Передумови розвитку світової торгівлі, її сутність та роль

Рис. 2.2. Частка регіональних інтеграційних угруповань у світовій торгівлі товарами, 2013 р.

Джерело: побудовано автором за [47]

 

У структурі експорту та імпорту економічно розвинених країн переважає продукція обробної промисловості, насамперед машини і устаткування. Подібна структура зовнішньої торгівлі пояснюється її географією (економічно розвинені країни торгують, перш за все, між собою), а також розвиненою подетальною спеціалізацією і розподілом праці.

Швидке відновлення торгівлі послугами, що сталося у всіх регіонах і групах країн в 2010 році, почало випробовувати збої протягом останнього кварталу 2011 року. Сьогодні на розвинені країни припадає майже 4/5 світового експорту послуг, в тому числі на США, Великобританію, Францію, ФРН, Італію – майже половина [47].

У той час як у фінансовому секторі деяких розвинених країнах відбулося скорочення промисловості, транспорт і туризм – галузі з підвищеним викидом вуглецю – продовжували розширюватися в країнах, що розвиваються. Частка вантажних перевезень продовжує зростати разом з розширенням торгівлі в рамках глобальних технологічних ланцюжків послідовної обробки продукції.

В експорті промислово розвинених країн зростає частка високотехнологічної продукції, яка в США, Швейцарії та Японії становить понад 20 %, Німеччині та Франції - близько 15 % [46].

Сьогодні США є одним з найбільших світових експортерів – в останні роки на частку країни припадало близько 13 % загальносвітового експорту.

Так, експорт США за підсумками 2013 року виріс на 2,8% і склав 1893,57 млрд. дол. США. Продажі нафти за кордоном, продажу продуктів харчування, промислових товарів, автомобілів, товарів народного споживання виявилися у нових максимумів. А імпорт за підсумками року значно скоротився.

Основними партнерами США з експорту є Канада (сюди йде 19,0 % американського експорту), Мексика (13,3 %), Китай (7 %).

США активно виробляють на експорт продукцію аграрного сектора (соя, фрукти, кукурудза), споживчі товари (автомобілі, медикаменти), техніку (літаки, комп'ютери, телекомунікаційному обладнання, транзистори), промислову продукцію [38].

У процентному співвідношенні на першому місці знаходиться експорт техніки (49 % від загального експорту США). На другому місці – промислова продукція (26,8 %). На третьому – споживчі товари (15 %). Продукція сільського господарства займає 9,2 % експорту країни.

Стосовно окремих товарів, то найбільше в 2013 році США експортували мазуту (на 61,6 млрд. дол.), нафтопродуктів (57,9 млрд. дол.), продукції фармацевтики (49,1 млрд. дол.), промислових машин (48,4 млрд. дол.), громадянської авіації (44,9 млрд. дол.), напівпровідників (42,3 млрд. дол.) і телекомунікаційного обладнання (38,7 млрд. дол.) [38].

Обсяги імпорту США є найбільшими в світі – країна імпортує товарів у розмірі 18 % від загальносвітового імпорту. У 2013 році імпорт США склав 2179 млрд. дол. США.

Основними країнами – партнерами США по імпорту в 2013 році стали: Канада (18,8 % всіх імпортованих товарів їдуть в США з Канади), Мексика (12,1 %), Японія (5,9 %), Німеччина (4,3 %) [37].

У структурі імпорту США переважають наукомісткі товари та послуги (серед них високотехнологічне обладнання, таке як автомобілі і їх деталі, телевізори, комп'ютери та периферія, промислові роботи, телекомунікаційне обладнання, офісна техніка), а так само одяг, взуття, меблі, ліки, іграшки, нафта, кольорові і рідкоземельні метали, сталь.

Машини та устаткування дають дві третини приросту імпорту США, на частку автомобілів і споживчих товарів припадає чверть приросту.

