Порядок укладення експортно-імпортних операцій

     – збільшити прибуток за рахунок зниження витрат за рахунок зниження витрат обігу на одиницю продукції;

     – збільшити прибуток за рахунок продажу  товару на іноземному ринку безпосередньо  в моменти покращення кон’юнктури  за більш високими цінами, оскільки посередники, існуючи поряд з  кінцевими споживачами одразу реагують на будь-які зміни попиту .

     Вибираючи посередника, експортери висувають  перш за все такі ж самі вимоги, що і при виборі контрагента в  цілому: солідність фірми, її ділова репутація, досвід минулих угод з фірмою.

     На  що ж слід звернути особливу увагу  при виборі посередника?

     По-перше, експортеру краще вибирати в якості свого посередника спеціалізовану фірму, яка має досвід роботи по одному товару. Як показує досвід, об'єм продажу через спеціалізованого посередника є значно вищим в порівняні з тим коли угода укладається з фірмою широкого профілю,

     По-друге, необхідно вияснити, чи вибрана вами фірма-посередник не є одночасно  посередником конкуруючою компанії, оскільки в такому випадку інтереси імпортера можуть значно постраждати.

     По-третє, при виборі торгового посередника, в функції якого входить і здійснення технічного обслуговування, доцільно звернути увагу на ступінь забезпечення матеріально-технічної бази компанії, на її інженерно-технічний рівень та ступінь кваліфікації обслуговуючого персоналу.

     По-четверте, враховуючи високу значимість вибору посередника, необхідно особисто відвідати і на місці ознайомитись з фірмою, що вас зацікавила, не довіряючи лише зібраній вами інформації.

     По-п'яте, є досить розумним заключати спочатку пробні, короткострокові угоди про  посередництво, з тим щоб мати можливість краще дізнатись про можливості та ділову відповідальність компанії.

     І на кінець, по-шосте, в ряді випадків кращим с працювати на певному  ринку не з одним агентом-посередником, а з декількома. Це дає можливість краще використовувати конкуренцію між посередниками, виявляє найбільш здібних та добросовісних з них, а потім вже орієнтуватись на подальшу роботу з ними .

     Отже, запорука успіху будь-якого підприємства у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є залучення іноземного інвестора та вихід на зовнішні ринки.  

     2.2. Документальне забезпечення експортно-імпортних операцій

     Відповідно  до законодавства особи, які переміщують  товари і транспортні засоби через  митний кордон України або здійснюють діяльність, контроль за якою покладено  на митні органи, зобов'язані надавати цим органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Перелік документів та відомостей, необхідних для проходження процедури митного оформлення, визначається Державною митною службою України.

     Подання митним органам документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю покладається на осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи.

     Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, і порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Як правило, такі переліки містяться в Типових технологічних схемах пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників. Залежно від способу переміщення товарів, їх характеру, кількісних та вартісних розмірів, мети переміщення та інших факторів митним органам можуть подаватись різні документи. Основне правило, яке при цьому діє, полягає в тому, що такому поданню підлягають усі документи та відомості, необхідні для здійснення у передбаченому обсязі, митного контролю.

     Визначення  переліку документів, необхідних для  здійснення митного контролю та митного  оформлення конкретних товарів і транспортних засобів, залежить від заявленого декларантом митного режиму щодо таких товарів і транспортних засобів, їх характеру, осіб, яким вони належать, вимог відповідних законодавчих та нормативно-правових актів щодо окремих (додаткових) умов та порядків переміщення конкретних товарів і транспортних засобів через митний кордон України та (або) їх митного контролю та митного оформлення, вимог міжурядових та (або) міждержавних угод, учасниками яких є Україна.

     Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подаються митному органові при: перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій.

     Для того щоб зрозуміти роль та місце  кожного з документів які надаються  при проходженні процедури митного  оформлення, розглянемо всю сукупність документів, необхідних для проведення зовнішньоторговельної операції. До зовнішньоторговельних документів відносяться документи, які на різних етапах реалізації зовнішньоторговельної угоди виконують певні специфічні функції.

     Усю сукупність зовнішньоторговельних документів можна систематизувати на: контрактні, розрахункові, транспортні, страхові, дозвільні, митні та інші документи. Дана класифікація подана на рис. 2.1.

     Рис. 2.1. Класифікація документування експортно-імпортних операцій 

     Операції  з експорту чи імпорту слід розпочати з оформлення відносин з партнером-нерезидентом, а саме — з укладання зовнішньоекономічного договору (контракту).

     Зовнішньоекономічний  договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

     Суб’єкти  ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічного  договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій. Так, наприклад, суб’єктам господарювання України при укладанні договорів, у т.ч. зовнішньоекономічних договорів (контрактів), слід додержуватися Правил Інкотермс.

