Динаміка розитку координаційних здібностей студенток засобами і методами інноваційних оздоровчих технологій

Міністерство освіти і науки України

Слов'янський державний педагогічний університет

Факультет фізичного виховання

Кафедра теоретичних і методичних основ фізичного виховання і реабілітації

 

                                                                   

                                                    

 

 

 

 

Чижова Ганна Геннадіївна

 

ДИНАМІКА РОЗИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТОК 1 КУРСУ ФАКУЛЬТЕТУ ПВПК СДПУ ЗАСОБАМИ І МЕТОДАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ОЗДОРОВЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

Магістерська робота

 

 

 

Науковий керівник :

Кандидат наук

з фізичного виховання і спорту,

                                                                   доцент Борщов С.М.

 

 

 

Слов'янськ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................

1. РОЗДІЛ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ОПРАЦЬОВАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ З ДАНОГО ПИТАННЯ...................................................................................................

1.1 Поняття про координаційні  здібності.................................................      

1.2 Класифікація координаційних  здібностей..........................................     

1.3 Формування координаційних можливостей  в процесі індивідуального розвитку........,..............................................................................................

1.4 Методи розвитку координаційних  здібностей....……………….......     

1.5 Поняття про фізичну працездатність..................................................       

1.6 Процес формування інтересу до занять фізичною культурою та спортом

1.7 Психологічна характеристика спритності.

1.8 Роль уявлень у керуванні рухами.

2 РОЗДІЛ. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ  ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ......................................................................

2.1 Організація дослідження.......................................................................

2.2 Інтегральна оцінка фізичного  стану учнів за допомогою системи   

2.3 Антропометричні вимірювання  учнів контрольної та експериментальної  груп................................................................................................................

2.3.1 Вимірювання росту...........................................................................

2.3.2 Вимірювання маси тіла.................................................................................................................

2.3.3 Вимірювання об'єму грудної  клітини…………………..…….........

2.3.4 Спірометрія легенів............................................................................

2.3.5 Кистьова динамометрія………………………………….….............

2.4 Фізіологічні тести..................................................................................

2.4.1 Проби Штанге і Генча……………………………………................

2.4.2 Вимірювання частоти серцевих  скорочень (ЧСС)…………….......

2.4.3 Вимірювання артеріального  тиску (АТ)..........................................

2.5 Діагностування рівня розвитку  координаційних здібностей за  допомогою тестів..............................................................................................................  

2.5.1 Вимірювання здібностей до  формування рухових навичок……..  

2.5.2 Тестування здібностей до  підтримування рівноваги……………..       

2.5.3 Тест для вимірювання здатності  до керування рухами за просторово-динамічними  параметрами.........................................................................     

2.5.4 Тест для інтегральної оцінки  координаційних здібностей………    

2.6 Гарвардський степ-тест........................................................................  

2.7 Математичний аспект діагностики координаційних здібностей та обґрунтування ефективності розробленої методики...............................

 

З РОДІЛ. ПРОВЕДЕННЯ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ......................................................

3.1 План-графік проведення занять  і тестів для експериментальної  групи.............................................................................................................

3.2 Формування контрольної і  експериментальної груп, проведення тестів.............................................................................................................

 

ВИСНОВКИ.................................................................................................

 

ЛІТЕРАТУРА...............................................................................................

 

ДОДАТКИ....................................................................................................

 

 

 

Умовні позначки.

АТ - артеріальний тиск;

ВС – вестибулярна стійкість;

        ЕГ- експериментальна група;

ЖЄЛ - життєва ємкість легенів;

КГ – контрольна група;

КЗ - координаційні здібності;

ПДР – показник динамічної рівноваги;

ЧД - частота дихання;

ЧСС - частота серцевих скорочень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Вищі навчальні заклади виконують у сучасних умовах соціалізаторські функції, поєднуючи в собі навчально-виховну роботу, науково-дослідницьку та фізкультурно-спортивну діяльність. Ефективне управління процесом навчання неможливе без достатньо повного уявлення про суб'єкт педагогічного впливу - студента, про ті психо - фізіологічні та соціальні риси його особистості, єдність яких характеризує те типове, що притаманне студентському віку.

Наукою накопичено багато експериментальних даних, які свідчать про те, що в студентському віці відбуваються найбільш активний розвиток сенсорно - перцептивних, психомоторних функцій, завершується основний цикл соматичного формування людини, а також процес всебічного вдосконалення рухових функцій. [ 32, 35 ]

Аналіз фактичних матеріалів про життєдіяльність сучасної молоді свідчить про те, що специфіка їх навчальної діяльності та традиційний спосіб життя негативно впливають на їх здоров'я та фізичний стан. За останні п'ять років лише 44% студентів 1 курсів спроможні виконати вимоги державних тестів, решта через різні обставини (зайва вага, відхилення в розвитку опорно-рухового апарату, захворювання серцево-судинної та дихальної систем) їх не виконує. [ 46 ]

Безперервне зростання вимог до результатів фізичної підготовки молоді потребує пошуку нових форм, засобів, методів роботи зі студентами вищих навчальних закладів. Цілеспрямована багаторічна підготовка і виховання гармонійно розвинутої особистості визначається рядом факторів. Одним з таких факторів є розвиток фізичних якостей, а саме координації рухів, і виявлення більш ефективних способів, засобів і методів, за допомогою яких за мінімальний термін часу можна досягти максимального результату.

Актуальність проблеми: в теперішній час характерними ознаками стану здоров'я сучасної молоді є омолоджування і зростання різних захворювань, і як наслідок, низький рівень розвитку фізичних якостей і рухових умінь та навичок.

