Політичний режим в Україні

Проте проблемним залишається співвідношення понять адміністративно-територіального, територіального, національно-територіального устроїв з поняттям державного устрою.

У зв'язку з фактором проблемності автор розмежовує поняття територіального устрою, як його складової - адміністративно-територіального устрою, і державного устрою, як більш широкого поняття, що включає в себе також інші сторони державного будівництва, зокрема організацію вертикальної системи влади і місцевого самоврядування.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що основною метою поділу території будь-якої держави, зокрема України, на складові частини є організація оптимального управління державою.

Таким чином, при аналізі співвідношення поняття державного устрою з поняттям; «територіальний устрій», «адміністративно-територіальний устрій», «національно-державний устрій» та іншими, а також при аналізі співвідношення понять «нація» і «держава» і аналіз поняття «національна меншина», при узагальненні наведених вище визначень державного устрою можна дійти висновку:

— За своєю суттю державний устрій — це поняття, що охоплює все коло питань щодо державного ладу в організаційному відношенні, являє собою певний тип держави, які, виявляється в політичних, економічних, соціальних основах і принципах організації держави правового статусу громадян цієї держави, територіального устрою держави і системи державних органів.

— За своїм змістом державний устрій — це певний механізм держави, тобто має організаційні основи української держави.

— За своєю формою державний устрій — це територіальна або національно-територіальні організація державної влади, що поділена на окремі складові частини, які перебувають в тісному взаємному зв'язку між собою і вищими органами держави, тобто це поняття щодо всього кола питань про внутрішній поділ території держави на складові частини, їх правове становищ; взаємовідносини між державою в цілому та її складовими частинами.

 
3. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави

Для здійснення своїх завдань і функцій кожна держава створює різноманітні організації. Така система всіх державних організацій, що беруть участь у здійсненні завдань і функцій держави, називається її механізмом. Серед названих організацій є державні органи, що наділені державновладними повноваженнями. Систему таких органів називають апаратом державно звідси механізм держави криє в собі:

а) апарат держави;

б) державні підприємства;

в) державні установи;

г) інші державні організації.

Державні підприємства - це вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва. Сюди слід віднести державні підприємства з виробництва товарів, надання послуг, торгівлі, громадського харчування та інше.

Державні установи - це вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва. До них слід віднести установи у сфері культури, охорони здоров'я, освіти, виховання тощо. Це, наприклад, державні дошкільні дитячі установи, школи, училища, середні та вищі навчальні заклади, система лікарень, санаторіїв та інших установ охорони здоров'я.

До інших державних організацій, наприклад, відносять державні будівельні організації або армію, міліцію та ін.

Апарат держави являє собою систему всіх державних, органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави.

Основними принципами державного апарату України є:

демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя; поєднання переконання і примусу; гласність, відкритість і врахування громадської думки.

Принцип демократизму в Україні характеризується тим, що державний апарат формується з волі більшості населення, виражає та виконує волю громадянського суспільства.

Як корінна, так і решта національних груп, що проживають на території України, є рівноправними. Держава гарантує всім здійснення, охорону, захист і відтворення політичних, економічних, громадських, соціальних і культурних прав.

Державний апарат утворюється й діє на підставі законів. Його діяльність спрямовується на виконання законів у порядку, передбаченому чинним законодавством, Державний апарат є, єдиним носієм влади на засадах самостійності та незалежності, виразником суверенітету, народу й нації.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України, виконавчої - Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві виконавчі органи. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Конституційним і загальними судами, що будуються за принципом територіальності та спеціалізації.

Принцип соціальної справедливості державного апарату означає, що його завданням є забезпечення соціальної злагоди, консенсусу між різними частинами суспільства, балансу різноманітних інтересів усіх соціальних прошарків, груп та інших верств населення.

Державний апарат визначає, гарантує, допомагає здійснювати всім верствам населення їхні суб'єктивні права, охороняє та захищає основні права людини і громадянина, віддаючи пріоритет загальнолюдським цінностям, забезпечує гуманне й милосердне ставлення до всього населення України і кожного, окремо взятого, індивіда.

Важливим принципом державного апарату України є поєднання методів виховання і примусу. Примус до осіб застосовується лише тоді, коли вичерпано всі методи переконання, але особа не підкорилася загальнодержавним інтересам та інтересам громадянського суспільства.

Свої функції державний апарат виконує відкрито, співпрацює з різними громадськими об'єднаннями й рухами, вивчає громадську думку та врaxовує її в організації і здійсненні покладених на нього завдань.

Отже, державний апарат (обраний чи призначений) є системою державних органів, що здійснюють свої функції, реалізуючи волю громадянського суспільства, всього Українського народу.

Первинною «клітинкою» державного апарату є орган держави. Це окремий службовець чи структурно оформлений колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Один службовець як орган держави це, скажімо, Президент України, що є главою держави і виступає від її імені. Структурно оформлений колектив службовців має керівників і виконавців. Керівник виступає від імені певного органу. Кожний орган наділяється на підставі закону владними повноваженнями, які полягають у тому, що орган держави спроможний встановлювати формально обов'язкові правила поведінки (як нормативні, так і індивідуальні) й домагатися їх здійснення.

В юридичній літературі розглядають різні підстави класифікації державних органів розрізняють, наприклад, такі види органів держав и:

1) за місцем у системі  державного апарату - первинні (створюються  через вибори всім населенням або його частиною), вторинні (створюються первинними, походять від них і підзвітні їм);

2) за змістом або напрямками  державної діяльності - органи державної  влади, глава держави, органи державного управління чи розпорядчо-виконавчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи;

3) за способом утворення - виборні, призначувані, ті, що можуть  успадковуватися;

4) за часом функціонування - постійні, тимчасові;

5) за складом - одноособові, колегіальні;

6) за територією, на яку поширюються їхні повноваження загальні, або центральні; місцеві або локальні.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Вдосконалення органів державної влади реалізується в Україні на основі Конституції України.

