Постмодернизм в литературе

Ці прагнення реалізують в обох програмах, але кожна з  них має свої особливості. Так  програма для рівня стандарт характерна тим, що українська література для 10−11 кл. розглядається у хронологічній послідовності. Крім того, програма поділяється на окремі хронологічні розділи і «жанрові» підрозділи. Наприклад, у 11 класі: «Українська література 1920−1930 рр.» має підрозділи: «Поезія», «Проза», «Драматургія»; «Українська література за межами України»: «Література в Західній Україні (до 1939 р.)», «Еміграційна література»; «Українська література 1940 –1950 рр.»; «Українська література др. пол. ХХ− поч.. ХХІ ст.»: «Поети-шістдесятники», «Проза др. пол. ХХ ст.», «Українська історична проза»; «Сучасна українська література», «Українська російськомовна поезія». Кожен клас старшої школи закінчується уроками: «Література рідного краю», «Урок-підсумок», які дають широкий простір для вибору як учителя, так і учнів. У програмі подано стислі огляди літературного процесу в різні періоди розвитку української літератури.

З 70 годин, відведених на вивчення літератури в 11 класі на, актуальну для нас, тему «постмодернізм» відводиться всього 2 години і графа «Зміст навчального матеріалу» дослівно звучить так – «Історико-культурна картина літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст. (на шляху до нового відродження). Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, “Нова дегенерація”, “Пропала грамота”, “ЛуГоСад” та ін.). Творчість Г. Пагутяк, Ю. Андруховчиа, О. Забужко, І. Римарука, В. Слапчука та ін. Утворення АУП (Асоціації українських письменників). Література елітна і масова. Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва  90-х років, його риси.  Сучасні часописи та альманахи» [32; c. 186]. Але треба зауважити, що вивчається література постмодернізму в 11 класі лише оглядово. І тут постає питання «Чи вистачає цих годин для повного розуміння учнями цієї теми?» На думку багатьох літературознавців розуміння історико-літературного процесу приходить через прочитання кращих зразків творчості представників цього періоду, а двох годин для цього явно замало. Звичайно, вчитель, організувавши навчальний процес відповідно до рівня розвитку того чи іншого класу, може використати ті дві резервні години, які зазначені в програмі, але й інші теми можуть потребувати додаткового часу. Якщо проглянути список творів для самостійного читання, то там ми не знайдемо зразків постмодерністської літератури. Навчальні програми для дисциплін, що забезпечують літературну освіту, мають бути зорієнтовані на результат навчальної діяльності учнів, а з подібним розподілом часу ми не можемо говорити про глибоке усвідомлення учнями подій і явищ, характерних для ситуації постмодернізму в українській літературі. Нажаль, рівень знань учнів з цієї теми залишається поверхневим, що не може гарантувати змістовного, завершеного розуміння літературного процесі на території України впродовж століть.

Дещо краща ситуація складається із побудовою програми для профільних класів. Викладання літератури в класах філологічного  профілю базується на стандарті, але значно поглиблює його як у  змістовому плані, так і в методах, формах, прийомах навчання. При цьому  зазначимо безперспективність спроб  побудувати викладання літератури в  старшій школі на університетських програмах і навіть перенести  до середньої школи форми занять вищої школи (наприклад, практичне  заняття, лабораторне заняття, семінарське  заняття та ін.), а також деякі  елементи Болонського процесу (наприклад, модульне навчання, система накопичувальних  кредитів тощо).[концепція] У класах філологічного профілю порівняно з нефілологічними значно зростає роль позаурочних форм вивчення літератури, які в поєднанні з урочними можуть дати прекрасні результати. Обсяг і кількість творів, методи й методики їх аналізу будуть різними для класів нефілологічних профілів і філологічного профілю. Утім, головні  завдання предметів, що забезпечують літературну освіту в 10 – 11 класах, будуть спільними для всіх профілів (з різною мірою поглиблення). Повернемося ж до теми постмодернізму.

Щоб задовольнити індивідуальні  естетичні смаки й уподобання вчителів та учнів, на вивчення творчості  певної групи письменників відводиться  резерв часу для вільного використання. До творчості цих письменників також  розроблені анотації. На вивчення мистецької спадщини кожного з них учитель  може визначити певну кількість  годин: окремі письменницькі постаті  він обере для глибшого вивчення, інших — опрацює оглядово, а  деякі — зовсім не розглядатиме, замінивши їх за своїм уподобанням, таким чином, створюється можливість задовольнити інтереси та літературно-естетичні  смаки різних груп учителів та учнів, виділити більшу кількість годин  для текстуального вивчення найталановитіших творів.

 «Історична картина літературного процесу в Україні кінця ХХ — початку XXI ст. Стильове й тематичне оновлення української літератури. Виникнення нових літературних угруповань: АУП (Асоціація українських письменників), Бу-Ба-Бу, ЛуГоСад, «Пропала грамота», «Нова дегенерація» та ін. Сучасні часописи та альманахи. Твори Г. Пагутяк, Ю.Андрухович, О.Забужко, І. Римарука, В. Слапчука, В.Махно, Є.Пашковський та ін. Неоавангардистські, постмодерні пошуки в сучасній українській літературі. Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-х років. Зв’язок зі світовим постмодернізмом: поєднання різних художніх систем, синтезу мистецтва з антимистецтвом, елітарної і «масової» культури, карнавального, сміхового та серйозного ставлення до дійсності.». На вивчення цієї теми відведено 3 години, принаймні таке навантаження навчальної програми може дати більш позитивні результати. Але знову ж таки, ознайомлення учнів з творчістю представників постмодерністської літератури відбувається поверхнево, що заважає зрозуміти особливості творів цієї доби. І, подібно до програми рівня стандарту, розробники програми не виносять творів постмодернізму для самостійного прочитання.

Сьогодні багато шкіл практикують проведення факультативів та спецкурсів з української літератури. Для проведення таких робіт створюються спеціальні програми. Наприклад, програма для спецкурсу з української постмодерної літератури.

Такі позаурочні заходи дають  можливість ознайомити дітей з літературою  сучасності більш детально, але мінусом  є те, що це не властиво всім школам України.

Отже, аналізуючи програму з  української літератури для 11 класу  можна зробити двоякі висновки. Залежать вони від того про яку саме програму йтиме мова чи то рівень стандарт, який не дає можливості для повного  осмислення дітьми стану постмодерної літератури, чи то профільний рівень, який дає більш широкий простір  для осягнення літературних процесів сучасності. Та все ж ми не можемо стверджувати, що така поверхневість  тем для вивчення постмодернізму створена штучно, адже процес творення постмодерністської літератури на теренах  України на завершений на сьогодні і ми не можемо говорити про глибоке  дослідження її літературознавцями. А для того, щоб отримати можливість внести її в навчальну програму треба  стовідсотково переконатися у її доцільності та відповідності естетичним та моральним нормам. Тому в розпорядженні  вчителя залишаються факультативні  заняття та спецкурси з літератури на яких він, на свій розсуд може ознайомлювати  учнів з процесами розвитку постмодерністської літератури, а також з тими чи іншими її зразками.

2.2. Аналіз підручників з української літератури для 11 класу

Навчальні програми для дисциплін, що забезпечують літературну освіту, мають бути зорієнтовані на результат  навчальної діяльності учнів. Зреалізовані вимоги програми, її особливості мають бути у підручниках, які створюються відповідно до вимог документу. Для 5 – 7 класів – це підручник-хрестоматія, для 8 – 11 класів – підручники, до яких створюються окремі хрестоматії. У підручнику-хрестоматії та підручниках розглядаються твори, які визначені в літературному каноні для обов’язкового вивчення в загальноосвітніх закладах усіх типів.

У структурі підручника мають  бути такі складові: вступ; повторення вивченого у попередньому класі; статті про письменників (вони повинні  бути невеликого обсягу і сприяти  зацікавленню учнів особистістю  й творчістю автора, підготувати  їх до сприйняття запропонованого твору); теоретичні поняття (відомості з  теорії літератури подаються двічі: окремою рубрикою і в Словничку  літературознавчих термінів). Методичний матеріал підручника повинен бути структурований різноманітними рубриками, наприклад: «Прагнемо бути творчими читачами», «Підсумовуємо вивчене», «Цікаво  знати», «Літературні куточки світу» тощо (назви рубрик та їх кількість  запропоновані умовно і можуть змінюватися). Завершують підручник такі рубрики  як: «Корисні поради творчому читачеві», «Словничок літературознавчих термінів», «Література для читання влітку», «Зміст» та ін.

У навчальних посібниках подається  додаткова інформація про письменників, жанри й роди літератури, розвиток літературного процесу в цілому. Утім, у посібниках, як і в підручниках, цілком необхідним є методичний апарат, який дозволить учням самостійно опрацювати теми, здобути певні вміння й навички, розширити кругозір.

Сьогодні найбільш актуальними  і поширеними для 11 класів є кілька підручників. Це такі, як: «Українська  література» підручник для 11 класу  загальноосвітніх навчальних закладів за загальною редакцією професора  Г.Ф. Семенюка, додатком до якої є хрестоматія  «Срібний птах» яка складається  з 2-х частин і побудована відповідно до структури підручника і повністю відповідає програмним вимогам.

І справді, якщо проаналізувати вимоги програми з української літератури до матеріалу, що має вивчатись учнями, то підручник і хрестоматію можна  сміливо використовувати у процесі  навчання. Так, потрібна нам тема постмодернізму відповідно до структури підручна написана в кінці підручника і на неї відведено всього чотирнадцять сторінок. У цей об’єм матеріалу, який отримав назву «Тенденції розвитку української літератури 90-х років ХХ століття», укладачі підручника спромоглися вмістити відомості про історичні обставини, що впливали на формування літератури у цей період. Також, відкривши підручник учні мають змогу ознайомитись із науковою розвідкою про постмодернізм. У цій розвідці вказано на основні особливості течії постмодернізму в українській літературі, описано основні літературні угрупування цього періоду, наведено матеріали про асоціацію «Нова література», літературне угрупування «Бу-ба-бу», «Нову генерацію», київську групу митців «Пропала грамота», тернопільське угрупування «Західний вітер», львівський «ЛуГоСад» та «Червону фіру». Підручник представляє нашій увазі тамі підтеми: «Поезія 90-х років» (висвітлено загальні особливості постмодерної лірики), «Художні здобутки прози» (окрім загальних положень про розвиток прозових творів, для вивчення представлено постмодерний роман «Рекреації» під авторством найвідомішого постмодерніста Юрія Андруховича, а також короткі відомості з його біографії), «Сучасна драматургія» (назва говорить сама за себе) [33]. Як уже зазначалось, доповненням до підручника є хрестоматія «Срібний птах», відповідно, зразки постмодерної літератури вміщені у другій її частині[35]. Дуже добре, що автори підручника змогли підтвердити теоретичний матеріал, що стосується лірики дев’яностих та прозових здобутків, але на превеликий жаль до уваги учнів та й учителя не донесено жодного зразка драматичної спадщини цього періоду. У розділі, який має назву «Літературний процес 90-х років» на початку ми можемо знайти коротку розповідь про особливості розвитку літератури дев’яностих років після чого знаходимо зразки поетичної спадщини І. Андрусяка, Т. Гаврилева, С. Жадана, В. Махна. Завершується розділ статтею М. Ткачука «Метафора, що перевернула світ», яка допомагає зробити певні підсумки після прочитання ліричних творів. Після цього для супроводу критичних матеріалів вміщено уривки з роману Ю. Андруховича «Рекреації»[35].

Отже, якщо ми аналізуватимемо  цей підручник з доцільності  використання його у профільних класах, то однозначно можна заявити про  його поверхневість. Та й не вірно  біло б порівнювати з вимогами, які зазначені в програмі з  української літератури для профільних шкіл. Якщо ж говорити про те на скільки вдало висвітлено в ньому особливості постмодерністської літератури, то можемо говорити про його доцільність на уроках літератури, адже в ньому представлено як літературознавчі відомості з цієї теми, так і текстові зразки. Запитання для самоперевірки, які ми можемо знайти у кінці розділу допомагають зорієнтуватися на тому чи іншому фрагменті інформації, сприяють усвідомленню вивченого матеріалу, що є методично доцільним на уроках літератури.

Ще одним не менш цікавим  підручник з української літератури для 11 класу є навчальний посібник складений за програмою 11 класу «Українська  література – ХХ ст.(погляд у кінці  тисячоліття)», автором якого є  Ю.Д. Солод. Книга містить короткий аналіз української літератури ХХ століття за обсягом вивчення в 11 класі загальноосвітньої  школи.

Видання подає розгляд  української літератури у контексті  розвитку літературних стилів, представляючи  її як органічну частку світового  літературного процесу ХХ століття. Поняття про необхідні літературознавці терміни вмонтовано в текст. Цей  підручник подає процес розвитку української літератури з більш  наукової точки зору, а не шаблонної  шкільної. На жаль, останні вміщені  в ньому теми стосуються періоду  шістдесятництва, але було б чудово, якби подібний підручник був модернізований і доповнений новим матеріалом, це дало б змогу вчителям української  літератури використовувати за основу не той матеріал, який подано у шкільних підручниках, а новий, більш проаналізований  і поданий з нової точки  зору.

2.3 Методика вивчення постмодерністських творів на уроках української літератури

Найважливіший етап у вивченні літературного  твору в школі припадає на старші класи, тобто на той період, коли формуються моральні та естетичні ідеали учнів. Ось чому для вчителя дуже важливо правильно визначити  методи дослідження твору, особливо коли це стосується значних за обсягом  постмодерністських епічних полотен.

У останні роки постмодернізм стає не лише суто літературознавчою, а й  методичною проблемою. Методика викладання постмодерністських творів набуває  все більшої актуальності в умовах реформування шкільної освіти та створення  профільних класів з поглибленим  вивченням літератури, хоча подібні  проблеми стосуються і непрофільних класів[39; c.41].