Франчайзинг як форма здійснення прямих іноземних інвестицій

При франчайзингу дистрибуції продукту франчайзі має право на продаж асортименту товарів чи надання переліку послуг під торговельною маркою франчайзера. Сьогодні в Україні більшу частину представлених франшиз можна віднести саме до франчайзингу дистрибуції продукту.

Часто на перших етапах розвитку системи франчайзер робить ставку на інтенсивний кількісний розвиток франчайзингової мережі, тобто збільшення території збуту свого продукту. Такий різновид називається франчайзингом дистрибуції продукту. На наступному етапі розвитку своєї франчайзингової системи франчайзер вже робить ставку наякісному вдосконаленні системи і опрацьовує додаткові елементи ноу-хау.

Саме тоді, коли франчайзинговий пакет містить всі елементи, необхідні для початку бізнесу новим партнером, цю систему можна назвати франчайзингом бізнес-формату.

Франчайзі отримує не лише право на реалізацію товару/послуги та методологію продажу чи надання послуги (як це передбачає франчайзинг дистрибуції продукту), але й концепцію ведення цілого бізнесу (від оформлення пункту, уніформи персоналу, способів надання послуг, обслуговування клієнта, навчання персоналу до рекомендацій з просування та маркетингу. При франчайзингу бізнес-формату франчайзер передає ноу-хау у вигляді повної концепції ведення господарської діяльності [6]

Прямий франчайзинг є найпростішим і найпоширенішим способом розвитку мережі. Договір укладається безпосередньо між франчайзером та франчайзі на відкриття однієї франчайзингової точки. Франчайзер самостійно надає франчайзі послуги, вказані в договорі, а також самостійно здійснює контроль та підтримку франчайзі (надання консультацій, навчання працівників, маркетингову та рекламну підтримку).

В рамках виду франчайзингу розробник території (areadeveloper) отримує право на відкриття франчайзингових точок в межах визначеної території із залученням суб-франчайзі. Відповідно до умови розробник території зазвичай зобов’язується створити певну кількість франчайзингових точок за певний період часу на визначеній території. Розробник території зазвичай зобов’язується створити певну кількість франчайзингових точок за певний період часу на визначеній території (приклад - мережа SUBWAY)

На підставі договору розробник території зазвичай не має права на використання товарного знаку і ноу-хау франчайзера. Його він отримує лише після підписання кожного окремого франчайзингового договору з окремим суб-франчайзі, якого він сам повинен знайти, а пізніше виконувати умови договору.

Така модель розвитку найчастіше використовується франчайзерами, які хочуть зберегти певний контроль, що характерний для прямого франчайзингу, але й одночасно хочуть уникнути необхідності підбору та навчання великої кількості франчайзі.

Від франчайзингу розвитку території, мастер-франчайзинг відрізняється тим, що мастер-франчайзі отримує велику кількість (часом всі) права та обов'язки франчайзера. На підставі договору мастер-франчайзі має право самостійно продавати франшизи (субфраншизи) на визначеній території. Зазвичай договори мастер-франчайзингу укладаються на цілу країну, або навіть кілька країн; основною метою мастер-франчайзингу є експансія франчайзера в інші країни і таким чином зростання вартості марки компанії.

Концепція HelenDoron (вивчення англійської мови для дітей) походить з Ізраілю, але в Україні працює мастер-франчайзі, що займається розвитком бізнесу в рамках країни

Мастер-франчайзинг зазвичай використовується для експансії франчайзера в інші країни, де умови ведення господарської діяльності дуже відрізняються від країни походження франшизи [5].

Отже, представлена класифікація видів франчайзингу дає змогу проаналізувати всі його можливі форми і обрати найбільш прийнятний для кожної конкретної компанії, яка планує використовувати франчайзинг у своїй діяльності.

 

 

 

           3. Проблеми і перспективи розвитку франчайзингу в Україні

Проблеми франчайзингу на сьогодні пов’язані з тим, що процес становлення і розвитку малого бізнесу відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів Державного та місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності. Одним з напрямків покращення ринкового становища малих підприємств є робота за договором франчайзингу, сутність якого полягає в наданні однією компанією (франчайзером) права на використання своєї торгової марки, технології, ноу-хау, системи ведення бізнесу іншій компанії чи незалежному підприємцю (франчайзі) на визначених умовах [9, с. 63].

