Контрольная работа по "Гражданско-процессуальному праву"

Варіант 3

Завдання 1

Авдюкова А.П. звернулася до місцевого суду Київського району м. Харкова з позовом до Іванова Д.П. про захист її авторського права. В обгрунтування позову вона посилалася на те, що відповідач - редактор газети "Новини Харкова", опублікував її статтю, змінивши заголовок, вилучив більшу частину авторського тексту, а також доповнив статтю своїм текстом та коментарем від редакції. Рішенням місцевого суду Київського району м. Харкова в задоволенні позову Авдюковій Д.П. було відмовлено. Апеляційний суд Харківської області скасував рішення місцевого суду, вказавши, зокрема, на необхідність притягнення до участі в справі редакції газети.

1. Чи правильні  дії суду?

2.Яким повинно бути процесуальне положення газети у випадку притягнення до справи?

3.Назвіть правила  заміни неналежної сторони.

4.Яка відмінність  процесуального положення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, співвідповідача, належного відповідача?

Дії Харківського апеляційного суду цілком вірні.

В даному випадку Іванов Д.П. порушив вимоги чинного законодавства, змінивши заголовок, вилучивши більшу частину авторського тексту, а також доповнивши статтю своїм текстом та коментарем від редакції,було порушено ст. 14 Закону України «Про авторське право» та ст. 438. п. 1, та  п.п.4 цієї ж статті Цивільного кодексу України в якій говориться про те, що автору    твору   належать   особисті   немайнові   права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право  протидіяти   будь-якому   перекрученню, спотворенню  або  іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір,  що може зашкодити честі та  репутації  автора,  а  також супроводженню  твору  без  його  згоди ілюстраціями,  передмовами, післямовами, коментарями тощо.

Також Івановим Д.П. було порушено ст. 9 Закону України  «Про авторське право» в якій йдеться про те, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно  до ст. 34 Закону України «Про авторське право» спори щодо відповідальності за невиконання умов авторських договорів вирішуються у суді.

У випадку притягнення  до справи газета є третьою особою, яка не  заявляє самостійних  вимог.  Треті  особи   без   самостійних   вимог   користуються процесуальними  правами  і  несуть  процесуальні  обов'язки   сторони.   Але оскільки вони не є суб'єктами спірних матеріально-правових відносин  сторін, то не мають права  на  зміну  підстави  і  предмета  позову,  збільшення  чи зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову, визнання позову  чи укладення  мирової  угоди,  вимагати  виконання  судового  рішення,  ухвали, постанови (ч. 2 ст. 108 ЦПК). Поки не можуть  вимагати  повторення  для  них тих процесуальних дій, які були здійснені сторонами й  іншими  особами,  які беруть участь у справі, до їх вступу в процес. В доказовій діяльності  третя особа діє незалежно від сторони.

Належними сторонами  в цивільному процесі будуть суб'єкти  переданих  на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. За  положенням  ст.  105 ЦПК,  належний  позивач  —  особа,  якій  належить  право  вимоги;  належний відповідач — особа, яка повинна відповідати  за  позовом.  Тоді  неналежними сторонами будуть ті особи, які не  є  суб'єктами  права  вимоги  чи  несення обов'язку.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб’єктності позивача  і відповідача покладається на  позивача  та  осіб,  які  порушують  процес  на захист прав та інтересів  позивача  (статті  118,  122  ЦПК).  Ст.  137  ЦПК зобов'язує особу, яка порушує процес, зазначити в  позовній  заяві  до  суду точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або  знаходження,  а також викласти обставини, які обґрунтовують вимогу позивача, тобто що  право

вимоги належить особі, яка вказана  позивачем,  а  обов'язок  покладений  на особу, зазначену в заяві відповідачем.

Суд, розглядаючи  справу,  повинен  вирішити  питання  про  правильність визначення  процесуальної  правосуб'єктності  сторін,  що  позивач  є   тією заінтересованою стороною, про яку сказано в п. 1 ст.  5  ЦПК.  І коли  буде встановлено, що у справі бере участь неналежна сторона,  то  суд,  керуючись ст. 105  ЦПК,  не  припиняючи  справи,  може  допустити заміну   первісних неналежних позивача чи  відповідача,  належним  позивачем  чи  відповідачем.

Таке право  суду розглядається в практиці як його обов'язок.

При виникненні питання про заміну неналежного  позивача необхідною є його згода, за наявності  якої  він  вибуває  з  процесу,  а  його  місце  займає належний позивач. Процесуальні дії, виконані неналежним позивачем, не  мають сили для  належного,  тому  розгляд  справи  розпочинається  спочатку.  Якщо неналежний дав згоду на його заміну, а належний не бажає вступити в  процес, то суд закриває провадження  в  справі  на  підставі  відмови позивача  від позову. Якщо  неналежний  позивач  не  погоджується  на  заміну  його  іншою особою, то ця особа може вступити  в  справу  як  третя  особа,  що  заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Незалежно від вступу третьої особи в справу суд зобов'язаний  розглянути розпочату справу, винести рішення, яким дати відповідь, кому належить  право вимоги, хто є належним позивачем.

