Київський національний університет  імені Тараса Шевченка  
Інститут післядипломної освіти 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

 

на  тему «Організаційно-правові форми юридичних осіб в англосаксонській системі права» 
 

 

 

 

 

 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….  3

РОЗДІЛ 1. Поняття та зміст  організаційно-правової форми юридичної  особи ……………………………………………………………………………… 6

1.1. Історія  розвитку організаційно-правових  форм юридичних осіб ………..  6

1.2. Сутність  організаційно-правової форми юридичної  особи………………..  11

1.3. Види організаційно-правових  форми юридичних осіб ….………………..  14

РОЗДІЛ 2. Організаційно-правові  форми юридичних  осіб у англосаксонській системі права……………………………………................ 17

2.1. Види організаційно-правових  форм юридичних осіб у англосаксонській системі права форм ………………………………………………………………  17

2.2. Партнерство,  як організаційно-правова форм  юридичних осіб у англосаксонській  системі права …….................………………………………...…...  20

2.3. Корпорація, як організаційно-правова форм  юридичних осіб у англосаксонській системі права…………………………………………………. .22

РОЗДІЛ 3. Організаційно-правові  форми юридичних  осіб у Великобританії, та їх особливості…….………………………………………. 25

3.1. Особливості  організаційно-правових форм Великобританії……………... 25

3.2. Неінкорпоровані форми господарювання за правом Великобританії……. 26

3.3. Інкорпоровані  форми господарюванняза за правом  Великобританії……. 30

Висновки по розділу ІІІ………………………………………………………….. 37

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………..…………………………….. 38

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………  40

 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Актуальність  вибраної теми Система регулювання господарських відносин в Україні, після розраду СРСР, була в своїй більшості запозичена з інших правових сімей, але найбільший вплинула романо-германська система права, що є основою для правової системи в Україні. Це було зумовлено насамперед географічним розташування і близькістю соціальністичної правової системи до романо-германської, що була успадкова незалежної державою Україна від Радянського союзу.  Але на жаль безболісного адаптування норм та звичаїв, що добре «працюють» в ринкових економіках країн Західної Європи, не вийшло. Насамперед основними причинами стали насамперед «радянське» бюрократичне минуле та низька правова культура в країні.

     За  весь час незалежності держава постійно вибудовує та удосконалює систему господарських відносин, і ось чергова «хвиля» реформ докотилася до суб’єктів господарських взаємовідносин – юридичних осіб. Першою ластівкою були внесення змін до ЗУ «Про акціонерні товариства» 29.04.2009 р, а другою низка змін до законодавчих актів у 2011 р. Всі вищевказані зміни несуть у собі добрі наміри спростити ведення бізнесу. Чому ж держава так багато уваги приділяє такому питанню, як створення та функціонування юридичних осіб, та зокрема організаційно-правові форми юридичних осіб, порядок їх утворенні, зміни у структурі тощо? Причинами цього є і інтеграція України в Європейський союз, і спрощення для бізнесу і створення сприятливих та безпечних умов передачі права власності у капіталі юридичних осіб.

       Використовуючи порівняльний метод,  ми  розглянемо вищевказані проблеми  на прикладі інших правових  сімей, зокрема англосаксонської. Вибір саме цієї правової сім’ї  можна пояснити відмінністю від  системи права, що склалася  в Україні. Стійкість правових  традицій та звичаїв у даних країн безперечно дає інформацію для аналізу існуючої в України системи організаційно-правових форм юридичних осіб. Тим більше, безперечно корисно  вивчити такий досвід країн, що формують 27% Світового ВВП. [38].

       Нижче буде розглянуто історичні аспекти виникнення поняття юридична особа, та розвиток її організаційно-правових форм, як у системі континетального права, так і в англосаксонській системі права.

     Об’єкт  дослідження курсової роботи – організаційно-правові форми юридичних осіб в англосаксонській системі права,

     Предметом дослідження курсової роботи є вивчення сутності організаційно-правових форм юридичних осіб у англосаксонській системі права, як способу номативного регулювання діяльності юридичних осіб, через визначення приниципів закріплення майна.

     Мета  курсової роботи полягає в теоретичному досліджені організаційно-правових форм  юридичних осіб, зокрема у англосаксонській системі права, їх класифікацію взалежності від способів способів закріплення та використання майна, їх правового становища, відповідальності учасників.

     Відповідно  до мети роботи визначені наступні основні завдання дослідження:

1. дослідження історії розвитку інституту юридичної особи, та її організаційно-правові форм;
2. теоретичне визначення організаційно-правових форм юридичних осіб, зокрема у країнах з англосаксонською системою права;
3. проведення порівняльного аналізу законодавства країн з англосаксонською системою права, яке регулює організаційно-правові форми юридичних осіб, з метою порівняння з континетальною системою права;
4. визначення основних принципів на основі яких приймаються рішення про виборі організаційно-правової форми на прикладі Великобританії;
5. Визначення переваг та недоліків у організаційно-правових формах країн з англосаксонською системою права  у порівнянні з континентальною системою права.

     Теоретичну  базу дослідження складають наукові праці відомих вчених-юристів в галузях загальної теорії права, римського приватного, господарського, копоративного, цивільного права : Боуві К.,  Девлятшін Б.Б. , Іоффе О.С., Кашаніна Т. В., Мамутов В.К., Мескон М.,Новицкій І.Б., Сиродоєва О. Н., Кибенко Е.Р. Кравчук В.М., С. Речман Д., Тілл Д., Щербина В.С.та інші.

     Методологія та методика дослідження. В основу дослідження покладено комплексний підхід. В процесі написання курсовій роботи застосовано порівняльно-правовий метод дослідження, а також інші наукові методи: логічний, системно-структурний, історичний.

   Теоретичне  і практичне значення роботи полягає в тому, що висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення чинних законів та нормативно-правових актів України та Велибританії, якими регулюються питання організаційно-правових форм юридичних осіб.

   Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають в себе підрозділи, висновків, пропозицій та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 39 сторінок (без урахування списку використаних джерел). Список використаних джерел налічує в собі 40 найменувань на чотирьох сторінках.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 РОЗДІЛ 1. Поняття та зміст організаційно-правової форми юридичної особи

1. Історія розвитку організаційно-правових форм юридичних осіб

     Юридична  особа (лат. universitas personarum) – організація, створена шляхом обєднання осіб і (або) майна, зареєстрована у встановленому порядку, наділена цивільною правоздадтністю і дієздатністю, яка має право здобувати та здійснювати майнові й особисті немайнові права, виконувати обовязки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському суді [10, ст.523].

     Створення поняття юридичної особи, та визначення основних принципів їх діяльності є одним з найбільших надбань римського приватного права. В тім не слід перебільшувати роль юридичних осіб  у Давньому Римі. Юридичні особи не грали значної економічної ролі навіть у часи нійбільшого економічного розквіту, та були більше винятком ніж правилом. Це було пов’язано з рабовласницьким ладом у Давньому Римі, та як наслідок з натуральним господарством. З вищенаведних причин створювати об’єднання капіталів для досягнення певних цілей не було потреби. У римському приватному праві навіть не було поняття «юридична особа», а для визначення даного поняття існував термін «corporatio» — об’єднання, корпорація . Менше з тим, саме тоді виникла «основна думка про юридичну особу, як прийом юридичної техніки для введення в зворот майнової маси, так або інакше відособленою від майна фізичних осіб, що була викладена римським правом досить докладно»  [17, с.74].  Так для досягнення певних цілей, утворювалися обєднання фізичних осіб, які як правило володіли певним майном для участі у даних об’єданннях.

     У Давньому Римі юридичні особи утворювалися та функціонували з різними цілями. Так існували союзи з релігійними  цілями (sodalitates, collegia sodalicia), професійні спілки ремісників (fabrorum, pistorum). За свідченням Гая закони XII таблиць навіть надали спілкам з релігійними цілями право виробляти для себе статути, лише б вони не суперечили закону. [17,с.76]. Тобто деякі законодавчі обмеження для юридичних осіб були встановлені та було визначенне правове поле у якому діяли юридичні особи.

     Що  стосується порядку утворення юридичних  осіб у Давньому Римі, то тут слід зазанчити, що у різні періоди  діяли певні правила створення  та функціонування юридичних осбі. Як було зазачено вище у Царський період, діяльність юридичних осіб мало регулювалася державою, та вони утворювалися вільно. Існування корпорацій визнавалося та були встановлені певні принципи їх функціонування: майно юридичної особи не належить фізичним особам, що утворили юридичну особу, та фізичні особи не несуть відповідальності за діяльність юриличної особи та ін.

     При Августі був виданий закон (lex Julia de collegiis), в силу якого корпорації, за загальним правилом, виникали не інакше, як з дозволу сенату. Корпорація визнавалася законною, collegium licitum, якщо її існування дозволено сенатом, ex senatus consulto coire licet.

     В період республіки найбільш поширеними видами юридичних осіб були:  collegia apparitorum, тобто корпорації служителів при магістратах, різні об'єднання  взаємодопомоги, зокрема, похоронні корпорації, collegia funeraticia, такі collegia publicanorum, що грали чималу роль в господарського та політичного життя Риму: об'єднання підприємців, що брали на відкуп державні доходи, керували за договорами з державою державними маєтками, виробляли для держави великі будівельні роботи, та ін.

     Основними надбаннями римскього приватного права  стали наступні принципи функціонування корпорацій:

     - Корпорація може розглядатися  в сфері приватного права так  же, як розглядається фізична  особа. Гай говорить: civitates enim privatorum loco habentur - громади розглядаються як приватні особи (D. 50.16.16).

     - Юридичне існування корпорації  не припиняється і не порушується  виходом окремих членів зі  складу об'єднання: in decurionibus vel aliis universitatibus nihil refert, utrum omnes iidem maneant, an pars maneat, vel omnes immutati sint - для місцевих сенатів та інших об'єднань байдуже,чи залишаються колишніми всі члени, або частина членів,або всіх замінили інші (D.3.4.7.2).

     - Майно корпорації відособлене від майна її членів, притому це не спільно всім членам корпорації належить майно, а майно корпорації, як цілого, як особливого суб'єкта прав: si quid universitati debetur, singulis non debetur, nec quod debet universitas singuli debent, тобто, Якщо ми щось повинні корпорації, то ми не повинні її окремим членам; того, що повинна корпорація, не повинні її окремі члени (D. 34.7.1).

       Корпорація як юридична особа  вступає у правові відносини  з іншими особами за допомогою  фізичних осіб, уповноважених на  те в установленому порядку.