Постмодернизм в литературе

Таким чином, постає суто методичне  питання «шкільної» інтерпретації  постмодернізму. З  точки зору методики викладання літератури постмодернізму у школі постають принаймні дві  важливі проблеми. По-перше, це культурологічна  оцінка постмодернізму, специфіка та інтерпретація цього культурного  явища, і по-друге, підходи до аналізу  окремо взятого постмодерністського  твору. Якщо перша проблема більш-менш з’ясовується, то аналіз конкретних творів вимагає певної уваги.

Втрата ідеологічних ілюзій – характерна риса постмодерністської художньої  свідомості: людина, вважають постмодерністи, не здатна ані змінити, ані осягнути світ, який постійно трансформується. Тому й не існує абсолютних суспільних цінностей, навпаки, є плюралізм  бачення світу. Духовний вакуум,  зневіра породили самоіронію, скептицизм, творчу двозначність літератури середини ХХ століття. Т.Н.Денисова вважає головною прикметою постмодерністської свідомості відмову від альтернативного  вибору «або-або» на користь широкого спектру рівноправних рішень «і-і» [9; c. 12]. Плюралізм постмодернізму виявляється у здатності черпати з будь-яких духовних надбань. Митець відверто проголошує свою спадкоємність у часі, еклектично використовує «вічні», позачасові ідеї та форми, не надаючи переваги жодним усталеним художнім засобам, практикує ретроспекцію як прийом, констатуючи, власне кажучи, свою творчу «вторинність». За словами В.Куріцина, постмодернізм принципово, тенденційно другорядний [23; c.147]. Постмодерністська художня творчість засадничо послуговується низкою другорядних літературних жанрів «переліку», «списку», «каталогу», «коментаря» (інколи відсутніх текстів, із віртуальної сукупності яких виникає новий текст), «щоденника», «словника», «енциклопедії», «палімпсесту» (тексту, що написаний «поверх» вже існуючих текстів) тощо.

Безперечно, така творчість є амбівалентною  на всіх її рівнях – сюжетному, композиційному, образно-стильовому, для неї характерна підкреслена міфологічність мислення. Тож невипадково найпопулярнішим  жанром постмодерністської літератури стає історичний роман.

Винесені в програмі з української  літератури для 11 класу теми з постмодернізму потребують розподілу між двома  уроками, що вимагає від учителя-словесника усвідомлення доцільності розриву  підтем.

Українська постмодерна література розвивалася у трьох родах, це: лірика, проза та драматургія. Драматичні зразки постмодернізму в програмі не зазначені, тому основну увагу варто  приділити методиці вивчення поетичних  та прозових творів на уроках української  літератури.

Методика вивчення ліричних творів значно відрізняється за своєю структурою та використанням методів і прийомів. Доцільно буде висвітлити основні особливості та закономірності на прикладі поетичної творчості Юрія Андруховича.

Приступаючи до вивчення постмодерністської поезії, учитель, перш за все, має подбати  про створення умов, у яких учень  мав би змогу проявити себе як особистість, формувати вміння самостійної пошукової  діяльності, перевірити правильність вибору майбутньої професії.

Перший крок до цього —  представлення концепту теми: чим  цікавий автор, творчість якого  пропонується для вивчення, які твори  розглядатимуться і впродовж скількох годин, чим завершиться робота. Озвучуються  також теми окремих повідомлень  та учнівських проектів. Це дасть змогу  старшокласникові зорієнтуватися щодо напрямку навчальної діяльності, визначити  пріоритети, рівень домагань, сферу  застосування своїх здібностей тощо.

Це може виглядати орієнтовно так:

1. Вступне слово про  Ю. Андруховича (учительське або учнівські повідомлення. Загальне завдання для учнів класу — подати прослухане у формі таблиці, схеми, конспекту чи будь-якій іншій залежно від особистісних уподобань). Якщо ж основну інформацію будуть готувати учні, то це сприятиме розвитку дослідницько-пошукових навичок у старшокласника, учень вчитиметься виокремлювати головне із великої кількості інформації. Значною мірою такі завдання виховують відповідальне ставлення учня до навчання, цілеспрямованість та зосередженість.

Після ознайомлення учнів  з життєвим і творчим шляхом автора доцільно буде повідомити які саме твори розглядатимуться і чи вивчатимуться напам’ять.

