Лекції з історії України

    

     2). Першочерговою задачею незалежної України стало державне будівництво. У січні-лютому 1992 р. Верховна Рада затвердила державну символіку Україну: Державний герб (тризуб), Державний прапор (синьо-жовтий), державний гімн (муз. М. Вербицького на слова П.Чубинського).

                Після проголошення Акту про державну незалежність Україна вперше стала суб’єктом у міжнародних відносин. Першими Україну визнали Польща і Канада – (2 грудня 1991 р.), 3 грудня – Угорщина, 4 грудня – Латвія, Литва. У листопаді 1995 р. Україна стала членом Ради Європи. Водночас на початку 1990-х рр. незважаючи на те, що Україна вступила до СНД, доволі непростими були взаємини України з Росією. Взаємовідносини ускладнилися такими питаннями як: статус м. Севастополя, взаємини Києва і Криму, статус Чорноморського флоту. Президент Криму Ю. Мєшков дотримувався проросійських поглядів. Зрештою 1997 р. президенти України і Росії Л.Кучма і Б. Єльцин підписали «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією».

               На економіку України поч. 1990-х рр. руйнівний вплив справила загальноекономічна криза, що охопила весь пострадянський простір. В момент проголошення незалежності 95 % підприємств підпорядковувалися Москві, майже 80 % усього виробництва не мало завершеного технологічного циклу тощо. Те, що сталося з економікою України в той час по суті не має історичних аналогів. З 1990-1994 р. валовий національний продукт скоротився на 44 %, національний дохід впав на 54 %. Для порівняння, спад виробництва у роки «великої депресії» у США не перевищував 25 %. За даними Світового банку у другій половині 1993 р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі. Відбулося нечуване для мирного часу падіння рівня життя – близько 64 % населення опинилося за межею бідності. Криза охопила промисловість і сільське господарство. Впродовж 1990-1994 рр було змінено чотири уряди – В. Масола, В. Фокіна, Л. Кучми, Ю. Звягільського.

               Надзвичайно складним і тривалим виявився процес формування трьох гілок влади. Незавершеність розподілу функцій, неузгодженість дій між гілками влади спричинили протистояння між ними. Особливо гострого характеру набули відносини між Президентом і Верховною Радою. Це протистояння на тлі економічної кризи і соціального протесту, що зростав, закінчилося рішенням сторін про дострокове припинення їх повноважень

У березні-квітні 1994 р. відбулися вибори до Верховної Ради. Новим її головою  (1994-1998 рр.) став О. Мороз. Майже третину  мандатів у парламенті контролювало ліве крило. У червні – липні 1994 р. відбулися вибори президента України. Перемогу у другому турі здобув Л. Кучма, за якого віддали голоси понад 52 % виборців. У час його каденції, Україна прийняла Конституцію – 28 червня 1996 р.

              У березні 1998 р. відбулися чергові вибори до Верховної Ради України, які вперше проводилися за змішаною мажоритарно-пропорційною системою.           У 1999 р. відбулися президентські вибори. Серед 13 кандидатів найбільш реальними виглядали два – Л. Кучма і П. Симоненко. У другому турі зрештою переміг перший – 36 %  проти 22 % .

          Деструктивні тенденції у суспільно-політичному житті України розпочалися з часу другого строку президентства Леоніда Кучми. Виборці голосували за Кучму як за менше зло, порівняно з П. Симоненком. Поступово в Україні створювалася нова суспільно-політична ситуація, появлялася реальна опозиція. Суспільство було не задоволене цілком формальними результатами референдуму 2000 р., а головне поступовим формуванням в Україні авторитарного режиму Кучми, згортанням демократії, підвищенням рівня корумпованості. Резонансною подією стало зникнення опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе (осінь 2000 р.). Згодом широкого розголосу набув касетний скандал, адже виявилося, що Л. Кучма має відношення  до зникнення журналіста. 9 березня 2001 антагонізм владних структур і опозиції набув небезпечних форм. Під час святкування річниці від дня народження Т.Шевченка у Києві сталися вуличні сутички опозиції і правоохоронних органів. У квітні 2001 р. було зміщено з посади прем’єр-міністра популярного в народі В. Ющенка. По суті, країна отримала нового лідера опозиції. Парламентські вибори 2002 року показали, що опозиційна «Наша Україна» поступово набирає сили. За результати виборів 2002 р. «Наша Україна» отримала понад 23 % голосів, КПУ – 20 %, блок «За єдину Україну» – близько 12 %; БЮТ – понад 7 %, СПУ і СДПУо – обидві понад 6 %.  Утім за мажоритарними округами перемогу святкували кандидати проурядового напряму.

