Маркетингове управління асортиментом товарів підприємства агропромислового комплексу

              Проаналізувавши динаміку показників ділової активності ВАТ «Олевський хлібзавод», можна сказати, що доход від реалізації продукції підприємства збільшився на 0,5% у 2009 році порівняно з 2007р. і становив 6661,7 тис. грн. також зросли чистий дохід від реалізації продукції на 0,5% (5551,5 тис. грн.) та фактичні обсяги виробництва продукції на 4,2% (5525,6 тис. грн.), в результаті чого у 2009 році підприємство отримало прибуток у розмірі 16,5 тис грн., який зменшився порівняно з 2007р. на 91,9%, проте він зменшився порівняно з 2007 роком.

              Розглянувши фінансовий стан  ми побачили, що підприємство не отримує прибутки у розмірах, які б забезпечили необхідний приріст власних фінансових ресурсів. Фінансовий стан ВАТ „Олевський хлібзавод” не є стійким. Підприємство повинно прямувати до позитивного фінансово стану, тобто до створення достатнього обсягу фінансових ресурсів, що виступає гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку.

2.2. Маркетингове дослідження хлібопекарської галузі в Україні

Хлібопекарська галузь України займає провідне місце в насиченні ринку продовольчими товарами, адже хліб – це одна з найважливіших складових частин раціону харчування людини.

Рис 1.2. Коливання попиту на хліб і хлібобулочні вироби в 2006-2009 рр.

Отже, на хліб та хлібобулочні вироби існує стійкий попит увесь рік. В осінньо-зимовий період (листопад-лютий) спостерігається зниження попиту на 11-22% від максимальних показників [5, с.13]. Ціни на хліб та хлібобулочні вироби в основному формуються ринком. Законодавство України дозволяє державне регулювання цін на соціально значиму продукцію. Законодавством передбачено, що державні ціни повинні забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, тобто беззбитковий рівень виробництва. Якщо ж таку рентабельність ціни не гарантують, то держава повинна надавати дотацію підприємству. Допомогти виробникам хліба покликана і Постанова Кабміну №1747 від 10.11.2003 р., якою передбачено установити граничний рівень рентабельності 5% на масові сорти хліба.

Варто зауважити, що вартість борошна змінюється непропорційно підвищенню цін на хліб. У неврожайні 1999-2000 роки основна сировина подорожчала втричі, тоді як хліб – у 1,9 раза. Пристойні врожаї 2003-2004 років анітрохи не змінили це співвідношення. І хоч борошно дещо подешевшало, жорстке адміністративне ціноутворення на продукт першої необхідності місцевими органами влади не дали змоги підприємствам покращити своє фінансово-економічне становище. В 2009р. для хлібзаводів рівень рентабельності становив 15 відсотків.

Динаміка фінансової стабільності хлібзаводів України постійно погіршується. Якщо 5 років тому рентабельність випуску продукції на потужних підприємствах становила 12,6-12,8%, то в 2007 році вона знизилася до 6 відсотків. В 2008 році через значне подорожчання зерна і борошна третина підприємств хлібопекарської галузі зазнали збитків, а решта працювали з мінімальною або нульовою рентабельністю. Ще однією характеристикою хлібопекарської галузі є те, що активна частина основних фондів уже давно на 80% фізично й морально застаріла. З огляду на низьку рентабельність галузі зарубіжні інвестори не поспішають вкладати в її розвиток пристойні капітали.

Однак, незважаючи на всі цінові й податкові неврегульованості, в Україні діє майже 400 промислових хлібозаводів різної потужності, які забезпечують майже 70% виробництва хліба. Крім того, 6% хлібобулочної продукції випускають однопрофільні підприємства Укоопспілки, 1,5% - Укрпродспілки, майже 20% хлібу виготовляють приватні й відомчі міні-пекарні.В 1991 році хліб в основному виробляли великі й середні типові хлібозаводи продуктивністю 40, 65 і 135 т/добу. До 1991 року для населення України випікали майже 7 млн. т хліба і хлібобулочних виробів за рік.

В 1991 році хліб в основному виробляли великі й середні типові хлібозаводи продуктивністю 40, 65 і 135 т/добу. До 1991 року для населення України випікали майже 7 млн. т хліба і хлібобулочних виробів за рік. Невдовзі настав справжній бум розвитку міні - хлібопекарень. За кілька років вони відчутно потіснили на ринку дрібні й середні хлібозаводи – деякі втратили до 90% ринку. Проте в  1995-2009 роки більшість міні-пекарень, особливо в містах, збанкрутували й зникли з ринку [5, с.13].

