Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Июня 2013 в 21:07, дипломная работа
Видатного майстра оповідання і відомого англійського романіста УільямаСомерсетаМоема можна сміливо відносити до класиків європейської літератури 20-ого століття. Хоча ще півстоліття тому англійський письменник піддавався жорсткій критиці. Його називали циніком та мізантропом, докоряли за аполітичність та індиферентність, вважаючи, що його твори недовго будуть користуватися популярністю. Утім, їхні судження виявились хибними. Популярність Моема зростає з кожним роком. Його романи, новели та п’єси дедалі більше притягують увагу читачів з усього світу та знаходять позитивну оцінку сьогоднішніх літературознавців, які відзначають глибокий внутрішній зміст творів Моема. Зокрема, так про письменника пише літературознавець та публіцист Грета Іонкіс, яка вивчала англійську літературу першої половини ХХ століття.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ГАРМОНІЯ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ УЇЛЬЯМА СОМЕРСЕТА МОЕМА 7
1.1 Особливості розвитку літератури Англії кінця XIX – поч. XX ст. 7
1.2. Жанрові ознаки короткого оповідання 10
1.3. Творчість У.С. Моема в оцінюванні літературних критиків 15
1.4. Своєрідність творчого методу Вільяма Сомерсета Моема 25
РОЗДІЛ ІІ: ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ ПИСЬМЕННИКА В ЙОГО НОВЕЛІСТИЦІ 34
2.1. Жанрова специфіка новел У.С. Моема 34
2.2.Загальна характеристика оповідань письменника 37
2.3. Композиційні та художні особливості оповідань Моема («Дощ», «Падіння Едварда Барнарда») 43
ВИСНОВКИ 48
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 51
У МоемаСедіТомпсон така собі звичайна грубувата дівка, легкої поведінки, без додаткових позитивних рис, хоча він і не засуджує її, він просто дає реальний опис, а читач вже робить висновки. Через такі от відсторонені описи подій, персонажів і вчинків і проявляється один з основних принципів Моема: розповідати про реальне, про те, що трапляється в житті, не ідеалізувати, демонструвати як у людях поєднується праведне і грішне. Він запозичив у свого кумира – Гі де Мопассана основне - ідеальну композицію, адже у обох митців вона доведена до досконалості. Чітка сюжетна лінія, обмеженість у часі і у просторі неочікуваний фінал.
А щодо наповнення
новели - стиль Моема
У 1921 році було опублікованеоповідання "Падіння Едварда Барнарда", що представляє собою як би конспект майбутнього роману "Тягар пристрастей людських", дистанція часу не могла не позначитися на цій книзі. В1920-і роки війна 1914-1918 років багатьма сприймалася як жахлива, але все таки одинична катастрофа, яка більше не повториться. На фоні подій 1940-х років вона була видимою вже як закономірність. Ймовірно, тому для героя Моема не вона була причиною для тотальної відмови від тодішньої системи цінностей, вона стала швидше приводом, а ще вірніше - каталізатором, що виявив закладену в цивілізації нездатність дати відповідь на засадничі питання буття, про сенс життя, про Бога, про витоки зла і природу добра, про призначення людини у світі.
У результаті проведеного дослідження ми дійшли наступних висновків.
У період творчості Моема у світі відбувається чимало тривожних подій. Британці, відомі своєю прихильністю до традицій, опирались новим віянням з континенту.
Реалізм 20 ст. відображає зовсім інший світ – світ, де панують війни, революції, перевороти. Він враховує нові філософські течії - психоаналіз Фрейда і його послідовників, філософію екзистенціалізму, стикається з небаченим злетом віри в Людину і розчаруванням у просвітницькій формули гуманізму. Відповідно міняється художній світогляд митців, зміщуються акцети у бік заглиблення у внутрішній світ. Література прагне до психологізму. Митці заглиблюються у внутрішній світ героїв,але при цьому прагнуть бути відстороненими від оцінки зображуваного ними. Саме це послугувало виникненню нових течій: авангардизму, натуралізму, неоромантизму.
Натуралісти відмовляються ідеалізувати, вони прагнуть усунути будь яку ідеалізацію, чи моральних, чи суспільних рис. Вони пропагують повну об’єктивацію дійсності.
Неоромантики, в свою чергу, намагаються шукати ідеал у зображуваній дійсності, при цьому події відбуваються в незвичному середовищі. Неоромантизм Англії, порівняно з іншими країнами, тісно пов'язаний з колоніальною тематикою. Твори неоромантиків наповнені деталями, це також є прагненням не втрачати реалістичність зображуваного світу. Деталізація та реалістичність в зображенні світу робить англійський неоромантизм схожим до натуралізму.
Певні елементи новоутворених течій присутні і в новелах С.Моема, проте все ж таки основою його творчості лишився реалізм.
У власних літературно-критичних працях письменник чітко викладає свої естетичні погляди. У книзі «Підводячи підсумки» поставлені такі важливі філософські, естетичні та літературознавчі питання, які не втратили своєї актуальності до наших днів. Саме тут Моем висловлює свій головний принцип, який полягає у тому , що автор повинен бути стороннім оповідачем, що не здатний до моралізаторства, і дає можливість читачеві самому робити висновки.
Моема цікавлять не високочолі чиновники чи видатні діячі, а звичайні пересічні громадяни. У них він вбачає набагато більший клубок внутрішніх перипетій. Кожен Моемівський герой неоднозначний, з розмаїттям різних якостей, багатоплановий іноді навіть парадоксальний.
Письменник не прагнув до зображення чогось чудернацького,він завжди лишався вірним життю,і це ще раз підтверджує його приналежність до реалізму.
Всі художньо-естетичні принципи У.С.Моема знайшли яскраве відображення у його новелах. Саме в цих зразках короткої прози, і виявляються най чіткіше такі риси як, реалістичність, вірність життю,багатоплановість героїв,гармонійне поєднання в них доброго і поганого начал, жива, позбавлена пафосу мова, психологізм. Варто зазначити, що психологізм письменника поверхневий, він виявляється через художні деталі: описи елементів зовнішності, пейзажі, певні жести,міміку,емоційні сплески. Аби досягти переконливості автор веде оповідь від першої особи. Якщо ж говорити про будову новели, то тут Моем в чомусь наслідує своїх кумирів - А.Чехова та Гі де Мопассана, водночас його стиль суто індивідуальний. Його новела обмежена в часі, динамічна, стисла, чітка, з неочікуваним фіналом, але трагічніша ніж у попередників, дає простір для розмірковувань.
Також варто відзначити тонкий психологізм його творів. Моему чудово вдається звернути увагу на внутрішній стан героїв – завдяки рухам, жестам, емоційним сплескам або ж відсутності емоцій. Новела Моема динамічна стисла, незвична, дивує сюжетом і особливо кінцівкою. Такий фінал ми бачимо у новелах «Дощ» і «За годину до файв-о-клоку».
Моему властиве парадоксальне поєднання речей, які здавались непоєднуваними. Він сам був певною мірою гармонійним поєднанням непоєднуваного – так письменник сам писав про себе в автобіографічному есе «Підбиваючи підсумки».
Моем не шукав нічого нового в літературі, але створив новий стиль. Його новели – це завжди гостросюжетна історія з непередбачуваним кінцем, у якій піднімаються загальновідомі теми кохання, релігії та людських відносин, якими б підлими вони не були. Моем не боявся полемізувати з тогочасними істинами, доктринами та постулатами.Сьогодні Уільям Сомерсет Моем є одним з найяскравіших представників літератури Англії ХХ століття. В майбутньому його твори викликатимуть неоднозначне ставлення, але ніколи не залишатимуть байдужими.
Информация о работе Художньо-естетичні принципи новелістики С. Моема