Передумови розвитку світової торгівлі, її сутність та роль

Темпи зростання зовнішньої торгівлі сповільнилися також у країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою. У більшості регіонів, що розвиваються зростання експорту та імпорту було млявим як в 2012 році, так і в 2013. Єдиним винятком була Африка, позитивний вплив на темпи зростання торгівлі якої зробило відновлення обсягів експорту країн, що пережили громадянські конфлікти.

В цілому ж темпи зростання експорту країн знизилися до 4 % на рік. Це уповільнення торкнулося і країн Азії, які раніше виступали в ролі локомотивів світової торгівлі. Так, темпи зростання фізичного обсягу експорту Китаю сповільнилися з 27% в рік в період 2002-2007 років до 13% в 2011 році і 7 % в 2012 році і стали нижче темпів зростання ВВП країни. При цьому темпи зростання імпорту знизилися з 19% в 2002-2007 роках до 6 % в 2012 році. Значно збільшити експорт до Китаю вдалося лише регіонами з сировинною структурою експорту, в тому числі Африці, Західній Азії і, меншою мірою Латинській Америці [48].

Помітно знизилися темпи зростання зовнішньої торгівлі ряду азіатських країн-експортерів продукції обробної промисловості. Це стало результатом не тільки скорочення імпортного попиту з боку Європи, але і уповільнення зростання в деяких регіонах, що розвиваються, зокрема в Східній Азії.

Світова торгівля зростає низькими темпами, підвищеним динамізмом відрізняються тільки окремі сегменти торгівлі послугами.

У 2012 р. приріст світової торгівлі товарами в реальному вираженні склав лише 2% , що стало найгіршим показником з 1981 року. Цей результат виявився на 0,5 п. п. нижче, ніж припускали експерти організації у вересні 2012 р., наголошується в щорічному аналітичному огляді міжнародної торгівлі СОТ.

Різке уповільнення динаміки світової торгівлі в 2010-2013 рр. стало однією з причин слабкого економічного зростання в розвинених країнах і призвело до наростання скепсису щодо майбутнього зони євро. При збільшенні світового ВВП в 2012 р. на 2,1 % зростання світової торгівлі в реальному вираженні склало 2,1 % з експорту та 1,9 % з імпорту (у порівнянні з 5,2 % і 5,1 %, відповідно в 2011 р.). У номінальному вираженні в 2012 р. обсяги міжнародної торгівлі товарами зросли тільки на 0,2 % - до 18200 млрд. доларів. Значною мірою це сталося через різке зниження світових цін на ряд традиційних товарів експорту, таких як кава (-22 %), бавовна (-42 %), вугілля (-21 %), залізна руда (-23 %). Проте ціни на енергоносії практично не змінилися (+1 %) [29].

Світова торгова організація підвищила прогноз зростання світової торгівлі на 2014 рік до 4,7% з 4,5% і очікує зростання показника на рівні 5,3% в 2015 році.

Досить оптимістично налаштовані і експерти ООН: згідно з їх доповіддю «Світовий економічний стан і перспективи в 2013 р.» зростання світової торгівлі цього року дещо зросте і наблизиться в 2014 р. до довгострокових трендів зростання в 5 %.

Країни, що розвиваються виявилися більш стійкими до рецесії, а їх значення у світовій торгівлі зростає разом з поступальної інтеграцією у глобальні технологічні ланцюжки. Але за минулий рік в списку провідних світових експортерів та імпортерів товарами відбулися мінімальні зміни. За даними СОТ, Китай (2049 млрд. дол., 11,2 % світового вивезення) знову зайняв верхній рядок рейтингу найбільших постачальників, випередивши США (1547 млрд. дол., 8,4 %) і Німеччину (1407 млрд. дол., 7,7 %).

Перше місце в списку найбільших імпортерів зберегли за собою США (2335 млрд. дол., 12,6 % світового ввезення), другу позицію - Китай (1818 млрд. дол., 9,8 %), на третьому місці - Німеччина (1167 млрд. дол., 6,8 %) [47].

При зменшенні експорту деяких традиційних послуг (наприклад, транспорту) швидко розвивається експорт послуг, пов'язаних із застосуванням науково-технічних досягнень, з впровадженням обчислювальної техніки, консультаційних, торгово-посередницьких і технічних послуг, ноу-хау, послуг у галузі зв'язку, послуг банків, страхових агентств і т.п.

Глобальний експорт комерційних послуг у 2013 р. виріс на 2,6 % і склав 4,41 млрд. доларів. Поставки транспортних послуг зростали відповідно до загальносвітовими трендами в 2 %, експорт групи інших видів комерційних послуг зріс лише на 1 %, а найбільший приріст (4 %) був зафіксований за статтею «поїздки» [29].

Серед інших видів комерційних послуг найбільш динамічно розвивався експорт комп'ютерних та інформаційних послуг (приріст на 6 %). Розвиток сегменту послуг у світовому ІКТ утворює мозковий центр інформаційної економіки, т. я. тут створюється інтелектуальна начинка товарів і послуг, виробничих технологій, бізнес-процесів. За обсягом поставок «розумного» продукту і його інноваційного наповнення лідирують США і країни ЄС, де зосереджена основна частина світового інтелектуального потенціалу в цій галузі.

