Передумови розвитку світової торгівлі, її сутність та роль

Італійці купують в Україні напівфабрикати металургійної промисловості, продукцію хімічного виробництва, металобрухт, машинобудівну продукцію, агропромислові товари, товари легкої промисловості: меблі, взуття, одяг і т.д.  Крім того, Італія дуже зацікавлена в українських природних ресурсах. Збільшення обсягів українського експорту на ряд товарів, особливо взуття і одягу, є результатом роботи спільних україно-італійських підприємств [26].

Через консерватизм окремих урядових і ділових кіл Великобританії країна не в повній мірі використовує потенційні можливості країн Східної і Центральної Європи, в т. ч. і України, для подальшого розвитку взаємовигідних торгових відносин.

До цього часу торгові відносини між Україною і Великобританією знаходяться в стані пошуку раціональних шляхів проведення експортно-імпортних операцій. Результатом такого становища виникли нестійкі обсяги зовнішньої торгівлі.

Суттєву питому вагу в структурі товарів, що експортуються Україною, займають чорні метали.

Великобританія імпортує, в першу чергу, сировину, а також продукцію металопромисловості, сталеві труби, продукцію трубопрокатної промисловості. Попитом у Великобританії користуються українська олія, в основному, соняшникова, добрива, вата і текстильна сировина. Відбулася стабілізація в обсягах продуктів неорганічної хімії, яка поставляється Україною. Незважаючи на це, перелік товарів, який експортується Україною в Великобританію, досить вузький, навіть в порівнянні з їх імпортом.

Обсяг торгівлі між США та Україною склав 584 млн. доларів в 2012 році, знизившись на 97 млн. доларів у порівнянні з 2011 роком. Експорт товарів з США в Україну в 2012 році склав 1,9 млрд. доларів, знизившись на 9,4 % порівняно з попереднім роком. Відповідно, американський імпорт з України склав 1,4 млрд. доларів, знизившись до 7,2% [30].

Україна на даний момент 61-а серед найбільших експортних ринків для американських товарів. Водночас обсяг прямих іноземних інвестицій з США в Україну збільшується, склавши 737 млн. доларів у 2011 році (останні дані), коли в 2010 році цей обсяг склав 651 млн. доларів. Зазначимо, що головною перешкодою американським інвесторам для ведення бізнесу виступає система оподаткування в Україні [26].

Отже, проаналізувавши стан та динаміку зовнішньоторговельних зв’язків України з розвиненими країнами світу вважаємо за необхідне визначити перспективні шляхи розвитку торговельних відносин між Україною та розвиненими країнами.

3.2. Перспективи  розвитку торговельних відносин  між Україною та розвиненими країнами

За останні роки Україна стала одним з найбільших гравців на світовому ринку продовольства, постійно нарощуючи експорт сільськогосподарської продукції. Вже до 2021 року вона зможе поставляти на зовнішні ринки до 33 мільйонів тонн зерна. Цьому буде сприяти збільшення обсягів врожаїв. Про це на брифінгу в ході засідання Кабінету міністрів повідомив міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк. Також глава відомства відзначив, що цього року буде експортовано більше 23 млн. тонн зерна. Це дозволить утримувати статус одного з найбільших гравців на світовому ринку зерна. Зазначимо, що четверта частина всього експорту України – це агропромислова продукція. Україні належить 9,2 % світової торгівлі зерновими. У 2012 році кожна 11 тонна зерна, що продавалася на світовому ринку, була українського виробництва [40].

Вважаємо, що розвитку відносин України з групою найбільш розвинутих країн повинна приділятися значна увага, оскільки саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнічних виробів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія, Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням щодо країн ЄС.

Необхідність розширення зовнішньої торгівлі між Італією і Україною обумовлюється і тим, що обидві держави в недостатній мірі можуть забезпечити свої потреби в таких первинних енергоносіях, як нафта і природний газ. Італія з вирішенням цієї проблеми зіткнулася давно і накопичений нею досвід по диверсифікації постачальників енергетичної сировини може бути дуже корисним і для України.