До системи державних органів України належать: законодавчий орган - Верховна Рада України; глава держави Президент України; виконавчі органи, що поділяються на вищі (Кабінет Міністрів України, Рада Mініcтрів Автономної Республіки Крим), центральні (Mініcтeрcтвa, державні Комітети; інші органи центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом); місцеві (обласні та районні, міст Києва і Севастополя, районів у містах Києві й Севастополі державні адміністрації на чолі з головами цих адмініcтрацій та їхні відділи й управління, а також aдмініcтрaції державних підприємств і установ); виконкоми та голови сільських, селищних і міських (міст районного та обласного підпорядкування) раду частині виконання державних повноважень, що були їм делеговані органами державно. влади.

Органи місцевого самоврядування, що репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, тобто обласні та районні ради, а також органи місцевого самоврядування: міські, сільські, селищні ради та їхні виконавчі органи є самостійною системою об'єднань громадян у громадянському суспільстві.

Система судових органів охоплює: Конституційний Суд України; загальні (місцеві, апеляційні, спеціальні) суди та Верховний Суд України. Місцеві суди включають районні, міські (міст обласного підпорядкування) районні у місті, господарські, гарнізонні суди. До системи апеляційних судів закон відносить Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні суди, суди міст Києва і Севастополя. Спеціальними (касаційними). судами в Україні є вищі суди (кримінальний, цивільний, господарський, адміністративний, військовий). Очолює всю систему судів загальної юрисдикції в Україні Верховний Суд України.

У самостійну систему органів держави відокремлюються контрольно-наглядові органи України. До них належать: генеральний прокурор України і підпорядковані йому, прокурори; податкові адміністрації, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції.

Отже, апарат держави посідає головне .місце в системі організацій державного механізму, оскільки здійснює державну владу та управління в суспільстві.

 
4. Конституційна модель політичного устрою і державної влади України

На початку 90-х рр. ідейно та політично Україна близько підійшла до створення умов для конституційного закріплення федерації. Якщо, скажімо, наприкінці 1991 р. на Заході України активно обговорювались не лише на зборах, мітингах, а й на сесіях Рад, питання, пов'язані із Закарпатською та Угорською автономіями у складі України, то вже в середині 1992 р. Підкарпатська республіканська партія вимагає виходу Закарпаття зі складу України. Таке ж політичне рішення у цей період пропонував стосовно Криму Республіканський рух Криму. Наприкінці жовтня 1992 р. на конференції РРК, яка вирішила надати собі статусу установчого з'їзду партії, її голова заявив: «Ми не можемо боротись за незалежну, суверенну Республіку Крим, це суперечить законодавству України, ми повинні внести зміни до відповідної статті статуту РРК. Нині ця стаття звучить так: «Основною метою Руху є становлення та розвиток Криму як самостійної, правової демократичної держави і збереження її у Співдружності незалежних держав».

У цих умовах оптимальна конституційна модель державного устрою України — унітарна конституційна децентралізована держава (з територіальною автономією — Автономною Республікою Крим). Таке рішення потребуватиме:

· реконструкції державного устрою й територіального поділу;

· відмови від двох з половиною десятків областей, що механічно сприйняли внаслідок дії Закону від 26 березня 1992 р. «Про місцеві ради народних депутатів та регіональне самоврядування» принципи регіональної політики, «конституційно-політичний»; «державний регіоналізм»;

· конституювання 4—6 регіонів (наприклад, Центрально-Українського, Донецького та ін.), що реально склалися економічно, демографічно, культурологічно тощо;

· обрання як державно-правового засобу вдосконалення міжнаціональних відносин не національні адміністративно-територіальні утворення, а національно-культурну автономію, визначену Законом від 25 червня 1992 р. «Про національні меншини на Україні»14: «використання в житті та діяльності рідної мови в державних навчальних закладах та будь-яка діяльність, що не суперечить чинному законодавству». Зауважимо також, що цей Закон було використано як міжнародний засіб вирішення національних питань на міжурядовому рівні вперше в Європі між Україною та Угорщиною.

Виходячи з цього, подаються такі концептуальні позиції конституційної моделі державного устрою України:

1. Державний устрій — територіальна у державних кордонах організація держави, що визначає просторові межі дії державної влади, стосунки між територіальними одиницями, самоврядними територіями, центральною та місцевою державною адміністрацією, державними структурами і місцевим самоврядуванням по конституюванню та управлінню територіями, між публічною владою (державною та публічно-самоврядною) і населенням.

2. Україна за державним  устроєм — унітарна конституційно  децентралізована держава з територіальною  автономією — Автономною Республікою Крим.

3. При конструюванні принципів державного устрою (пор.: ст. 2, 132 Конституції України) варто враховувати, передовсім, обмежені можливості використання теоретичних напрацювань з номенклатури та змісту принципів, оскільки «переважне значення тут має не аналіз об'єктивного розвитку, а суб'єктивна позиція автора, ідеологізований, а не інструментальний характер їх змісту. Окрім того, державний суверенітет як вихідний принцип не може бути орієнтованим лише на його легальне визначення в Декларації про державний суверенітет України в конституційно децентралізованій державі суверенітет характеризується не лише повнотою та неподільністю влади (за сучасних умов ця формула Декларації взагалі дискусійна), а й тим, що він як властивість влади є непохідним і невідчужуваним.