Основними статтями імпорту США є: промислова продукція (34,6 %), споживчі товари (33,2 %), техніка (27,5 %), продукція сільського господарства (4,7 %) [37].

У 2013 р. Німеччині вдалося зберегти третє місце в світі за обсягом експорту (після Китаю і США) і імпорту (після США і Китаю).

Зниження імпорту на 1,2% допомогло Німеччині досягти рекордного позитивного торгового балансу за підсумками 2013 Тому, навіть незважаючи на зниження експорту на 0,2%, торгове сальдо країни склало 198,9 млрд. євро. Обсяг експорту Німеччини налічує 1093 млрд. євро, а імпорту - 895 млрд. євро. Для порівняння - частка Німеччини у світовій торгівлі (експорт та імпорт в доларовому еквіваленті) знизилася в 2012 р. до 7,7 % (2011: 8,2 %) [41].

Експортна квота (тобто частка експорту товарів і послуг від ВВП) склала в 2013 р. 51,1 %; імпортна квота - 45,8 %. Ступінь відкритості (імпорт плюс експорт по відношенню до ВВП) збільшилася до 97,3 %. Таким чином, народне господарство Німеччини є найбільш відкритим серед усіх країн «Великої сімки» [43].

У 2013 р. основними торговими партнерами Німеччині як і раніше були країни Європи, в які йшло 69 % німецького експорту, і звідки Німеччина отримала 70 % свого імпорту. Частка товарообігу Німеччини всередині ЄС (внутрішня торгівля товарами в ЄС) склала з експорту 57,4 %, а по імпорту - 56,3 %. Частка німецької торгівлі з країнами єврозони склала по експорту 37,8 % (Франція: 9,8 %; Нідерланди: 6,2 %; Австрія: 5,4 %) і по імпорту - 37,8 % (Нідерланди: 9,6 %; Франція: 7,0 %; Італія: 5,2 %) [44].

Основними ринками збуту німецьких експортерів за межами ЄС в 2013 р. були США (8,1 %), Китай (6,0 %) і Швейцарія (4,7 %). Найбільшими постачальниками за межами ЄС були Китай (9,1 %), США (5,9 %) і Росія (4,8 %) [44].

Частка товарів у сукупному експорті (товарів і послуг) склала в 2013 р. 85,8 %, по імпорту частка товарів склала 81,3 %. Основними категоріями експортних товарів були автомобілі та комплектуючі до них (17,6 %), обладнання (14,6 %), хімічна продукція (9,8 %) і комп'ютерна техніка / електротовари (7,9 %). Основними імпортними товарами виявилися нафта і природний газ (10,3 %), комп'ютерна техніка / електротовари (9,8 %), автомобілі та комплектуючі (8,9 %), а також продукція хімічної промисловості (7,6 %) [43].

У розбивці по окремих країнах Німеччина досягла найбільшого профіциту торгового балансу по відношенню до Франції (39,7 млрд. євро або 21,1 %), США (36,3 млрд. євро або 19,3 %), Великобританії (+28,6 млрд. євро мул 15,2 %) та Австрії (20,4 млрд. євро або 11,0 %). Найбільший дефіцит за 2012 р. виник в товарообігу Німеччини з Норвегією (-17,7 млрд. євро або 9,4 %), з Нідерландами (-15,6 млрд. євро або 8,3 %), з КНР (-10,7 млрд. євро або 5,7 %), а також з Ірландією (-5,4 млрд. євро або 2,8 %) [41].

У другій за величиною економіці Єврозони - Франції - імпорт теж знизився, на 2,3 %. Тому ослаблення попиту в Єврозоні викликало побоювання, що недостатній економічний прогрес регіону буде перешкоджати економічному зростанню.

 

Зниження імпорту і попиту в Німеччині та Франції відрізняється від показників Великобританії - найбільшої економіки Євросоюзу , що не входить до Єврозони. Обсяг імпорту цієї країни виріс на 0,8 % в 2013 р. і став дорівнює 412 600  млн. фунтів ($ 673 400 млн.). Експорт Великобританії збільшився на 1,3 % і склав 304 300 млн. фунтів.