На уроці в процесі  вивчення того чи іншого поетичного твору  вчитель має дотримуватись певних правил методики вивчення ліричних творів.

Розгляд поезій варто проводити  залежно від підготовки класу, особливостей того чи іншого твору. Головна мета: спонукати старшокласників (і створити їм для цього умови) до самостійного вдумливого прочитання тексту.

Наприклад, вивчення «Пісні мандрівного спудея» можна провести за таким планом:

1. Виразне читання вірша  (загальне завдання: зафіксувати емоційні враження, почуті звуки, мелодії, побачені картини тощо і після закінчення читання відтворити їх).

2. Озвучення вражень від  прочитання і прослуховування  поезії.

ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ

Агов, мої маленькі чортенята!

З_під свити я вас  випущу на світ —

туди, де кров з любов’ю  черленяться,

де пристрастей і пропастей  сувій...

Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!

(які невірні рими в  голові!),

але коли до серця входять  вірші —

прекрасні, наче крила голубів,

які тоді надії!..

З риторик і поетик академій —

гайда на площу, як на дно  ріки!

Підслухані у вирі цілоденнім,

ті рими — вчителям наперекір

(у вчителів, здається, перекір)!

Або в поля, як на зелену прощу  —

читати вірші травам і  вітрам!..

І постарайтесь, я вас  дуже прошу,

щоб явір тихі сльози витирав,

щоб небо, нахилившись, наслухало,

щоб завше був натхненний соловій...[31; c. 19]

3. З’ясування значення  незрозумілих слів (учитель заздалегідь готує орієнтовний перелік, однак починає формувати список на основі запитань учнів).

4. Робота із заголовком.

Що «розповідає» нам заголовок  про зміст і суть поезії?

5. Бесіда за змістом  вірша.

• Про що співає мандрівний учень?
• Хто такі маленькі чортенята?
• Чому так названо вірші? Що це дає для розуміння їхнього змісту, спрямованості?
• Прокоментуйте факт, що поетичні твори для їхнього автора — це «маленькі чортенята», які, водночас, «прекрасні, наче крила голубів»
• Яким бачиться авторові світ, куди він посилає своїх дітей?
• Який смисл вкладено у слова «звірят і пастухів благословіть»?
• Що додає до психологічного портрета Ю. Андруховича цей вірш? Яким є його поетичне кредо?

6 . Групова робота: підготувати  запитання для аналізу однієї  з поезій (на вибір): «Опівнічний  політ з високого замку», «Романс  Мартопляса», «Балада повернення»  або ін. (Після завершення роботи запитання передаються іншій групі, яка вдома аналізує за ними поетичний твір).

7. Відповідь на рефлексивні  запитання (незакінчене речення): «Після сьогоднішнього уроку  я відчуваю…, розумію…, думаю…».

8. Домашнє завдання.

Обов’язкове загальне: підготувати на основі запропонованих однокласниками та власних запитань аналіз запропонованої поезії.

Обов’язкове на вибір: 1) вивчити аналізовану поезію (або будь-яку іншу) напам’ять; 2) провести порівняльний аналіз поезій Ю. Андруховича «Пісня мандрівного спудея» і Т. Шевченка «Думи мої, думи мої…».

Подібний план вчитель  може використовувати для стандартних  уроків української літератури. Проте  творчий словесник може перетворювати  такі уроки в інтерактивні, застосовувати  технічні засоби навчання, поєднувати традиційні методи навчання з нетрадиційними, але в такому випадку обов’язково має бути проведено аналіз конспекту уроку і зроблені певні висновки чи є доцільним той чи інший метод для викладу цієї теми.

Зовсім іншу структуру  має урок вивчення прозового твору. На такому уроці вчитель має широкий  спектр використання методики навчання української літератури. Наприклад, у процесі вивчення роману Ю. Андруховича «Рекреації» учитель може провести урок у формі конференції, уроку-диспуту, літературної кав’ярні та ін. Але це стосується нетрадиційних уроків.

Загалом у процесі підготовки до проведення стандартного уроку вчитель  має створювати свій конспект опираючись на певні усталені норми методики вивчення прозових творів. Вивчення прозових творів у старшій школі потребує попереднього прочитання тексту учнями. На уроці відбувається ж лише аналіз цього твору.

