Контрольная работа по "Гражданскому процессуальному праву"

        У випадку, якщо є відомості про те, що документи, які мають відношення до справи, знаходяться в установах, організаціях, у окремих

10

 

 громадян, то про  це заявник повинен зазначити  у заяві, і суд за клопотанням заінтересованих осіб витребовує їх у стадії підготовки справи до судового розгляду. Слід зазначити, що коло необхідних документів, які додаються до заяви про відновлення матеріалів кожної конкретної цивільної справи, залежатиме від характеру та змісту вимоги заявника і від того, в якому обсязі ініціатор судового розгляду просить поновити судове провадження.

       Якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків. Після усунення недоліків заява розглядатиметься судом. У противному разі заява повертається заявнику.

        Особливістю справ про відновлення втраченого судового провадження є положення, за яким заявник звільняється від сплати судових витрат. Але якщо заявнику на момент звернення до суду було відомо про те, що судове провадження не втрачено, але, незважаючи на це, він все ж таки подав заяву, тому у випадку встановлення судом цієї обставини судові витрати повинні відшкодовуватися заявником.

        Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов’язана із захистом його прав та інтересів, зокрема заявник не є особою, яка брала участь у справі, чи відновлення судового провадження не потягне для особи настання юридичних наслідків, то за таких умов суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито. Ухвала про відмову відкрити справу про відновлення втраченого судового провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

        Якщо судове провадження втрачено до закінчення судового розгляду, то воно не підлягає відновленню у встановленому розділом ІХ ЦПК України порядку. Якщо ж таку заяву подано, вона повинна бути повернута заявникові за аналогією до ч. 3 ст. 121 ЦПК. Заявник у цьому випадку може пред’явити

11

 

новий позов. Пред’явлення «нового позову» слід розуміти як нову справу, але про той самий предмет і з тих самих підстав та між тими самими сторонами.

        При відкритті нового провадження у справі в ухвалі суду про відкриття суддя повинен обов’язково зазначити про втрату незакінченого провадження, бо інакше, якщо ця обставина не буде відома суду, він може відмовити у відкритті провадження у справі у зв’язку з тим, що у його провадженні є тотожний позов.

        Виходячи з назви ст. 406 ЦПК України, у ній повинно йтися лише про наслідки недодержання вимог до заяви, яка подається до суду, про відновлення втраченого провадження. У цій же нормі, а саме у ч. 3 ст. 406 ЦПК, йдеться про зовсім інший аспект відновлення втраченого судового провадження, тобто якщо судове провадження втрачене ще до закінчення судового розгляду. Тому ч. 3 ст. 406 ЦПК України має бути виключена із цієї норми. Повинна бути передбачена окрема норма, у якій би йшлося про наслідки подання до суду заяви про відновлення втраченого судового провадження незакінченого судовим розглядом. При розгляді справи про відновлення втраченого судового провадження повністю або якоїсь його частини суд використовує ту частину провадження, що збереглася. Суд також використовує документи, видані зі справи фізичним чи юридичним

особам до втрати провадження, копії  цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження.

Особливістю цього інституту цивільного процесуального права є чітка  регламентація законом переліку осіб, які можуть бути допитані судом  як свідки. Так, відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦПК суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а в необхідних випадках – осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення.

12

 

          Вважаємо, що в даному випадку можуть бути допитані як свідки особи, які були присутні при виконанні рішення, а також інші особи, які здійснювали реєстрацію справи, передачу її в архів тощо.

Таким чином, особливості порядку розгляду судом справи про відновлення

втраченого судового провадження встановлені у ст. 407 ЦПК України за своєю суттю  та змістом збігаються з п. 5 додатку  № 3 до ЦПК 1963 року. Але таке відновлення  старих положень не дає змоги дати відповідь на питання – як бути суду, якщо в процесі розгляду буде встановлено, що заявник подав заяву про відновлення документа, що був змінений або взагалі скасований судовими інстанціями в апеляційному або касаційному порядку, та як бути суду, якщо така обставина може залишитися йому невідомою? У даному випадку, на наш погляд, необхідно нормативно закріпити положення про те, що суд у порядку відновлення втраченого судового провадження не повинен відновлювати судові рішення, які були скасовані, оскільки

вони не можуть впливати на існуючі матеріальні правовідносини.

        У ч. 1 ст. 408 ЦПК України йдеться про порядок ухвалення судового рішення про відновлення втраченого судового провадження. Ухвалення такого рішення можливе на підставі зібраних і перевірених матеріалів. Суддя може ухвалити рішення про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити, але при цьому він повинен виходити насамперед із заяви заявника та, звичайно, враховувати, чи матиме таке відновлення для заявника юридичні наслідки.

Щодо змісту рішення  суду про відновлення втраченого судового провадження, то у ньому повинно зазначатися:

- на підставі яких  конкретно даних, поданих до  суду і досліджених у судовому

засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з  утраченого провадження,

суд вважає встановленим зміст відновленого судового рішення;

13

 

- висновки суду про  доведеність того, які докази  досліджувалися судом і які

процесуальні дії вчинялися  з утраченого провадження.

Якщо недостатньо зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження, суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

        Строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його відновлення. Винятком із такого правила є випадок звернення з такою заявою для виконання рішення, якщо строк на пред’явлення виконавчого листа для виконання закінчився і судом не поновлено, тому що відновлення такого втраченого судового провадження не утворить для заявника юридичних наслідків.