У 2013 р. товарообіг Франції виріс на 2,7 % в порівнянні з 2012 р. і склав 951,34 млрд. євро. Експорт Франції виріс в 2013 р. на 2,6 % порівняно з 2012 р. і склав 453,14 млрд. євро, імпорт знизився на 2,3 % проти зростання на 1,3 % у 2012 році, і склав 497,12 млрд. євро. У 2013 р. дефіцит торгового балансу Франції скоротився і склав 52,47 млрд. євро [47].

У 2013 р. в товарній структурі експорту Франції переважали: транспортне обладнання і транспортні засоби (98,14 млрд. євро), верстати та обладнання, продукція електроніки та інформатики (85,08 млрд. євро) і продукція харчової промисловості (41,16 млрд. євро). На 5,2 % скоротився французький експорт продукції автомобільної промисловості, на 18,4 % зріс експорт продукції авіаційно-космічної промисловості, на 13,6 % зросли поставки фармацевтичної продукції [48].

У товарній структурі імпорту Франції переважають верстати і обладнання (108,6 млрд. євро), транспортне обладнання і транспортні засоби (78,2 млрд. євро), натуральні вуглеводні і продукція добувної промисловості (60,4 млрд. євро). Французький імпорт автомобілів скоротився на 12,3%, імпорт автокомпонентів – на 2,9%, імпорт металургійної продукції та продукції металообробки – на 5,8 %. Значне зростання показав імпорт нафти та продуктів нафтопереробки (20,7 %), продукції авіаційно-космічної промисловості (18,4 %) та фармацевтичної продукції (9,1 %) [47].

У 2013 р. основними зовнішньоторговельними партнерами Франції були по товарообігу – Німеччина (160,18 млрд. євро), Бельгія (73,14 млрд. євро) та Італія (69,71 млрд. євро). Основні партнери по експорту – Німеччина (частка 17,9 %), Італія (6,5 %) і Бельгія (6,2 %). Основні партнери по імпорту – Німеччина (частка 18,1 %), Китай (8,3 %) і Бельгія (8,1 %) [47].

За останнє десятиліття міжнародна торгівля товарами між країнами ЄС-28 і шістьма країнами Східного партнерства (Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Молдова та Україна), незважаючи на сильне зниження у 2009 році (до 42,6 млрд. євро), значно зросла (з 22,3 до 74,8 млрд. євро). З 2002 по 2012 рік імпорт з 28 країн ЄС в країни Східного партнерства збільшився з 11,8 млрд. євро до 39,5 млрд. євро, а експорт зріс з 10,4 млрд. євро до 35,3 млрд. євро [2].

Динаміка експортно-імпортних операцій протягом останнього десятиліття має постійний характер зростання. Серед усіх країн ЄС-28, найбільший обсяг експортно-імпортних операцій належить Німеччині - 6,8 млрд. євро і Італії - майже 6 млрд. євро, серед країн Східного партнерства найбільший обсяг експортно-імпортних операцій належить Україні - 18,4 млрд. євро та Азербайджану - 8,2 млрд. євро, також значна частка належить Білорусі - 5,9 млрд. євро [2].

Країни ЄС імпортують в країни Східного партнерства в основному електроенергію та сировину, а експортують товари машинобудівної промисловості , значна частка також належить товарам хімічної промисловості.

Позитивна динаміка зростання обсягів зовнішньої торгівлі між ЄС та країнами Східного партнерства протягом останніх 10 років, збільшення частки в структурі зовнішньої торгівлі країн ЄС з країнами Східного партнерства з 1,1-1,3 % в 2002 році до 2,0-2,3 % в 2012 році, свідчить про зростання рівня співробітництва та реально високий потенціал для подальшої співпраці [12].

З метою більш повного уявлення стану залученості країн світу в міжнародну торгівлю використовують Індекс залученості країн світу в міжнародну торгівлю (The Global Enabling Trade Index) – глобальне дослідження і супроводжуючий його рейтинг країн світу за показником їх залученості в міжнародну торгівлю. Дослідження показує, наскільки державні інститути, політика і інфраструктура сприяють вільному пересуванню товарів через кордони до місць призначення [31].

На основі аналізу даних показників складається підсумковий рейтинг країн світу за Індексом залученості в міжнародну торгівлю (див. табл.2.1).

Таблиця 2.1

Рейтинг країн за рівнем залученості в міжнародну торгівлю

Місце	Країна	Індекс
1	Сінгапур	6,14
2	Гонконг	5,67
3	Данія	5,41
4	Швеція	5,39
5	Нова Зеландія	5,34
6	Фінляндія	5,34
7	Нідерланди	5,32
8	Швейцарія	5,29
9	Канада	5,22
10	Люксембург	5,20
68	Румунія	4,02
75	Молдова	3,92
84	Україна	3,79
112	Росія	3,41

Джерело: складено автором за [31]

 

Лідерами рейтингу 2012 року, як і в 2010 році, стали Сінгапур, Гонконг, Данія і Швеція - «невеликі відкриті економіки, де зовнішня торгівля яких доповнює внутрішній ринок, який відносно невеликий». Молдова, яка випередила у рейтингу Росію і Україну, ділить 75-76 місця з Намібією.

Таким чином, аналіз напрямків торгівлі дозволяє виявити, що випереджаючими темпами зростає взаємна торгівля промислово розвинених країн. У свою чергу країни, що розвиваються вивозять в індустріальні країни близько 70 % своїх експортних товарів (з них Китай - 34 %). Що ж до учасників торгівлі, то посилюється тенденція витіснення зі світового ринку середніх і дрібних експортерів та імпортерів. Зовнішньоторговельні зв'язки концентруються в рамках монополістичних об'єднань.

 

2.2. Динаміка розвитку  зовнішньоторговельних відносин  розвинених країн

 

Останнім часом спостерігається активізація участі країн, що розвиваються, при цьому країни, що розвиваються в основному залишаються постачальниками на світовий ринок сировини і продовольства, а також порівняно простих готових виробів.

На індустріально розвинуті країни (developed economy) у другій половині XX століття припадало приблизно 2 / 3 вартісного обсягу світового експорту товарів, на країни, що розвиваються (developing economy) і держави з перехідною економікою (economy in transition) - 1/ 3. Однак у першій половині 90-х років це співвідношення стало мінятися за рахунок зростання питомої ваги країн, що розвиваються (в першу чергу нових індустріальних країн і Китаю), відповідно частка розвинених країн стала знижуватися. З початку 2000-х років співвідношення питомої ваги розвинених країн і країн у світовому експорті товарів досягло приблизно 60:40.

Уповільнення зростання світової торгівлі багато в чому пояснюється низьким рівнем економічної активності в розвинених країнах. Так, у 2012 році фізичний обсяг європейського товарного імпорту скоротився майже на 3 %, а вартісний – майже на 5 %. Скорочення європейського експорту в 2012 році майже на 90 % було викликане скороченням обсягів внутрієвропейської торгівлі. Нестійкі темпи зростання світової торгівлі в 2013 році були обумовлені слабким підвищенням імпорту в розвинених економіках (0,2%) і помірними темпами зростання імпорту в економіках, що розвиваються (4,4​​%).

З провідних розвинених країн лише Сполученим Штатам вдалося зберегти позитивні темпи зростання своєї зовнішньої торгівлі, хоча в 2013 році вони трохи сповільнилися. Що стосується Японії, то її експорт ще не відновився після обвалу, викликаного землетрусом 2011 року, в той час як її імпорт продовжував зростати помірними темпами.