Методические рекомендации по перетягиванию каната

 

 психічних  особливостей, здійснюється аналіз попереднього етапу підготовки. Отримані показники є підставою для орієнтації підготовки атлетів на черговому етапі багаторічного удосконалення. Відбір є практично безперервним процесом, який зумовлений можливістю і потребою чітко визначати здібності атлета на окремому етапі вікового розвитку чи багаторічної підготовки, а також складним характером взаємовідносин між спадковими чинниками, які виявляються у вигляді природних задатків, і набутими, що є наслідком спеціально організо-ваного тренування. 

1.4. Навантаження, стомлення,  відновлення та  адаптація у процесі  підготовки 

       Швидкість адаптаційних перебудов в організмі спортсменів, їх спрямо-ваність і досягнутий рівень адаптації зумовлюються характером, величиною і спрямованістю тренувальних і змагальних навантажень.

      Навантаження  класифікуються:

--  за характером дії – тренувальні, змагальні; специфічні та неспецифічні; ло-кальні, часткові та глобальні;

--  за величиною –  малі, середні, значні та великі;

-- за спрямованістю – розвивають окремі рухові здібності (швидкісні, силові, координаційні, витривалість, гнучкість) чи їх компоненти (наприклад, алактатні чи лактатні, анаеробні чи аеробні можливості), удосконалюють кординаційну структуру дій, компоненти психічної підготовленості чи тактичної майстер-ності;

-- за координаційною складністю – виконуються у стереотипних умовах чи по-в’язані з виконанням дій високої координаційної складності;

-- за психічною напруженістю – ставлять різні вимоги до функціональних мож-ливостей спортсменів.

       Слід  розрізняти навантаження окремих тренувальних і змагальних вправ чи їх комплексів, навантаження тренувальних занять, днів, сумарні наванта-ження мікро - і мезоциклів, періодів та етапів підготовки, макроциклів, трену-вального року.

       Величина  тренувальних і змагальних навантажень  характеризується із “зовнішнього”  та “внутрішнього” боків. “Зовнішній”  бік навантаження визна-чається  показниками сумарного обсягу роботи – загальний обсяг роботи у  кіль-кості тренувальних днів, занять, вправ, спроб, підйомів і днів змагальної діяль-ності. Для оцінки “зовнішнього” боку навантаження використовують пока-зники його інтенсивності: величина обтяжень, швидкість і темп їх виконання; час виконання періодів, фаз, елементів; кількість вправ в одиницю часу; кіль-кість піднімань за зонами інтенсивності; коефіцієнт інтенсивності, відносна інтенсивність. Найбільш повно навантаження характеризується з “внутрішньо-го” боку, тобто за реакцією організму на виконувану роботу: характер і трива-лість періоду відновлення, інформація про терміновий ефект навантажень тощо.

       Величина  та спрямованість тренувальних і  змагальних навантажень виз-начаються особливостями застосування та порядком сполучення таких компо-нентів: тривалість і характер окремих вправ; інтенсивність роботи під час їх ви-конання; тривалість і характер відпочинку між окремими повтореннями; кіль-кість вправ у деяких утвореннях тренувального процесу (в окремих заняттях та їх частинах, мікроциклах). Іноді варіюванням одного з компонентів можна змі-нити спрямованість тренувального навантаження.

       Здатність організму змінювати діяльність деяких систем відповідно до характеру  й сили навантаження називається адаптація. Адаптація – процес при-стосування організму до певних умов чи змін, що відбуваються в ньому після виконаної роботи.

       Розрізнюють два види адаптації – термінова  та накопичувальна (куму-лятивна та довгострокова). Термінова адаптація – це пристосування, що відбу-ваються безперервно у відповідь на безперервні зміни зовнішнього середовища. Основними закономірностями термінової адаптації є:

--  безперервний перебіг пристосувань на засадах саморегулювання організму;

--  відносно нестійкий характер пристосувань;

-- специфічна психологічна, біохімічна, фізіологічна та функціональна відпо-відність пристосувань характеру й силі зовнішніх впливів;

--  наявність перехідних (перехід від певного рівня функціювання до нового) і

стаціонарних (відносно стійкий рівень функціювання в нових стандартних умо-

вах) режимів  діяльності;

--  адекватність реакцій організму: він може відповідати тільки на такі впливи, що за своїм характером і силою не перевищують функціональні можливості однієї чи декількох його систем, в іншому випадку можуть відбутися пато-логічні зміни.

       Якщо  оптимальні за силою подразники повторюватимуться  з оптималь-ною частістю, виникає  накопичувальний ефект. Такі пристосування  є накопи-чувальними.

      Особливості перебігу накопичувальної (тривалої) адаптації:

-- у процесі накопичувальної адаптації відбувається саморозвиток, самовдо-сконалення організму, що виявляється у підвищенні його функціональних мож-ливостей;

-- процес накопичувальної адаптації відбувається за умови оптимальної сили окремих впливів, оптимальної частості та достатньої кількості їх повторень;

--  організм прагне до точної відповідності пристосувань щодо характеру та си-ли подразника;

-- у процесі накопичувальної адаптації спостерігаються  перехідні та стаціонарні режими діяльності організму: перехідні – якщо відбувається пристосування ок-ремих систем і всього організму до впливів, що повторюються; стаціонарні – як-що досягнутий певний, доступний для даних умов, характеру і сили впливів стійкий рівень пристосування.

       Для адаптації потрібні: достатні час і кількість повторень, вірний розпо-діл впливу по етапах підготовки.