Поряд з комп'ютерними та інформаційними послугами також збільшився експорт будівельних і страхових послуг (3 % і 2 % відповідно), на 2 % зросли інші види ділових послуг, що охоплюють юридичні та бухгалтерські послуги, консалтинг, рекламу, маркетинг, а також такий важливий для комерціалізації інноваційної діяльності сегмент, як інжинірингові послуги.

Провідні позиції на світовому ринку в області інжинірингових послуг стійко займають фірми США, Франції, Англії, Японії, Німеччини, Італії, Канади та Швеції. Для географічної структури ринку інжинірингових послуг характерне переважання експорту в країни, що розвиваються, основна частина яких припадає на нафтовидобувні держави Близького і Середнього Сходу та Азії. В останні роки інжинірингові компанії розвинених країн стикаються з конкуренцією з боку місцевих фірм і економоператорів з Бразилії, Мексики, Індії, Кореї, Китаю та ін. [47]

В цілому ця загальна тенденція до уповільнення темпів зростання світової торгівлі свідчить про проблеми, з якими продовжують стикатися країни, що розвиваються в умовах невиразного зростання в розвинених країнах. Це, можливо, вказує також на те, що в найближчі кілька років умови для ведення зовнішньої торгівлі можуть ще більше погіршуватися. У цьому зв'язку особливо важливі рішення квітневого саміту "двадцятки", які передбачають створення ради з фінансової стабільності, розробку нових правил роботи фінансових інститутів і посилення регулювання фінансових ринків. Крім того, учасники саміту пообіцяли протягом найближчих двох років виділити не менше 250 млрд. дол. на цілі фінансування торгівлі через національні агентства з кредитування та страхування експорту, а також міжнародні банки розвитку.

Таким чином, світова економічна криза ускладнила пошук компромісних рішень у торговельній політиці, поставила під загрозу успішне завершення Дохійського раунду, а також привела до скорочення міжнародного товарообігу. У той же час вона висунула сприяння торгівлі, просування лібералізації і протистояння протекціонізму в ряд найбільш актуальних завдань розвитку світової економіки. Зацікавленість у розвитку торгівлі спонукає все більше число країн висловлюватися на користь продовження глобальних торгових переговорів. Країни, що розвиваються не менше ніж розвинені зацікавлені в лібералізації торгівлі. Зрештою всім сторонам, мабуть, доведеться йти на поступки. Країнам, що розвиваються – погодитися на зниження бар'єрів на шляху імпорту. США, Японії та ЄС – скоротити державну підтримку сільського господарства і відкрити свої ринки для продукції обробної промисловості з країн, що розвиваються.

РОЗДІЛ 3. 
ТОРГОВІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З РОЗВИНЕНИМИ КРАЇНАМИ

3.1. Сучасний стан  економічних зв’язків та торговельних  відносин між Україною та розвиненими  країнами

Міжнародна торгівля товарами має вагоме значення для будь-якої країни світу, а окремі держави отримують левову частку доходів завдяки експорту товарів до інших країн.

Темпи зростання об’ємів міжнародної торгівлі України з країнами світу в середньому завжди позитивні (крім кризи 2009 р.), однак в останні роки намітилися негативні тенденції. Так, в 2012 році зовнішня торгівля практично не збільшилася, а в поточному році експорт та імпорт знизилися в порівнянні з 2012 роком. Детальніше обсяги географічної структури експортно-імпортних операцій України наведено у додатках.

Зниження темпів зростання торгівлі в 2012 р. було пов'язано з тим, що відбулося зменшення обсягів торгівлі в енергетичній сфері з Росією – основним торговельним партнером України. За даними Державної служби статистики України, в 2012 році Україна на 700 млн. дол. знизила закупівлю газу у «Газпрому». Також на 2,5 млрд. дол. менше Київ заплатив за мінеральне паливо, нафту та продукти її переробки – більша частина цієї продукції також імпортується з Росії [42].

Розглянемо структуру зовнішньої торгівлі України в 2013 році по країнах. Вона представлена на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Структура зовнішньої торгівлі України в 2013 році по країнах

Джерело: побудовано автором за [49]

Як видно з рисунку 3.1, країни СНД і Європа – основні торговельні партнери України. На них припадає в середньому близько 60% всієї зовнішньої торгівлі, причому майже порівну на обидва регіону.

Ринок товарів та послуг країн ЄС є найбільшим за обсягами у світі, адже їхнє ВВП становить понад 20% від усіх товарів та послуг, які вироблені у світі. Тому вважаємо за необхідне дослідити стан економічних зв’язків та торговельних відносин між Україною та країнами-членами ЄС.

