Організаційно-правові форми юридичних осіб в англосаксонській системі права

     Саме  акціонерне товариство є єдиним повновладним власником приналежного йому майна. Акціонери є власниками лише цінних паперів, які дають їм право одержання визначеної частки доходу у вигляді відсотків, іменованих дивідендами. У разі припинення діяльності товариства вони мають право розраховувати також на ліквідаційну квоту - частина вартості майна. Прямого речового права на власну частину майна акціонерного підприємства акціонер не має.

       Таким чином, об'єкти права  власності акціонерів і акціонерного  товариства не збігаються. Для  акціонерів в якості таких  об'єктів виступає вартість капіталу  акціонерного товариства у вигляді грошової вартості своєї частки, тоді як все товариство має право власності на фізичну, речову сутність усіх цінностей, що належать йому.Акціонер вправі розпоряджатися сам своєю акцією як цінним папером. Майном же розпоряджається лише товариство в особі його представницьких органів керування.

     Акціонер  здатний впливати також на використання майнового комплексу і його діяльності в цілому, беручи участь в управлінні. Таке право реалізується, насамперед, завдяки тому, що звичайна акція (на відміну від привілейованої, що дає право на твердий відсоток дивідендів) надає можливість голосувати на зборах акціонерів, обирати правління. При цьому реалізується принцип «одна акція - один голос». Зробити істотний вплив на хід подій можливо, тільки маючи переважний пакет акцій.

     Для повноти дослідження наведемо приклади інших юридичних осіб – некомерційного призначення:

• Громадське об'єднання
• Професійний союз
• Громадський рух,  громадський фонд, громадська інституція
• Орган громадської самодіяльності
• Політична партія
• Торгово-промислова палата
• Релігійне об'єднання

РОЗДІЛ 2. Організаційно-правові  форми юридичних  осіб у англосаксонській системі права

2.1. Види організаційно-правових  форм юридичних  осіб у англосаксонській  системі права форм

     В результаты колоніальної політики Англії, а згодом Великобританії,   англосакосонська система права була поширена на низку країн: США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, яких англосакосонська система права піддавалася впливу інших правових сімей, місцевому звичаєвому праву, але основні риси звичайно  збереглися.

     З позицій впливу на світову економіку, розгляду в межах курсової роботи, підлягають організаційно-правові  форми Великобританії, як основна  що сформувала платформи англосаксонської системи права. Досить парадоксально виглядає той факт, що англійське законодавство не містить визначення поняття "компанія". Фундаментальні праці британських юристів, присвячені питанням корпоративного права, починаються з застереження про те, що "термін "компанія" не має чіткого юридичного значення" [19, c. 3]. Визначення поняття компанія здійснюється британськими правниками через окреслення її характерних ознак: а) інкорпорація шляхом реєстрації відповідно до Акту про компанії; б) наявність самостійної правосуб'єктності (виникає з моменту інкорпорації);  в) наявність системи менеджменту, відокремленої від учасників.

     На  відміну від законодавстві більшості  континентальних країн, у Великобританії форма компанії може використовуватися  для здійснення як комерційної, так  і некомерційної діяльності.До недавнього часу законодавство не проводило жодного розмежування між прибутковими та неприбутковими компаніями – після інкорпорації вони повністю підпадали під дію СА 1985. Втім, після вступу у дію Акту про компанії (аудит, перевірки, громадські підприємства) 2004 р. [31] компанія з обмеженою відповідальністю може бути зареєстрована у якості громадського підприємства. Останнє є компанією, створеною не для отримання прибутку, а для досягнення певних суспільно-корисних цілей у своїй діяльності. За загальним правилом прибуток та майно цих компаній не підлягатиме розподілу серед учасників (діє так зване "правило заблокованого майна"). Але не можна вважати такі підприємства повним аналогом континентальних неприбуткових організацій. Громадські підприємства підрозділяються на дві категорії: а) підприємства які матимуть можливість випускати акції, що передбачають виплату дивіденду (таку можливість матимуть публічні компанії та приватні компанії з відповідальністю, обмеженою сумою, що підлягає сплаті за акції); б) підприємства, що взагалі не зможуть розподіляти прибуток серед своїх учасників (приватні компанії з відповідальністю, обмеженою сумою гарантії).