       У процесі накопичувальної адаптації  організм спортсмена спроможний водночас адаптуватися до декількох паралельно запропонованих програм під-готовки. Кожній програмі впливу відповідає внутрішня програма пристосува-ння. Зовнішні програми впливу можуть підкріпляти чи пригнічувати одна одну. Організм за рахунок саморегулювання пристосовується до найсильніших про-грам і може подавляти менш значущі у даний час. Під час тривалого повторен-ня стандартних подразників тренувальний вплив адаптації знижується.

       Стомленість - особливий вид функціонального стану спортсмена, який проявляється під впливом тривалої чи інтенсивної роботи, що призводить до зниження її ефективності. Втома виявляється у зменшені сили та витривалості м’язів, порушенні координації рухів, зростанні витрат енергії під час однакової роботи, сповільненні реакцій та зниженні швидкості перероблення інформації, затрудненні процесу зосередження і переключення уваги та ін. Гострі та хро-нічні форми стомлення можуть бути зумовлені різними причинами, що зво-дяться до п’яти основних груп: фізіологічні, психологічні, медичні, матеріаль-но-технічні й спортивно-педагогічні.

       Відновлення – процес, що протікає  як реакція на стомлення і спрямо-ваний на відновлення порушеного гомеостазу та працездатності атлетів. Відновлення після фізичних навантажень – це не тільки повернення  функцій організму до початкового чи близького до нього рівня. Напружена м'язова робота тісно пов’язана з витрачанням потенціалу функцій, його відновленням до доробочого рівня, надвідновленням і наступною стабілізацією на доробочому чи близькому до нього рівні. Наявність цих етапів визначає коливання працездатності спортсмена. Вирізняють фазу зниження працездатності, її від-новлення, надвідновлення (суперкомпенсації) та стабілізації. 

1.5. Зміст різних сторін  підготовки спортсменів

       До  змісту спортивної підготовки спортсменів  належать такі її види: фізична, технічна, тактична, психологічна, теоретична та інтегральна.

       Фізичну підготовку поділяють на загальну фізичну підготовку (ЗФП), що спрямована на підвищення загальної працездатності (рухові дії, запозичені з інших видів спорту) та спеціальну фізичну підготовку (СФП), яка скерована на розвинення спеціальних фізичних якостей та координаційних здібностей атлетів.

       Технічна  підготовка містить у собі початкове вивчення вправ, закріп-лення, зміцнення рухових навичок та подальше удосконалення техніки.

       Тактична  підготовка включає: вивчення та розробку тактичних варіан-тів ведення спортивної боротьби, вивчення особливостей змагальної діяльності суперника; розробку тактичної програми виступу команди на головних змаганнях року.

       Психологічна  підготовка поділяється на базову (психологічна освіта, навчання та розвиток); тренувальну (формування значущих мотивів та сумлін-ного ставлення до тренувальних завдань і навантажень) і змагальну (форму-вання стану бойової готовності, здатності до зосередження та мобілізації зусиль) підготовку.

       Теоретична  підготовка – це формування у атлетів спеціальних знань для успішної тренувальної та змагальної діяльності.  Може здійснюватися  як у процесі практичних занять, так і у спеціально відведений для цього час у  формі бесід, вивчення кінограм, перегляду відеозаписів виступу найсильніших атлетів світу з подальшим аналізом  їх технічної майстерності та тактики змагальної діяльності, а також самостійної роботи спортсменів зі спеціальною  літературою.

       Інтегральна підготовка - процес, спрямований на об’єднання, коор-динацію та реалізацію в умовах тренувальної й змагальної діяльності різних сторін підготовленості спортсменів. Вона скерована на придбання змагального досвіду, підвищення стійкості до змагальних навантажень, стабільності та надійності під час ведення спортивної боротьби. Може здійснюватися як під час офіційних, так і контрольних змагань згідно з планами підготовки атлетів команди до головних змагань року.

       Основним  засобом інтегральної підготовки атлетів є виконання змагальних вправ. Застосовують також спеціально-підготовчі вправи, що за структурою та особливостями діяльності м‘язової системи максимально набли-жені до змагальних.

       Інтегральна підготовка спрямована на удосконалення  індивідуальних і командних техніко-тактичних  дій, а також здатності до максимальної мобі-лізації функціональних можливостей організму та переключення рухової актив-ності на відносне розслаблення з метою забезпечення високого рівня праце-здатності.

       Для  підвищення  ефективності  інтегральної підготовки застосовують різні методичні  прийоми: полегшення та ускладнення  умов; інтенсифікації змагальної діяльності тощо.

       Обсяг засобів інтегрального впливу повинен  збільшуватися з набли-женням до відповідальних змагань.

1.6. Структура тренувального  процесу 

        У системі  багаторічної підготовки спортсменів фахівці олімпійського та професійного спорту виділяють:

       =багаторічну підготовку – як сполучення відносно самостійних і

          водночас взаємопов’язаних етапів;

       =макроцикли, річну підготовку і періоди;

  =середні цикли (мезоцикли);

  =малі цикли (мікроцикли);

  =окремі тренувальні дні;

  =тренувальні заняття та їх складові.

       У процесі багаторічної підготовки виділяють  три вікові зони демон-страції спортивних результатів - перших великих успіхів, максимальних можли-востей та утримання  найвищих досягнень.

       Вікові  межі спортивних досягнень у атлетів з перетягування канату, років

       1. Перші успіхи: чоловіки – 15-18;

       2. Максимальні можливості: чоловіки  – 22-35;

       3. Утримання найвищих досягнень:  чоловіки –36-40;

       Вікові  межі для найвищих досягнень достатньо  стабільні, на них не впливають ні система відбору і тренування, ні час початку занять спортом, ні інші показники.

       Багаторічну підготовку фахівці поділяють на п’ять етапів, кожен з яких має чітко визначені цілі, завдання та зміст:

       І – етап початкової підготовки;

       ІІ  – етап попередньої базової підготовки;