Передумови розвитку світової торгівлі, її сутність та роль

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Актуальність курсової роботи. Економічна та соціальна сутність зовнішньоекономічних зв'язків полягає у їх значенні у розвитку національної економки, внутрішньої і зовнішньої політики країни і насамперед у зростанні ефективності виробництва і на цій основі підвищення добробуту населення. У зовнішньоекономічних зв'язках в загальному вигляді знаходять свій прояв різні форми економічних відносин із зарубіжними країнами. Поряд із простим товарообміном поступово розширюється співробітництво у формі виробничої кооперації в промисловості, створюються підприємства зі змішаним капіталом на території країни, поширюються кредитні відносини з міжнародними фінансовими організаціями, з урядами та приватними банками зарубіжних країн; розвиток експорту і імпорту товарів та послуг. Все це результат взятого курсу на створення відкритої економіки, більш повне використання переваг, що випливають з участі країни у світогосподарських зв'язках, в тому числі у міжнародній торгівлі.

Отже, міжнародна торгівля є найбільш розвиненою і поширеною формою міжнародних економічних відносин. Вона займає основне місце серед сучасних зовнішньополітичних інтересів і проблем країн світу. За динамікою і вартісними показниками вона випереджає зростання світового виробництва, рух капіталів та інші види зовнішньоекономічних зв'язків, що є однією з найважливіших характеристик сучасної світової економіки. Темпи приросту міжнародних експортно-імпортних операцій перевищують темпи зростання основних сегментів світового виробництва, в тому числі промислових товарів, мінеральної сировини і сільськогосподарської продукції.

Країни з розвиненою ринковою економікою домінують у світовій торгівлі, займаючи найбільш прибуткові ніші товарів глибокої переробки, послуг та об'єктів інтелектуальної власності (патенти, товарні знаки, ліцензії тощо). Так, сьогодні близько 80 % експорту з промислово розвинених країн спрямовується на ринки інших промислово розвинених країн; більше 70 % експорту товарів з країн, що розвиваються, також надходить на ринки розвинених країн. Таким чином, вважаємо актуальним дослідити сучасну роль та місце саме розвинених країн у структурі світової торгівлі товарами та послугами.

Мета курсової роботи полягає в узагальнені теоретичних підходів до аналізу міжнародної торгівлі та розробленні напрямів покращення співробітництва України у сфері міжнародних торговельних відносин.

Завдання курсової роботи. Поставлена мета курсового дослідження передбачає постановку таких основних завдань:

1. Розкрити передумови розвитку світової торгівлі, її сутність та роль;
2. Охарактеризувати основні форми та напрямки світової торгівлі;
3. Визначити особливості зовнішньоекономічних зв’язків розвинених країн (з іншими країнами світу);
4. Охарактеризувати динаміку розвитку зовнішньоторговельних відносин розвинених країн;
5. Визначити сучасний стан економічних зв’язків та торговельних відносин між Україною та розвиненими країнами;
6. Виявити перспективи розвитку торговельних відносин між Україною та розвиненими країнами.

Об’єкт курсової роботи. Об’єктом курсового дослідження є механізм міжнародних торговельних відносин.

Предмет курсової роботи. Предметом курсового дослідження виступає світова торгівля товарами та послугами промислово розвинених країн.

Методологічна і теоретична основа курсової роботи. Теоретичною та методологічною основою курсового дослідження є положення економічної теорії ринкової економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, міжнародної економіки, а також методи вивчення міжнародних відносин та економіки світогосподарських зв'язків. Методологію дослідження склали системний аналіз, структурно-функціональний підхід, соціокультурний метод, проблемно-хронологічний метод та метод порівняльного аналізу.

Структура курсової роботи. Структурно дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Перший розділ курсової роботи присвячено теоретичним основам розвитку світової торгівлі. У другому розділі досліджується сучасний стан та динаміка розвитку розвинених країн у світовій торгівлі. Третій розділ містить сучасного стану економічних зв’язків та торговельних відносин України з розвиненими країнами, а також визначення перспективних напрямків розвитку торговельних відносин між Україною та промислово розвиненими країнами світу.

 

РОЗДІЛ 1. 
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ

 

1.1. Передумови  розвитку світової торгівлі, її  сутність та роль

 

Міжнародна торгівля є центральною ланкою в складній системі світогосподарських зв'язків, опосередковуючи практично всі види міжнародного поділу праці і зв'язуючи всі країни світу в єдину міжнародну економічну систему. Вона являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу, а її обсяг підраховується шляхом підсумовування обсягів експорту.

Міжнародна торгівля – це сукупність міжнародних товарно-грошових відносин, що складається з зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Міжнародна торгівля виникла в процесі зародження світового ринку в XVI-XVIII століттях. Термін «міжнародна торгівля» вперше використав у XII столітті італійський вчений-економіст Антоніо Маргаретт, автор економічного трактату «Влада народних мас на Півночі Італії» [36, c. 140].

Структурні зрушення, що відбуваються в економіках держав під впливом науково-технічної революції (НТР), спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств, що сприяє активізації міжнародної торгівлі.

З другої половини ХХ століття, коли міжнародний обмін набуває так званого вибухового характеру, світова торгівля розвивається високими темпами. Еволюція зовнішньої торгівлі в другій половині XX ст. характеризувалася подоланням основних наслідків дезорганізації світового товарообігу, політичною деколонізацією більшості країн, що звільнилися, зрушеннями на світовому ринку у зв'язку з НТР, а також кризами - паливно-сировинною, валютно-фінансовою та економічною.

Подальшому збільшенню міжнародного товарообміну сприяли значна лібералізація зовнішньоторговельної політики країн, що розвиваються, розширення масштабів торгівлі між ними і, крім того, збереження сприятливої кон'юнктури на ринках промислової продукції в багатьох країнах, розвиваються і нових індустріальних країнах [28, c. 88].

Важливим чинником зростання світової торгівлі є істотне зростання реекспорту промислових товарів, виготовлених в країнах, що розвиваються з використанням компонентів і матеріалів, що імпортуються відповідно системами торгових угод [17, c. 201].

Сучасна міжнародна торгівля – торгівля між країнами, яка передбачає ввезення (імпорт) і вивезення (експорт) товарів. У ній беруть участь різні юридичні особи – корпорації, їх об'єднання, держави, окремі індивідууми. Вона є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і, таким чином, збільшувати загальний обсяг виробництва [5, c. 94].

Отже, міжнародна торгівля являє собою обмін товарами і послугами між різними країнами, пов'язану з загальної інтернаціоналізацією господарського життя та інтенсифікацією міжнародного поділу праці в умовах НТР.

Світова торгівля – це особлива сфера міжнародних економічних відносин. Вона володіє низкою характерних рис, які відрізняють її від внутрішньонаціональної торгівлі. До таких рис міжнародної торгівлі можна віднести:

1. Політичний контроль  та інтервенції. Уряд активно втручається і піддає жорсткому моніторингу міжнародні торговельні відносини, а також валютно-фінансові відносини, пов'язані з торговими операціями. Варто відзначити, що ці інтервенції і моніторинг помітно різняться за ступенем і характером з тими, що застосовуються щодо внутрішньої торгівлі. Так, уряд у кожній суверенній країні своєю торговою політикою створює власне податкове законодавство, систему мит, квот та інших обмежень на імпорт. Використання вищевказаних державних заходів втручання і контролю заборонено в рамках однієї країни.

2. Відмінності в переміщенні товарів і послуг, факторів виробництва між країнами. Так, більш вільне переміщення капіталу всередині однієї країни, ніж між країнами, обумовлено існуванням певних бар'єрів, відмінностями в податкових законодавствах, у застосовуваних заходах державного економічного регулювання. Враховуючи здатність факторів виробництва до переміщення між країнами, можна зробити наступний висновок: міжнародна торгівля заповнює існуючу прогалину, утворену відмінностями в ступені мобільності та розподілу ресурсів як усередині країни, так і між країнами [8, c. 54].

В основі міжнародної торгівлі лежать дві компоненти:

1. Відмінності в розподілі  економічних ресурсів між країнами. У даному випадку мова йде  не тільки про людські та природні, але також і про інвестиційні товари.

2. Відмінності в технологіях  або в комбінаціях ресурсів, здатних  забезпечити ефективне виробництво  яких товарів.

Взаємодія цих двох компонент можна проілюструвати безліччю прикладів. Так, промислово розвинені країни володіють очевидною перевагою у виробництві капіталомістких товарів (машин, обладнання тощо), а слаборозвинені країни – в експорті сільськогосподарської продукції, сировини і т.д. Але порівняльні переваги необхідно розглядати не в статиці, а в динаміці. У міру розвитку національних економік (зміни кількості і якості робочої сили, обсягу і складу капіталу, виникнення нових технологій, зміни масштабів та якості земельних і природних ресурсів тощо) змінюється роль і місце їх в міжнародному поділі праці. Саме принцип порівняльних переваг виступає орієнтиром для спеціалізації.