     Форма громадського підприємства є певним гібридом між трастом і звичайною  компанією.Це підприємство надає своїм учасникам можливість використовувати всі переваги компанії як організаційно-правової форми і у той же час на нього не поширюються численні обмеження у діяльності, характерні для трасту.Цікаво, але громадські підприємства не отримують жодних пільг щодо оподаткування. Таким чином, статус громадського підприємства має скоріше "іміджеві", аніж правові наслідки.

     Якщо  взяти за основу характеристики форму  майнової відособленості організацій, то виявляється, що до числа корпорацій відносяться тільки ті, які засновані на акціонерному капіталі і за своїм правовим положенням нагадують акціонерні товариства країн континентального права [13, c.182]. Товариство ні в Англії, ні в США, згідно із законодавством, не належить до корпорацій, які мають до того ж статус юридичної особи. Товариство у відповідності з традиційними принципами загального права є сукупністю осіб і не визнається юридичною особою. Але тим не менше до юридичних осіб можна віднести і партнерства (partnership), що можна пояснити аналогічними принципами функціонування організаційно-правоих форм у континентальному праві.

     Проте теорія і практика щодо товариств  зайняли іншу позицію, ніж законодавець. Визнання за повними товариствами (п. 8-9 Уніфікованого закону про товариствах 1914 р.) і командитні товариства (п. 10 Уніфікованого закону про командитних товариствах 1916 із змінами, внесеними в 1985 р.) [31] права володіти відокремленим майном, а також права набувати прав і нести обов'язки від свого імені дозволили багатьом, зокрема американським, вченим зарахувати і товариства до юридичних осіб. Таку ж позицію по відношенню до товариствам займає і судова практика, згідно з якою вважається, що якщо хоча б один товариш виступав від імені товариства на судовому процесі, то товариство буде пов'язано з рішенням суду.

     В усякому разі слід визнати, що в англосаксонській системі права пробиває собі дорогу тенденція поступового визнання товариства юридичною особою На сьогоднішній день товариства, якщо і є де-факто  юридичними особами, то не в повній мірі. Все це свідчить про те, що йде процес конвергенції різних правових систем.

       Отже, в системі англосаксонського  права підприємницька корпорація  представляє собою акціонерне  товариство. В системі континентального  права все інакше.

     Термін  корпорація в англосаксонській системі права або в системі загального права використовується досить широко. Ним користуються щоразу, коли хочуть підкреслити, що організація, яка називається цим ім'ям, розглядається як єдине ціле і може виступати учасником в цивільному обороті. У порівнянні з партнерствами, корпорація має більше можливостей, щодо залучення капіталу, більше регулюється з боку держави та власники акцій корпорації не несуть персональної відповідальності за результати діяльнотс ікорпорації, по причині того, що не мають прямого впливу на управління корпорацією. В США крім вищенаведного, корпорації мають особливі умови оподаткування, тобто більш жорсткі у порівнянні з партерствами.

     2.2. Партнерство, як  організаційно-правова  форм юридичних  осіб у англосаксонській  системі права

     Партнерства - це об'єднання осіб, схожі з повним і командитним товариствами європейського континентального законодавства.

     Корпорації (limited liability company) - об'єднання капіталів, що близької до товариств з різними  типами неповної відповідальності та акціонерних товариств в Європі. За законодавством США партнерство може бути загальним і обмеженим.

     Партнерство – це юридична особа, у якому сторони  погоджуються співпрацювати для  просування своїх спільних інтересів  та досягнення спільних цілей. Найчастіше партнерство утворюється між одним або декількома особами - партнерами (власники), для досягнення  певних цілей (фінансового результату найчастіше). Партнерства поширені у США та Великобританії незалежно від галузей та цілей,  тобто що партнерства створюються не лише комерційного призначення.