Розглянемо стан зовнішньої торгівлі товарами України з державами ЄС. Так, у 2000–2008 роках експорт товарів до ЄС потужно зростав – з 4,6 млрд. дол. США 2000 року до 18,1 млрд. дол. 2008 року, середній річний темп приросту за цей період – 20,1%. Імпорт зростав ще потужніше – з 4 млрд. дол. 2000 року до 28,9 млрд. дол. 2008 року, середній річний темп приросту за цей період – 26,9%. Вищі темпи зростання імпорту перетворили незначний профіцит у торгівлі з ЄС на початку періоду (522 млн. дол. 2000 року) на суттєвий дефіцит – 10,8 млрд. дол. США наприкінці періоду [42]. 

На початку кризи 2008 року товарообіг різко (удвічі) зменшився, що було викликано девальвацією гривні та зупинкою споживчого кредитування, але з 2009 року він знову зростає, майже досягши 2012 року показників 2008 року. 

Також відзначимо, що Україна у 2008 році приєдналася до СОТ, при цьому істотно на динаміці експорту та імпорту це не позначилося (немає різких підйомів або спадів, зміни співвідношення експорту та імпорту). Хоча ще до приєднання, політики пророкували світле майбутнє і величезні вигоди - збільшення експорту, прискорення зростання ВВП, приплив іноземних інвестицій . Тепер же такий політичний крок оцінюється зовсім інакше. Україна відкрила свій ринок для іноземних товарів, а умови доступу для українських товарів на зовнішні ринки так і не покращилися.

Експорт України і в цілому, і до держав ЄС характеризується переважанням сировинних товарів. Можна чітко виділити дві сукупності товарів, що разом дають більш як половину доходів від експорту. По-перше, це продукція гірничо-металургійного комплексу – руда та чорні метали. 

По-друге, це продукція сільського господарства, і необроблена – пшениця, кукурудза, насіння соняшнику, і оброблена – соняшникова олія. 

Водночас в імпорті України переважають високотехнологічні товари та складні хімічні і сполуки. У найвагомішій групі – реактори ядерні, котли, машини – велика кількість різноманітних механізмів і для виробництва – косарки, комбайни, промислові холодильники, і для населення – різноманітна побутова техніка. Важливий складник імпорт автомобілів, особливо легкових. У цілому імпорт набагато високотехнологічніший і ширший за номенклатурою, аніж експорт. 

Україна переважно вивозить такі товари, як чорні метали, мінеральні продукти, машини та обладнання, продукцію рослинного походження. Ввозять на Україну переважно вже готову продукцію, а не сировину, причому структура досить різноманітна.

У 2013 році спад зовнішньої торгівлі відбувся майже за всіма напрямами товарних потоків і в торгівлі з усіма регіонами. Виняток становить імпорт з країн Європи (вступ до СОТ все ж зіграв свою роль). В цілому зниження пояснюється рядом причин [40]:

1. Уповільнення темпів економічного розвитку в Європі;
2. Сильна залежність торгівлі від Росії, як основного торговельного партнера (ціни на нафту і газ не тільки впливають на обсяг прямих поставок, а й впливають на виробництво інших товарів, тому що включаються в собівартість);
3. Спад економіки в цілому і зменшення зростання ВВП.

Розглянемо детальніше стан та динаміку міжнародної торгівлі України з найбільш розвиненими країнами світу.

Явним лідером за обсягом торгівлі є Німеччина. Німеччина ввозить на Україну машини та обладнання, електроніку і електротехніку (більше половини експорту), і звичайно, автомобілі та запчастини - 1/7 експортного обсягу. Україна в обмін постачає сировину, залізо і сталь (близько 40% її експорту до Німеччини).

З моменту проголошення незалежності Україна почала застосовувати енергійні заходи по відновленню і розвитку зовнішньої торгівлі з Німеччиною. З урахуванням економічного розвитку Німеччини, її потенціалу, її місця серед інших розвинених країн Заходу торговельно-економічні відносини з нею, безумовно, мають пріоритетне значення. У зовнішній торгівлі Німеччина була і залишається одним з найважливіших партнерів України [30].

В основному з України до Німеччини експортуються товари промислового сектора. Основне місце із загального Українського експорту займають текстильні вироби й одяг, друге - вироби фармацевтичної та хімічної промисловості, а також вироби з заліза і сталі. У німецькому експорті в Україну також переважають товари промислового сектора.

Перше місце займають машини, друге - транспортні засоби, далі - сировина і продукція хімічної і фармацевтичної промисловості, електротехнічна продукція та текстиль.

На сьогоднішній день Україна стала одним з найбільших торгових партнерів Німеччини з придбання продукції машинобудування та поставок текстильної та деревообробної продукції, а також тютюнової продукції, алкогольних напоїв і пива.

Італія є другим після Німеччини торговим партнером України в Європі. Помітною особливістю італійсько-українських торгових відносин є динамізм зовнішньоторговельного обороту. На початковому етапі торгівлі між Італією і Україною спостерігалося значне перевищення обсягів українського експорту над імпортом. Вирівнювання структури торгівлі вдалося забезпечити за рахунок скорочення питомої ваги української продукції низької технологічної переробки, яка поставляється до Італії, і збільшенням частини готової продукції.