Стан зовнішньої торгівлі між Україною і Великобританією поки що незадовільний. У зв'язку з цим застосовуються практичні заходи щодо створення умов для їх пожвавлення.

Торговий баланс між Україною і Францією незбалансований. Як багатообіцяючий факт, можна вважати зміну структури експорту товарів України у бік зростання у ньому частки продукції промисловості та продуктів переробки сільськогосподарської продукції. Основні можливості українського експорту пов'язують з продукцією української хімічної промисловості (капролактам, поліхлорвініл, добрива), металургією (для реекспорту в треті країни), деревообробної промисловості (в основному деревна сировина), продукцією сільського господарства (масляні культури), а також організацією спільного виробництва одягу, його напівфабрикатів та їх подальшим вивезенням до Франції в треті країни.

Співпраця з Японією має бути спрямована в першу чергу на залучення інвестицій в ті ефективні галузі, де Україна здатна приймати увагу в загальносвітовій спеціалізації (зокрема, електрозварювальна техніка, штучні алмази, надтверді метали, окремі рідкісноземельні метали), а також на спільне проведення науково-технічних досліджень і впровадження їх результатів у виробництво.

Проблема зовнішньоторговельних зв’язків України та США полягає в неефективному використанні експортного потенціалу українських підприємств. Це пояснюється тим, що товари з низьким рівнем обробки на такі значні відстані поставляти економічно невигідно, а конкурентоспроможну високотехнологічну продукцію Україна Північній Америці поки що не запропонувала. Сьогодні американський ринок є одним із наймісткіших у світі. Слід також зазначити, що розвиток експорту в США, Канаду має не тільки суто економічне значення. Це завдання політичне, адже від реалізації цього зовнішньоекономічного вектора залежить досягнення стратегічних цілей соціально-культурного розвитку України.

Збільшення експорту в США та Канаду є головною передумовою для розширення імпорту в Україну сучасного обладнання, високих технологій і створення власної імпортозаміщувальної виробничої бази. На жаль, зусилля державних органів, розроблені з цією метою, програми і заходи вагомих результатів поки що не дали. Подальший розвиток зовнішньоекономічних зв’язків зі США та Канадою залежатиме від вирішення таких важливих питань їх взаємовідносин з Україною:

• надання Україні безумовного і всеосяжного режиму найбільшого сприяння в торгівлі. Зокрема, врегулювання питань щодо обмеження доступу окремих товарів українського походження на ринки країн Північної Америки (метали, феросплави, ядерні матеріали, текстиль).
• поширення дії Генеральної системи преференцій США на високоліквідні українські товари.

Розвиток зв'язків з США і Канадою має бути спрямовано, в першу чергу, на реалізацію та розвиток взаємних угод і домовленостей між країнами, а саме:

• трансформація політичного визначення України як держави з перехідною економікою до юридичного статусу з метою отримання всіх преференцій, що випливають з цього;
• отримання постійного статусу найбільш сприятливої нації з метою запобігання дискримінаційних обмежень у торгівлі;
• врегулювання питань щодо обмеження доступу ряду товарів українського походження на північноамериканський ринок (метали, феросплави, ядерні матеріали, текстиль і т.д.).

Розвиток відносин України з країнами ЄС у довгостроковій перспективі, з урахуванням геополітичного, геоекономічного та історичного європейського статусу України, повинно залишатися одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекономічних відносин України з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень Угоди про партнерство і співробітництво між ЄС і Україною та Тимчасової угоди про торгівлю.

