Методические рекомендации по перетягиванию каната

       ІІІ – етап спеціалізованої базової  підготовки;

       ІV – етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей;

       V – етап збереження досягнень.

      Основні завдання та засоби на етапах багаторічної підготовки:

 

      У кожному річному макроциклі виділяють три періоди : підготовчий, зма-гальний та перехідний.

      У підготовчому періоді закладається функціональна база для підготовки та участі в головних змаганнях річного макроциклу, забезпечується становлення різних сторін підготовленості. Цей період поділяється на два етапи – змагально-підготовчий та спеціально-підготовчий.

       У змагальному періоді відбувається подальше удосконалення різних сторін підготовленості, забезпечуються інтегральна й безпосередня підготовка до головних змагань та участь у них.

       Перехідний  період спрямований на відновлення фізичного та психо-логічного потенціалу атлетів після тренувальних і змагальних навантажень по-передніх періодів підготовки, на здійснення заходів, скерованих на  підготовку до наступного макроциклу.

       Розподіл  макроциклу на періоди та етапи дозволяє планувати процес тре-нування. Тривалість макроциклу на різних етапах багаторічної підготовки різна. Так, на початковому та етапі попередньої базової підготовки підготовчий період триває значно довше, ніж змагальний.

       Мезоцикл  - відносно цілісний етап тренувального процесу, тривалість якого коливається від 3 до 6 тижнів. Частіше застосовують 4-тижневі мезо-цикли.

       Побудова  тренувального процесу на засадах  мезоциклів дозволяє систе-матизувати його відповідно до головних завдань періоду чи етапу підготовки, забезпечити оптимальну динаміку навантажень, доцільне сполучення різних засобів і методів підготовки, відповідність чинників педагогічного впливу і відновлювальних заходів, а також досягти потрібної послідовності у розвитку різних якостей та здібностей.

       Виділяють утягуючи, базові, контрольно-підготовчі, передзмагальні та змагальні мезоцикли.

       Основне завдання утягуючих мезоциклів - поступове підведення атлетів до ефективного виконання специфічної тренувальної роботи. Це за безпечується використанням вправ, спрямованих на вирішення завдань загальної фізичної підготовки, шляхом вибіркового удосконалення швидкісносилових якостей та гнучкості, становлення рухових умінь і навичок.

       У базових мезоциклах проводиться основна робота з підвищення функ-ціональних можливостей основних систем організму атлетів, розвитку фізичних якостей, становлення технічної, тактичної та психічної підготовленості. Тренувальна програма у цьому мезоциклі характеризується різноманітністю засобів, значною за обсягом та інтенсивністю роботою, широким викори-станням занять з великими навантаженнями.

       У контрольно-підготовчих мезоциклах синтезуються можливості атле-тів, що досягнуті у попередніх мезоциклах, тобто здійснюється інтегральна підготовка. Широко використовують змагальні та спеціально-підготовчі вправи, максимально наближені до змагальних.

       Змагальні мезоцикли мають за мету усунення незначних недоліків у під-готовці, удосконалення технічної підготовленості.  Особливого значення набу-ває цілеспрямована психологічна й тактична підготовка. Залежно від стану, в якому спортсмен підійшов до цього мезоциклу, тренування може плануватися на засадах навантажувальних або відновлювальних мікроциклів. Кількість та структура змагальних мезоциклів у тренуваннях атлетів визначаються  особли-востями спортивного календаря, їх кваліфікацією та рівнем підготовленості.

       Мікроцикл – комплекс занять, які проводяться протягом кількох днів і забезпечують комплексне вирішення завдань, що стоять на даному етапі підго-товки. Тривалість мікроциклів може коливатися від 3 – 4 до 10 – 14 днів.

Найпоширеніший 7-денний мікроцикл.

       Розрізнюють такі типи мікроциклів: утягуючий, ударний, підвідний, змагальний та відновлювальний.

       Утягуючий мікроцикл  спрямований на підведення організму атлета до напруженої тренувальної роботи. Використовуються на першому етапі підгото-вчого періоду, з них часто розпочинають мезоцикли підготовки. Вирізняються невисоким сумарним навантаженнями стосовно навантажень наступних удар-них мікроциклів. Найменше навантаження таких мікроциклів – на початку року, після перехідного періоду. У подальшому, з підвищенням підготовленості атле-тів сумарне навантаження утягуючих мікроциклів може  підвищуватися і досягати 70–75% навантаження наступних ударних мікроциклів.

       Ударні  мікроцикли характеризуються великим сумарним обсягом робо-ти, значними навантаженнями. Метою ударного мікроциклу є стимуляція про-цесів в організмі спортсмена, вирішення основних завдань фізичної, техніко-тактичної, психологічної та інтегральної підготовки. Ці мікроцикли складають основний зміст підготовчого періоду.