        Враховуючи все вищевикладене можна зробити висновок, що основними ознаками інституту відновлення втраченого судового провадження є:

1) диспозитивність, тому  що відкриття провадження у  справі залежить від волевиявлення  заявника;

2) цільове призначення,  тому що мета звернення до  суду є обов’язковою складовою  заяви про відновлення судового  провадження і має бути пов’язана  із захистом прав та інтересів заявника;

3) безстроковість, тому  що строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його відновлення, за винятком випадків, коли закінчився строк на пред’явлення виконавчого листа до виконання;

4) завершений характер провадження, тому що відновлюватися може тільки

закінчене провадження;

5) повнота та всебічність  дослідження, тому що за недостатності  зібраних матеріалів для точного  відновлення втраченого судового  провадження суд 

 

14

 

ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою

самою заявою за наявності  необхідних документів; 6) відповідність, тому що поновлена справа має відповідати  за змістом матеріалам втраченого судового провадження.

        Таким чином, нова редакція порядку відновлення втраченого судового провадження у ЦПК України відповідає сучасним тенденціям розвитку матеріально-правових та процесуально-правових відносин, спрямована на підвищення ролі судових органів у суспільстві, хоча й потребує свого законодавчого удосконалення. Подальше удосконалення інституту втраченого судового провадження має надзвичайно важливе значення як для практичного застосування відповідних положень цивільного процесуального законодавства, так і загального розвитку теорії цивільного процесуального права.

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15

 

2. Процесуальний порядок розгляду  справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 340 чинного  Цивільного процесуального кодексу  України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження по справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст. 205, 207 цього кодексу.

        Отже, Вищий спеціалізований суд  України з розгляду цивільних і кримінальних справ на практиці належним чином реалізовує свої повноваження і скасовує рішення першої та апеляційної інстанції у випадку виявлення підстав, що передбачені ст. ст. 205, 207 ЦПК України. Причому повноваження на закриття провадження у справі мають остаточний характер для цивільної справи, а залишення заяви без розгляду є тимчасовим заходом. У випадку усунення підстав, які передбачені ст. 207 ЦПК України особа вправі знову звернутися до суду з заявою в загальному порядку.

        Касаційна скарга, подання разом з доданими до неї матеріалами та вправою невідкладно, після закінчення встановленого строку для подання

пояснень на касаційну  скаргу, подання, надсилається до суду касаційної інстанції і надходять  не інакше як через канцелярію касаційного  суду, де реєструються, оформляються і передаються в порядку черговості судді — доповідачу (ст. 325, 328 ЦПК).

         Суд касаційної інстанції у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі протягом десяти днів вирішує питання про передачу справи на розгляд складу судової палати (ч. 1 ст. 329 ЦПК), тобто про допуск справи до касаційного розгляду (ч. З ст. 327 ЦПК).

 Відповідно до Перехідних  положень Закону України від  21 червня 2001 р. «Про внесення змін  до Цивільного процесуального кодексу України» цивільні справи, які до 29 червня 2001 року надійшли для касаційного розгляду, вирішуються в порядку, визначеному для розгляду апеляційних скарг (п. 3). А справи з протестами на судові рішення, внесені до 29 червня

 

16

 

2001 p., направляються до Верховного Суду України для розгляду в касаційному порядку (п. 4) у складі трьох суддів в нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі.

         Передача справи на розгляд складу судової палати обов'язкова з підстав, визначених ст. 328 ЦПК, якщо:

     1) наведені в скарзі, поданні доводи дають підставу припустити, що неправильне застосування судом норм процесуального права тягне безумовне скасування постановленого рішення. Ними є підстави, передбачені ст. 307 ЦПК, для скасування рішення суду апеляційною інстанцією і передачі справи на новий розгляд;

     2) в касаційному провадженні суду знаходиться допущена до розгляду справа аналогічного характеру;

     3) суд допустив інше застосування закону ніж касаційна інстанція при розгляді справи аналогічного характеру;

     4) справа по першій інстанції розглянута апеляційним судом.

      Суд може допустити справу до касаційного розгляду, якщо оскаржуване рішення має важливе значення для забезпечення однакового застосування закону судами України, а також коли наведені в скарзі доводи дають підстави для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

         Справа у всякому випадку допускається до касаційного розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду, що розглядає це питання, прийшов до висновку про необхідність такого розгляду. При позитивному вирішенні питання про передачу справи на розгляд складу судової палати, суд може одночасно вирішити питання про зупинення виконання відповідних рішень до закінчення касаційного провадження.

        

 

17

 

        Про допуск справи до касаційного розгляду або про відмову в допуску суд постановляє ухвалу, яка підписується всім складом суду і оскарженню не підлягає. У разі відмови до касаційного розгляду, справа повертається до

суду першої інстанції, а копія ухвали про це у трьох  денний строк надсилається особам, які брали участь у справі (ст. 329 ЦПК).

         Справа, яка допущена до касаційного розгляду, передається судді-доповідачу, який провадить її підготовку до судового розгляду. До змісту підготовки входить виготовлення доповіді, в якій викладаються обставини, необхідні для постановлення рішення суду касаційної інстанції. Виготовлена доповідь передається визначеному складу суддів судової палати Верховного Суду України чи колегії суддів судової палати Верховного Суду України, які будуть розглядати справу у касаційному порядку у випадках, передбачених ЦПК (ч. 3 ст. 16 ЦПК), а справа призначається до розгляду, про день, час і місце якого повідомляються особи, які беруть участь у справі.