Для заміни неналежного  відповідача іншою  особою  необхідно  мати  згоду також позивача. При заміні відповідача розгляд справи  починається заново.

Якщо позивач  не  згоден  на  заміну  відповідача  іншою  особою,  суд  може притягти цю особу як другого відповідача. Відповідь про те, хто  є  належним відповідачем,  буде  дана  судом  у  його  рішенні.  Вимога  позивача   буде присуджена з одного з відповідачів, стосовно другого  відповідача  у  вимозі буде відмовлено. При відмові у позові до  такого  відповідача  зроблені  ним витрати не присуджуються з  позивача,  а  відносяться  за  рахунок  держави.

Заміна неналежної сторони належною можлива в суді першої інстанції  протягом усього часу розгляду справи, про що суд постановляє мотивовану ухвалу.

В теорії цивільного процесу було порушено питання  про  те,  що  повинна бути  згода  відповідача  на  його  заміну  іншим  відповідачем  і  що   цим  бути  згода  відповідача  на  його  заміну  іншим  відповідачем  і  що   цим положенням необхідно доповнити відповідну норму ЦПК (в  Україні  —  ст.  105 ЦПК). Це дасть можливість відповідачеві, який не  визнає  себе  зобов'язаним перед позивачем, вимагати розгляду справи по суті і винесення судом  рішення про відмову в задоволенні позову до нього з метою його реабілітації замість  заміни  іншим відповідачем.

Реалізація  цієї пропозиції призвела б до ускладнення цивільного  процесу в справі і за  суттю  є  непотрібною.  Реабілітуючим  може  бути  не  тільки рішення суду про відмову в позові до відповідача, а  вже  сама  ухвала  суду про заміну відповідача (що  передбачається  ЦПК),  в  мотивувальній  частині якої зазначаються підстави заміни — що  відповідач  неналежний,  не  є  тією особою, яка повинна відповідати за позовом.

Третіми особами, які не заявляють самостійних  вимог  на  предмет  спору, називаються  суб'єкти  цивільних  процесуальних правовідносин,  які беруть участь у процесі по справі на  стороні  позивача  або  відповідача  з  метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів.

Одна й та ж особа може брати участь у  справі як  третя  особа  тільки  з боку однієї  сторони,  але  на боці  однієї  сторони можуть  брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Юридична  заінтересованість  третіх  осіб  без   самостійних   вимог   у результатах розгляду судом справи між сторонами  визначається  ст.  108  ЦПК тим, що постановлене судом по такій справі  рішення  може  наперед  вирішити наслідки взаємовідносин між ними і сторонами —  вплинути  на  їх  права  або обов'язки щодо однієї із сторін. А це можливо тоді, коли між третьою  особою і позивачем існують певні матеріально-правові відносини.  Вказане  положення підтверджується, наприклад, змістом  статей  198,  238  Цивільного  кодексу.

Відповідно до ст. 238 якщо особа з підстав, які  виникли  до  продажу  речі, пред'явить  до  покупця  позов  про  її  відібрання,  то  покупець   повинен притягнути до участі в справі продавця як третю особу без самостійних  вимог на свою сторону, а продавець зобов'язаний вступити  в  цю  справу,  оскільки несприятливе для покупця рішення може створити для  нього  право  в  порядку регресу одержати від продавця (третьої особи) заподіяні збитки.  За  змістом відносини таких третіх осіб  зі  стороною  залежать  від  правовідносин  між сторонами,  які  становлять»  предмет   позову.   З   пред'явленням   позову (регресного) до третьої особи її правовідносин зі стороною стають  предметом самостійного судового розгляду.

З наведеної ст. 238 ЦПК  вбачається також, що  участь  у  процесі  цього виду третіх осіб спрямована на те, щоб сприяти захисту  прав  тієї  сторони, на боці якої вона виступає, не  допустити  для  неї  несприятливого  рішення суду, оскільки несприятливе рішення матиме для третьої  особи  преюдиціальне значення — надасть право стороні  вимагати  збитків  від  третьої  особи  за правом регресу.

Крім запобігання пред'явленню  невигідного для себе  регресного  позову, третя особа може бути заінтересованою також у тому, що  вступивши  в  процес по справі між сторонами, зможе своєчасно  запобігти  порушенню  своїх  прав, погіршенню  свого  правового  становища  (участь  особи,  яка вже   одержує аліменти, при пред'явленні до боржника іншою  особою  позову  про  стягнення аліментів).

Участь  третьої  особи  в  процесі   сприяє   всебічному,   повному   і об'єктивному встановленню судом дійсних обставин справи, прав  і  обов'язків сторін, а отже — і постановлений) законного і обґрунтованого рішення.