     Iнкотермс (англ. Incoterms, International commerce terms) – це комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів в галузі зовнішньої торгівлі. Ці міжнародні правила торгівлі є стандартними умовами договорів купівлі-продажу, які регламентують момент передачі права власності на товар і всіх пов’язаних із цим ризиків.

     Інкотермс встановлюють правила, які регулюють  питання, пов’язані з доставкою  товарів від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне очищення товарів. Правила визначають відповідального за оплату доставки, митного оформлення та страхування ризиків на шляху транспортування товарів залежно від означених стандартних умов поставки.

     Вони  розробляються і публікуються Міжнародною торговою палатою (англ. International Chamber of Commerce, скорочено ICC). Англомовна версія тексту є офіційною версією Incoterms 2000, затвердженою Комісією ООН з міжнародного торговельного законодавства (англ. United Nations Commission on International Trade Law, скорочено UNCITRAL). Авторизований переклад на 31 мову світу можна придбати в національних комітетах ICC. В Україні здійснено переклад Інкотермс українською мовою, проте авторизованого ICC перекладу досі немає.

     Міжнародний договір має обов’язково укладатись у письмовій формі. Перелік даних та умов, які він має містити, наведено у Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 06.09.2001 р. №201. Це Положення застосовується при укладанні договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими та іноземними СГД незалежно від форм власності та видів діяльності. У такому договорі (контракті) обов’язково мають бути передбачені такі умови: 1) назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення; 2) преамбула; 3) предмет договору (контракту); 4) кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); 5) базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг); 6) ціна та загальна вартість договору; 7) умови платежів; 8) умови приймання-здавання товару (робіт, послуг); 9) упаковка та маркування; 10) форс-мажорні обставини; 11) санкції та рекламації; 12) урегулювання спорів у судовому порядку; 13) місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

     Звичайно, за домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися і  додаткові умови.

     Необхідно відзначити, що час від часу до правил Інкотермс вносяться зміни. Тому у кожному випадку, коли сторони зовнішньоекономічного контракту мають намір включити Інкотермс до останнього, завжди слід робити чітке посилання на діючий у цей час варіант Інкотермс. Наприклад, якщо бажають використовувати Інкотермс-2000, то сторони угоди при її укладанні повинні чітко вказати, що вони керуються Інкотермс-2000.

     Коротко наведемо торговельні терміни, що використовуються у правилах Інкотермс-2000 (Додаток 2).

     Тобто від цих умов залежатиме, яким транспортом  перевозитиметься товар, за чий кошт і багато іншого. Наприклад, група D є найменш вигідною, адже на продавця покладається найбільше обов’язків щодо доставки товару порівняно з іншими базисними умовами. До моменту поставки товару до узгодженого місця продавець повинен нести всі ризики та витрати, необхідні для поставки товару до країни покупця.

     Перед ввезенням будь-якого товару також  слід звернути увагу на те, чи не заборонено це робити, чи входить цей товар  до переліку товарів, імпорт яких підпадає під квотування або ліцензування. Які дозволи потрібні, щоб ввезти товар, чи потрібно платити мито, чи є пільга зі сплати мита на ввезення цього товару? Тобто слід уточнити всі нюанси щодо цього питання. Коли всі питання з’ясовані, можна здійснювати зовнішньоекономічну операцію. Але ще треба пройти реєстрацію на митниці.

     Для акредитації на митниці треба  подати такі (але не виключно) документи:

     1) установчі документи (нотаріально засвідчені копії);

     2) Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності (копію, засвідчену нотаріально або державним реєстратором);

     3) довідку органів статистики про внесення СПД до ЄДРПОУ (копію, засвідчену печаткою підприємства);

     4) довідку з банку про наявність гривневих та валютних рахунків;

     5) наказ про призначення працівника(ів), відповідального(их) за роботу з митницею, якщо такі є у підприємця, або на себе, а також зразок підпису та печатки, які використовуватимуться при оформленні документів на митниці;

     6) два (у деяких регіонах — три) примірники заповненої облікової картки.

     Також додатково подаються Свідоцтво платника ПДВ (копія, засвідчена печаткою підприємства) або лист підприємства про те, що воно не є платником ПДВ (оригінал) і Довідка про перебування на обліку у податкових органах (ф.№4-ОПП) (копія, засвідчена печаткою підприємства). Потрібно також мати з собою оригінали перелічених вище документів, які, після звірки з копіями, будуть повернуті власникові. На практиці митні органи часто вимагають ще якісь додаткові документи.

     У сфері зовнішньоекономічної діяльності велике значення має митне оформлення експортно-імпортних вантажів.

     Митне декларування вантажів - це заява за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом електронної передачі або  іншою) точних даних про цілі переміщення  через митний кордон України товарів  та інших предметів, про самі товари і предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю і митного оформлення [1].