Прямі іноземні інвестиції в Україні

 

 

Міністерство освіти і науки України

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра світового господарства і міжнародної економічної інтеграції

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни "Міжнародна економічна діяльність України"

на тему:

 

"Прямі іноземні інвестиції в Україні"

 

Виконала:

студентка факультету

міжнародної економіки та

менеджменту

очної форми навчання

групи БдМЕ-1-10

Посад Марія Олегівна

 

Керівник: к.е.н.,

Коровайченко Н.Ю.

Дата здачі роботи на перевірку________

Дата захисту____________

Оцінка_________________

Комісія із захисту:

_________________________

_________________________

 

Київ - 2013

 

Зміст

       

ВСТУП……………………………………………………………………………..3                                                                                                                       

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…6

1.1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій……………………..6

1.2.   Мета, завдання та роль інвестиційної діяльності………………...10

1.3.    Методи оцінки економічної ефективності  інвестицій………….13

Висновки до розділу 1……… …………………………………………………..16                                                                                                                                                                                                                                              

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ ТА В СВІТІ………………………………………..18                                                                                                                                                                                                                                               2.1.  Основні тенденції та динаміка прямих іноземних інвестицій у світі………………………………………………………………………………..18        

              2.2. Сучасний стан залучення прямих іноземних інвестицій та інвестиційний клімат в Україні…………………………………………………22                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  2.3.  Правовий режим іноземного інвестування в Україні……………23                                                                                                        

Висновки до розділу 2…………………………………………………………...30                                                                                             

РОЗДІЛ 3.  ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ….. …………………………………………………………………..33                                                        

  3.1.  Перспективи активізації залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України……………………………………………………………..33                                                                                                                                                                                                           

3.2.  Шляхи вирішення проблем правового регулювання іноземних інвестицій………………………………………………………………………...36                                                                                                           

Висновки до розділу 3…………………………………………………………...39      

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...41

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ………………………………………………45

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..49                            

 

ВСТУП

За останні часові періоди інвестиції стали відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду. Коли є кошти, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки.

Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебувало в центрі уваги економічної науки. Така  ситуація зумовлена тим, що, визначаючи процес економічного зростання в цілому, інвестиції мають вплив на всі галузі господарської діяльності. У сучасних умовах господарювання вони є найважливішим  засобом забезпечення умов становлення економіки країни, структурних зрушень у народному  господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської  діяльності на мікро- та макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним з механізмів соціально - економічних перетворень.

Аналіз світового досвіду підтверджує, що іноземні інвестиції допомагають вирішенню проблеми недостатності власних грошей як джерела фінансування. При їх ефективному використанні країна може  не тільки компенсувати нестачу внутрішніх інвестиційних ресурсів, а ще й підвищити ефективність  виробництва та конкурентоспроможності вітчизняної продукції завдяки введенню новітніх технологій та  аналізу прогресивного досвіду управління інших країн світу. До того ж, саме залучення іноземних  інвестицій виводить країну на світові ринки, налагоджує зв’язки зі світовою економікою та допомагає  вийти із кризи. Іноземні інвестори під час прийняття рішень завжди приділяють значну увагу оцінці інвестиційного  клімату в країні. В економічній літературі проблематикою оцінки інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості країни, визначенню шляхів їх покращення займаються І. Бланк, С. Гутеквич, М. Мельник, О. Носова, П. Фішер, О. Яковлєв та інші науковці. Іноземне інвестування є одним зі шляхів вирішення проблеми нестачі фінансових засобів вітчизняних інвесторів  для забезпечення вимог національного народного господарства та його інноваційного розвитку.

Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання:

• прискорена амортизація;
• раціональна податкова система;
• кредити та регулювання банківських процентних ставок;
• заохочення лізингу.

В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтована інвестиційна політика держави.

Отже, без збільшення іноземних інвестицій в Україну, національна економіка не зможе покращити свій стан та ефективно ввійти в сучасну світову господарську систему. Саме тому  дослідження сучасного стану іноземного інвестування в економіку України набуває особливої  актуальності.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи обрано прямі іноземні інвестиції.

Предметом дослідження є залучення іноземних інвестицій в Україну.

Метою курсової роботи є пошук можливих шляхів вирішення проблем залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• визначити поняття інвестицій та інвестиційної діяльності;
• дослідити динаміку розвитку прямих іноземних інвестицій в Україні та в світі;
• розглянути основні напрямки перспектив розвитку іноземного інвестування в Україні.

Структура роботи. Робота містить 30 сторінок основного тексту, 4 таблиці, 3 рисунка, один додаток, та список джерел посилань з 27 найменувань.

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій

Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій [1, с.245].

Для сталого соціально-економічного розвитку регіонів України необхідно залучити достатній обсяг коштів як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Залучені інвестиції дозволяють створювати нові робочі місця, а внаслідок цього - збільшити обсяг  податкових відрахувань, що сприятливо вплине на формування  додаткових джерел фінансування соціально-економічного розвитку; а також підвищити якість фізичної та «м’якої» інфраструктури; стимулювати розвиток підприємницької діяльності на вашій території та диверсифікувати її галузеву структуру, скоротити ризики, пов’язані із циклічністю галузевого розвитку.

Оскільки залучення інвестиційних ресурсів до регіону може суттєвою мірою позитивно вплинути на зміну його економічного становища, модифікувати його виробничу структуру, викликати зміни на ринках робочої сили та капіталу, йому мають приділяти ключову увагу у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

На практиці під інвестиціями розуміють традиційні інвестиції у формі капітальних вкладень, внески у спільні підприємства або позики, а також інші види інвестування, які здійснюються на основі контрактів з розподілом одержаного прибутку між учасниками [2, с. 151].

Одним із найбільш ефективних та, за умови розумної діяльності органів влади, доступних ресурсів для регіону є прямі іноземні інвестиції (ПІІ).

У закордонній та в українській науковій літературі є чимало тлумачень та визначень концепції «прямих іноземних інвестицій», але найпростішим та таким, що найповніше розкриває зміст цього явища, є визначення Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Іншими словами, ПІІ - це міжнародні інвестиції, які здійснюються транснаціональними компаніями (ТНК) в активи за кордоном і складають не менш ніж 10% статутного капіталу, що дає право приймати участь в управлінні підприємством [3, c. 15].

Можливість управління підприємством та довготерміновість, є ключовими рисами та відрізняють прямі іноземні інвестиції від портфельних, які часто не переслідують таких цілей.

Портфельні інвестиції - це окрема категорія інструментів, які можуть досить легко перепродаватись, не є довготерміновими та не мають на меті отримання контролю за управлінням підприємством.  У такому випадку, зміна інвестиційних умов у країні чи регіоні та пов’язаний із цим відтік інвестицій може викликати радикальні зрушення та серйозні проблеми «валютного голоду» національного масштабу.

Оскільки прямі іноземні інвестиції передбачають наявність контролю над бізнесом та часто пов’язані із володінням матеріальними активами, такими як обладнання, споруди чи інша нерухомість, то ПІІ буде набагато складніше вивезти чи розпродати. Таким чином, прямі інвестори можуть бути більш зацікавленими у продовженні діяльності свого міжнародного бізнесу та менш схильними до виведення активів за появи перших ознак небезпеки [3, c. 14].

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції. 
Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.

За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і ін.).

Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином:

- до 2 років;

- від 2 до 3 років;

- від 3 до 5 років;

- понад 5 років.

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.

Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни [4].

Основними цінностями інвестицій є: