Прямі іноземні інвестиції

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ

3.1 Основні проблеми іноземного  інвестування в Україні

 

Основною проблемою інвестування виступає за урегульованість господарської діяльності, в області інвестиційного руху, нормами права. Причина наявності цих факторів - відсутність чіткої державної політики щодо економічного розвитку взагалі, і залучення інвестицій (як іноземних, так і внутрішніх) зокрема [19]. Однак проблема ефективності законодавства про інвестиційну діяльність є комплексною і не може бути обмежена тільки аспектами державного регулювання.

Стаття 1 Закону України «Про режим  іноземного інвестування» визначає іноземних інвесторів як суб'єктів, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи-іноземці, які не мають постійного місця на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України. Тобто український законодавець наводить невичерпний перелік осіб, які можуть бути іноземними інвесторами, та зазначає, що ці суб'єкти провадять інвестиційну діяльність на території України [1]. Вирішуючи питання про визнання інвестора іноземним, зауважує В. В. Поєдинок, поряд із критеріями, закріпленими в ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування», необхідно враховувати критерії, закріплені в численних двосторонніх угодах України про взаємне заохочення та захист інвестицій (у випадку розбіжностей останні матимуть пріоритет). Аналіз чинних двосторонніх угод виявляє широке розмаїття підходів до формулювання критеріїв державної належності інвестора [10].

 

Аналіз законодавства України  про націоналізацію і реквізицію інвестицій дозволяє стверджувати, що у законодавстві є ряд прогалин, які необхідно усунути, а саме: законодавчо не визначений порядок націоналізації та реквізиції і не зазначений конкретний підзаконний нормативно-правовий акт, на підставі якого може бути здійснена націоналізація або реквізиція інвестицій; не встановлений конкретний орган, що має повноваження прийняти рішення про реквізицію або націоналізацію; не визначені умови компенсації, що дає можливість чиновникам самостійно приймати рішення про розміри, терміни і порядок компенсації, а це не завжди відповідає вимогам закону.

В Україні практично не розвинене  портфельне інвестування. Загальний  обсяг портфельних (до 10% статутного фонду) інвестицій нерезидентів на початок  року становить лише близько 250 млн. дол., що пов'язано з недосконалістю національного законодавства у питаннях захисту прав міноритарних акціонерів.

 

 

 

3.2 Напрямки збільшення обсягів іноземного інвестування в економіку України

 

Що стосується перспектив, то зусилля  держави зі створення режиму сприяння іноземним інвестиціям мають  бути постійними, розрахованими на довгострокову стратегію розвитку та враховувати зростання конкуренції при залученні іноземного капіталу. Стратегічним напрямком інвестиційної діяльності варто вважати реформування податкової системи - для того, щоб вона забезпечувала достатній обсяг надходжень у бюджети всіх рівнів. Реформа цієї системи повинна бути спрямована на зниження податкового навантаження за рахунок скорочення переліку податків і зборів; розширення бази оподатковування шляхом скасування пільг, що безпосередньо не зв'язані з інноваційною й інвестиційною діяльністю; упровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктом - податкоплатником; введення оподатковування нерухомості. Потрібно чітко зрозуміти взаємозв'язок, що поки не буде працювати національний капітан, у першу чергу приватний, ніколи в необхідних обсягах в Україну не прийде іноземний. У числі основних стратегічних напрямків варто назвати поліпшення інвестиційного клімату в процесі приватизації. Державна політика в цій сфері повинна бути спрямована на заміну фіскальної моделі приватизації інвестиційну й інноваційної; приватизацію великих підприємств і підприємств-монополістів по окремих планах шляхом продажу контрольних пакетів акцій промисловим інвесторам; технічне і технологічне відновлення підприємств за рахунок частини коштів, що надійдуть від приватизації.

