Дослідження перспектив розвитку міжнародних економічних зв’язків підприємства (на матеріалах ХДЗ «Паллада»)

Об'єктивні потреби  еволюції продуктивних сил втілюються у світових господарських відносинах. Натурально-матеріальний зміст МЕВ (частка товарів, капіталів, послуг, робочої  сили, що здійснюють обіг поза національними рамками, валютні зв'язки, науково-технічний обмін тощо) відбивається у міжнародних виробничих відносинах усіх чотирьох фаз (виробництво, розподіл, обмін і споживання) єдиного процесу відтворення.

 Міжнародні економічні  зв’язки підприємства, пов'язані з фазами розподілу, обміну і споживання, є непервинними, такими, що походять від виробничих відносин фази виробництва. З розвитком процесів інтернаціоналізації господарського життя, неоіндустріальних продуктивних сил і виробничого кооперування на міжнародному рівні МЕВ поступово перетворюються на первинні виробничі відносини.

 Суб'єктами міжнародних  економічних зв’язки виступають фізичні та юридичні особи, які беруть участь в здійсненні міжнародних господарських контрактів, договорів та угод. Фізичні особи - це громадяни окремої держави, іноземні громадяни, особи без громадянства, котрі здійснюють міжнародні економічні зв'язки і зареєстровані місцевими органами влади. Юридичні особи - це підприємства та організації, що здійснюють міжнародні економічні відносини. В ролі юридичних осіб можуть виступати об'єднання фізичних осіб, об'єднання юридичних осіб, об'єднання фізичних та юридичних осіб, представники зарубіжних фірм, місцеві органи влади, інші держави, що діють через своїх представників на території даної країни [3].

 В сучасних умовах  окремі фізичні особи, як правило,  не беруть участі у розвитку  міжнародних економічних відносин. Вирішальну роль у формуванні  економічних зв'язків на інтернаціональному  рівні відіграють юридичні особи,  зокрема такі:

• національна держава. Вона виступає головним суб'єктом взаємних господарських зв'язків, оскільки саме на міждержавному рівні погоджуються і реалізуються стратегічні економічні інтереси партнерів щодо напрямів розвитку обміну товарами та руху і використання факторів виробництва;
• національні підприємства, фірми, об'єднання, організації і товариства як конкретні учасники міжнародних економічних відносин. їх діяльність, з одного боку, відповідає завданням економічного розвитку конкретних країн світового співтовариства і спрямована на реалізацію їх національних інтересів, з іншого - діяльність кожного з названих суб'єктів спрямована на реалізацію їх власних інтересів, тобто інтересів підприємств, організацій, об'єднань, товариств як юридичних осіб та їх окремих членів;
• міжнародні господарські організації, об'єднання, товариства, спільні підприємства. В їх межах здійснюється економічне й науково-технічне співробітництво між зацікавленими партнерами з метою досягнення більш високого рівня розвитку окремих галузей господарства і видів виробництва в кожній країні, що бере участь у міжнародних економічних зв'язках;
• міжнародні економічні організації такі як міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ) тощо. Погоджені в цих організаціях економічні інтереси учасників стають загальними, тобто проявляються як інтернаціональні. Разом з тим згадані міждержавні організації виявляють свої інтернаціональні економічні інтереси через співробітництво з країнами, що не входять до складу цих організацій;
• інтеграційні об'єднання країн світової співдружності такі, як Європейський союз (ЄС), до складу якого входять 15 країн: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Італія, Франція, ФРН, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія та Швеція, північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), учасниками і є Канада, США та Мексика. Подібні інтеграційні об'єднання є у Азії, Латинській Америці тощо. Їх інтернаціональний інтерес спрямований на досягнення вищого світового рівня розвитку кожної країни-учасниці шляхом розвитку взаємних господарських відносин [5].

Об'єктами міжнародних економічних відносин є те, на що спрямована господарська діяльність суб'єктів світового господарства. До них відносять експорт та імпорт товарів, послуг, капіталу; міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва; здійснення господарської діяльності за кордоном; фінансові операції; науково-технічні зв'язки; оренда засобів виробництва; зустрічна торгівля; спільне підприємництво тощо. Основні структурні елементи міжнародних економічних відносин наведено у рис.1.1. [6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Основні структурні елементи міжнародних економічних зв’язків 

Міжнародні економічні зв’язки визначаються рівнем зрілості продуктивних сил і виробничих відносин у національних господарствах і, крім того, обумовлюються особливостями економічної політики держав.

