Методи  розвитку силової витривалості та збільшення м’язової маси залежно від способу виконання вправи: повторний, повторно-серійний, інтервальний та круговий метод (Верхошанський, 1988).

       Повторний метод – передбачає виконання вправ з високим рівнем тієї або іншої якісної характеристики руху (з високою швидкістю або високим зуси-ллям). Відпочинок між вправами довільний. Кількість повторень вправи регла-ментується моментом помітного зниження ефективності руху в зв’язку з стом-ленням.

       Повторно-серійний метод – декілька спроб вправ, що мають однакову спрямованість, об’єднуються в серії, які виконуються 2 і більше разів. Між серіями відпочинок більш тривалий. Кількість спроб і серій вправ визначається залежно від рівня тренованості спортсмена.

       Інтервальний  метод – різновид повторно-серійного методу, в якому від-починок між спробами і серіями, інтенсивність вправ, час виконання вправи жо-рстко регламентується. Інтервальний метод підвищує аеробні можливості всіх типів м’язових волокон і одночасно сприяє підвищенню анаеробних можли-востей БС-волокон.

       Круговий  метод – варіант повторно-серійного методу. Має відмінності через більш різноплановий вплив на організм за рахунок комбінацій в серії вправ різної спрямованості при відносно низької інтенсивності роботи.

       У звязку з тим, що змагальна вправа у перетягуванні канату виконується атлетами шляхом тяги канату із зусиллям близько 80-120 кг на одного атлета на протязі до 5-6 хв, то наводимо декілька методів розвитку спеціальної витрива-лості. Рухова витривалість – спроможність спортсмена до тривалого виконання м’язової роботи на необхідному рівні її ефективності (Верхошанський, 1988). Наводимо два основних напрями розвитку спеціальної витривалості.

       Перший  напрям – здатність протидіяти втомі в анаеробній зоні енерго-забеспечення при різних режимах м’язового скорочення. Найефективнішим методом є метод розвитку силової витривалості за допомогою повторно-серійного методу, що передбачає проведення занять з великим обсягом силової роботи при достатньо високій інтенсивності.

       Другий  напрям – здатність спортсмена протидіяти втомі при довіль-ному скороченні м'язів за рахунок вправ, що виконуються переважно в статич-ному режимі. 
 

5. особливості роботи в НАВЧАЛЬНО -

ТРЕНУВАЛЬНих ГРУПах

      5.1. Організація та  методика відбору  до навчально-тренувальних  груп

       Відбір  спортсменів до навчально-тренувальних груп здійснюється на етапі попередньої базової підготовки після деякого тренувального досвіду атлетів в інших видах спорту. Основним критерієм оцінки перспективності спортсменів є тривалість підготовки, загальна витривалість і координаційні можливості. Окрім цього, вірно зорієнтувати підготовку юних атлетів та атлеток можливо лише на засадах комплексного аналізу, під час якого враховують:

--  психічну надійність та мотивацію до занять з перетягування канату;

--  працездатність на тренуваннях, уміння зосереджуватися на головному, а та-кож утримувати і вчасно переключати увагу під час навчально-тренувальної діяльності;

--  цілеспрямованість у досягненні поставленої мети;

--  здібність самостійно осмислювати, критично оцінювати власну тренувальну діяльність та знаходити шляхи самовдосконалення;

--  здатність до швидкого засвоєння технічних дій;

--  активність та наполегливість під час тренувань і змагань;

--  адаптаційні можливості організму, реакцію на тренувальні та змагальні навантаження тощо.

       Спортивний  результат на цьому етапі не може бути критерієм перспек-тивності.

       Під час відбору до навчально-тренувальних груп виникає потреба у ви-значенні фізичних властивостей спортсмена. Шляхом тестування оцінюються силові, швидкісно-силові та координаційні здібності, витривалість і гнучкість атлетів. Розвиток якостей силової витривалості є головним чинником відбору на цьому етапі.

     5.2. Підготовка у навчально-тренувальних групах

       Мета  підготовки – гармонійний розвиток організму атлетів і поглиблене оволодіння технікою виконання змагальних вправ.

       Особливості роботи полягають у комплектуванні груп з меншою кількі-стю учнів і зростанні тренувальних завдань на тиждень. Зростають обсяги тренувальних навантажень за основними видами підготовки.

Модель  мікроциклу тренувань  у перші 6 місяців 

Перше заняття  – тривалість 140 хв.

       Завдання: розвиток сили м’язів спини та ніг, удосконалуння техніки тяги канату на блоці одним і більше атлетами.

       Розминка – 45 хв: біг у помірному темпі з прискоренням на 50-100м -25 хв.; Загальнорозвиваючі вправи та вправи на розтягування –20 хв.

       Основна частина – 90 хв.

1. Присідання зі штангою на плечах – 40% від макс./15-20 разів х 1 підх.; 50%/ 15р. х  1 підх.; 60% / 15р. х 1 підх.; 70%/ 15р. х 1підх.; 80% /10р. х 1 підх.

2. «Горбата тяга» - 50 кг /30 разів х 1 підх.

3. Тяга  канату на спеціальному блоці  по спеціальним східцям: 

     =одним атлетом – 80-90 кг /15-20 м х 1 підх.;

     =2-4-6-8 атлетами – 80-90 кг на одого  атлета/ 15-20 м х 1-му підходу.

5. Прес  у висі на перекладині.