У сфері торгового обміну міжнародні режими і багатосторонні угоди вироблялися в рамках СОТ - міжнародної організації, що діяла на базі багатостороннього договору, що встановлює принципи і правила світової торгівлі. Діяльність СОТ направлена на лібералізацію експортно-імпортних операцій і, зокрема, на зниження і ліквідацію тарифних і нетарифних бар'єрів.

На сучасному етапі міжнародна торгівля і її розвиток відіграє найважливішу роль в господарському розвитку всього світу.

Так, світова торгівля є одним з передових факторів економічного зростання, тому що саме експорт та імпорт безпосередньо впливають на ВВП.

Залежність всіх країн від міжнародного товарообміну постійно зростає, що обумовлено зростаючою глобалізацією та інтернаціоналізацією.

Завдяки міжнародній торгівлі виникає можливість економії на масштабі виробництва. Виробництво таких благ, як технічні пристрої, засоби медицини, авіаційна та автомобільна техніка, супроводжується, так званими, спадаючими витратами. А здібностей внутрішнього ринку найчастіше виявляється недостатньо, щоб використовувати переваги великомасштабного виробництва на повну потужність. Особливо виразно це можна простежити на прикладі такої країни, як Швейцарія. Таким чином, вихід таких країн на світовий ринок з товаром для експорту дозволяє скоротити середні витрати.

Крім того, міжнародна торгівля сприяє встановленню сприятливих міждержавних політичних відносин.

Світова торгівля збільшує дохід і підвищує рівень життя в країнах-учасницях. Завдяки спеціалізації та вільній торгівлі країни мають кожен вид товару в достатній кількості. Таким чином, на свою заробітну плату споживачам надається можливість вибору з більшого обсягу та асортименту продукції.

Міжнародна торгівля стимулює розвиток науково-технічного прогресу. Зростаюча конкуренція іноземних фірм спонукає місцеві фірми переходити до нових технологій виробництва з більш низькими витратами і застосовувати останні досягнення НТП, підвищуючи тим самим якість продукції[17, c. 205].

Особливу увагу слід звернути на наслідки розвитку міжнародної торгівлі для економіки країн при змінній пропозиції факторів виробництва. Нарощування експорту сировини для країн, що розвиваються не завжди може привести до сприятливого результату. Розширення експорту сировини для країн, економічне зростання яких пов'язане в основному з цим ресурсом, може призвести до погіршення умов торгівлі та зниження добробуту нації. Швидке нарощування експорту сировини призводить до такого падіння світових цін на цей продукт, що воно перекриває позитивний ефект від економічного зростання.

Організація міжнародної торгівлі, її структура і динаміка багато в чому характеризують національну економіку, її проблеми та перспективи розвитку. На динаміку світового товарообігу надають вплив багато чинників. Це розширення виробництва, поглиблення міжнародного поділу праці, фаза світової економічної циклу та інші складові, що впливають на сукупний попит розвинених країн. Ці країни є основними експортерами та імпортерами товарів і послуг, причому більша частина їх товарообігу припадає на взаємну торгівлю. Впливають на динаміку світового товарообігу також кредитування, лібералізація зовнішньої торгівлі, інтеграція, валютний курс та інші фактори.

Зацікавленість окремих країн у розширенні своїх міжнародних зв'язків пояснюється потребами збуту продукції на міжнародних ринках, необхідністю отримання певних товарів ззовні і, нарешті, прагненням витягти більш високий прибуток у зв'язку з використанням дешевої робочої сили і сировини країн, що розвиваються.

Кожна вільно торгуюча країна може вийти за межі своїх виробничих можливостей не тільки за рахунок своїх ресурсів або використання результатів НТО, але за рахунок міжнародної торгівлі:

• За допомогою міжнародної торгівлі кожна вільно торгуюча країна в змозі подолати вузькі масштаби виробництва;
• Ефект міжнародної спеціалізації і торгівлі порівняємо з володінням великими обсягами кращих за якістю ресурсів або впровадженням нової техніки і технології;
• В результаті міжнародної торгівлі кожна вільно торгуюча країна може повною мірою використовувати географічну і людську спеціалізацію [13, c. 14].