Криміналістична характеристика умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень

Типовий спосіб приховання. Приховання матеріальних слідів і знарядь злочину може проявлятись у формі викидання, спалення, прання, чищення, реставрації одягу та взуття злочинця зі слідами крові потерпілого, слідами боротьби; змивання миючими засобами слідів зі знарядь на місці події (крапель, патьоків крові, відбитків пальців, ніг); переховування знарядь, засобів і слідів діяння у схованках (наприклад, холодної чи вогнепальної зброї), закопування у ґрунт тощо. Можливий терміновий виїзд особи злочинця з місця постійного проживання до рідних, близьких, іншого населеного пункту, регіону з метою в подальшому формування алібі, якщо не було стадії готування та умисел на вчинення злочину виник раптово. [15, c.101-104]

Типова особа злочинця. Розгляньмо типову особу злочинця крізь призму основних соціально-демографічних показників статистичних досліджень:

- стать злочинця - найвищий  показник (76%) становлять особи чоловічої  статі, відповідно 24% становить частка  жінок- злочинців;

- вік - найвищий показник (32%) становлять особи віком 30-39 років; найнижчий показник (3%) особи до 18 років;

- освіта - найвищий показник (41%) становлять особи, які мають  середню освіту; найнижчий показник (14%) в осіб, які мають вищу освіту;

- характеристика - тільки 30% осіб злочинців характеризувалися  негативно за місцем проживання  і роботи, неодноразово порушували  трудову дисципліну, притягувалися  до дисциплінарної чи адміністративної  відповідальності;

- сфера - найвищий показник (85%) становлять випадки вчинення  злочину в побутовій сфері; найнижчий  показник (15%) становлять випадки  заподіяння тілесних ушкоджень у професійній діяльності учасників;

- вплив алкоголю - 31% злочинців  перебували у стані алкогольного  сп’яніння під час учинення  злочину.

Аналіз висновків психіатричних і психологічних експертиз, які проводилися в розслідуванні заподіяння тілесних ушкоджень, виявив такі особисті характеристики, що найчастіше повторюються: афективна напруга, виражений егоцентризм, завищена самооцінка, нетерпимість до обмежень, емоційна нестійкість, схильність до асоціальних форм поведінки особи злочинця. [15, c.101-104]

Типова особа потерпілого. Результати досліджень С. Сафронова показали, що в більшості випадків (56,7%) заподіяння тілесних ушкоджень скоюються чоловіками щодо чоловіків, з різницею у віці більше 10 років, а також чоловіками щодо жінок (30,3%). Жінки скоюють злочини щодо чоловіків - 6%, жінки щодо жінок - 7%. Одначе 28,5% потерпілих ображали особу, яка заподіяла їм тілесні ушкодження, 23% першими починали фізичний вплив, 13,5% чіплялися до кого-небудь. Зазвичай особа потерпілого була знайома з особою злочинця (52,5%) або перебувала з ним у родинних стосунках (27,8%).

Типові час, місце, обстановка злочину. Здебільшого, заподіяння тілесних ушкоджень вчиняють у вечірній та нічний час в умовах очевидності. Місцем учинення злочину найчастіше є житлове приміщення, розважальні та заклади громадського харчування, місця культурно-масових чи спортивних заходів, рідше ділянки відкритої місцевості, транспорт. Що ж до сімейно-побутових злочинів, то 89,9% випадків заподіяння тілесних ушкоджень учиняють у квартирах чи приватних будинках, причому аналогічні висновки робилися й понад 10 років тому, що свідчить про сталу тенденцію закритих приміщень слугувати місцем учинення тяжких насильницьких злочинів проти особи. Такі результати є закономірними, оскільки, з одного боку, такі приміщення у більшості випадків були місцем спільного проживання злочинця і потерпілого або місцем спільного вживання спритних напоїв, а тому майже всі сімейно-побутові конфлікти виникали і розв’язувалися саме в цих місцях; а з іншого - замкнутий простір та ізоляція від оточення залишає злочинця і жертву сам на сам, створюючи ідеальні умови для здійснення злочинного посягання.

Типова слідова картина. Сліди заподіяння тілесних ушкоджень можна згрупувати в такі основні комплекси:

сліди на потерпілому (садна, синці, переломи, вивихи, розриви внутрішніх органів, відриви і відділення частин тіла, колоті, різані, вогнепальні рани, інші ушкодження, сліди боротьби, розірваний та пошкоджений одяг, мікрооб’єкти, зокрема волосся, кров, епітелій під нігтьовими пластинами, інші біологічні сліди, а також волокна з одягу злочинця, уламки керамічних, скляних, дерев’яних виробів, які стали знаряддям злочину);

сліди на місці злочину (плями, патьоки, помарки крові, знаряддя злочину, сліди взуття, відбитки пальців рук, мікрооб’єкти, сліди транспортного засобу та ін.);

сліди на особі злочинця (сліди крові потерпілого, сліди боротьби тощо).