Франчайзинг – це нова маркетинг-концепція для України але, яка стрімко розвинулася в усьому світі. Франчізи поширюються дедалі швидшими темпами, і втішним є те, що частіше фаншизодавцями стають резиденти України.

Наприклад, в 1999 році в Києві була відкрита перша Українська франчайзингова точка – піцерія «Pizza Celentano» від української компанії «Система швидкого харчування». З того часу кількість франчайзерів в Україні щороку збільшується. За останніми даними Української асоціації франчайзингу, в країні діє сьогодні понад 300 франчайзингових мереж та близько 20000 торговельних точок, які використовують елементи франчайзинга.  
Зазвичай франчайзинг охоплює такі галузі, як громадське харчування, торгівля (супермаркети, спеціалізовані магазини, бутики) і сферу послуг (послуги зв’язку, фотодрук, авто ремонт, салони краси). Проте франчайзинг набуває поширення і у інших галузях економіки: виробництво та складання комп’ютерів, продаж комплектуючих до комп’ютерів, відеопрокат, програмне забезпечення бізнесу, готельний бізнес та багато чого іншого.

У період входження України в ринкові відносини об'єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу. Договірна передача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження науково-технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин - ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до них [10, с. 450].

Для малих підприємств і індивідуальних підприємців франчайзинг надає в розпорядження стабільний прибутковий бізнес, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й укріпити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити поширення франчайзингу в Сполучених Штатах Америки та Європейських країнах.

Компанія «ТРІАРХ» провела дослідження стану ринку франчайзингу в Україні. Результати цього дослідження показали наступне:

1. Найбільш прибутковими  є компанії, які розвивають іноземні  франшизи. Адже, за критеріями розвитку  та грошовим оборотам лідерами  ринку франчайзингу є компанії, що представляють західні товари та послуги, такі як «CocaCola», «Pepsi», «Carlsberg», «InBev», «TNK-BP», «Lukoil», «Empik», «Ліга Інвест», «Дельта Спорт». Однак, до десятки найприбутковіших лідерів ввійшла також одна українська компанія-франчайзер — «Система швидкого харчування» (FFS). Цей факт вказує на те, що українські компанії в майбутньому можуть стати конкурентами іноземним франшизам.

2. Найбільша частка ринку  належить франчайзинг-компаніям  Майстер франчайзі, які на території  України контролюють 30% грошового  обороту. До таких компаній відносяться наступні: «EMPIK», «Дельта Спорт», «Ліга Інвест», «Helen Marlene» тощо [7].

3. Франчайзинг є високоприбутковим  та рентабельним бізнесом на  Україні. Оборот грошових коштів  першої десятки франчайзерів (зазначеної  вище) складає близько 1,5 млрд. дол. США. 
Отже, за стабільної економічної ситуації в країні оборот грошових коштів на ринку франчайзингу буде значно більшим [6].

4. Франчайзинг є економічно  вигідним для держави. Адже цей  бізнес створює нові робочі  місця, що сприяє ефективному функціонування держави.  
5. Зростає зацікавленість у розвитку бізнесу по франчайзингу у підприємців. Про це свідчить внутрішня статистика компанії «ТРІАРХ 
6. Розширення галузей франчайзингу. Підприємства, що функціонують на умовах франчайзингу діють в 15 галузях, основними з яких є: роздрібна торгівля, громадське харчування, бензозаправні комплекси, виробництво.

7. Висока перспективність  галузевого розвитку. За даними  дослідження в Україні ще є  чимало галузей, що в перспективі  будуть діяти на умовах франчайзингу. Адже, в цих галузях, на сьогодні, присутня дуже низька конкуренція, але вони є прибутковими та перебувають на стадії становлення в Україні. До таких галузей слід віднести: сільське господарство; доставка; нерухомість; Second hand; дизайн і архітектура; дистрибуція; автомобільна; закупівля; зберігання; зв'язок; знайомства; електроустаткування; Інтернет-послуги; ландшафтний дизайн; слабоалкогольні та безалкогольні напої; обслуговування; облік і аудит; оренда/прокат; охорона здоров'я; послуги безпеки; туризм; ремонт та обслуговування; догляд за тваринами; спорт; хімічна промисловість; послуги лабораторій; фото послуги; юридичні послуги.

Таким чином, 27 галузей мають своїх інвесторів, але не мають франчайзерів, які б активно просували дані види бізнесу.

8. Призупинення програм  розвитку франчайзерами, що є  наслідком економічної кризи  кінця 2008 р. Така тенденція насамперед  позначилася на компаніях, де  бізнес-концепція була не досконалою  та мали місце проблеми ведення  економічної активності до початку кризи. Також у більшості компаній в яких була не відпрацьованою стратегія ведення бізнесу та процеси пошуку франчайзі, а також програми просування власних франшиз знизилася прибутковість та рентабельність [11].

Таким чином, видно, що тенденції на ринку франчайзингу є як позитивними так і негативними, але їх наявність говорить про те, що франчайзинг буде ще не один рік стрімко зростати в Україні, адже даний напрямок зосереджує в собі не лише вітчизняні бренди, але й відомі світові бренди, що беззаперечно є найкращим стимулом для споживачів продукції чи послуги.

Саме тому ринок франчайзингу можна розглядати як перспективний напрямок ведення комерційної діяльності на території України та слід очікувати зростання числа франчайзерів та, особливо, франчайзі.

Підбиваючи підсумки дослідження в цілому, необхідно вказати, що для розвитку франчайзингу в Україні існує низка перепон:

- нечітка нормативно-законодавча  база, яка не регулює багато  вищезгаданих питань, пов'язаних  з франчайзингом;

- проблеми фінансово-кредитного характеру;

- відсутність необхідного  інформаційного забезпечення;

- недостатня обізнаність  підприємств щодо можливостей  і особливостей такого способу  ведення бізнесу, як франчайзинг. Відсутність знань, у першу чергу  правових, необхідних для ведення бізнесу як у ролі франчайзера, так і в ролі франчайзі;

- брак відповідних консультаційних  структур [9, c. 64].

Підсумовуючи проблеми франчайзингу, слід зазначити, що франчайзинг має широкі перспективні можливості для розвитку в Україні. Й тому для вирішення вище зазначених проблем необхідно:

1. Включити системи розвитку  франчайзингу в урядову програму  підтримки малого підприємництва.

2. Створити систему податкових  пільг для франчайзі, особливо  на початковому етапі розвитку  франчайзингової системи.

3. Надати можливість застосування франчайзі спрощеної системи бухгалтерського обліку.

4. Створити мережу навчально-консультаційних  центрів з франчайзингу, не тільки  в найбільших містах, але й  по всій країні.

5. Для розв'язання проблем  розвитку договору франчайзингу в Україні необхідно зміцнити законодавчу базу шляхом прийняття Закону України "Про франчайзинг", де передбачити переддоговірне регулювання відносин між франчайзером і франчайзі, особливості правового регулювання товарного, виробничого, ділового франчайзингів, доречно передбачити існуванні регіонального франчайзингу і франчайзингу, що розвивається [4, c.7].

 

 

 

Висновки

 

Підсумовуючи, варто зазначити, що франчайзинг в Україні є перспективним напрямком економічної діяльності та в найближчі роки ми будемо спостерігати зростання цього сегменту. Також, слід відзначити, що економічна криза кінця 2008 р. стала однією з причин стрімкого розвитку франчайзингу в Україні в 2009 р. Адже за умови, коли більшість бізнес-проектів почали бути збитковими, франчайзинг залишається прибутковим бізнесом, як для франчайзера, так і для франчайзі.

Проблеми франчайзингу на сьогодні пов’язані з тим, що процес становлення і розвитку малого бізнесу відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів Державного та місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності.

Одним з напрямків покращення ринкового становища малих підприємств є робота за договором франчайзингу, сутність якого полягає в наданні однією компанією (франчайзером) права на використання своєї торгової марки, технології, ноу-хау, системи ведення бізнесу іншій компанії чи незалежному підприємцю (франчайзі) на визначених умовах.

Стан ринкового середовища розвинутих країн суттєво відрізняється від економіки України. Основними відмінностями є наявність сталих ринкових відносин, дієвість й стабільність законодавства, інформаційна відкритість, розвинута ринкова інфраструктура, фінансова стабільність, офіційно мінімальна тонізація.

Загалом, система франчайзингу має ряд переваг, які дозволяють більш ефективніше організувати бізнес з меншими затратами, що підвищує конкурентоспроможність вітчизняної економіки. Саме тому ринок франчайзингу можна розглядати як перспективний напрямок ведення комерційної діяльності на території України та слід очікувати зростання числа франчайзерів та, особливо, франчайзі.

Щодо аналізу стану франчайзингових відносин на Україні, можна сказати, що однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам тощо, подолання яких зумовить ще стрімкіший розвиток франчайзингу в Україні.