       Заключна  частина – 5 хв: біг у помірному темпі. 

Друге заняття – тривалість 140 хв

       Завдання: розвинення сили м’язів рук та спини, координаційних здібностей, удосконалення техніки тяги канату по грунту, розвиток спортивного мислення.

       Розминка  – 40 хв: біг у помірному темпі з прискореннями – 15 хв.; загальнорозв. вправи та вправи на розтягув. –15хв.; гра у баскетбол – 10 хв.

       Основна частина – 90 хв.:

* вага штанги, відсоток максимальної

1.Станова тяга штанги: 40%/ 10 р. х 1 підх.; 50% /10р. х 1 підх.; 60%/ 10 р. х 1 підх. 70%/ 10 р. х 1 підх.; 80%/ 10р. х 1 підх. 

2. Ходіння на : - п*ятах (50м);

                          - носках (50м);

                          - внутрішніх та зовнішніх частинах  ступнів (по 50м).

3. Перетягування канату- 4х4 атлети на грунті (10 пулів).   

5.Прес  у висі на перекладині.

       Заключна  частина – 10 хв: гра у волейбол або біг у помірному темпі. 

Третє заняття – тривалість 145 хв.

       Завдання: розвинення витривалості до статичних напружень і коор-динаційних здібностей.

       Розминка – 40 хв:  біг у помірному темпі – 20 хв, загальнорозвиваючі вправи та вправи на розтягування – 20 хв.

       Основна частина – 80 хв.:

1. Тяга ваги на горизонтальному блоці сидячи, тримаючи за канат: вага атлета/ 1 хв х 4 підх.

2. Тримання ваги стоячи прямо, тримаючи за канат: вага 100-150 кг/ макс.можл.час х 4 підх.

3.  Розгинання  ніг на тренажері з паузою  в точці розгину: 40-50 кг/ 1 хв х 4 підх.

4. Тренування м*язів ступенів – 20 хв.

5. Прес  у висі на перекладині.

Заключна  частина – 25 хв.: біг з розслабленням або гра у баскетбол.

 

       У процесі підготовки спортсменів у навчально-тренувальних групах основна увага приділяється:

       технічній підготовці – оволодінню та удосконаленню техніки вико-нання силових вправ;

       фізичній  підготовці – різнобічному розвитку фізичних властивостей,

особливо  силових, координаційних здібностей та витривалості з урахуванням індивідуальних особливостей організму атлетів;

       психологічній підготовці – вихованню психічної стійкості при виконанні змагальних вправ, вольових якостей під час значних тренувальних та змагальних навантажень;

       теоретичній підготовці – поглибленому ознайомленню з системою під-готовки атлетів.

       Очікувані результати: підвищення рівня змагальної та спеціальної фізич-ної підготовленості; поглиблене оволодіння техніко вправ на витривалість; виконання спортивних вимог.

       На  етапі поглибленої спеціалізації атлети беруть участь у змаганнях рі-зного масштабу – від першостей міста до змагань національного рівня (чемпіо-натів України).

5.3. Система контролю процесу підготовки

       Для контролю за підготовленістю у навчально-тренувальних групах ви-користовують медичний огляд атлетів, тестування та прийом контрольних нормативів. 
 
 

Види  контролю підготовки у навчально-тренувальних групах:

 

       Протягом  року проводять оперативний, поточний та етапний контроль. Контролюються обсяг і характер тренувальних навантажень, враховуються дані самоконтролю атлета та результати змагань.

       Одним з головних чинників цього етапу  підготовки є всебічний аналіз попередньої  підготовки і визначення показників, за рахунок яких атлети дося-гли запланованих результатів. Відомо, що деякі спортсмени підвищують трено-ваність за рахунок виконання великих тренувальних навантажень і багаторазо-вих виступів у змаганнях. Це дає їм змогу вже на даному етапі підготовки пока-зувати досить високі для цього віку спортивні результати. Проте у подальшому у таких спортсменів зменшуються темпи розвитку фізичних можливостей і вони стають безперспективними. Перевагу треба віддавати тим атлетам, які досягли відносно високого рівня тренованості та спортивних результатів за рахунок тре-нувань з малими та середніми навантаженнями, невеликої змагальної практики та різнобічної технічної підготовленості. Тільки атлети, які тренувалися саме так на першому та другому етапах багаторічної підготовки, мають можливість показати у майбутньому високі спортивні результати.  

       6. Особливості підготовки в ГРУПах

ВИЩОЇ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

6.1. Організація та  методика відбору  до груп вищої  спортивної майстерності

       На  даному етапі відбору потрібно визначити, чи здатний атлет досягти результатів високого класу, переносити, напружену тренувальну програму та ефективно адаптуватися до застосовуваних навантажень.

       Відбір  на цьому етапі – продовження  роботи, проведеної на попередньо-му етапі. Його ефективність визначається переважно чинниками, що набувають більш специфічну спрямованість.

       На  цьому етапі спортивного удосконалення  здійснюється відбір канди-датів до збірних команд за такими показниками:

       1. Динаміка спортивних досягнень  протягом попередніх етапів підго-товки.

       2. Динаміка показників тренованості та терміни досягнення спортивної форми до точно призначеної дати змагань.

       3. Рівень технічної майстерності  під час виконання змагальних  вправ. 

       4. Рівень розвитку СФП та можливостей  функціональних систем організму   виконувати великі тренувальні та змагальні навантаження.