Політичний режим в Україні

Враховуючи зауваження, до загальних принципів конституційної моделі державного устрою слід віднести:

· непохідність та невідчужуваність суверенітету Республіки у сфері державного устрою та можливість трансформації суверенних прав Республіки у самоврядницькі права самоврядних територій, делегування прав центральної адміністрації її органам;

· єдність, неподільність, недоторканість та цілісність державної території;

· конституційність та законність утворення (реорганізації) і управління складових державного устрою;

· конституційно визначена межа децентралізації території держави, обумовлена загальнодержавними інтересами та потребами, управлінням країною як єдиним політичним, соціально-економічним, екологічним, правовим простором;

· забезпеченість націй, етносів та історично сформованих територіальних колективів (громад) із переважанням багатонаціонального населення та монолінгвістичним складом, усталеними і загальними (інтернаціональними, позанаціональними) традиціями та менталітетом, правом на національно- і територіально-культурну автономію;

· єдність регіональної політики — державний регіоналізм, орієнтований на громадянську згоду та внутрішню безпеку країни.

4. Склад державного устрою:

4.1. Територіальні одиниці, що централізовано керуються  державою і мають своє населення (громадяни, іноземці, особи без громадянства, що постійно чи тимчасово проживають  на цій території);

4.2. Самоврядні території  із своїм територіальним колективом (громадою — людьми, що постійно  проживають чи працюють на  цій території);

4.3. Автономна Республіка  Крим.

Запропонована модель може бути використана як конституційна основа законодавчого регулювання державного устрою України і придатна для безпосереднього втілення, а також територіально-локального експериментування чи конструювання змістовної (за соціальними, економічними, демографічними та ін. елементами) імітаційної моделі з метою: перевірки на реалізовуваність; перекладу концептуальних положень нормативною мовою закону; встановлення порядку (юридичної процедури) реконструкції державного устрою; досягнення оптимальної керованості територіями; топонімічної раціоналізації в Україні.

Політичну систему юридична література визначає по-різному. Усі полярні точки зору можна звести до двох основних напрямів: широке і вузьке розуміння цього суспільного явища. Вузьке розуміння політичної системи зводиться до визначення політичної системи як сукупності державних організацій, громадських об'єднань, трудових колективів, що здійснюють функції щодо реалізації політичної влади. Широка точка зору вбирає у себе усю сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, пов'язаних відносинами з приводу здійснення політичної влади. Так, П. Рабінович, визначаючи політичну систему суспільства, вважає, що це система "усіх політичних явищ, які існують у соціально неоднорідному, зокрема, класовому суспільстві.

Елементами політичної системи суспільства визнають: а) суб'єктів (носіїв) політики; б) політичні норми та принципи; в) політичні відносини (стосунки); г) політичні погляди, політичну свідомість та культуру; д) зв'язки, що об'єднують названі компоненти. Вивчаючи ці складові, можна дійти висновку, що вони передбачають існування і функціонування п'яти основних аспектів політичної системи: а) інституціонального (організації, установи); б) регулятивного (норми і принципи); в) функціонального (політичні функції, процес та режими, погляди, політична свідомість та культура); д) комунікативного (зв'язки, що об'єднують зазначені складові політичної системи).

Політична система України — це система суб'єктів політики, політичних норм і відносин, політичних поглядів, свідомості і культури, що існують і взаємодіють при здійсненні політичної влади. Вона характеризується такими ознаками та особливостями: а) Україна проголошується демократичною правовою соціальною державою; б) вся повнота влади належить народові; в) державна влада здійснюється за принципом поділу влад на законодавчу, виконавчу та судову; г) в Україні проголошено принцип верховенства права; д) суспільне життя базується на засадах політичного, економічного й ідеологічного плюралізму; ж) визнаються пріоритетними загальнолюдські цінності, права і свободи людини та громадянина; є) держава відповідає перед людиною і суспільством за свою діяльність.

 
Висновки

Державний устрій – це система відносини, що виникають на основі норм, закріплених у конституції і конституційних законах і діяльності органів, що складаються в процесі формування і, держави, регіонального і місцевого самоврядування.

