Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Января 2012 в 07:14, курсовая работа
Важливою віхою державно-правового розвитку України є період XVII-XVIII ст.. Історія держави і права України, багатовікової боротьби її народу за створення своєї національної державності показує, що ця боротьба відбувалася у надзвичайно складних умовах.
У боротьбі з підступними намірами Литви та Польщі, зазіханнями кримського хана формувалася й міцніла козацька військово-політична організація — Січ. Вона донині зберігається у пам'яті народній як символ української державності, яскравий взірець української державної ідеї, зразок самореалізації народної волі.
Вступ…………………………………………………………………………..…...3
Розділ І. Українська державність під іноземною зверхністю у другій половині XVIІ ст…………………………………………………………………..5
1.1. Становище України після Переяславської угоди;………………….…5
Розкол України. Доба «Руїни»………………………………………….9
Розділ ІІ. Питання розвитку української державності у складі іноземних держав у XVIІІ ст.. ………………………………………………………………14
Пилип Орлик та перша українська конституція;……………..……14
Знищення Гетьманської держави та розгром Запорозької Січі;….15
Причорномор'я та Правобережна Україна. Їх приєднання до українських земель у складі Російської імперії;……………………..21
Державний та суспільний лад українських земель у д.п. XVIІ - XVIІІ ст……………………………………………………………………….26
Висновки…………………………………………………………………………35
Список використаної літератури……………………………………………......37
Таким
чином, на початокXIX ст. кріпосні селяни
становили 40 відсотків населення України,
що входило до Російської імперії.
Висновки
Визвольна війна 1648— 1654рр. — одна з найяскравіших сторінок в історії українського народу. Визвольна війна поклала початок третьому етапові формування української державності, підвалиною її відродження стала військово-адміністративна система, що склалася в Запорізькій Січі. Організуючою сілою Визвольної війни, головним творцем незалежної України було козацтво.
Українська Гетьманська держава створювалася на основі ідеології української національної думки, що виходила не тільки з розуміння необхідності створення власної держави, але й усвідомлення здібностей та можливостей українського народу створити таку державу. Звідси спроба Богдана Хмельницького синтезувати ідеї козацьких традицій з соборністю Київської Русі та Галицька-Волинського князівства. Основою відродженої української державності стала республіканська форма правління.
Створення в роки Визвольної війни 1648— 1654рр. Української Гетьманської держави є незаперечним історичним фактом, який було юридична підтверджено Зборівським договором 1649р., Білоцерківським договором 1651 р., Березневими статтями 1654р.
Характер республіканської державності зумовив і сутність правової системи України, яка була необхідним елементом державності. Основою цієї системи було звичаєве право та гетьманські універсали. На деякий час було призупинено дію III Статуту 1588р. та обмежено дію магдебурзького права.
Визвольна війна 1648— 1654рр. закінчилась входженням України під протекторат Московської держави. Правове становище України в пстосунках з Москвою було регламентоване Березневими статтями 1654р., в яких Україна презентувалась як незалежна самостійна держава.
Таким чином, після приєднання до Московської держави Україна досить довго розвивається як самостійна, незалежна держава. В той же час царизм розпочинає цілеспрямований наступ на “права та вольності “українського народу. Спочатку в українських містах запроваджується посада воєводи, створюється Малоросійський приказ, а згодом царські урядовці починають прямо втручатись у вибори гетьмана, полковника і сотників. На початку XVIII ст. цей наступ стає відкритим: зруйнування Запорізької Січі (1709р.), утворення Малоросійської колегії(1722— 1727рр.), заборона обрання гетьмана.
У 70— 80-х роках XVIIІ ст. в результаті політики царського уряду, спрямованої на скасування будь-якого місцевого самоврядування, в Україні було остаточно ліквідовано гетьманство (1774р.), зруйнована Запорізька Січ (1775р.), скасований полковий, віськовий та адмітстративно-територіаль-ний устрій (1783р.), закріпачено селянство (1783р.).
У 90-хроках XVIIIст. до складу Російської імперії ввійшла Правобережна Україна (Київщина, Брацлавщина, Волинь). Західноукраїнські ж землі, Північна Буковина і Закарпаття, залишилися під владою Австро-Угорщини.
Головними
причинами втрати Україною своєї
незалежності були чвари в середовищі
панівної верстви і, особливо, підступність
політики Московської держави (пізніше
Російської імперії) щодо України. Укладаючи
договір 1654року, Україна була незалежною
самостійною державою. Московська держава
та її спадкоємиця — Російська імперія,
порушуючи, ламаючи та знищуючи договір,
почала розглядати Україну, як сукупність
звичайних адміністративних одиниць.
Список використаної літератури.