Президентська кампанія 2004 р. завершилася виступами загальноукраїнського масштабу – «Помаранчевою революцією», переголосуванням виборів. У січні 2005 р. третім президентом України став Віктор Ющенко, прем’єром – Юлія Тимошенко. Втім парламентські вибори 2006 року продемонстрували реваншистські настрої – за їхніми результатами перемогла Партія регіонів, яка набрала понад 32 %. БЮТ  (22 %) і «Наша Україна» 14 %, СПУ – 5,5 %, КПУ – 3.66 %. У результаті президентських виборів 2010 р., четвертим президентом України став Віктор Янукович.

               В кожній царині культури намітилися провідні діячі. У музиці – Н.Яремчук, В. Зінкевич, П. Дворський, І. Білик, І. Братущик і О. Хома, І. Мацялко, І. Бобул  Українська пісня не уявлялася без Н. Матвієнко, Р.Кириченко. Оперна пісня без  А. Солов’яненка. В. Степової, Г. Циполи. Український кінематограф важко було уявити без О. Бійми, Ю. Іллєнка, Б.Нібеєрідзе – фільм «Роксолана», актора Богдана Ступки, Ади Роговцевої, Костянтина Степанкова. Українська література доби незалежності і надалі пов’язується з іменами О. Гончара П. Загребельного, Д. Павличка, Л. Костенко, М. Вінграновського поета І. Драча. У мистецтві відомим є прізвище художника І. Марчука, О. Заливахи. Зараз доба «культурних романтиків» минула, прийшла пора культурних прагматиків, ринкові умови запанували і в культурній сфері, де ключовий ефект відіграє вигода та інтерес. У результаті програє національна ідея. Можна хіба що виділити перемогу Р. Лижичко на конкурсі Євробачення 2004.

Помітну лепту в національне  відродження України в роки національної незалежності внесли українські спортсмени. Популяризації України сприяли успішні виступи спортсменів на білій і літніх олімпіадах 1994, 1996, 1998, 2000, 2002, 2004, 2006 років. Далеко за межами України відомі імена українських спортсменів олімпійців: С. Бубки, Я. Клочкової, І. Кравець а ін. Прославили Україну футболіст А. Шевченко, Віт. і Вол. Клички. Безсумнівно успіхом слід вважати виграш Польщею і Україною тендеру на проведення чемпіонату Європи 2012 р.

                 За радянської доби релігія і Церква були під особливою пильною увагою комуністичної влади. За офіційною статистикою 1980-х рр. вірянами в Україні вважали себе не більше 15 % громадян. Згодом, за спеціальною анкетою М. Амосова (1997) 42, 5 % заявили, що вірять у Господа Бога, 18 % заявили, що вони являються атеїстами. В сучасних умовах, що дуже важливо, свобода совісті стала важливим елементом життя незалежної України.

З проголошенням незалежності намітилася інша проблема: формування поліконфесійності України. Наприкінці 1980-х рр. була легалізована УГКЦ, митрополитом якої став М. Любачівський, з 2001 року –  Любомир Гузар, а з 2011 р. – С. Шевчук. Українська Православна Церква в процесі організаційного становлення виявилася розколотою на: Українську автокефальну православну Церкву, Українську православну церкву КП і Українську православну Церкву МП.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  Семінарське заняття № 1

 

     Тема: Київська Русь (ІХ – ХІІ ст.)

                                        План:

1. Перші київські князі, їх внутрішня і зовнішня політика.
2. Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого.
3. Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.
4. Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.

 

                                          Реферати:

1.  Християнізація  Русі та її значення.

2. Володимир Мономах: історичний портрет.

 

                                       Література:

 

1. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., - 1990.
2. Світлична В.В. Історія України: навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. – К.: Каравела; Львів: Новий світ-2000. – 2002. – 304 с.
3. Новий довідник: Історія України. – К.: ТОВ “Казка”, 2006. – 736.
4. Субтельний О. Україна: історія. – К.: Либідь, 1992. – 512 с.
5. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – К.: Критика, 2005. – 584 с.
6. Історія України: Посібник для вузів / За ред. Ю. Зайцева. – Львів: Світ, 1996.
7. Історія України: Навчальний посібник / За ред. В. Смолія. – Київ: Альтернатива, 1997.
8. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К.: Україна, 1996.
9. Ричка В.М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації // Український історичний журнал. – 2001. - № 2. 
10. Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996.
11. Канигін Ю. Від Аскольда до Олександра Невського. // Дніпро. – 2001. - №.3-4.
12. Скоблик В.П. Історія Русі-України (Х-ХІІ) у контексті міжцівілізаційних відносин (особливості тойнбіанської інтерпретації) // Український історичний журнал.
13. Литвин В. Історія України. – К.: Наукова думка, 2008. – 814 с.
14. Гончар Б.М., Козицький М.Ю., Мордвінцев В.М., Слісаренко А.Г. Всесвітня історія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2007. – 694 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            Семінарське заняття  № 2

 

 Тема: Галицько-Волинське князівство (ХІІ – ХІУ ст.)