Рис. 1.4.  Виробництво хлібу і хлібобулочних виробів

З рисунку 1.4 видно, що в період з 1995 року по 2009 рік найбільше хліба та хлібобулочних виробів було виготовлено в 1997-2001 роках. Починаючи з 2002 року прослідковується тенденція до зменшення обсягів виробництва. В 2004-2009рр. рівень обсягів виробництва майже не коливається й знаходиться на приблизно однаковому рівні.

Що ж до споживання, то у домогосподарствах у середньому за місяць в розрахунку на одну особу воно складало в 2006-2008 роках 10,4 кг, в 2009 році 10,1 кг. Тобто за рік, в середньому, в період 2006-2009 рр., споживання хлібу та хлібобулочних виробів складає близько 125 кг на одну особу. Науково обгрунтована норма споживання хлібопродуктів складає 101 кг на душу населення у перерахунку на борошно.

Важливим питанням в хлібопекарській              галузі є оновлення техніки, пекарям докучає відсутність якісних печей. Лише недавно в Україні почали випускати надійне хлібопекарське обладнання. З двох тисяч одиниць устаткування цього профілю, яке у нас експлуатують, 60% - це тупикові печі ФТЛ, які за двозмінного режиму роботи не забезпечують ані якісної продукції, ані ефективності з погляду енергозбереження. Окремі підприємства під час модернізації в основному орієнтуються на чеські печі ППП, словенські “Гостоли”, російські ПХС і блочно-каркасні Г4-ХПН, які вже використовувалися.

Лідером щодо застосування сучасного тістомісильного устаткування залишається ВАТ “Одеський каравай”, яке використовує тістомісильні машини німецької фірми “Діосна”; на запорізьких підприємствах галузі встановили шафи власної конструкції, наск різні та ротаційні печі “Гостол”, забезпечуючи таким чином високу якість хлібу й розширюючи асортимент. Вкладають посильні кошти в оновлення виробництва й хлібзаводи інших регіонів країни.Технічний потенціал підприємств галузі можна відновити. Передусім, за рахунок накопичення власних обігових коштів і за надійної підтримки держави. Вона має базуватися на звільненні хлібзаводів від сплати податку на прибуток стосовно коштів, спрямованих на технічне переоснащення виробництва [2,с.13].

Сировинна база хлібопекарської галузі вимагає пильної уваги у відношенні як поліпшення якості сировини, так і виявлення альтернативних джерел. В даний час якість борошна, що поставляється для хлібопекарської галузі, нестабільна – значна його кількість (60-65%) характеризується зниженим вмістом і якістю клейковини, підвищеною ферментативною активністю, що обумовлено наявністю в молотих сумішах пророслого, ушкодженого зерна. З метою поліпшення хлібопекарських властивостей борошна зі зниженими властивостями можуть бути використані різні поліпшувачі, але обсяг виробництва та їх асортимент у країні обмежений.

Також, слід відмітити, що потреба в хлібопекарській продукції профілактичного і дієтичного призначення задовольняється лише на 20-30%, тому потрібно розвивати асортимент і в цьому напрямку. В деякій мірі проблемою є й те, що значна частина хлібу та хлібопекарської продукції виробляється в зонах екологічного неблагополуччя. В таких регіонах виробництво слід здійснювати за технологіями, стійкими до впливу забруднень навколишнього середовища (індустріальних, хімічних, радіоактивних тощо) [14, с.294-295].

Варто відмітити, що рівень споживання населенням Житомирської області хлібної продукції за останні роки знижується (рис.1.5).

Рис. 1.5. Динаміка споживання хлібобулочних продуктів в Житомирській області на одну особу в рік [31, с.256]

Слід відмітити, що в області продуктивність праці в хлібопекарській галузі у 2006 році зросла на 2,6% за рахунок зменшення чисельності працюючих, проте в 2008 р. відмічається її зниження. Таким чином, розглянувши все вище зазначене, можна зробити висновок, що хлібопекарська галузь займає істотне місце серед галузей харчової промисловості України. На ринку хліба вітчизняні товари успішно конкурують з іншими.