Пропонована тема має важливе значення, вирізняється актуальністю та необхідністю комплексного підходу до засвоєння теоретичного матеріалу і відпрацювання практичних навичок планування, версіювання та вивчення ситуаційних особливостей розслідування заподіяння тілесних ушкоджень. Зважаючи на це, розгляньмо докладніше варіанти типових слідчих ситуацій, які виникають із повідомленням про злочин. [15, c.101-104]

Варіанти типової сприятливої слідчої ситуації

Особа з’явилася до правоохоронних органів із каяттям, зізналась у вчиненні злочину (наприклад, заподіяла тілесні ушкодження в стані сильного душевного хвилювання або з перевищенням меж необхідної оборони), показала місце і механізм учинення злочину, зберігання знарядь, засобів. Зібрані у справі докази (сліди рук, взуття, знарядь, характер і давність ушкоджень, показання свідків, висновки експертиз тощо) підтверджують вину особи.

Особа звернулася до медичного закладу за отриманням медичної допомоги, внаслідок чого травмопункт проінформував органи міліції про подію, яка сталася. Потерпілий вказує на конкретну особу (осіб), яка завдала тілесні ушкодження. Зібрані у провадженні докази (сліди рук, взуття, знарядь, показання свідків, висновки експертиз тощо) підтверджують вину особи (осіб).

Особа звернулася до правоохоронних органів із заявою про заподіяння їй тілесних ушкоджень в умовах сімейно-побутового конфлікту. Зібрані у провадженні докази підтверджують вину особи, яка виявляється родичем (знайомим) потерпілої особи.

Варіанти типової несприятливої слідчої ситуації

Виявлено особу в непритомному стані з тяжкими тілесними ушкодженнями (звалище сміття, лісосмуга, каналізаційний колектор). Немає очевидців злочину, свідків, особу злочинця не встановлено, особу потерпілого не встановлено. [16, c.98-102]

Є заява громадян про нанесення тілесних ушкоджень жінці (чоловікові) в нічний час групою невідомих осіб, одначе вказати зовнішні ознаки злочинців вони не можуть, а речові докази, зібрані на місці злочину, не дають можливості встановити осіб, винних у вчиненні злочинів.

Є заява потерпілого про нанесення йому тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості в нічний час групою відомих осіб, одначе вказати, хто конкретно наніс які саме тілесні ушкодження, жертва не може. Затримані обмежуються визнанням виникнення конфліктної ситуації та не визнають факту нанесення ушкоджень. Очевидців події немає, а речові докази, зібрані на місці злочину, не дають можливості встановити індивідуальний причинно-наслідковий зв’язок між діями окремих осіб та ушкодженнями потерпілого.

Затримано особу, яка є співучасником заподіяння тілесних ушкоджень, одначе вона бере на себе всю вину. Зібрані у провадженні докази не створюють можливості для ідентифікації та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб - злочинців.

Варіанти типової конфліктної слідчої ситуації

Встановлено і затримано особу (співучасників), яка заподіяла тілесні ушкодження. Одначе ця особа заперечує свою вину, висуває неправдиве алібі.

 

Варіанти типової неконфліктної слідчої ситуації

Встановлено і затримано особу (співучасників), яка заподіяла тілесні ушкодження. Усі співучасники злочину визнають вину.

Методика формулювання версій з отриманням повідомлення про вчинення цього виду злочину, а відповідно й визначення основних напрямів розслідування та збирання доказової інформації, передусім повинна ґрунтуватися на принципах законності, всебічності та об’єктивності.

Отже, типові слідчі версії доцільно розглядати з позицій системної класифікації. [16, c.98-102]

Типові слідчі версії

Загальні версії щодо всієї події, яка трапилась:

- було вчинено злочин - заподіяння тілесних ушкоджень;

- не було вчинено злочину - мало місце інсценування, з метою  обмови певної особи, або тілесні  ушкодження отримано внаслідок  власної необережності потерпілого (наприклад, падіння з висоти);

- було вчинено інший  злочин - заподіяння тілесних ушкоджень  під час нападу з метою заволодіння  чужим майном (розбій).

Окремі версії щодо окремих аспектів злочинного діяння:

- за мотивом: тілесні ушкодження  заподіяно з мотивів помсти, ревнощів, приховання іншого злочину тощо;

- за особою злочинця: тілесні  ушкодження заподіяно однією  особою; групою осіб; групою осіб  за попередньою змовою (без попередньої  змови); раніше судимою особою (раніше  не судимою особою); особою знайомою (незнайомою); особою, знайомою за  місцем проживання (праці, навчання, відпочинку) тощо;

- за типом: тілесні ушкодження, заподіяні з необережності; з  перевищенням меж необхідної  оборони; у стані сильного душевного  хвилювання тощо.

