Галицько-волинське князівство

Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Ноября 2014 в 21:14, монография

Краткое описание

Робота з історії Галицько-Волинської землі періоду Давньоруської держави та феодальної роздробленості. Розкрито умови формування Галицько-Волинського князівства, його адміністративно-територіальний поділ, соціально-економічні й політичні відносини, вклад у боротьбу проти експансії католицьких феодалів та навали кочівників-завойовників, показано дружні взаємовідносини Галицько-Волинської Русі з іншими давньоруськими землями, доведено безпідставність тверджень польської буржуазно-шовіністичної історіографії, що заперечувала східнослов’янський характер Галичини й Волині та прогресивну роль Київської Русі на цих землях.

Оглавление

Територія і населення
Землі (князівства) і міста
Володимирська земля
Луцька земля
Дорогобузько-Пересопницька земля
Болохівська земля
Берестейська земля
Холмська земля
Червенська земля
Белзька земля
Перемишльська земля
Звенигородська земля
Теребовельська земля
Галицька земля
Економічний розвиток
Соціальні відносини і соціальна боротьба
Племінні об’єднання. Приєднання до Київської Русі
Галицьке князівство XI — XII ст.
Волинське князівство в XII ст.
Утворення Галицько-Волинського князівства. Роман Мстиславич
Боротьба за Галицьку землю
Галицько-Волинське князівство за правління Данила Галицького
Галицько-Волинське князівство наприкінці XIII ст. і в першій половині XIV ст.
Політичний лад. Влада князя
Управління, суд, фінанси
Військо
Культура
Список скорочень

Файлы: 1 файл

Kolokvium (1).doc

— 974.00 Кб (Скачать)

Зв’язки західних земель з північними знайшли свій відбиток у взаємовідносинах в галузі мистецтва. Архітектура Галича і Суздаля має багато спільних рис, які можна пояснити лише взаємними впливами художників обох князівств 40.

 

 

38 Лавр., с. 399 (1204 р.).

39 Іпат., с. 505; Густ., с. 336.

40 Воронин И. H. K вопросу о взаимоотношениях галицко-волынской и владимиро-суздальской архитектуры XII — XIII вв. — Краткие сообщения Института истории материальной культуры, 1940, вып. 3, с. 10 — 11. \148\

 

 

Єдність всіх земель Русі проявлялася у спільних виступах проти іноземної агресії. Коли 1189 р. угорський король захопив Галицьке князівство, у Києві зустріли це з великим обуренням, а київський митрополит закликав князів: «Це іноземці забрали вашу батьківщину, треба вам піднятися за неї» 41. Мстислав Мстиславич, новгородський князь, в 1220-х рр. організував боротьбу проти угорського засилля і прогнав угрів з Галичини. З другого боку, галицько-волинські князі брали активну участь у походах проти половців, які загрожували в першу чергу наддніпрянським князівствам. Роман Мстиславич здобув собі широку славу боротьбою з половцями, про його рицарські подвиги співали пісні. Коли ж на землі Русі насунула вперше навала кочівників-завойовників, полки західних земель дружно з військами інших князівств на Калці зустріли ворога. Під час походу Батия на Русь Данило намагався забезпечити столичний Київ своїм військом від грізної небезпеки.

Взаємини галицько-волинських земель з країнами Центральної Європи виявлялися в торгових зв’язках, у політичних переговорах, позначалися в різних ділянках культури. Галицькі і волинські князі не раз бували на Заході, а західні князі, в свою чергу, відвідували Русь. Княжі династії обох сторін часто зв’язувалися шлюбами 42. Відбувався також обмін мистецькими цінностями *. Події у Галицько-Волинському князівстві знаходили широкий відбиток у хроніках західних країн, з другого боку, Галицько-Волинський літопис проявляє зацікавлення подіями в Західній Європі. Ці взаємини створювали атмосферу міжнародного довір’я, яка протидіяла інколи жорстоким феодальним війнам того часу. Для прикладу можна привести двостороннє порозуміння польських князів з Данилом і Васильком 1229 р., коли «створили клятву Русь і ляхи, що коли після того буде між ними боротьба, ляхи не будуть воювати руської челяді, а Русь лядської» 43.

 

 

41 Іпат., с. 446.

42 Лонгинов А. В. Родственные отношения русских князей c венгерским королевским домом. — Труды Виленского предварительного комитета по устройству в Вильне IX археологического съезда. Вильно, 1893, с. 46 — 51.

* Для церкви Богородиці в Холмі Данило «привіз чашу із Угорської землі, із багряного мармору, вирізьблену чудовим мистецтвом, довкола неї були зміїні голови». — Іпат., с. 560.

43 Там же, с. 515.

 

 

Галицько-Волинські землі були найдальшим на заході форпостом східнослов’янської культури. Різні галузі куль\149\тури — освіта, письменство, мистецтво — розвивалися у тісних зв’язках з усією Руссю. Через Волинь і Галичину культурні впливи Русі переходили до західних слов’ян, на Угорщину і до країн Центральної Європи. І навпаки, Галичина і Волинь використовували культурні надбання своїх західних сусідів і передавали їх іншим частинам Русі.

Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Протягом багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі, у літописах та історичних творах. Спадщина Київської Русі була одним з істотних чинників єднання культур східноєвропейських народів.