В той же час, в галузі залишається невирішеним ряд питань, а саме:

-           активна частина основних фондів уже давно на 80% фізично й морально застаріла;

-           нестача фінансових ресурсів на заміну застарілого обладнення;

-           динаміка фінансової стабільності хлібзаводів України постійно погіршується;

-           зростання цін на зерно, а відтак – на хліб.

Отже, для здійснення всіх сприятливих заходів у хлібопекарській галузі Україні необхідна потужна структура, яка б досконало володіла ринковими механізмами й успішно втілювала політику держави на зерновому ринку: була б координатором узгоджених дій і готувала правове поле для всіх учасників хлібного конвеєра.

  2.3. Оцінка рівня здійснення маркетингової діяльності

ВАТ "Олевський хлібозавод" спеціалізується на виробництві та реалізації хлібобулочних та кондитерських виробів, а також борошномельної продукції. Підприємство має встановлену потуність по виробництву хліба та хлібобулочних виробів 45 тон/добу, а також по борошномельному цеху та млину - по 15 тон/добу. Використання потужностей складає 35 %. Таким чином, ВАТ "Олевський хлібозавод" виробляє за добу 15,75 тон хлібобулочних та кондитерських виробів та 10,5 тон борошна.

Обсяги реалізації продукції ВАТ "Олевський хлібозавод" розглянемо в poзрізіi основних асортиментних груп виробів (табл. 2.3).                                                                                                  

                                                                                                             Таблиця2.3                                                                                                                   Обсяги реалізації продукції ВАТ "Олевський хлібозавод", тис. грн.

Аналізуючи таблицю 2.5, можна відмітити, що обсяги реалізації продукції ВАТ "Олевський хлібозавод" протягом 2007-2009 років зросли на 13,6 % - з 6266,3 тис. грн у 2007 р. до 7121,2 тис. грн. у 2009 р. В розрізі асортиментних груп хлібобулочних виробів обсяги реалізації вcix видів продукції протягом досліджуваного періоду зросли: хліба вcix видів - на 15,0 %, батонів - на 17,5 %, булок - на 15,2 %, здоби - на 6,8 %, пирогів - на 5,4 %.

В розрізі асортиментної групи кондитерських виробів ВАТ "Олевський хлібозавод" виготовляє торти та тістечка. В 2009 році порівняно з 2007 роком обсяг реалізації тортів скоротився на 2,6 %, а обсяги реалізації тістечок зросли на 39,4 %, що характеризує цей вид продукції як конкурентоспроможний та перспективний.

Що стосується борошняних виробів, то обсяги продажу борошна
протягом 2007-2009 років зросли на 22,8 %, а реалізація висівок скоротилася
на 13,1 %, що не викликає занепокоєння оскільки висівки являються
відходами борошномельної промисловості i використовуються як корми в
тваринництві, створюють додатковий дохід підприємству.              !

Структуру реалізації продукції ВАТ "Олевський хлібозавод" в 2009 році відобразимо наочно у вигляді секторної діаграми на рис. 2.1.

Рис.2.1. Структура реалізації продукції ВАТ "Олевський хлібозавод"

в 2009 р.

           Згідно рисунку 2.1 в структурі реалізації продукції ВАТ "Олевський хлібозавод" в 2009 році найбільшу питому вагу має хліб всіх видів - 43 %, батони мають частку в структурі реалізованої продукції 15 відсотків. Ці види хлібобулочної продукції забезпечують більше половини вcix надходжень підприємства. Реалізація булок, тортів та тістечок та борошна приносить підприємству 7% доходів від реалізації кожна.

Особливим фактором конкурентоспроможності хлібобулочних виробів є їх якість. Гарантією якості продукції є сертифікат якості та штамп на товарно-транспортній накладній „Продукція стандартна" для кожної партії продукції, що відпускається споживачам. Якість хлібобулочних та кондитерських виробів ВАТ "Олевський хлібозавод" у 2008 р. перевірялась Управлінням по захисту прав споживачів та міською санепідемстанцією. Було перевірено 108 тонн продукції вибраковок, економічних санкцій, штрафів за випуск неякісної продукції i порушення технологічних параметрів приготування хліба не було[26, с.155].

Відпускна ціна на хлібопекарних підприємствах значною мірою залежить від ціни на борошно. На борошняно-круп'яних підприємствах ціна на борошно складається насамперед з ціни зерна, яка для більшості сільськогосподарських виробників є закупівельною, тобто встановлюється державою. За вільними цінами закуповуються лише залишки зерна.