Прямі іноземні інвестиції

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Дослідження проблем інвестування економіки завжди перебуває в  центрі уваги економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції порушують  самі глибинні основи господарської  діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому.

Для здійснення перетворень в економіці  країни потрібні значні капітальні вкладення. Потреба в інвестиціях для  реформування й перебудови економіки  постійно зростає внаслідок необхідності відновлення діючих виробничих фондів. У такій ситуації при практично повній відсутності власних коштів, здобувають значення іноземні інвестиції, як додаткове не інфляційне джерело фінансування.

Все це вимагає від уряду країни проведення активної інвестиційної політики, основою якої повинне бути створення чіткої й стабільної нормативно-правової бази господарської діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів.

Виходячи з вище викладеного актуальність дослідження проблем іноземного інвестування в економіку України є досить суттєвою.

Метою роботи є дослідження проблем  іноземного інвестування в інноваційний розвиток України.

Предметом дослідження є проблеми іноземного інвестування в інноваційний розвиток України.

Виходячи з мети роботи необхідно  вирішити наступні завдання:

- визначити поняття і види  іноземних інвестицій;

- дослідити роль держави в  залученні іноземних інвестицій;

- проаналізувати структуру, динаміку  і тенденції іноземного інвестування  в інноваційний розвиток України;

- визначити проблеми іноземного  інвестування в економіку України  і запропонувати шляхи їхнього вирішення.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК

1.1 Поняття, види і форми іноземних  інвестицій

 

Інвестиції - сукупність практичних дій, фізичних та/або юридичних осіб, держав, що ведуть до здійснення господарських операцій, які передбачають: придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів за внесення коштів та/або майна в статутний капітал юридичної особи й одержання за це прибутку або здійснення соціального ефекту [13].

Іноземними інвестиціями є всі види матеріальних і інтелектуальних цінностей, які вкладаються інвестором однієї країни на території іншої країни а саме:

- рухоме та нерухоме майно,  а також відповідні майнові  права

- кошти, а також цінні папери, зобов'язання внески та інші форми участі

- права інтелектуальної власності,  включаючи авторські й суміжні  права, товарні знаки права  на винаходи, промислові зразки, моделі, а також технологічні  процеси і ноу-хау;

- права на здійснення господарської  діяльності, включаючи концесії на розвідку, розробку й експлуатацію природних ресурсів.

Прямі іноземні інвестиції - інвестиція, що викликає тривалий інтерес до підприємства, яке діє за межами економіки інвестора.

Згідно методології МВФ прямі  іноземні інвестиції - це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством.

Іноземні інвестори - суб'єкти інших країн, які проводять інвестиційну діяльність на території країни, а саме:

- юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство країни;

- фізичні особи - іноземці, які  не мають постійного місця  проживання на території країни  і не обмежені у дієздатності;

- іноземні держави, міжнародні  урядові та неурядові організації;

- інші іноземні суб'єкти інвестиційної  діяльності, які визнаються такими  відповідно до законодавства  країни.

Форми здійснення іноземних інвестицій - іноземні інвестиції можуть здійснюватись  у таких формах:

- часткової участі у підприємствах,  що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю  належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених  підрозділів іноземних юридичних  осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання нерухомого чи рухомого  майна;

- придбання прав на користування  землею та використання природних ресурсів на території країни;

- придбання інших майнових прав;

Основною правовою формою здійснення інвестицій є договір. Тому під час здійснення інвестиційної діяльності застосовуються норми договірного права.

Умови договорів, укладених між  суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк  дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

 

 

1.2 Особливості інноваційної форми інвестування та її зв'язок з реальним інвестуванням

З економічної точки зору, інноваційні інвестиції – це витрати на освіту або придбання підприємством нематеріальних об’єктів з метою приросту інтелектуального капіталу. Саме тому для забезпечення процесу розширеного відтворення на рівні економіки в цілому визначальну роль відіграють інтелектуальні інвестиції як джерело майбутнього добробуту та економічного зростання. Основним об’єктом інвестування у даному випадку є наукова продукція у різних її видах.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію  результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок  нових конкурентоспроможних товарів і послуг [17].

У процесі інноваційної діяльності відбувається і створення, і освоєння нового продукту (техніки, технології) з метою одержання результату, придатного для практичного використання і отримання прибутків. Отже, інноваційна діяльність долає протиріччя між суб’єктом і зовнішнім оточенням, що формує нові потреби та протиріччя наявним процесам, а тому охоплює наукову і науково-технічну діяльність. Одержання прибутку вимагає виходу на ринок з новою продукцією, в основі створення якої лежить винахідницька діяльність.

Основним товаром ринку нововведень  є науковий та науково-технічний  результат – продукт інтелектуальної  діяльності, на який діють авторські  права, оформлені згідно з діючим міжнародним правом [12].