 Сучасні міжнародні  економічні зв’язки склалися в результаті тривалого історичного процесу, багатовікової еволюції продуктивних сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступового включення національних економік у загальну систему світових господарських зв'язків [7].

 Підприємства - учасники зовнішньоекономічної діяльності є самостійними юридичними особами, що володіють відокремленим майном, мають право від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, а також бути позивачами в суді. Як учасник зовнішньоекономічного обороту підприємство володіє цивільною правотою та дієздатністю.

Цивільна правоздатність підприємства носить спеціальний характер (відповідно до цілей діяльності) і  визначається в статуті. При здійсненні операції, суперечить цілям, зазначеним у статуті, дана угода може бути визнана недійсною з наслідками у вигляді двосторонньої реституції.

Цивільна дієздатність - це здатність юридичної особи  до реалізації своїх прав та обов'язків. Дієздатність настає з моменту державної реєстрації юридичної особи і реалізується через його виконавчі органи. Майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства. Майно може перебувати у власності підприємства і в господарському віданні. За невиконання зобов'язань за договорами підприємство несе повну відповідальність своїм майном.

Всі підприємства - виробники  конкурентоспроможної продукції мають  право на самостійне здійснення експортно-імпортних  операцій. У зв'язку з цим у господарській діяльності будь-якого виробника, що виходить на зовнішній ринок, істотну роль може грати зовнішньоторговельна діяльність. Вихід на зовнішній ринок підприємства можуть здійснювати як самостійно, так і через зовнішньоторговельні організації-посередники. Ці організації, як правило, реалізують продукцію дрібних і середніх фірм на світовому ринку, але до їх послуг можуть вдаватися і великі підприємства, не мають свого зовнішньоторговельного апарату [8].

Зовнішньоторговельні  організації надають і інші посередницькі послуги, наприклад: кредитування покупців, укладання контрактів з транспортними і страховими компаніями, посередництво в платіжних операціях та інші. Іноді зовнішньоторговельні фірми здійснюють передпродажну доробку товарів, підвищуючи їх конкурентоспроможність. В даний час більше половини світового товарообігу здійснюється через фірми-посередники. Їх залучення переслідує цілі підвищення ефективності зовнішньоторговельних операцій, використання кон'юнктури, надання необхідних торговельних послуг.

Таким чином, будь-яке  підприємство, що виходить на світовий ринок, може самостійно здійснювати  зовнішньоторговельну діяльність, утворюючи  при цьому власні зовнішньоторговельні фірми, які можуть створюватися на загальному балансі підприємства або на самостійному балансі з правом юридичної особи. Або підприємство може вдаватися до послуг посередницьких організацій, у разі невеликого обсягу випуску продукції [9].

Критерієм вибору способу  виходу на світовий ринок служить  мінімізація витрат на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, підприємству необхідно  мати інформацію про валютно-фінансових, правових аспектах виходу на світовий ринок, кон'юнктуру світового ринку, системі цін і визначати ефективність здійснення експортно-імпортних операцій.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється на основі контракту. Українське законодавство потребує обов'язкову письмову форму зовнішньоекономічного контракту. Угода може бути укладена або шляхом складання та підписання одного документа, або шляхом обміну листами, телеграмами. Зовнішньоекономічний контракт містить кілька розділів, розташованих у певній послідовності. При цьому кожен контракт має певні юридичні атрибути, без наявності яких він втрачає правову силу, і права, з нього випливають, не можуть бути захищені. Зовнішньоекономічний контракт повинен містити повне офіційне найменування сторін та їх юридичні адреси, повне ім'я та прізвище особи, що представляє організацію, його посаду, а також вказівку, на підставі чого здійснюється представництво [10 – 13].

Міжнародні економічні зв’язки (відносини) класифікують за рівнями  та формою. Основу класифікації покладена  конкретизація суб’єкта та об’єкта  зовнішньоекономічних зв’язків.

Таким чином, у зв’язку  із сферою розповсюдження та дією, міжнародні економічні зв’язки поділяють на три основні рівні:

• мікрорівень;
• макрорівень;
• наднаціональний рівень

До мікрорівня відносять  міжнародні зв'язки, які здійснюють окремі громадяни, підприємства чи фірми через проведення зовнішньоекономічних операцій.