Третіми  особами  без  самостійних  вимог  у  судовій  практиці   іноді визначаються співучасники сторін і суб'єкти захисту  прав  інших  осіб.  Але співвідповідач перебуває в правових відносинах з позивачем і відповідає безпосередньо перед ним, а  третя  особа  на  стороні відповідача перебуває  за  межами  спірних  правовідносин  сторін.  Суб'єкти захисту прав інших  осіб  відрізняються  від  третіх  осіб  за  виконуваними цивільно-процесуальними  функціями  —  їх  участь   у   процесі   обумовлена необхідністю  здійснення  покладених  на  них  обов'язків  і  захисту   прав громадян (у тому числі і третіх осіб) та інтересів держави  (ч.  2  ст.  121 ЦПК).

Треті особи без самостійних  вимог можуть за власною ініціативою вступити у справу в суді першої інстанції до  постановлення  рішення,  а  також  бути залученими до участі у  справі  за  клопотанням  сторін,  прокурора  або  за ініціативою суду.  В  зв'язку  з  цим  треті  особи  без  самостійних  вимог поділяються на дві групи: які  вступають  у  справу  і  які  залучаються  до участі в справі.

Так, за пред'явленим  членом  кооперативу  позовом  до  кооперативу  про захист порушеного чи  оспорюваного  права  користування  жилим  приміщенням, захист порушеного чи  оспорюваного  права користування  жилим приміщенням, виділеним   йому   загальними   зборами    членів    кооперативу (зборами уповноважених), державна адміністрація району, міста притягується до  участі в  справі  третьою  особою.  При відмові у видачі  ордера   на   виділену кооперативом квартиру членові кооперативу позов пред'являється до  державної адміністрації району, міста.  Кооператив  у  цьому  випадку  бере  участь  у справі як третя особа.

В справах за позовами про  звільнення  майна  від  арешту  (виключення  з опису) як треті особи можуть  бути  притягнутими:  торговельні  організації, які продали включене в  опис  майно  в  кредит,  підприємства,  організації, кооперативні  організації,  які  побудували  будинки  на  державні   кошти, одержані в кредит, і продали ці будинки  працівникам  на  пільгових  умовах; інші заінтересовані організації.

У справах, що виникають з  житлових правовідносин,  якщо  судове  рішення може вплинути на інтереси місцевих рад,  державних  і громадських органів, підприємств,  установ,  організацій  чи   кооперативів,   суд   зобов'язаний залучити їх до участі в справі.

Для вступу в процес по справі подається  заява  із  зазначенням  мотивів вступу і посиланням на докази.  Така  заява  не  підлягає  оплаті  державним митом і розглядається суддею в стадії підготовки справи до  розгляду  (п.  З ст. 143 ЦПК) та при розгляді справи по суті.

При вирішенні  питання про вступ третьої  особи  в  справу  суд  перевіряє існування між нею і однією із сторін правових відносин і  можливість  впливу на ньго рішення суду по справі між сторонами. При розгляді судом  заяви  про залучення третіх осіб  інші  особи,  які  беруть  участь  у  справі,  вправі оспорювати доцільність їх участі в процесі.  Про  наслідки  вирішення  заяви суд постановляє ухвалу, яка  оскарженню  і  опротестуванню  не  підлягає  як така, що не перешкоджає дальшому розвитку процесу (п. 2 ст.  323  ЦПК).  Але особи, які беруть  участь  у  справі,  можуть  викласти  свої  міркування  з приводу законності і обгрунтованості такої ухвали в касаційній скарзі.

Треті особи  без самостійних вимог користуються процесуальними правами  і несуть процесуальні обов'язки сторони. Але оскільки  вони  не  є  суб'єктами спірних матеріально-правових відносин сторін, то не  мають  права  на  зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних  вимог, на відмову від позову, визнання позову чи укладення мирової угоди,  вимагати виконання судового рішення, ухвали, постанови (ч. 2 ст. 108 ЦПК).  Поки  не можуть  вимагати  повторення  для  них  тих  процесуальних  дій,  які   були здійснені сторонами й іншими особами, які беруть  участь  у  справі,  до  їх вступу в процес. В  доказовій  діяльності  третя  особа  діє  незалежно  від сторони.

Третя особа, яка  бере участь на стороні відповідача, не  вправі  заявити зустрічний позов, але з дозволу суду може виконати дії, що  означають  зміну нею процесуальної правосуб'єктності — вона може стати  третьою  особою,  яка заявляє самостійні вимоги.

Треті особи без самостійних вимог вправі залучати на свою сторону  інших «субтретіх»  осіб,  і  хоч  таке  подвійне   ускладнення   процесу   викличе незручності для суду,  але  воно  сприятиме  уникненню  в  майбутньому  двох процесів по розгляду справи, оскільки  дозволить  судові  з'ясувати  існуючі правові відносини між сторонами, стороною і третьою особою, між останньою  і «субтретьою» особою.