Одними з основних факторів розширення масштабів інвестиційної діяльності є стимулювання довгострокового  банківського кредитування реального  сектора економіки і залучення  коштів населення. Рішення цієї задачі вимагає впровадження механізму  ефективного захисту прав кредиторів і прозорого порядку реалізації заставного майна, підвищення рівня концентрації банківського капіталу, стимулювання залучення грошових внесків населення, уведення механізму іпотечного кредитування, стимулювання  надходження  іноземного капіталу в банківську сферу.

Важливим стратегічним напрямком  інвестиційної діяльності можна  вважати також розвиток фондового ринку [19].

Варто зазначити, що для притоку  інвестицій в державі має функціонувати  система недержавного гарантування у сфері іноземного інвестування. А.Г. Загородній та Т.Т. Гринів досліджуючи цю проблему дійшли висновку, що в Україні на сьогодні немає чітких системних законів про діяльність небанківських гарантійних фінансових установ, не розмежовано функції агентств, що регулюють іноземні інвестиції і сприяють їхньому залученню. А гарантування інвестицій є однією з найважливіших форм підтримки підприємництва [11].

Розглянувши визначене коло проблем, пов'язаних із ситуацією у сфері  міжнародного та національного правового  регулювання інвестиційної діяльності, можна зробити деякі висновки та рекомендації.

По-перше. Виправити наявні деформації у відносинах власності, забезпечити  на ділі політичну підтримку та надійний державний захист прав приватної  власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, підвищення частки приватного та корпоративного секторів у структурі ВВП як мінімум до 75-80%. Треба довести до логічного завершення земельну реформу, утвердити сучасні механізми земельно-орендних та іпотечних відносин в аграрному секторі, а також повноцінного земельного ринку в населених пунктах України. Дуже важливо створити ефективну систему захисту інтелектуальної власності. Доки такої системи не існуватиме, в Україну не надійдуть високі технології, триватиме відтік наукових кадрів, людей інтелектуальної праці. Необхідно здійснити додаткові заходи, спрямовані на стимулювання приватної ініціативи та малого підприємництва, сприяння входженню на ринки нових економічних суб'єктів.

По-друге. Уряд має забезпечити  ефективне використання державного майна, земельних, лісових та водних ресурсів, надр, повітряного простору, нерухомості та пакетів акцій, що залишаються у державній власності. Всі ці багатства повинні працювати на економіку, давати прибуток державі.

По-третє. НБУ та Уряду необхідно реалізувати комплексну програму оздоровлення та зміцнення банківської системи, посилення її надійності, підвищення рівня капіталізації банків, всебічний розвиток спеціалізованих банківських, в т.ч. іпотечних установ, фінансово-інвестиційних інституцій.

По-четверте. Потрібно забезпечити  зміцнення фондового ринку та його інфраструктури, розвиток інститутів спільного інвестування, страхових  та пенсійних фондів, вихід України  на міжнародні ринки капіталів, у  розвитку фондового ринку особливе значення мають його прозорість, підвищення ролі державного регулювання ринку Цінних паперів, розвиток нормативно-правової бази, вдосконалення захисту прав інвесторів.

По-п'яте. Політика держави має бути сконцентрована на формуванні в економіці  ефективного конкурентного середовища, забезпеченні глибокої лібералізації ринків енергоносіїв та сільгоспсировини, транспортних  та  комунальних   послуг,   інших  сфер   економічної діяльності, виправленні диспропорцій у механізмах ціноутворення, удосконаленні механізмів банкрутства. Особливо важливим є створення рівних умов діяльності для підприємств і організацій незалежно від їх форми власності та походження капіталу. Держава як влас­ник майна повинна бути рівною у правах з приватним власником. Вимагають скасування і невиправдані пільги підприємствам з іноземними інвестиціями, наявність яких обмежує конкурентне середовище.

По-шосте. Особливої уваги потребує проблема кадрового забезпечення ринкових перетворень.

