ринку банківських послуг та знизити банківську комісію при здійсненні міжнародних розрахунків; впровадження методик розрахунку ефективності від використання різних форма розрахунків; активне застосування систем "банк-клієнт” та електронної пошти.

      У другому розділі ми з’ясували, що у міжнародній торговій практиці використовуються два основних методи здійснення експортно-імпортних операцій: прямий, що передбачає поставку товарів підприємствами безпосередньо іноземному споживачу або закупівлю у нього відповідних товарів, і непрямий, який полягає у продажі та купівлі товарів через торгових посередників.

     Експортно-імпортні операції здійснюються через укладання між партнерами зовнішньоекономічних контрактів (угод). Нами була розглянута структура зовнішньоекономічних контрактів і з’ясовано, що важливим є визначення умов поставки товару. Обов’язковими документами для митного оформлення є: митна декларація; товарно-транспортний документ на перевезення; зовнішньоекономічний договір; рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.

      У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків, як банківський переказ, документарний акредитив, інкасо, банківська гарантія, розрахунки векселями тощо. Вони вирізняються ступенем участі банків у проведенні їх: мінімальний ступінь участі – при банківському переказі, максимальний – при акредитиві, банківській гарантії.

3. ДИНАМІКА ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

     За  даними Державного комітету статистики в Україні відбулися такі зміни  в показниках зовнішньої торгівлі: у 2010 році експорт товарів зріс на 29.2% порівняно з попереднім роком та становив 52.2 млрд. дол. США. Зростання відбувалося за рахунок як цінового фактору (на 18.1%), так і нарощування фізичних обсягів поставок (на 9.7%)1. Насамперед це пов’язано з відновленням зовнішнього попиту: за оцінками МВФ, обсяги світової торгівлі в 2010 році зросли на 12.0% (після падіння на 10.7% у 2009 році).

     Рис. 3.1. Експорт товарів за категоріями, зміна до відповідного періоду попереднього року, % 

     За  широкими економічними категоріями відбулося зростання за всіма категоріями товарів – найбільше в частині вартості засобів виробництва (зросли на 42.7%). Експорт товарів проміжного споживання та споживчих товарів зростав дещо нижчими темпами (на 28.6 та 27.1% відповідно).

     За  товарними групами найбільший внесок у зростання експорту було забезпечено продукцією чорної металургії: вартісні поставки зросли на 42.7% переважно за рахунок цінового фактора. Також слід відзначити достатньо значне зростання експорту продукції машинобудування (на 33.3%), що було забезпечено насамперед збільшенням поставок залізничних локомотивів (у 3.1 раза). Водночас експорт агропромислової продукції залишався майже на рівні минулого року – зростання становило лише 4.4%.

     Таблиця 3.1

     Структура експорту у 2010 р.

     У географічному розподілі експорту в 2010 році відбулося збільшення обсягів поставок у всі регіони. Найзначущим було збільшення експорту до Російської Федерації (в 1.6 раза), насамперед за рахунок продукції машинобудування. Також досить суттєво зросли поставки до Євросоюзу (на 34.8%) та США (в 3.2 раза). Таким чином, частка РФ у загальному обсязі експорту зросла з 21.0 до 25.7%, частка ЄС – з 25.4 до 26.5%.

     У 2010 році в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 60.9 млрд. дол. США, що на 36.2% більше, ніж у минулому році. У 2010 році енергетичний імпорт становив 19.6 млрд. дол. США, що на 39.7% більше, ніж у попередньому році. Насамперед це було зумовлено зростанням ціни: газу – на 23%, нафти – на 29%, хоча фізичні обсяги поставок нафти та нафтопродуктів також зростали достатньо суттєво. Зазначимо, що питома вага енергоносіїв у структурі товарного імпорту сягнула 32.4% у 2010 році, тоді як у 2007 році вона становила лише 23.7%.

Рис. 3.2. Імпорт товарів, зміна до відповідного періоду попереднього року, % 

     Обсяги  неенергетичного імпорту за 2010 рік збільшились на 33.4%. Насамперед це пов’язано із зростанням фізичних обсягів поставок (на 22.5%) через відновлення внутрішнього попиту як інвестиційного, так і споживчого, після різкого падіння в 2009 році. Високими темпами відновлювався імпорт машинобудівної продукції (39.9%), зокрема наземних транспортних засобів (у 1.7 раза) та електричних машин (у 1.6 раза). Обсяги поставок легкових автомобілів у 2010 році зросли в 1.9 раза (питома вага цієї групи в імпорті наземних транспортних засобів становила 53%, а в імпорті продукції машинобудування – 14%). Імпорт іншої продукції машинобудування, зокрема інвестиційного призначення, також зростав достатньо високими темпами:

     Рис. 3.3. Імпорт товарів та неенергетичний імпорт, млрд. дол. США

     Зростання імпорту в 2010 році відбулося за всіма широкими економічними категоріями товарів. При цьому темпи росту були майже однакові, так імпорт засобів виробництва зріс на 33.9%, товарів проміжного споживання – на 33.5%, а імпорт споживчих товарів – на 32.1%.

     Рис. 3.4. Імпорт товарів за категоріями, до відповідного періоду попереднього року, % 

     У географічному розподілі імпорту товарів у 2010 році відбулося збільшення поставок з усіх регіонів. Найбільше зросли поставки з Російської Федерації (в 1.7 раза), насамперед за рахунок енергоносіїв3, та з країн Азії (в 1.5 раза). Таким чином, питома вага РФ збільшилась з 29.6 до 36.4%, країн Азії – з 13.6 до 15.4%.

     Профіцит  торгівлі послугами в 2010 році становив 4.9 млрд. дол. США, збільшившись у два рази порівняно з 2009 роком (2.4 млрд. дол. США). Таке зростання відбулось в основному через збільшення надходжень за транспортування газу (в 1.7 раза) майже повністю за рахунок підвищення тарифів.

     Рис. 3.5. Баланс послуг, млрд. дол. США 

     Таким чином, за даними Державної служби статистики, у 2010 році імпорт товарів перевищив експорт на 9 309,4 млн доларів.

     Протягом 2010 року сальдо торгівлі товарами погіршилося  на 3 572 млн доларів порівняно з 2009 роком (у 2009 році від’ємне сальдо становило 5 737,4 млн доларів).

     Експорт товарів у 2010 році становив 51 430,5 млн  доларів, при цьому він збільшився на 29,6% порівняно з 2009 роком.

     Імпорт  товарів у 2010 році становив 60 739,9 млн  доларів, збільшившись на 33,7%.

     Протягом 2009 року сальдо торгівлі товарами покращилося на 12 848,2 млн доларів порівняно з 2008 роком (2008 рік від’ємне сальдо - 18 580,9 млн доларів).

ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ

     Під експортно-імпортними операціями розуміється  комерційна діяльність, пов'язана з  купівлею-продажем товарів, що мають  матеріально-речову форму. При цьому під експортними операціями розуміється діяльність, пов'язана з продажем і вивозом за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагентові; під імпортними операціями розуміється діяльність, пов'язана із закупівлею і ввезенням іноземних товарів для подальшої реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни. У міжнародній комерційній практиці під експортом і імпортом розуміють зазвичай тільки операції, які здійснюються на комерційній основі, а саме, на основі укладення і виконання міжнародних торгових операцій – контрактів купівлі-продажу. Постачання у вигляді допомоги, дарів тощо, які здійснюються на безоплатній основі, у вартість експортно-імпортних операцій, як правило, не включаються, а обліковуються окремо. Експортно-імпортні операції вважаються виконаними, якщо товар пропущений через державний кордон країни контрагента, що можливо після виконання певних митних формальностей і процедур, в числі яких надання відомостей для статистичного обліку.

     У міжнародній торговій практиці використовуються два основних методи здійснення експортно-імпортних операцій: прямий (direct) експорт та імпорт, що передбачає поставку товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачу або закупівлю у нього відповідних товарів, і непрямий (indirect) експорт та імпорт, який полягає у продажі та купівлі товарів через торгових посередників.

     Прямі зв'язки дають ряд переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидше пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача.

     Однак і непрямий експорт та імпорт продовжують  зберігати своє значення. За деякими  оцінками, з допомогою торгових посередників у світовий товарооборот втягується близько половини всіх товарів.

      Імпортні  та експортні операції здійснюються через укладання між партнерами зовнішньоекономічних контрактів (угод). Нами була розглянута структура зовнішньоекономічних контрактів і з’ясовано, що важливим є визначення умов поставки товару.

      Базисні умови поставки визначають обов’язки  контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товарів. Їх застосування дає змогу швидше і якісніше укласти контракт, своєчасно усунути непорозуміння між контрагентами, встановити основу (базис) ціни (її рівень залежить від того, чи включаються витрати на доставку товару в його ціну, чи ні).

     Обов’язковими документами для митного оформлення є:

1. Митна декларація
2. Товарно-транспортний документ на перевезення.
3. Зовнішньоекономічний договір.
4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.

     У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків, як банківський переказ, документарний  акредитив, інкасо, банківська гарантія, розрахунки векселями тощо. Вони вирізняються ступенем участі банків у проведенні їх: мінімальний ступінь участі – при банківському переказі, максимальний – при акредитиві, банківській гарантії. У кожному з міжнародних видів розрахунків на завершальному етапі відбувається переказ коштів з одного банківського рахунку на іншій за допомогою комунікаційних систем (зазвичай системи електронних переказів SWIFT, яка набула останнім часом великого поширення). Конкретна форма розрахунків визначається за згодою сторін і фіксується в розділі "Умови платежу" зовнішньоекономічного договору.

     Не  дивлячись на труднощі, з якими  зіштовхуються банки України  та зовнішньоторговельні фірми у  сфері зовнішньоекономічної діяльності, існує ряд перспектив для удосконалення  міжнародних розрахунків в Україні. Серед них найважливішими є: удосконалення українського розрахунково-платіжного законодавства; створення українського банку даних щодо всіх підприємств, які характеризуються найгіршими показниками платіжної дисципліни та занесені у "чорний список”; розвиток системи прямих кореспондентських відносин, що дасть змогу зміцнити позиції українських банків на світовому ринку банківських послуг та знизити банківську комісію при здійсненні міжнародних розрахунків; впровадження методик розрахунку ефективності від використання різних форма розрахунків; активне застосування систем "банк-клієнт” та електронної пошти.