     Основним  перевагами  партнерств  є більш  високий рівень персональної відповідальності, як наслідок більша зацікавленість у  результатах роботи партнерства. Також  партнерства отримують певні  пільги в оподаткування, особливо це стосується США. Так наприклад при повному партнерстві не сплачується податок на дивіденди, лише федеральний податок на прибуток, розмір якого диференційований.

     У зв’язку з існуванням певних проблем  при перекладі певних термінів з  англійської мови на українську,  при перекладі на українську мову деяких термінів, буде використаний дослівний переклад, а в дужках буде використовуватися аналогічний український термін, що проте не є прямою відповідністю сутності даних термінів українському законодавству, а лише є найбільш наближеним.

     Основними формами партнерств є:

      - партнерство ( повне товариство, general partnership). Дана форма характеризується повною персональною відповідальністю між партнерами за результати діяльності партнерства, як наслідок високим рівнем зацікавленості в результатах діяльності партнерства та прямою участю в управлінні [36,c.18].

     - обмежене партнерство (командитне товариство, limited partnership), від звичайного партнерства відрізняється наявністю повних партнерів (з повною персональною відповідальністю) та наявністю партнерів з відповідальністю лише в межах свого внеску у даний вид партнерства. При цьому слід звернути увагу на те, що прийняття участі партнерів (повних та обмежених) регламентоване статутними документами такого партнерства, як правило повні партнери мають сталу кількість голосів і як правило переважну, а партнери з обмеженою відповідальністю пропорційно внескам [36,c.24].

     - партнерство з  обмеженою відповідальністю (в українському законодавстві термін відсутній,  limited liability partnership) – даний вид партнерства відсутній в українському законодавстві у тому понятті, в якому він існує наприклад в США. Суть даного виду партнерства полягає в тому, що його учасники хоч і мають обмежену відповідальність лише майном партнерства, але  пов’язані партнерським стосунками більше ніж товариство з обмеженою відповідальністю, в якому учасники можуть вільно виходити, відступати власні частки у товаристві. Перед тим як розпочати опис даного виду партнерства, слід зробити застереження, що у США, під даним  терміном можуть розумітися різні набори прав та обов’язків. В контексті сказаного слід зазначити, що при наявності бажання одного з партнерів вийти з партнерства – воно ліквідується. Другою відмінністю є обов’язковість такої форми організації для деяких галузей, як то юриспруденція, аудит, консалтинг тощо,  в деяких штатах існують податкові пільги для такого виду партнерств, які наприклад не існують для товариств з обмеженою відповідальністю.

     Законодавчо дані форми юридичних осіб регулюються в основному в частині відповідальності, та сфер обов’язкового застосування, більш докладно нормативне регулювання створення та діяльності будуть розглянуті нижче.

     2.3. Корпорація, як організаційно-правова  форм юридичних  осіб у англосаксонській  системі права

     Всі корпорації, наприклад у США, діляться на чотири групи: публічні (public), напівпублічні (quasi-public), підприємницькі (bisiness) та непідприємницькі (non-profit) [7,c.42]. Американські вчені Д. Речман, М. Мескон, К. Боув і Д.Тілл пропонують таку саму класифікацію, проте використовують трохи інші терміни: 1) державні корпорації (компанії, організовані федеральним урядом або урядом штату в особливих цілях), 2) квазідержавні корпораціі (комерційні підприємства, що володіють монополією на надання основних громадських послуг), 3) приватні корпорації, які поділяються на комерційні та некомерційні [22,c.118].

       До публічних корпораціям належать  державні і муніципальні органи (міст, округів, селищ). Вони є підрозділами  державного апарату, наділені  відповідними владними повноваженнями і здійснюють управлінську діяльність в межах певної території. У континентальній системі права ця група організацій називається державними органами і не відноситься до числа корпорацій.

     Напівпублічнимі вважаються корпорації, що слугують загальним потребам населення, наприклад, корпорації у галузі постачання населення газом, водою, електрикою, корпорації по іригації, залізничні корпорації і т. п. У цьому випадку термін корпорація використовується по відношенню до організацій, що існують на гроші платників податків і здійснює функції з обслуговування певних загальних потреб населення.