 

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

 

 

Загальні слова

В. — вік

вид. — видання

вип. — випуск

вол. — волость

див. — дивись

зб. — збірник

ін. — інші

кн. — книга

м. — місто

м-ко — містечко

пов. — повіт

пор. — порівняй

посел. — поселення

р. — ріка, річка; рік

р-н — район

рр. — роки

с. — село

св. — святий

ст. — століття

т. — том

уроч. — урочище

хут. — хутір

ч. — частина

Bd — Band

cz. — cześć

p. — pagina

Rocz. — Rocznik

s. — stronica

S. — Seite

t. — tom

vol. — volumen

z. — zeszyt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела

 

АГЗ — Akta grodzkie i ziemskie. — Lwów, 1868 — 1935. — T l, 1868; T. 2, 1870; T. 3, 1872; T. 5, 1875; T. 7, 1878; T. 8, 1880; T. 11, 1886; T. 12, 1887; T. 14, 1889.

АЮЗР — Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов. — Киев, 1859 — 1914. — Ч. 1. Т. 1, 1859; Ч. 5. Т. 1, 1869.

Болеслав-Юрий II — Болеслав-Юрий II, князь всей Малой Руси: Сб. материалов и исслед. — Спб., 1907.

Воскрес. — Летопись по Воскресенскому списку. — Спб 1856 — (ПСРЛ; Т. 7).

Густ. — Густинская летопись. — Спб., 1845. — (ПСРЛ; Т. 2).

Длугош — Dlugosz I. Opera omnia. — Cracoviae, 1863 — 1887 — Т. 9, 1864; T. 10 — 11, 1873; T. 12, 1876; T. 14, 1878.

Жерела — Жерела до історії України-Русі. — Львів, 1895 — 1919. — Т. 1, 1895; Т. 2, 1897; Т. 3, 1900.

ЗНТШ — Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка — Львів, 1892 — 1937. — Т 53, 1903; Т. 93 — 94, 1910; Т. 105, 1911; Т. 117 — 118, 1913; Т. 123 — 124, 1917; Т. 138-140, 1925; Т. 149, 1928; Т. 151, 1931; Т. 154, 1937.

Іпат. — Летопись по Ипатскому списку. — Спб., 1871.

КА — Codex diplomaticus Arpadianus continuatus. Ed. C. Wenzel. — Pest, T. 4, 1864.

К. Анд. — Codex diplomaticus Hungaricus. Andegavensis Ed. I. Nagy. — Budapest, T. l, 1878.

КДМ — Kodex dyplomatyczny Małopolski. — Kraków, 1876 — 1905. — T. 1. 1876; T. 2, 1886; T. 3, 1887.

КДП — Codex diplomaticus Poloniae. Ed. L. Ryszczewski, A. Muczkowski. — Varsoviae, 1847 — 1858. — Vol. 1, 1847; Vol. 2, 1852; Vol. 3, 1858.

Кіннам — Ioannis Cinnami epitome rerum ab Ioanne et Аlехіо Comnen gestarum. — Bonnae, 1836.

Лавр. — Летопись по Лаврентьевскому списку. — Спб., 1872.

Матр. — Matricularum Regni Poloniae summaria. Ed. T. Wierzbowski. — Varsoviae, 1905 — 1919. — Pars l, 1905; Pars 2, 1907; Pars 3, 1908.

МГГ — Monumenta Germaniae historica. Scriptorum. — Hannoverae, 1826 — 1930. — T. 3, 1839; T. 4, 1841; T. 11, 1854; T. 16, 1859; T. 17, 1861.

МПГ — Monumenta Poloniae historica. — Lwów, 1864 — 1893. — T. 1, 1864; T. 2, 1872; T. 3, 1878; T. 5, 1888.

Никон. — Летопись по Никоновскому списку. — Спб., 1867. — (ПСРЛ; Т. 9).

Новгород. — Новгородская летопись. — Спб., 1841. — (ПСРЛ; Т. 3).

І Новгород. — Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — М.; Л., 1950.

Патерик — Києво-Печерський патерик / Підгот. Д. Абрамович. — Пам’ятки мови і письменства давньої України. — К., Т. 4, 1930.

Ратич — Ратич О. О. Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР. — К., 1957.

Розов — Розов В. Українські грамоти XIV — першої половини XV ст. — К., Т. 1, 1928.

Тейнер — Theiner A. Vetera Monumenta Historiam Hungariae sacram illustrantia. — Romae, T. 1, 1859.

Тейнер МП — Theiner A. Vetera Monumenta Poloniae et Lithuaniae... ex tabulariis vaticanis. — Romae, T. l, 1860.

Феєр — Fejer G. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus et civilis. — Budae, 1827 — 1844. — T. 2. 1829; T. 3, Vol. 1. 1829; T. 4. Vol. 1. 1829; T. 4. Vol. 2. 1829; T. 5. Vol. 3. 1830; T. 6. Vol. 2. 1830; T. 8. Vol. 2. 1830; T. 8. Vol. 6. 1832; T. 9. Vol. 1. 1835.

Хоніят — Nicetae Choniatae historia. — Bonnae, 183


Информация о работе Галицько-волинське князівство