Найпоширенішими є випадки, коли первинна інформація про злочин надходить від громадян, які отримали тілесні ушкодження чи стали очевидцями заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій особі. Тому типовими приводами для порушення кримінального провадження зазвичай є: заяви громадян, які стали свідками чи потерпілими від злочину; повідомлення медичних установ про звернення по медичну допомогу осіб, які мали певне травмування; значно рідше, безпосереднє виявлення злочину правоохоронними органами; з’явлення з каяттям. [16, c.98-102]

Типові обставини, що підлягають з’ясуванню: час, місце, обстановка готування, вчинення та приховання злочину; час, характер і локалізація тілесних ушкоджень; знаряддя, засоби та спосіб заподіяння ушкоджень, послідовність виконання дій та заходів щодо потерпілого; особа потерпілого; особа злочинця, співучасників, роль кожного з них на стадії готування, вчинення та приховання злочину; причинно-наслідковий зв’язок між діями особи злочинця та наслідками; мотиви і мета; обставини, які пом’якшують чи обтяжують кримінальну відповідальність; причини та умови, які сприяли вчиненню злочину.

Початковий етап розслідування залежить від слідчої ситуації, яка склалася, проте загальна видова окрема методика розслідування заподіяння ушкоджень передбачає проведення на початковому етапі розслідування таких слідчих та інших дій: допит потерпілого, призначення судово-медичної експертизи потерпілого, огляд місця події, огляд речових доказів, допит свідків, проведення попередніх досліджень спеціалістів-криміналістів (дактилоскопічних, трасологічних, балістичних тощо), проведення оперативно-розшукових заходів для розкриття злочину по «гарячих слідах», пред’явлення предметів для впізнання, призначення судових експертиз речових доказів і матеріалів, вилучених з місця події.

Подальший (основний) етап розслідування відповідно до загальних положень криміналістичної методики може мати два напрями розвитку:

1) якщо злочин не поталанило  розкрити по «гарячих слідах», типовими є такі слідчі дії  та заходи: доручення органам  дізнання встановити особу злочинця, встановити свідків, повторні огляди  місця події, речових доказів, проведення побудинкових (поквартирних) обходів, скерування запитів до органів та організацій, проведення повторних і додаткових допитів, судових експертиз тощо;

2) якщо злочин розкрито, типовими є такі слідчі дії  та заходи: затримання і допит  підозрюваного, обрання запобіжного  заходу, освідування особи підозрюваного, обшук підозрюваного за місцем  проживання, за місцем роботи  з метою виявлення слідів злочину  або знарядь і засобів, пред’явлення  підозрюваного для впізнання  потерпілим і свідкам, очні ставки, призначення ідентифікаційних, судово-психіатричних  та інших видів судових експертиз, відтворення обстановки та обставин  події, пред’явлення обвинувачення.

Завершальний етап розслідування також відповідно до загальних положень криміналістичної методики може мати два напрями розвитку:

1) якщо злочин не розкрито, типовими є такі слідчі дії  та заходи: проведення повторних  і додаткових оглядів, призначення  повторних і додаткових судових  експертиз, допити експертів, скерування  повторних доручень органам дізнання  встановити особу злочинця та  свідків події, скерування запитів  до органів державної влади, установ  та організацій з метою отримання  криміналістично значущої інформації, прийняття рішення про зупинення  розслідування кримінального провадження відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

2) якщо злочин розкрито, типовими є такі слідчі дії  та заходи: проведення повторних  і додаткових слідчих дій, збирання  характеризуючих даних про особу  злочинця, ознайомлення обвинуваченого  з матеріалами кримінального провадження, складання обвинувального висновку, прийняття рішення про скерування кримінального провадження відповідно до кримінально-процесуального законодавства до судових органів. [16, c.98-102]

Організація та проведення огляду місця події в розслідуванні заподіяння тілесних ушкоджень передбачає необхідність належної фіксації криміналістично значущої інформації, докладне вивчення матеріальної обстановки події, складання інформаційно-розшукових карт і схем місць виявлення слідів, речових доказів, здійснення фотознімання за правилами судової фіксувальної фотографії. Слідча дія проводиться обов’язково із залученням спеціалістів-криміналістів, які можуть на місці проводити оперативні дослідження, експрес-аналізи та висловити свою думку про певні ознаки зовнішності злочинця, ознаки знарядь злочину, транспортні засоби тощо.