Так, повноцінним аналіз може бути лише тоді, коли твір не тільки прочитаний учнями, а й достатньо  добре засвоєний його зміст. Тому доцільно провести бесіду за запитаннями  до змісту твору, попросити учнів  переказати текст повністю чи фрагментарно, провести усне малювання, розгляд чи добір ілюстрацій. У процесі бесіди вчитель може використовувати такі запитання:

• У чому своєрідність розповіді героя роману «Рекреації»?
• Що викликає сміх в описі карнавалу? Чи перегукуються ці епізоди з «Енеїдою» І. Котляревського?
• З’ясуйте смисл гри в карти героїв роману.
• Від чого застерігає оповідач епізодом путчу?
• За допомогою яких засобів автор характеризує героїв?
• Доведіть, що роман «Рекреації» - постмодерний.

Варто не забувати й про  колись популярні, а тепер призабуті  опорні конспекти, їх з цікавістю не тільки сприймають учні, а й самі створюють. Так, на уроці вивчення твору Ю. Андруховича вчитель може спочатку провести бесіду, використовуючи подібні до попередніх, запитання, після чого клас вибірково законспектовує композиційні, стильові особливості твору. Можна подавати їх у вигляді схем, що легко запам'ятовуються. На етапі аналізу розкриваємо ідейно-художнє багатство літературного твору, учимо школярів самостійно розбиратися в ньому, розвивати читацький талант, підносити рівень читацької культури. Учні мають орієнтуватися в тексті і на підтвердження кожної своєї думки зачитувати відповідні уривки з роману[39; c. 41].

Особливості різних способів аналізу методисти пов'язують з  певними емоційно-смисловими утвореннями, які є основою пізнання. Аналіз може бути як подієвий, так і пообразний чи проблемно-тематичний. Є. Пасічник радить застосовувати проблемно-тематичний аналіз: «...після з'ясування історії  написання твору визначити його головні теми та проблеми, зосередитися на основних сюжетних лініях твору  та його персонажах» [40; c.307]. У процесі аналізу роману Ю. Андруховича «Рекреації» доцільно використовувати якийсь один шлях аналізу. Враховуючи специфіку постмодерністських творів, а зокрема роману Ю. Андруховича, учитель може вибудувати алгоритм проблемного аналізу твору і загальний алгоритм цієї роботи може мати такий вигляд :

1. Які моральні й етичні проблеми викриває автор через підтекст роману?

2. Чи взаємопов’язані вони із проблемами суспільства?

3. Яким чином проблеми в творі пов’язані з проблемами сьогодення?

4. Назвіть героїв чи  події, які найбільш яскраво  виражають ці думки.

5. Яке ставлення до подій у романі висловлює автор…[пасічник]

Під час проведення такого уроку можуть застосовуватися усі можливі методи і прийоми роботи. Це може бути і робота над планом, визначення проблематики та ідеї художнього твору, його складових частин, з'ясування конфлікту, сюжету, композиції, характеристика образів-персонажів, аналіз мови твору та індивідуального стилю письменника. Від аналізу художніх творів учні поступово переходять до власних роздумів про вічні проблеми життя. Саме такі роздуми учні можуть висловити написавши есе або твір роздум, давши відповіді на систему запитань та проаналізувати їх. На уроках літератури доцільними є різні творчі роботи: літературно-критичні, публіцистичні, художні, тобто, учні, після прочитання «Рекреацій» Ю. Андруховича можуть написати відгук на твір у публіцистичному або ж художньому стилі. Бажано використовувати такі методи і прийоми: асоціювання (порівнювання «Рекреацій» з «Енеїдою» чи іншими літературними творами), десятихвилинне есе (вільне письмо, висловлювання власних думок, наприклад, з теми «Значення назви роману «Рекреації» впродовж кількох хвилин без зупинки), складання сенкантів для характеристик героїв(сенкант – п'ятирядковий неримований вірш, що спонукає до роздуму над певною темою), методика взаємних запитань, взаємне навчання (надання учням змоги бути у ролі вчителя та керувати процесом читання тексту), «мозкова атака» (вільна генерація великої кількості ідей для досягнення певної мети), «кубування» (навчальна методика, за якою учні мають відповісти на шість запитань різних типів, що стосуються теми) і т.п.