Організація державного устрою заснована на принципах поділу державної влади на законодавчого, виконавчого і судову, розмежування компетенції між центральною владою, місцевими радами й ін. органами самоврядування на основі верховенства Конституції і законів України. Конституційні основи державного устрою являють собою систему передбачених і закріплених Конституцією основних принципів організації і діяльності держави і його основних інститутів: форм держави, основних елементів (атрибутів) її механізму, основних функцій держави і гарантій державного устрою.

Основними принципами державного устрою України відповідно до його Конституції є принципи суверенітету і незалежності держави, демократизму держави, соціального і правового характеру держави, унітарності (єдності) держави. Ст.ст. 1, 2 Конституції.

Форма держави – це державний устрій, тобто це його територіальна організація, форма державних зв‘язків між державою в цілому і його частинах, їхнє правове положення. Територіальний устрій України побудовано на принципах єдності, неподільності, недоторканності і цілісності державних території. При рішенні питань територіального устрою враховуються державні інтереси, думки громадян, що проживають на відповідній території, потребі розвитку регіонального і місцевого самоврядування. Україна - це унітарна держава. Територія України поділяється на області, райони, міста, райони в містах, села і селища. До складу України входить Автономна Республіка Крим.

Отже, саме державний устрій визначає межі централізації та децентралізації державне влади.

Виходячи з державно-правових критеріїв, державний устрій України має три пріоритетні» змістовних значення і полягає в територіальному устрої держави, тобто сукупності складовій територій України, організації всього населення (титульної нації, інших націй, народів національних меншин) на певній території, тобто в національному устрої, і територіальної організації влади: в першому із значень державного устрою розглядаються частини території держави, в другому — все населення держави, що проживає на певній території, в третьою — складові механізму держави, які наділені функціями здійснення державної влади.

Викладене вище дає підстави стверджувати, що конституційно-теоретичне визначенні терміна «державний устрій» зумовлене багатьма чинниками теоретико-правового і політичного характеру. Відправною точкою для визначення поняття державного устрою виступає юридичні сутність держави.

Таким чином, державний устрій — це передбачена Конституцією і законами Україні: організація (будівництво, механізм) держави, основними компонентами якої є територія, населення та органи державної влади. Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, ще основною метою поділу території будь-якої держави, зокрема України, на складові частинне організація оптимального управління державою.

 

 

Список використаної літератури

1. Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 36. — Ст. 529.

2. Голос України. — 1992. — 22 серпня.

3. Голос України. — 1992. —30 червня.

4. Голос України. — 1997. — 8 липня.

5. Гусарєв С, Калюжний Р., Колодій А. та інші. Основи держави і права. - С. 21.

6. Державне право буржуазних  країн. - М., 1961. - С. 196.

7. Колодій А., Копейчиков  В., Лисенков С, Медведчук В. Основи  теорії держави і права. - К., 1997. - С. 122.

8. Коментар до Конституції  України. - К., 1996. - С. 133.

9. Конституційне право: Підр. - М.: В-во БЕК, 1997. - С. 195.

10. Конституція України. - Розділ IX.

11. Конституція України: Прийнята  на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - № 254к/96ВР // База "Законодавство України". - Ст. 133.

12. Корнієнко М. Територіальний  устрій і місцеве самоврядування  в Україні / Конституційне право  України. - К., 1999. - С. 610.

13. Медведчук В. Сучасна  українська національна ідея  і питання державотворення. - К., 1997. - 170 с.

14. Основи держави і  права. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1998. - С. 301.

15. Основи конституційного  права України. — К., 1997. — С. 122.

16. Погорілко В.Ф. Конституційне  право України. - С. 170.

17. Проект Закону України  від 11 січня 1997 р. «Про територіальний  устрій України», який був розглянутий  на засіданні Комісії з питань  правової політики і судово-правової  реформи, а потім Верховною Радою  України в липні 1997 р.

18. Ржевський В. Суспільно-політичний  лад СРСР як втілення суверенного  радянського народу. - Ростов-на-Дону, 1974. - С. 19.

19. Суріков А. Теорія держави  і права. - Київ, Одеса, 1989. - С. 164.

20. Чиркин В. Е. Формьі социапистического  государства. — М., 1973. -—С. 56—57.

21. Шафир М. А. Административно-территориальное  устройство Советского государства. — М., 1983. — С. 120.

22. Юридичний словник / За ред. А. Сухарєва. - С. 66.

23. Політологія. Курс лекций/ За редакцією професора І.С.Дзюбка.- Київ " Вища школа ” 1993 р.