Координація рухів, як якість, пов'язана з загальними закономірностями його внутрішнього розвитку, який закладений в його загальній життєдіяльності, і який підпорядковується закономірностям, які не залежать від зовнішнього фізичного впливу. В цьому смислі нашим завданням являється поставити людський організм в умови нетрадиційні і нетипові його повсякденній фізичній діяльності, тобто завдання педагога створити універсальний комплекс означених вправ специфічної спрямованості, які здатні розвинути в учнів координацію рухів. Цей комплекс вправ повинен впливати не тільки на покращення координації рухів, а й підтримувати і розвивати інші фізичні якості, а саме, силу, швидкість витривалість.

А діагностика дозволяє, шляхом тестувань, які часто носять емпіричний характер, визначити рівень розвитку координаційних здібностей, рівень фізичного розвитку і як наслідок фізичної працездатності підлітків в умовах навчання у вищому навчальному закладі.

Об'єктом дослідження є навчально - тренувальний процес із студентками 1-го курсу.

Предметом дослідження є показники рівня розвитку координаційних здібностей, які визначаються в продовж експерименту.

Гіпотеза: ми припускаємо, що використання обраної методики сприятиме ефективному зростанню рівня координаційних здібностей у студенток 1-го курсу.

Мета роботи - теоретично та практично перевірити методику розвитку координації рухів; підібрати фізичні вправи, які сприяють ефективному зростанню рівня координаційних здібностей у студенток 1-го курсу.

Завдання:

- розробити методику розвитку  координаційних здібностей;

- діагностувати рівень розвитку  координаційних здібностей;

- визначити рівень фізичної працездатності на основі сумарних показників тестувань.

Методи дослідження:

1. Педагогічне спостереження.

2. Тестове обстеження.

3. Тестування:

а) антропометричне вимірювання:

- зріст; маса тіла;

- об'єм грудної клітини під  час вдиху та видиху; спірометрія  легенів;

- динамометрія кистей рук.

б) фізіологічні тести:

- проба Штанге і Генча;

- вимірювання ЧСС;

- вимірювання АТ.

в) діагностування рівня розвитку координаційних здібностей за допомогою тестів:

- тест на вимірювання здібностей  до формування рухових навичок;

- тест на оцінку здатності до утримання статичної рівноваги;

- тест на оцінку здатності  до підтримки динамічної рівноваги;

- тест на вимірювання здібностей  до управління рухами за просторово-динамічними  параметрами;

- інтегральна оцінка координаційних  здібностей.

Для досягнення поставленої мети магістерської роботи заплановано провести дослідницьку роботу.

Дослідження проводиться на базі Слов’янського державного педагогічного університету.

Було сформовано експериментальну групу в кількості 20 чоловік. Учні, які входили до складу експериментальної групи відносяться до основної медичної групи і займалися фізичними вправами в режимі учбового дня на заняттях з фізичної культури згідно до навчальної програми з фізичного виховання.

Дослідження проводиться впродовж 2008-2009 навчального року невідривно від навчального процесу.

Практична значущість розробленої методики полягає в тому, що вона дозволяє більш цілеспрямовано розвивати всі компоненти координаційних якостей, покращує роботу дихальної системи, підвищує тонус організму.

 

 

І РОЗДІЛ.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ОПРАЦЬОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПО ДАНОМУ ПИТАННЮ

 

1.1 Поняття про  координаційні здібності

До середини двадцятого сторіччя поняття «спритність» ідентифікували з поняттям «координаційні здібності». З часом деякі дослідники запропонували замінити термін «спритність» на термін «координаційні здібності» [25]; інші - виділити координаційні здібності з «загальної спритності» [32]; треті - розглядати «рухову якість спритність» як складний комплекс психомоторних здатностей [27]. Є.П. Ільїн [1982] під спритністю розуміє здатність людини швидко і своєчасно здійснювати точні дії. В цьому випадку спритність характеризується не тільки точністю рухів в просторі, але й їх швидкістю. В.І. Лях розглядає координаційні здібності як можливість індивіда до оптимального управління рухами за параметрами правильності (адекватності і точності), бистроти (своєчасності), раціональності (доцільності і економності) і винахідливості (стабільності і ініціативності) [34]. С.В. Янаніс [1985] в якості вимірювачів спритності висуває показники координаційної складності, часу і точності виконання рухових завдань. В.І. Філіпович [ 1980] ведучим показником спритності вважає здатність до вивчення і перебудови рухових навичок у відповідальності зі змінами середи.

Неоднозначність в трактуванні понять «спритність» пов'язана з невизначеністю структури цієї складної психомоторної якості. Один з перших дослідників природи спритності, V. Ргосhzkа [1971], виділив в структурі спритності чотири фактори. З них тільки один (статична рівновага) має відношення до спритності. Р. Нігtz [1977] в структурі спритності визначив шість факторів: 1) здатність до швидкого реагування на сигнал; 2)швидке і точне переміщення тіла в просторі при дефіциті часу; 3) диференціювання рухів за просторово-часовим і силовим параметрам; 4) перебудова рухів у відповідальності зі змінами середи; 5) точному виконанню тривалих і безперервних дій; 6) зорової орієнтації у просторі і часі. Практично ті ж закономірності були встановлені В.І. Ляхом [32]. Розглядаючи координаційні здібності (КЗ) як психомоторні, а спритність - як сукупність цих здібностей , він запропонував розділити їх на загальні і спеціальні. Загальні - це потенціальні і реалізовані можливості, які визначають готовність людини до оптимального управління рухами, а спеціальні - це здатність до управління східними за біомеханічними параметрами рухами. В такому розумінні спеціальні КЗ - це прояв загальних. В подальшому КЗ були диференційовані на потенціальні і актуальні. Потенціальні розглядаються як деяка можливість для реалізації діяльності, а актуальні - це здібності, реалізовані в процесі самої діяльності [24].