На макрорівні знаходяться  безпосередньо державні та міждержавні  міжнародні процеси національного  господарства, які здійснюють і регулюють  зовнішньоекономічну діяльність.

Наднаціональний рівень являє собою сукупність міжнародних зв'язків галузевого чи регіонального значення [14].

Окрім того вирізняють рівні  міжнародних економічних відносин за рівнем розвитку стосунків між  суб'єктами цих міжнародних економічних відносин.

Найпростішим рівнем міжнародних економічних відносин у даному випаду є міжнародні економічні контакти – одиничні, випадкові економічні зв'язки, які регулюються певними наборами разових угод і мають епізодичний характер.

Більш розвиненою і тривалою є міжнародна економічна взаємодія, яка ґрунтується на довготривалих міжнародних економічних угодах і договорах, стійких економічних зв'язках між суб'єктами.

Міжнародне економічне співробітництво – це міцні і  тривалі зв'язки кооперативного характеру, в основі яких лежить вироблені та узгоджені наперед наміри, що закріплені в довготривалих економічних угодах і договорах. Найвищим рівнем розвитку міжнародних економічних відносин є міжнародна економічна інтеграція, яка розуміє під собою дуже тісні зв'язки між економіками різних держав (злиття економік), проведенням спільної узгодженої внутрішньо економічної та зовнішньоекономічної політики.

Класифікація рівнів міжнародних економічних зв’язків з огляду на сферу розповсюдження та рівня розвитку зображено на  рис.1.2 [15].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2. Рівні міжнародних економічних зв’язків

 

До видів зовнішньоекономічної діяльності підприємств, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
• кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;
• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
• підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
• організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;
• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;
• інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України [16].

Основними формами міжнародних економічних відносин, через які здійснюється функціонування системи світового господарства, є [13]:

• міжнародна торгівля товарами;
• міжнародна торгівля послугами;
• міжнародна міграція робочої сили;
• міжнародна міграція капіталу;
• міжнародні валютно-фінансові відносини;
• міжнародні кредитні відносини;
• міжнародні науково-технічні відносини;
• міжнародні інтеграційні процеси та інші.

Однак, чіткого, єдиного  та точного розмежування форм міжнародних  економічних відносин не існує, адже існує безліч змішаних форм (так званих «субформ»), які включають елементи двох і більше форм. Тому відношення такої «субформи» до якоїсь із «чистих» (основних) форм є дуже умовним, і відбувається за домінуванням ознак певної однієї з цих основних форми.

Міжгосподарські зв'язки починалися зі світової торгівлі, яка пройшла шлях від одиничних зовнішньоторговельних угод до масштабного торговельно-економічного співробітництва та формування світового ринку — сфери стабільних товарно-грошових відносин між країнами, які пов'язані між собою участю у міжнародному поділі праці. Міжнародна торгівля створює велику кількість переваг, що стимулює економічний розвиток окремих країн. Завдяки їй держави отримують можливість імпортувати продукцію, яку вони не виробляють самі. Світова торгівля сприяє поширенню нових ідей та технологій [11].

Останнім часом загальний  обсяг світового торговельного  обороту збільшувався набагато швидше, ніж загальний обсяг світового  доходу. Це свідчить про те, що зовнішньоекономічні  зв'язки відіграють дедалі важливішу роль практично в усіх розвинутих країнах.

Для сучасної світової торгівлі характерні такі риси: у структурі  товарообороту збільшується частка обробленої продукції і значно скорочується питома вага сировинних товарів; зростає  роль наукоємних виробів (комп'ютерна техніка та інше електронне обладнання); у світовому господарстві створено не тільки ринок товарів у вигляді продукту, а й світовий ринок послуг.

Сучасні держави регулюють  торгівлю з іншими країнами. При  цьому можуть застосовуватися дві  протилежні форми торговельної політики — протекціонізм і вільна торгівля [12].

Важливим чинником міжнародних  економічних відносин є експорт  капіталу. Вивіз капіталу здійснюється в таких основних формах: прямі  інвестиції, портфельні інвестиції, середньо- та довгострокові кредити позичкового капіталу. Прямі інвестиції дають право прямого контролю за іноземними підприємствами та компаніями. Вивіз капіталу в розмірах, що не дають права прямого контролю, веде до створення портфельних інвестицій.