Основними пріоритетами мають стати:

• трансформація політичного визначення України як держави з перехідною економікою до юридичного закріплення його статусу в законодавстві ЄС з метою отримання відповідних торговельно-економічних, фінансово-кредитних, інвестиційних преференцій;
• розширення доступу українських товарів, зокрема таких важливих, як текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського господарства на європейські ринки;
• підтримка ефективних національних товаровиробників шляхом удосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів, зокрема через укладення відповідних галузевих договорів;
• зняття існуючих бар'єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;
• гармонізація економічного законодавства відповідно до стандартів Європейського Союзу та Світової організації торгівлі ГАТТ / СОТ з урахуванням національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

Основним етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС має стати створення економічних і правових передумов для початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Для успішного просування України на міжнародні ринки необхідне суттєве коригування зовнішньоторговельної політики за такими стратегічними напрямками:

• Розвивати експортний потенціал держави в рамках міжнародної спеціалізації, яка б органічно поєднувалася з вигідними для України напрямками структурних трансформацій в економіці (природно). За дотримання балансу між внутрішнім і зовнішнім попитом на українські товари й послуги).
• Нарощувати зусилля в найперспективніших секторах світової економіки (електроніка, енергетика, матеріали із заздалегідь заданими властивостями, біотехнології; науково-технічні, інжинірингові, консалтингові послуги, міжнародний туризм і т.д.).
• Створювати конкурентоспроможні транснаціональні корпорації, освоювати стратегії глобального маркетингу, технології реалізації великих міжнародних коопераційних проектів.
• Диверсифікувати географічну структуру зовнішньої торгівлі, мінімізувати критичну залежність від окремих держав (ринків), відповідно посилюючи економічну безпеку України.
• Забезпечити збалансованість експорту й імпорту, торговельних і поточних платіжних балансів України.

Таким чином, Україні доцільно активно розвивати співробітництво в рамках глобальних науково-технічних проектів, які здійснюються промислово розвинутими країнами на основі міжнародної кооперації, в тому числі у сферах енергетики, агропромислового комплексу, космосу, екології, охорони здоров'я, транспорту, зв'язку, інформатики, фундаментальних наук.

ВИСНОВКИ

Таким чином, проведений у курсовій роботі аналіз дозволяє зробити наступні висновки.

У першому розділі курсового дослідження виявлено, що традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. Досліджено, що активізації міжнародної торгівлі сприяли структурні зрушення, що відбувалися в економіках держав під впливом науково-технічної революції, а також спеціалізація і кооперування промислового виробництва, які підсилюють взаємодію національних господарств. Автор виділяє наступне визначення міжнародної торгівлі – обмін товарами і послугами між різними країнами, пов'язану з загальної інтернаціоналізацією господарського життя та інтенсифікацією міжнародного поділу праці в умовах НТР. У сучасних умовах активна участь країн у світовій торгівлі пов'язана зі значними перевагами: вона дозволяє більш ефективно використовувати наявні в країнах ресурси, прилучитися до світових досягнень науки і техніки, у більш стислі терміни здійснити структурну перебудову своєї економіки, а також більш повно і різноманітно задовольняти потреби населення. Зовнішня торгівля має великий вплив на загальний стан економіки. Погіршення умов експорту товарів (зниження цін, зменшення попиту на них) або імпорту (його подорожчання) може вести до падіння національного виробництва, погіршення стану платіжного балансу, зниження курсу національної валюти тощо.

Форми міжнародної торгівлі у курсовому дослідженні систематизовано за трьома напрямками - за специфікою регулювання (звичайна міжнародна торгівля, режим найбільшого сприяння, дискримінаційна міжнародна торгівля та преференційна торгівля), за специфікою взаємодії суб'єктів (традиційна, торгівля з кооперацією та зустрічна торгівля), а також за напрямками (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт, зустрічна торгівля). Серед методів міжнародної торгівлі у роботі виділено прямий та непрямий методи.

У другому розділі курсової роботи досліджено, що значна частина світового товарообігу – близько третини світових експортно-імпортних операцій – припадає на провідні промислово розвинені країни (США, Німеччину і Японію). У число найбільших торгових країн світу входять Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія. Поступово зростає торгівля країн, що розвиваються, але особливо швидкими темпами збільшуються обсяги товаропотоків з нових індустріальних країн. В останні роки значно зросла частка послуг засобів зв'язку та інформаційних технологій, в той же час скорочується частка торгівлі сировинними товарами та сільськогосподарською продукцією.