Прямі іноземні інвестиції в Україні

• рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);
• кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;
• майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;
• право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права [5].

За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

Головними етапами інвестування є:

• перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);
• перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;
• приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності [6, с. 269].

 

 

 

 

 

 

1.2.   Мета, завдання та роль інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність [7, c. 21].

Серед них слід насамперед відзначити Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

• новоутворюванні та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;
• цінні папери (акції, облігації та ін,);
• цільові грошові внески;
• науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом:

• пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;
• створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;
• придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;
• придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;
• надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

• інвестори (замовники);
• виконавці робіт (підрядники);
• користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
• постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
• юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);
• громадяни України;
• іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій.

До складу інвестиційної сфери включаються:

• сфера капітального будівництва (ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житлового будівництва та інших суб'єктів інвестиційної діяльності);
• екологічна сфера;
• інноваційна сфера;
• сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах);
• сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності [5].

Суб'єкти інвестиційної діяльності можуть об'єднувати кошти для здійснення спільного інвестування. Інвестори мають право виступати в ролі замовників, вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного процесу.

Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку.

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки:

1. Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Тому основним завданням інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.
2. Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства. Стратегія розвитку будь-якої компанії (фірми) та будь-якого підприємства від моменту їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми), підприємства.
3. Забезпечення максимізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.
4. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику. За певних несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів.
5. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії (фірми), підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Усі перелічені завдання інвестиційної діяльності тісно взаємопов'язані та взаємозумовлені [8].

 

 

1.3.    Методи оцінки економічної ефективності інвестицій

При здійсненні інвестицій необхідно оцінити їх ефективність. Економічна ефективність інвестицій оцінюється шляхом порівняння передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень . Ці показники відносяться до різних періодів часу, тому головним завданням є пряма порівнянність цих показників.

Існує багато методів оцінки економічної ефективності інвестицій.

Найбільш поширеними є:

• термін окупності інвестицій;
• річна і середньорічна рентабельність інвестицій;
• облікова норма прибутку;
• чиста поточна вартість;
• внутрішня норма рентабельності інвестицій.

1. Термін окупності інвестицій є найпростішим методом оцінки інвестицій. Термін окупності - це час, необхідний інвестору для відшкодування суми його первісного вкладення капіталу ( інвестицій). Він визначається як відношення суми вкладення капіталу до величини чистого прибутку (тобто прибутку, що залишилася після сплати податків), отриманої від даних інвестицій.

Термін окупності інвестицій визначається за формулою:

Ток =                                                                                                      (1.1)

де Ток - термін окупності інвестицій, років;

К - сума інвестицій;

П - чистий прибуток [9].

Чим менше термін окупності , тим ефективніше вкладення капіталу.

2. Річна  рентабельність інвестицій оцінюється  процентним відношенням чистого  прибутку 1 -го року до суми інвестицій.

Рентабельність інвестицій визначається за формулою:

Р =                                                                                           (1.2)

де Р - рентабельність інвестицій в році t;

П - чистий прибуток в році t;

А - амортизаційні відрахування в році t;

К - сума інвестицій [9].

Чим вище рівень рентабельності, тим ефективніше вкладення капіталу.

3 . Облікова  норма прибутку оцінює рентабельність  порівнянням суми інвестицій  з майбутньою річною сумою  чистого прибутку.

Облікова норма прибутку визначається за формулою:

У =                                                                                                     (1.3)

де У - облікова норма прибутку;

П - чистий прибуток;

А - річна сума знецінення капіталу (дорівнює річній сумі амортизаційних відрахувань);

К - сума інвестицій [9].

Чим більше облікова норма прибутку , тим ефективніше вкладення капіталу.

4. Чиста  поточна вартість являє собою  різницю між поточною вартістю майбутнього грошового потоку (припливу грошових коштів) і сумою первинного вкладення капіталу і визначається за формулою:

С =                                                                                                  (1.4)

або за формулою:

С=Д                                                                                    (1.5)

де С - поточна вартість , тобто оцінка величини Д з позиції поточного моменту;

Д - дохід , планований до отримання в році t;

n - коефіцієнт  дисконтування;

Т - загальна кількість років, од.;

t - фактор  часу ( число років або кількість оборотів капіталу), од.;

 – дисконтуючий множник, од. [9].

Дисконтуючий множник дозволяє визначити поточну вартість (фінансовий еквівалент) майбутньої грошової суми, тобто зменшити її на дохід, що зростає за певний термін за правилом складних відсотків. Чиста поточна вартість визначається за формулою:

Ч = С – К                                                                                             (1.6)

де Ч - чиста поточна вартість;

С - поточна вартість;

К - сума інвестицій [8].

5. Внутрішня  норма рентабельності інвестицій  характеризує інтенсивність повернення  витрачених коштів на певному  інтервалі часу після їх вкладення  за рахунок різних ефектів, що  виникають в процесі використання  цих коштів.

Внутрішня норма рентабельності визначається як ставка відсотка , яка зрівнює суму початкових інвестицій з поточною вартістю майбутнього грошового потоку.

Інвестиції є ефективними, коли внутрішня норма рентабельності перевищує суму інвестицій.

Інвесторів цікавлять не формальні показники інвестиційних проектів, а їх інвестиційна вартість, яка розраховується шляхом дисконтування очікуваного потоку дивідендів відповідно до суб'єктивними уподобаннями кожного інвестора [9].

 

 

 

Висновки до розділу 1

1.1. Отже, економічна діяльність окремих  господарюючих суб'єктів та країни  в цілому значною мірою характеризується  обсягом здійснюваних інвестицій.