       Відновлювальні  мікроцикли завершують серію ударних мікроциклів. Їх планують і після напруженої змагальної діяльності. Основне завдання – забез-печення оптимальних умов для перебігу відновлювальних та адаптаційних про-цесів в організмі спортсменів. Це зумовлює невисоке сумарне навантаження таких мікроциклів, широке використання в них засобів активного відпочинку.

       Підвідні  мікроцикли спрямовані на безпосередню підготовку атлетів до змагань. Їх зміст досить різноманітний і залежить від системи підведення атлета до змагань, індивідуальних особливостей його підготовки на заключному етапі. Залежно від зазначених причин у підвідних мікроциклах може моделюватися режим майбутніх змагань, вирішуються питання повноцінного відновлення й психологічного настроювання. Ці мікроцикли становлять зміст 2–3-тижневого мезоциклу, що передує головним змаганням. Перші 2–3 підвідні мікроцикли передбачають проведення вузько-спеціалізованої підготовки до конкретних змагань за відносно невисокого навантаження і загального обсягу роботи, але за умов високої інтенсифікації програми окремих занять, їх максимальної спря-мованості на спеціальну підготовку спортсменів до конкретної змагальної діяль-ності. Заключні підвідні мікроцикли мезоциклу, що передують стартам у головних змаганнях, за основними характеристиками майже не відрізняються від відновлювальних, але на фоні загального фізичного навантаження на початку або у середині мікроциклу можна планувати заняття з великим або значним навантаженням.

       Змагальні мікроцикли будують згідно з програмою змагань. Їх струк-тура та тривалість визначаються специфікою змагань, загальною кількістю зма-гальних стартів. У змагальних мікроциклах максимальні навантаження припа-дають на день змагань. Залежно від рейтингу змагань фахівці виділяють одно-, дво- або багатопікові мікроцикли. Під час планування таких мікроциклів більше уваги приділяється повноцінному відновленню та забезпеченню умов для дося-гнення піку працездатності спортсменів на день змагань. Це потребує організа-ції спеціального режиму, відпочинку та тренувальних занять, раціонального харчування, психологічного настроювання, використання засобів відновлення.

       Структура мікроциклів визначається особливостями  побудови мезоци-клу, періодом макроциклу, етапом багаторічної підготовки та індивідуальними особливостями атлетів. Ці чинники впливають на сумарну величину наванта-ження мікроциклів, їх переважні завдання, склад засобів і методів, величину навантажень та особливості поєднання окремих занять.  

1.7. Засоби відновлення та попередньої стимуляції

працездатності

      Засоби  відновлення розподіляються на такі основні групи: педагогічні, психологічні та медико-біологічні.

       Центральне  місце у проблемі відновлення  належить педагогічним засо-бам, що є засобами управління працездатністю спортсменів і регулюють відно-влювальні процеси атлетів шляхом їх оптимізації роботи нервово-м’язової системи:

-- Раціональний розподіл навантажень і раціональна побудова процесу підготовки;

--   відповідність навантажень можливостям спортсменів;

--  виконання вправ з різним режимом і темпом, з різних вихідних положень та у складних умовах руху;

--  вправи з активним і пасивним витягуванням, масаж і самомасаж, активний відпочинок;

--  планування у мікроциклах вправ або занять відновлювального характеру;

--  рухові переключення у програмах занять мікроциклів;

--  раціональна розминка у заняттях і змаганнях;

--  раціональна побудова заключної частини занять;

--  розпорядок побуту та спортивної діяльності;

--  раціональні умови  тренування;

--  комфортні умови відпочинку;

--  раціональне поєднання роботи (навчання) із заняттями спортом;

--  раціональне використання індивідуальних і групових форм роботи;

--  постійність режиму тренувань, навчання, роботи та відпочинку;

-- недопущення до тренувань і змагань у разі захворювання, гострих чи хронічних травм;

--  урахування індивідуальних особливостей спортсменів.

       Можливості  педагогічних засобів відновлення  різноманітні. Це вибір і варіативність  сполучення методів і засобів у процесі побудови програм трену-вальних занять, різноманітність сполучення навантажень під час побудови мі-кроциклів, застосування відновлювальних мікроциклів під час  планування мезоциклів тощо.

       За  допомогою психологічних засобів відновлення можна швидко зни-зити нервово-психічну напруженість, зняти психічне пригнічення, швидше відновити нервову енергію, сформувати чітку настанову на ефективне виконан-ня тренувальних і змагальних програм, довести до межі індивідуальної норми напруження функціональних систем організму, що беруть участь у роботі.

       Психологічні  засоби відновлення розподіляються на психотера-певтичні, психопрофілактичні та психогігієгічні.

       До  першої групи засобів належать: навіюваний сон-відпочинок, м`язова релаксація, психотерапевтичні засоби, самонавіювання в активному стані орга-нізму, аутогенне тренування, спеціальні дихальні вправи, гіпнотичне навію-вання.