За кінцевим результатом нововведення поділяють на продуктові і технологічні, радикальні і часткові. При цьому групи взаємопов’язаних радикальних та часткових нововведень можуть привести до появи нових галузей промисловості та сфери послуг. Часткові нововведення переважно базуються на поліпшенні споживчих якостей або виробничих можливостей і мають раціоналізаторський характер. Радикальні – виникають в результаті цілеспрямованих досліджень і розробок та покладаються в основу формування нових технологічних укладів.

При класифікації нововведень за ступенем інноваційного впливу на всі сфери суспільної діяльності переважна більшість авторів схиляється до думки, що нововведення пов’язані з технологічними змінами. Однак, як зазначає П. Друкер, нововведення не обов’язково повинно бути технічним, воно може взагалі не бути річчю як такою [12].

Отримання продукту інтелектуальної  творчої діяльності як результату інноваційного  процесу можливе на будь-якій з  його стадій.

Інновацією визначається результат  діяльності стосовно оновлення, перетворення попередньої діяльності, яка призводить до заміни одних елементів іншими або доповнення вже наявних новими. Інновація:

1) вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну поколінь техніки і технології;

2) нова техніка, технологія, що є результатом досягнень НТП;

3) вироблення нових ідей та теорій, втілення їх у життя; політичні програми, що мають індивідуальний, неповторний характер;

Всі представлені у науковій літературі визначення поняття «інновація»  відображають такі підходи до обґрунтування  економічної сутності:

- інновація є результатом науково-технічної діяльності (нова техніка, технологія, нові продукти тощо);

- інновація є процесом створення, впровадження і розповсюдження нової техніки, технології, організаційних форм;

- інновація (і як результат і як процес) є новою споживчою вартістю, яка спроможна ефективніше задовольняти суспільні потреби [7].

Інноваційна діяльність включає в  себе процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить  дохід, а також пов’язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі.

 

У зв’язку з цим об’єктами  інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми та проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва й підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування й переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Найчастіше об’єкти інноваційної діяльності виступають у формі інноваційного  проекту – це комплекс документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення й реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції. Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розробка, виробництво й реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, державна підтримка реалізації інноваційного проекту надається за умови його державної. Згідно з Законом України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року № 40-ІV усі інноваційні проекти мають пройти державну реєстрацію, яку здійснює за поданням суб’єктів інноваційної діяльності спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності [3].

Об’єктом інноваційної діяльності може бути й інноваційна продукція  – це нові конкурентоспроможні товари чи послуги. Інноваційною вона може бути визнана, якщо відповідає таким вимогам:

1) вона є результатом виконання інноваційного проекту;

2) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то, порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, є конкурентоспроможною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Однією з форм інноваційних інвестицій є інтелектуальні інвестиції, які  здійснюються у вигляді:

- придбання виключних прав користування (патенти, ліцензії, промислові зразки, товарні знаки);

- придбання інформаційних послуг, наймання спеціалістів за контрактом або разове придбання консультацій, експертиз, рекомендацій;

- придбання інтелектуальної продукції у матеріальній формі (проектної документації, методик, програм, ноу-хау) у вигляді друкованої продукції, програмного забезпечення, аудіо чи відеозапису;

- вкладання в людський капітал – це витрати на освіту, підготовку, перепідготовку, навчання, охорону здоров’я.

Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Основним суб’єктом інноваційної діяльності є інноваційне підприємство – це підприємство (об’єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція. Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді технополісу, технопарку, інноваційного центру, бізнес-інкубатора тощо.

Інноваційні підприємства розрізняються  переважно за цілями проектів і місцевою специфікою їх реалізації. Метою їх створення є інтенсифікація процесу розробки й впровадження у виробництво новітніх техніки та технологій, підготовка висококваліфікованих кадрів.

Підприємства, що інвестують в інновації, часто не в змозі скористатися усіма вигодами від своїх інвестицій. Причиною є «ефект переливу» чи позитивний зовнішній ефект від інвестицій у вигляді вигод, одержуваних іншими підприємствами, причому без будь-якої компенсації тим, хто здійснює дані інвестиції.

Такі зовнішні ефекти означають, що суспільний прибуток від інвестицій в інновації вище, ніж особистий, отриманий окремим підприємством. У результаті державі доводиться виконувати важливу допоміжну роль, виступаючи безпосереднім спонсором наукових досліджень чи субсидуючи наукові дослідження приватного сектору.

Зовнішні ефекти від фундаментальних наукових досліджень виходять за межі державних кордонів. В останні десятиліття такі міждержавні зовнішні ефекти підсилюються розвитком інформаційних технологій, що дозволяє новинам про інновації моментально поширюватися в усьому світі. Наявність таких зовнішніх ефектів означає, що глобальний прибуток від інвестицій в інновації перевищує національний. У результаті уряди окремих країн, діючи у власних інтересах, незначною мірою зацікавлені у фінансуванні фундаментальних і прикладних досліджень і розробок, не враховуючи глобальний ефект від здійснення таких інвестицій.

Незважаючи на те, що потенційний  прибуток від реалізації інновацій великий, інвестування інноваційної діяльності підприємств досить проблемне. У першу чергу, це пов’язано із самою специфікою інноваційної діяльності.