Кабінетом Міністрів України була схвалена Концепція Державної програми розвитку інвестиційної діяльності, підготовлена Державним агентством з інвестицій та інновацій. Дана Концепція передбачає ряд заходів щодо збільшення обсягів іноземного інвестування в Україну, веред них наступні:

- вдосконалення законодавства України, спрямованого на активізацію інвестиційної діяльності;

- створення та забезпечення ефективного функціонування інститутів розвитку (державна інвестиційна компанія, фонд стратегічних інвестицій, фонд кредитних гарантій тощо);

- становлення та розвиток індустрії прямого інвестування та венчурного капіталу;

- створення умов для залучення інвестицій на ринках капіталу через первинне публічне розміщення акцій в Україні;

- реалізація принципів державно-приватного партнерства при реалізації інфраструктурних проектів;

- врегулювання відносин в процесі укладання, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції, використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності, посилення державних гарантій прав концесіонерів;

- державна підтримка реалізації інвестиційних програм і проектів за пріоритетними напрямами економічного розвитку України;

- державна підтримка інвестиційних програм і проектів, направлених на розвиток експортоорієнтованих та імпортозаміщуваних виробництв;

- державна підтримка реалізації середньо- та довгострокових  інвестиційних проектів, спрямованих на створення високотехнологічної конкурентоспроможної продукції.

За час виконання програми прогнозованим  також є збільшення обсягів накопичень прямих іноземних інвестицій до 77 млрд. дол. США.

Це є досить амбіційним проектом, зважаючи на сучасні обсяги залучених  інвестицій:

Рисунок 3.1 - Прогнозований обсяг залучених іноземних інвестицій

 

Як наслідок, у 2015 році очікується обсяг інвестицій в основний капітал  на рівні 500 млрд. грн. Покращення інвестиційного клімату України дозволить змінити відношення до неї стратегічних партнерів на позитивне та забезпечити її місце у міжнародних рейтингах ведення бізнесу не нижче 70.

 

 

ВИСНОВКИ

 

У  результаті  виконаного  дослідження  нами  проаналізовано  сучасний  стан  сфери  іноземного  інвестування  в  Україні  та  визначено  заходи  для  покращення  інвестиційного  клімату  в  Україні  в  умовах  кризи,  які сприятимуть  залученню  іноземних  інвестицій  у  пріоритетні  сфери  економіки  та  інфраструктуру,  а також активізуватимуть  інноваційну діяльність.

Отже, дослідивши тему роботи, слід зазначити, що в сучасних умовах іноземні інвестиції мають важливе значення для розвитку економіки нашої держави. Вони виступають найважливішими засобом забезпечення умов виходу зі сформованої економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності.

Головне у проблемі інвестицій –  їх ефективність. Залучення іноземних інвестицій в українську економіку є найважливішим завданням, яке має бути вирішеним економічним керівництвом нашої держави.

Активізація інвестиційного процесу  є одним з найбільш діючих механізмів соціально-економічних перетворень.

На сьогоднішній день в нашій державі існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов’язана із політичною нестабільністю, надмірним втручанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві, від сутністю в Україні єдиного центрального органу з питань державного управління іноземного інвестування, недостатнім розвитком малого та середнього підприємництва, наявністю великої кількості «тіньових капіталів».

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх.

Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко  декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд.

До головних факторів, що стримують  формування економічного середовища, сприятливого для залучення іноземних  інвестицій, можна віднести також  і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації.

Проблеми соціально-психологічного характеру в залученні інвестицій пов'язані з відсутністю ринкового  менталітету у вітчизняних бізнесменів, що проявляється у їх нездатності  самостійно приймати відповідальні рішення, швидко орієнтуватись у мінливому економічному середовищі.

В той же час пряме іноземне інвестування для нас буде мати тільки позитивні  наслідки. За допомогою іноземних  інвестицій створюється можливість модернізації виробничої бази, створення нових робочих місць, розвитку важливих галузей економіки тощо. При цьому ми економимо національні бюджетні кошти, які можна спрямувати на будь-які інші не менш важливі сфери економіки, соціального забезпечення.