                                        План:

1. Розвиток Галичини і Волині в умовах Київської Русі. Самостійний розвиток двох князівств до 1199 р.
2. Розвиток об’єднаного Галицько-Волинського князівства за Романа Мстиславовича. Галицько-Волинське князівство 1205-1238 рр.
3. Галицько-Волинське князівство за Данила Романовича.
4. Галицько-Волинське князівство за спадкоємців Данила Галицького (1264-1340 рр.).

 

                                         Реферати:

1.  Історичний портрет  князя Ярослава Осмомисла.

2. Культура Галицько-Волинського князівства.

 

                                           Література:

1. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., - 1990.

2.Світлична В.В. Історія України:  навчальний посібник для студентів  неісторичних спеціальностей вищих  закладів освіти. – К.: Каравела; Львів: Новий світ-2000. – 2002. –  304 с.

3. Новий довідник: Історія України. – К.: ТОВ “Казка”, 2006. – 736.
4. Субтельний О. Україна: історія. – К.: Либідь, 1992. – 512 с.
5. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – К.: Критика, 2005. – 584 с.
6. Історія України: Посібник для вузів / За ред. Ю. Зайцева. – Львів: Світ, 1996.
7. Історія України: Навчальний посібник / За ред. В. Смолія. – Київ: Альтернатива, 1997.

8. Котляр М., Кульчицький С. Довідник  з історії України. – К.:   Україна, 1996.

       9. Ричка В.М.  Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації // Український історичний журнал. – 2001. - № 2. 

     10. Котляр М. Історія  України в особах. Давньоруська  держава. – К., 1996.

     11. Скоблик В.П. Історія  Русі-України (Х-ХІІ) у контексті  міжцівілізаційних відносин (особливості  тойнбіанської інтерпретації) // Український історичний журнал.

     12.Литвин В. Історія  України. – К.: Наукова думка, 2008. – 814 с.

     13. Гончар Б.М., Козицький  М.Ю., Мордвінцев В.М., Слісаренко  А.Г. Всесвітня історія: Навчальний  посібник. – К.: Знання, 2007. – 694 с.

 

 

 

 

 

 

 

                        Семінарське заняття № 3

 

Тема: Українська національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.)

                                              План:

1. Причини, рушійні сили, цілі, форми та характер національно-визвольної війни.
2. Розвиток національно-визвольної війни 1648-1653 рр.
3. Формування української державності в ході національно-визвольної війни.
4. Березневі статті: умови і значення.
5. Постать Б.Хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності гетьмана в історіографії.

 

                                         Реферати:

1.  Битва під Берестечком  та її місце у визвольній  війні.

2.  Українська церква  в умовах Національно-визвольної  війни 1648-1657 рр.

 

                                       Література:

1.  Грушевський М. Ілюстрована  історія України. – К., - 1990.

2. Світлична В.В. Історія України:  навчальний посібник для студентів  неісторичних спеціальностей вищих  закладів освіти. – К.: Каравела; Львів: Новий світ-2000. – 2002. –  304 с.

3. Новий довідник: Історія України. – К.: ТОВ “Казка”, 2006. – 736.
4. Субтельний О. Україна: історія. – К.: Либідь, 1992. – 512 с.
5. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. – К., 1995.
6. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція 1648-1654 рр. крізь призму століть. // Український історичний журнал. – 1998. - № 1, 2, 3.
7. Історія України: Посібник для вузів / За ред. Ю. Зайцева. – Львів: Світ, 1996.
8. Історія України: Навчальний посібник / За ред. В. Смолія. – Київ: Альтернатива, 1997.
9. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К.:   Україна, 1996.
10. Гетьмани України: історичні портрети. – К., 1991.
11. Наливайко Д. Козацька християнська республіка. – К., 1992.

      12. Литвин В. Історія  України. – К.: Наукова думка, 2008. – 814 с.

      13. Гончар Б.М., Козицький М.Ю., Мордвінцев В.М., Слісаренко А.Г. Всесвітня історія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2007. – 694 с.

 

 

 

 

 

 

                               Семінарське заняття № 4

 

Тема: Національне відродження в Західній Україні ХІХ ст.

                                        План: